Ухвала

від 27.09.2011 по справі 2а-1670/3669/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 р.

Справа № 2а-1670/3669/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. ,  Подобайло З.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Харкові апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Кошманівка" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області до Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Кошманівка" про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року позивач, Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області (далі УПФУ) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Кошманівка" (далі КСП Агрофірма "Кошманівка") про стягнення заборгованості з витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 33.822,55 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року позовні вимоги УПФУ задоволені.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач в апеляційній скарзі посилаючись неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу, УПФУ в Машівському районі Полтавської області вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга не містить підстав для скасування постанови, в зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу КСП Агрофірма «Кошманівка»без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПФУ задоволенню не підлягає, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року виходячи з приписів ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що КСП "Агрофірма" Кошманівка" зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ідентифікаційний номер 03773777, є платником страхових внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування та знаходиться на обліку як платник страхових внесків в УПФУ в Машівському районі Полтавської області з 27 лютого 2003 року.

На підставі довідок, виданих відповідачем, УПФУ призначено та виплачуються пільгові пенсії у відповідності до пунктів «б»- «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (Закон №1788-ХІІ).

В період з 01 грудня 2010 року по квітень 2011 року УПФУ понесені витрати з виплати та доставки таких пенсій в розмірі 33.822,55 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач, як платник збору на обов’язкове державне пенсійне страхування повинен відшкодовувати УПФУ фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій власних працівників.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

За правилами пункту другого Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (в редакції на час здійснення виплат таких пенсій), підприємства та організації, на яких працювали або працюють особи, яким призначені пільгові пенсії за статтею 13 Закону №1788-ХІІ, з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

Відповідно до пункту першого статті 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року (в редакції на час здійснення виплат) № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом четвертим пункту першого статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до абзацу третього пункту першого статті 4 Закону № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Таким чином, обов’язок підприємства відшкодовувати органам Пенсійного фонду України 100 % фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій передбачено Законами №400/97-ВР та N 1058-IV, а оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач цей обов’язок не виконував, обґрунтованим є висновок про наявність підстав для стягнення відповідної заборгованості.

          Посилання відповідача на абзац 5 підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону N 1058-IV, яким, як зазначає відповідач, законодавчо врегульовані правовідносини, що є предметом розгляду справи і що саме з Державного бюджету повинні виплачуватися кошти вказаним в позові пільговим категоріям, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону N 1058-IV виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що дані норми не стосуються спірних правовідносин, оскільки були направлені на встановлення джерела виплати пенсій іншим пільговим категоріям пенсіонерів, тобто ці норми були направлення на встановлення регулювання інших відносин, а не на зміну чинного регулювання спірних правовідносин.

Колегія суддів критично оцінює посилання КСП Агрофірма «Кошманівка»на те, що працівники, яким призначені пільгові пенсії відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»за списком № 2 працювали в КСП в той час, коли підприємство було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а відповідно до законодавства, платники цього податку звільняються від відшкодувань витрат на пільгові пенсії та їх доставку та сплачують страхові внески за спеціальною ставкою, визначеною Законом № 400/97-ВР.

Платників фіксованого сільськогосподарського податку дійсно було виключено з числа платників збору з 1 січня 2006 року на підставі Закону України від 31 травня 2005 року № 2613-IV “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств –платників фіксованого сільськогосподарського податку” (далі –Закон № 2613-IV).

Однак відповідач ні в письмових запереченнях, ні в апеляційній скарзі в обґрунтування своїх заперечень проти позову не посилається на ту обставину, що КСП "Агрофірма" Кошманівка" в період з 01 грудня 2010 року по квітень 2011 року мав статус платника фіксованого сільськогосподарського податку та не надав судам першої та апеляційної інстанції доказів в обґрунтування таких тверджень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, підстав для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року передбачених ст. 202 КАС України відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Кошманівка" –залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                  (підпис)                     Л.В. Мельнікова

          Судді                                                            (підпис)                    З.Г. Подобайло

(підпис)                    А.М. Григоров

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ                                                             Мельнікова Л.В.