Ухвала

від 21.10.2008 по справі 15/570

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/570

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

У Х В А Л А

21.10.08                                                                                 Справа № 15/570.

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейд», м. Київ

до Державного підприємства «Ровенькиантрацит»в особі відокремленого підрозділу «УМТП», м. Ровеньки

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ

про стягнення 447477 грн. 41 коп.

Орган виконання судового рішення –Відділ Державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції

Суддя  Пономаренко Є.Ю.

представники:

від позивача –представник не прибув;

від відповідача –представник не прибув;

від третьої особи –представник не прибув;

від ВДВС Ровеньківського МУЮ –представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Позивач 01.09.2008р. звернувся зі скаргою на дії Державної виконавчої служби та просить суд визнати недійсною постанову від 19.03.2008р. про зупинення виконавчого провадження.

У даному засіданні позивач не скористався правом на участь свого представника, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідач проти скарги заперечує, з підстав наведених у відзиві на скаргу від 16.09.2008р.

Розглянувши матеріали справи, скаргу та інші надані документи, вислухавши представників, які приймали участь у судових засіданнях, суд встановив наступне.

За результатами розгляду спору за позовною заявою у даній справі судом прийнято рішення від 01.02.2008р., яким позов задоволено та відповідно присуджено до стягнення з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на користь  товариства з обмеженою відповідальністю «Рейд»борг у сумі 433786 грн. 40 коп., 3% річних у сумі 13691 грн. 01 коп., державне мито у сумі 4474 грн. 76 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  118 грн. 00 коп.

Рішення місцевого господарського суду не оскаржувалося та відповідно  до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили.

На підставі судового рішення, після набрання ним законної сили, позивачу видано наказ, що є виконавчим документом.

Судовий наказ було пред'явлено на виконання до Відділу Державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції (далі ВДВС Ровеньківського МУЮ).

На підставі вказаного наказу суду Відділом ДВС Ровеньківського МУЮ 12.03.2008р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 19.03.2008р. виконавче провадження зупинено на підставі п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що підприємство боржника включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»від 23.06.05 № 2711-IV.

Державне підприємство «Ровенькиантрацит»перебуває у вищенаведеному реєстрі, що підтверджується виписками з реєстру, наданими ДП «Енергоринок».

Вимоги за скаргою мотивовані позивачем тим, що наказ Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 р. № 568 «Про затвердження переліку підприємств»підлягає державній реєстрації Міністерством юстиції України, але не пройшов такої реєстрації та відповідно не має юридичної сили. Тому, позивач вважає незаконною постанову ВДВС про зупинення виконавчого провадження.

Наведені доводи позивача відхиляються судом з наступних підстав.

І. Відповідно до абз. 6 п. 3.7 ст. 3 Закону України  «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження  підлягає  обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу  до Реєстру підприємств паливно-енергетичного  комплексу,  які  беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України  «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 р. № 568 «Про затвердження переліку підприємств»на виконання п.п. 3.2.6. п. 3.2. ст. 3 Закону України  «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»затверджено перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь в у процедурі погашення заборгованості.

Зазначений наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та не підлягає такій реєстрації.

Відповідно до п. 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування.

Нормою права визнається формально обов'язкове правило поведінки, яке має загальний характер і встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин, надаючи учасникам суспільних відносин даного виду суб'єктивні юридичні права і накладаючи на них суб'єктивні юридичні обов'язки, та забезпечується відповідними державними гарантіями його реалізації.

Норма права обов'язково має свою структуру.

Структура (або внутрішня форма) норми права - це об'єктивно зумовлена потребами прав, регулювання її внутрішня організація, яка виражається в її поділі на складові елементи (диспозицію, гіпотезу, санкцію), що знаходяться у певних зв'язках між собою.

Факультативний елемент норми права - заохочення. Це - частина норми, в якій зазначаються певні цінності, блага. Їх може дістати суб'єкт у разі добровільного здійснення ним диспозиції норми права.

