Рішення

від 18.12.2007 по справі 33/445-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/445-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.07р.

Справа № 33/445-07

За позовом  Акціонерного комерційного банку "Прем'єрбанк", м. Дніпропетровськ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Міг", м. Дніпропетровськ  

про стягнення 1 128 147 грн. 53 коп.

Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

  Від позивача: Агафонова Д.В., довір. № 95 від 08.10.2007 р.

Від відповідача: П"ятигорець Ю.О. довір. №  03.04.2007 р.  

СУТЬ СПОРУ:

Позивач  - Акціонерний комерційний банк "Прем"єрбанк" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області  з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю  "Енерго-Миг" про стягнення заборгованості  у розмірі          1 128 147,53 грн. за  угодою про відступлення права вимоги № 1 від 15.07.2004 р.  та кредитним договором № 106 від 20.11.2002 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:-   позивач  вважаючи угоду  про відступлення права вимоги № 1 від 15.07.2004 р.  недійсною,  звернувся до господарського суду Дніпропетровської області  про визнання угоди про уступку права вимоги № 1 від 25.07.2004 р. укладеної між АКБ "Прем"єрбанк" та ТОВ "Енерго - Миг"  недійсною та звернення стягнення на предмет застави. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006 р.  по справі № 11/30 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду   від 31.01.2007 р. та 27.06.2007 р. Постановою Вищого господарського суду України  позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.  23.08.2007 р. Верховним судом України по справі № 11/30 винесено ухвалу, якою позивачу  відмовлено у перегляді касаційного провадження –угода про уступку права вимоги № 1 від 25.07.2004 р. фактично визнана дійсною, тому  вважає , що право на стягнення заборгованості у позивача  є   лише у відношенні до відповідача ,   оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за угодою № 1 від 25.07.2004 р.  про відступлення  права вимоги, що підтверджується довідкою ліквідатора банку  від 16.10.2007 р. , розрахунком заборгованості  станом  на 12.10.2007 р. Просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності за вимогами, що виникли на підставі угоди про відступлення права вимоги № 1 від 15.07.2004 р. за кредитним договором № 106 від 20.11.2002 р.  та відновити строк позовної давності  за вказаними вимогами.

Відповідач –ТОВ "Енерго -Миг" заперечує  проти задоволення позовних вимог,  вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем подано позов по закінченню строку позовної давності,  просив суд при розгляді справи застосувати строк позовної давності та  відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у  судовому засіданні 05.12.2007 р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення  суду.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2004р. між Акціонерним комерційним банком „Прем'єрбанк”,  (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Енерго Миг ”(новий кредитор) була укладена угода відступлення права вимоги № 1, згідно до умов якої (п.1.1) Первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги до ТОВ ІКЦ "Комінфо"  , яке виникло з договору кредиту №106 від 20.11.2002 року, а саме повернення кредиту у розмірі 500 000 грн. , сплати відсотків у сумі  222 142,07 грн., пені, штрафів та інших виплат, передбачених договором строком до 18.02.2004 р.

Відповідно до п. 1.2 угоди № 1 від 15.07.2004 р.   сторони домовилися , що  Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" в рахунок за відступлене право вимоги здійснює оплату  на користь Акціонерного комерційного  банку "Прем"єрбанк" в сумі заборгованості по кредиту  і процентів у строк до 05.08.2004 р.  

         За статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу, порядок її обчислення не може бути змінено за домовленістю сторін.

Оскільки ця можливість є суб'єктивним правом, що виникає за наявності певних юридичних фактів (складу правопорушення тощо), то вона може бути припинена таким юридичним фактом як закінчення строку позовної давності.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила. Частиною  5 ст. 261 Цивільного кодексу України зазначено, що з визначеним строком виконання позовної давності починається зі спливом строку виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно вимог ст. 267 Цивільного кодексу України  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Посилання позивача  на те, що позивач не мав змоги звернутися за захистом свого порушеного права на підставі угоди про відступлення права вимоги № 1 від 15.07.2007 р.  в межах строку позовної давності через наявність судового розгляду  справи  № 11/30  про недійсність цієї угоди, судом не приймається , оскільки як вбачається з матеріалів справи  відповідно до справи № 11/30 позивач звертався  до відповідача про  визнання угоди уступки права вимоги № 1 від 25.07.2007 р. недійсним , і майнові вимоги до нього не заявляв,  тому    перебіг позовної  давності   розглядом справи на подання даного позову не переривався, оскільки відсутні підстави для переривання позовної давності передбачені нормою ст.264 Цивільного кодексу України.  

    Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача (кредитора) право вимоги про виконання зобов'язання  відповідачем на оплату  суму заборгованості по кредиту та відсоткам (звернення з позовом до суду) виникло з 06.08.2004 р.,  а позовна заява подана лише 13.11.2007 р. з пропуском трьох річного строку  в межах якого особа може звернутися до суду про захист свого цивільного права або інтересу, підстав поважності причини для його відновлення чи продовження , відповідно до  норм  Цивільного кодексу України суд не знаходить.         

На підставі вищевикладеного суд, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України,  ст. 257, 267 Цивільного кодексу України,   господарський суд,  -

                                        ВИРІШИВ :

В  задоволенні  позову відмовити.

Суддя

 І.А. Рудовська

дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України, - 24.12.2007 року