Рішення

від 22.02.2012 по справі 2-527-11

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 Дата документу 22.02.2012

Справа 2-347

2012 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької облаті в складі:

головуючого -судді Ніколовой І.С.,

при секретарі -Бєлінськой А.Ю.,

адвоката -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення самовільно збудованих споруд, треті особи -виконавчий комітет Мелітопольської міської ради, Управління Держкомзему в м.Мелітополі Запорізької області, Мелітопольське міське управління МНС України в Запорізькій області, Державний заклад «Мелітопольської міська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач зазначила, що їй належить житловий будинок АДРЕСА_1, який, згідно генерального плану, обслуговується земельною ділянкою площею 1220м 2 .

Власником суміжного житлового будинку 442, який, згідно генерального плану, обслуговується земельною ділянкою 600м 2 , з 1973р. є відповідач.

Позивач стверджує, що, на час придбання відповідачем будинку, вхід у це домоволодіння був з боку провулку, а між будинками сторін була встановлена огорожа з сітки-рабиці.

Оскільки в сторін спершу були добросусідські відносини, вона відтягла сітку в сторону свого будинку, таким чином зробивши, на прохання відповідача, тимчасовий прохід, шириною 1,50м. Однак в 2004р. відповідач по старій огорожі з сітки-рабиці встановив капітальну огорожу з шиферу, та розпочав процедуру приватизації землі.

Позивач стверджує, що відповідач таким чином самовільно переніс межу між їх земельними ділянками, шляхом встановлення капітальної огорожі, через що площа її ділянки зменшилася, а також збудував голубятню, гараж, баню, які частково знаходяться на її земельній ділянці.

За актом Мелітопольська міжміського бюро технічної інвентаризації, на початку земельної ділянки по АДРЕСА_2 по генеральному плану її ширина складає 12м., за фактичним землекористуванням - 13,50м, в кінці ділянки ширина по генплану 12м, фактично - 10,20м. На початку земельної ділянки по АДРЕСА_1 ширина ділянки по генплану скаладає 10,90м., фактично - 9,40м, в кінці по генплану 20,5м., фактично - 20,80м.

Просить усунути їй, як власнику житлового будинку АДРЕСА_1, перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка обслуговує цей житловий будинок, зобов'язавши відповідача знести встановлену ним огорожу між домоволодіннями АДРЕСА_1, прибрати з належної їй земельної ділянки голубятню, гараж, баню, хвіртку, відновивши таким чином межу земельної ділянки домоволодіння 440 згідно генерального плана.

В судовому засіданні позовні вимоги неодноразово уточнювала.

Остаточно просить суд відновити розмір земельної ділянки, яка обслуговує житловий будинок АДРЕСА_1 у відповідності з генеральним планом, зобов'язавши відповідача передвинути межу у відповідності до технічних документів в сторону житлового будинку АДРЕСА_2 на 1,5м на початку земельної ділянки по АДРЕСА_1, до відновлення ширини даної земельної ділянки, згідно з генеральним планом у розмірі 10,90м., а в кінці городу на 0,3м., до відновлення ширини ділянки по генеральному плану до 20,5м, відновивши площу земельної ділянки, яка обслуговує житловий будинок АДРЕСА_1, у розмірі 1220м 2 , а площу земельної ділянки, яка обслуговує житловий будинок АДРЕСА_3, у розмірі 600м 2 ; усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка обслуговує житловий будинок АДРЕСА_1, зобов'язавши відповідача знести встановлену ним огорожу, прибрати з належної позивачу земельної ділянки голубятню, гараж, баню та хвіртку між домоволодіннями АДРЕСА_1, в зв'язку з відновленням межі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1, згідно генерального плану, зобов'язати відповідача усунути для позивача перешкоди в користуванні належним їй житловим будинком АДРЕСА_1, та земельною ділянкою, яка його обслуговує, шляхом знесення самочинно збудованого магазину, розтішованого на земельній ділянці, яка обслуговує домоволодіння АДРЕСА_3.

В обгрунтування додатково заявлених вимог зазначила, що відповідачем на земельній ділянці, яка обслуговує його домоволодіння, самочинно, без дотримання вимог протипожежного та санітарного законодавства, збудований магазин, де продаються спиртні напої.

Усталеного графіку роботи торгівельна точка не має, працює до ночі. До цього магазину на землях міської ради прибудовано навіс зі столиками, і це спиртне там розпивається. Це приводить до того, що п'яні чоловіки допізна шумлять біля її будинку, влаштовують сварки та бійки, справляють нужду, кидають у її двір пусті пляшки та сміття. Вдень до магазину вантажівками завозять великі обсяги товару, заносячи його через хвіртку, що призводить до додаткового шуму. Оскільки позивач є літньою жінкою (їй 75 років), все зазначене перешкоджає їй користуватися житловий будинком та земельною ділянкою, яка його обслуговує, бо вона не може спокійно відпочивати, просинається вночі через шум, змушена прибирати накидане сміття зі своєї ділянки а також випорожнення під забором тощо. Вона неодноразово письмово зверталася до Мелітопольської міськради, СЕС, міський відділ МНС, з клопотаннями припинити торгівельну діяльність, і цими інстанціями виносилися відповідні приписи, на які відповідач не реагує.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав у повному обсязі, пояснив, що придбав житловий будинок АДРЕСА_3 01.11.1973р. З цього часу порядок користування земельною ділянкою, яка його обслуговує, не змінювався.