Норми права розрізняють, крім іншого, за: способом встановлення диспозиції норми —імперативні (диспозиція формулюється органом держави), диспозитивні (держава дає можливість суб'єктам домовитись щодо правила взаємної поведінки, яке вона буде забезпечувати, але передбачає ще й «резервне»правило поведінки, якщо суб'єкти не скористаються зазначеним дозволом); характером диспозиції —уповноважують (дозволяють), вказують на необхідну з погляду держави поведінку, забороняють, вказують на неприпустиму, недозволену поведінку; функціями у правовому регулюванні —матеріальні (називають, позначають права, обов'язки або заборони) та процесуальні (встановлюють порядок, процедуру, «регламент» здійснення прав або виконання обов'язків, передбачених у матеріальних нормах);

Положення наказу Мінпаливенерго не містять встановлених державою обов'язкових правил поведінки.

Також, за своєю структурою положення наказу Мінпаливенерго не містять елементів, притаманних нормі права.

Норми права щодо спірної ситуації містять відповідні положення Закону України  «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»та Закону України «Про виконавче провадження».

Наказ же Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 р. № 568 «Про затвердження переліку підприємств»та сам перелік не містять норм права, у зв'язку з чим обґрунтовано не зареєстрований в Мін'юсті.

Норми абз. 6 п. 3.7 ст. 3 Закону України  «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»та п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»в імперативному порядку визначають обов'язковість зупинення виконавчих проваджень.

Оскаржувана постанова ВДВС відповідає вказаним нормам Законів та не може бути визнана незаконною и скасована судом.

Крім того, слід зазначити, що питання, пов'язані із зупиненням виконавчих проваджень у зв'язку з включенням підприємств боржників до Реєстру підприємств паливно-енергетичного  комплексу… неодноразово розглядалися вищими судовими інстанціями за скаргами стягувачів. При цьому, рішення приймалися на користь боржників та органів виконавчої служби з посиланням на вказані вище норми Законів та наявність підприємства боржника в реєстрі, затвердженому Наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 р. № 568 «Про затвердження переліку підприємств».

За вищенаведених обставин скарга підлягає відхиленню.

ІІ. Крім того, підставою відхилення даної скарги є пропуск заявником встановлено законодавством 10-денного строку на оскарження до суду дій ВДВС.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскаржувана постанова ВДВС прийнята 19.03.2008р.

Зазначена постанова вчасно була вручена представнику стягувача. Позивач дізнавшись про вказану постанову ВДВС вже оскаржував її до суду шляхом подання скарги 31.03.2008р. (т.1 а.с. 98).

Зі скаргою що розглянута у даному судовому засіданні позивач звернувся до суду 01.09.2008р.

Так, при цьому, позивачем було пропущено встановлений законодавством десятиденний строк. Клопотання про його поновлення позивач не заявляв. Будь-яких поважних причин пропуску строку у даному випадку не може бути.

Наведена обставина –пропуск строку на оскарження, є підставою відхилення скарги.

ІІІ. Позивач вже звертався зі скаргою на дії ВДВС, за якою оскаржувалася таж постанова державного виконавця від 19.03.2008р.

За результатами розгляду першої скарги судом прийнято ухвалу від 27.05.2008р., якою скарга відхилена.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну  силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).

У наведеній ситуації (за наявності ухвали, якою першу скаргу вже було відхилено судом) суд не має іншої передбаченої процесуальним законом можливості аніж відхилити скаргу.

Статтею 1212 «оскарження дій  чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби»Господарський процесуальний кодекс України було доповнено згідно Закону України від 21.06.2001р. №2539-ІІІ. У зв'язку з прийняттям даного Закону та з метою правильного і однакового застосування розділу ХІV ГПК України Президією Вищого господарським судом України видано роз'яснення від 28.03.2002р. №04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів».

В абзаці 6 п.7 даного роз'яснення вказується, що за результатами розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби виноситься ухвала, в  якій господарський  суд  або  визнає  доводи  заявника  правомірними  і залежно від їх змісту визнає постанову державного  виконавця  щодо здійснення  заходів  виконавчого провадження недійсною,  чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити  певні  виконавчі  дії,  якщо  він ухиляється від їх виконання  без  достатніх  підстав,  або  визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі викладеного,  керуючись ст. ст. 86, 1212  Господарського процесуального кодексу України, суддя

у х в а л и в:

скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейд», подану до суду  01.09.2008 р. відхилити.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко