Ухвала

від 01.11.2011 по справі 2а-7127/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р.

Справа № 2а-7127/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. ,  Подобайло З.Г.

при секретарі –Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічне об'єднання «Індекс»до Держаної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановила:

У червні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічне об'єднання «Індекс»(далі ТОВ «ВТО «Індекс») звернулося до суду з позовом до Держаної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі ДПІ у Московському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000121800/0 від 02 червня 2011 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27673,00 грн., у тому числі 22142,00 грн. основний платіж та 5531,00 грн. штрафні (фінансові)санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року позовні вимоги ТОВ «ВТО «Індекс»задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач в апеляційній скарзі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВТО «Індекс».

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Московському районі м. Харкова задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВТО «Індекс», код за ЄДРПОУ 36455198 з питань взаємовідносин з ТОВ «Електроспецтех»за серпень, вересень 2009 року та за травень 2010 року, за результатами якої складено акт від 11 травня 2011 року № 1383/18/36455198.

Згідно висновків акта перевірки, підприємством порушено вимоги пп. 7.4.1., пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 рок 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у частині віднесення ТОВ «ВТО «Індекс»до складу податкового кредиту серпень 2009 року на суму 11299,17 грн., вересень 2009 року на суму 4026,17 грн., травень 2010 року на суму 6798,40 грн. суми ПДВ на загальну суму ПДВ 22123,74 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок н пов'язані з власною господарською діяльністю.

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000121800/0 від 02 червня 2011 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27673,00 грн., у тому числі 22142,00 грн. основний платіж та 5531,00 грн. штрафні (фінансові)санкції.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов‘язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до другого абзацу п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції чинній на день виникнення правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період підтверджена податковими накладними № 1302 від 27 серпня 2009 року, № 1345 від 31 серпня 2009 року, № 1799 від 30 вересня 2009 року та № 461 від 26 травня 2010 року.

Відповідно до статті 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою та другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки відповідач робить висновок про те, що у контрагента позивача –ТОВ «Електроспецтех»не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також відсутність контрагента за місцезнаходженням, що дає підстави стверджувати про безпідставність складання податкових накладних ТОВ «Електроспецтех»та у сукупності свідчить про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаного підприємства, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку позивачем не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені самим позивачем - ТОВ «ВТО «Індекс».

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарських операцій підприємством підтверджений відповідними документами.

Як слідує з матеріалів справи,  між ТОВ «ВТО «Індекс»та ТОВ «Електроспецтех»укладено договір на виконання підрядних робіт від 03 серпня 2009 року за №1. Відповідно до пп. 1.1 умов Договору, предметом договору є виконання робіт по капітальному ремонту покрівлі в будівлі яка належить позивачу.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем, ТОВ «ВТО «Індекс»та ТОВ «Електроспецтех»укладено договір на виконання підрядних робіт від 03 вересня 2009 року за №2. Відповідно до пп. 1.1 умов Договору, предметом договору є виконання робіт по капітальному ремонту покрівлі двоповерхової прибудови до одноповерхового цеху №1.

В матеріалах справи міститься договір на виконання підрядних робіт за №50 від 15 квітня 2010 року, укладений  між ТОВ «ВТО «Індекс»та ТОВ «Електроспецтех». Відповідно до пп. 1.1 умов Договору, предметом договору є виконання робот по капітальному ремонту покрівель котельної, прохідної, компресорної та прибудови до цеху №1.

Наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 26 червня 2002 року №375/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»  затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Відповідно до даного Наказу типова форма N КБ-2в поширюється  на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності; типова форма N КБ-3 - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування. Акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість таких робіт складаються для визначення їх обсягів та проведення розрахунків.

04.12.2009 року наказом Мінрегіонбуду України та Держкомстату України від 04.12.2009 року № 453/553 скасовано наказ Держкомстату України та Держбуду України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»від 21.06.2002 р. № 237/5, який регламентував порядок складання і застосування форм первинних документів № КБ-2в та № КБ-3, замість якого і було прийнято наказ Мінрегіонбуду України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»від 04.12.2009 р. № 554.

Зазначеним Наказом затверджені нові типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду. Тобто будівельні організації можуть застосовувати ці типові форми, якщо це обумовлено в договорі підряду, або документи довільної форми, розроблені самостійно, зазначивши в них обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться докази виконання вказаних договорів, а саме: протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання –передачі виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи.    

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Колегія суддів також зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Твердження відповідача, що у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемними спростовуються матеріалами справи. Інших доказів в підтвердження даного факту судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Проведені ТОВ «ВТО «Індекс»господарські операції узгоджуються з поняттям господарської діяльності, яке закріплене у чинному законодавстві, що не спростовується податковим органом.

За таких обставинах, оскаржувані рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «ВТО «Індекс».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року –без змін.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова –залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року –без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя -                    (підпис)          Л.В. Мельнікова

          Судді                                         (підпис)           З.Г. Подобайло

(підпис)           А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 07 листопада 2011 року.

Згідно з оригіналом                                         Мельнікова Л.В.