Дійсно, в 2004р. на капітальний фундамент була встановлена нова шиферна огорожа між його будинком та будинком позивача, замість сітки-рабиці, але по старій межі. Мотивом подання позову вважає особисті неприязні відносини, що тривалий час існують між сторонами.

Представник відповідача -його син ОСОБА_5 - позов не визнав у повному обсязі, пояснив, що фактично в житловому будинку АДРЕСА_3 проживає він з дружиною та двома дітьми. Право власності на голубятню, гараж та баню, які позивач просить знести, належним чином оформлено в 2000р. Хвіртка, через яку він входить до свого двору, розташована там з моменту купівлі будинку, і це єдиний можливий прохід. Наполягає, що між сторонами тривалий час склався саме такий порядок користування ділянками, які обслуговують їх домоволодіння. З приводу знесення магазину пояснив, що дійсно він є побудованим самовільно, однак відповідає всім санітарно-технічним нормам, і на нього право власності не оформлено лише через невирішене питання з землею. Всі приписи СЕС, відділу МНС тощо ним виконані, маються дозвільні документи на торгівлю. Сам магазин розташований на відстані приблизно 6 метрів від межі з позивачем, і не заважає їй належним чином користуватися будинком та земельною ділянкою. Не заперечував, що дійсно магазин працює допізна, в ньому продаються спиртні напої на розлив, влаштований навіс, де вони розпиваються, і немає туалету, однак стверджує, що це жодним чином не обмежує права позивача як власника будинку та користувача земельної ділянки. Не заперечує також, що в магазин завозяться товари, однак зауважує, що обсяги торгівлі невеликі, тому його вигрузка є короткочасною та нікому не заважає.

Представник відповідача ОСОБА_6 позов не визнав у повному обсязі, підтвердив все сказане, крім того, додав, що дійсно мається відхилення розмірів земельних ділянок сторін та конфігурації їх меж від генерального плану, однак такий порядок користування між сторонами склався протягом тривалого часу, і змінювати його вважає недоцільним.

Представник Мелітопольської міської ради пояснив, що огорожа спірної межі проходить по старому фундаменту, тому підстав вважати, що відповідач захопив частину земельної ділянки позивача, немає. Надав суду заяву з клопотанням слухати справу за його відсутності, з зазначенням, що позов не визнає.

Представник Управління Держкомзему в м.Мелітополі Запорізької області ОСОБА_7 просить вирішити справу на розсуд суду, пояснила, що за заявою позивача вона в складі комісії 22.08.2011р. виїжджала на огляд домоволодінь АДРЕСА_1. Нею встановлено, що земельна ділянка, яка обслуговує будинок 442, частково (31кв.м.) використовується не за цільовим призначенням, на ній самочинно збудований магазин. До магазину, на землях міськради, прибудовано капітальний навіс, площею 65кв.м. Магазин працює, хоча приписи СЕС та МРУ державний пожежний нагляд МНС України власником не виконані. Щодо межі між будинками сторін зазначила, що вона проходить по старому фундаменту, однак, співставивши виконану за фактичним користуванням геодезичну зйомку ділянки відповідача та генеральний план видно, що первинно межа виходить на кут його будинку і є рівною. А фактично спереду ділянки межа викривлена приблизно на метр-півтора в бік позивача, встановлено хвіртку для проходу. Оскільки вхід до будинку здійснюється через прибудовану ззаду кухню, на теперішній час це єдиний прохід до будинку відповідача, бо спереду будинку ним збудовано магазин.

Представник Мелітопольського міського управління МНС України в Запорізькій області просить вирішити справу на розсуд суду, пояснив, що в складі комісії, яка 22.09.2011р. оглядала самочинно збудований магазин по АДРЕСА_2, від МНС входив ОСОБА_8 За результатами огляду магазину винесено припис про усунення порушень вимог пожежної безпеки. Про виконання припису йому невідомо, оскільки контроль виконання не проводився. Теоретично, якщо в магазині виникне пожежа, вогонь по суміжним з межою будівлям може перекинутися на будинок позивача.

Представник Державного закладу «Мелітопольська міська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області»просить вирішити справу на розсуд суду, пояснила, що власника самочинно збудованого магазину по АДРЕСА_2 двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення діяльністю магазина санітарних норм. В кінці 2011р. ОСОБА_3 отримав дозвіл на торгівельну діяльність.

Суд, вислухавши сторони, представників третіх осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що позивачу належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.7-12). Власником суміжного житлового будинку 442 є відповідач.

За генеральним планом, площа земельної ділянки, яка обслуговує житлоий будинок АДРЕСА_3, складає 600м 2 .

Як встановлено в судовому засіданні, фактично відповідач для обслуговування свого будинку користується площею 694м 2 , мотивуючи тим, що такий порядок землекористування склався тривалий час, і не заперечує, що його ділянка має відхилення від генерального плану.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача відновити розмір цієї земельної ділянки, мотивуючи тим, що таким порядок землекористування порушує її права як власника суміжного домоволодіння .

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що позивач -її тітка. Батьки свідка, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, в 1973р. продали житловий будинок АДРЕСА_3 відповідачу. Під час продажу вхід до будинку був зі сторони провулку, з АДРЕСА_2 проходу не було. Межа між домоволодіннями 440 та 442 виходила на кут 442 будинку, за 20см. від нього, та була рівною. Під час купівлі батько свідка пояснив, що з сусідами в нього неприязні відносини саме через землекористування, тому вхід до домоволодіння зроблений через провулок. В 2006р. свідок гостювала в тітки, та бачила, що на теперішній час межу з АДРЕСА_2 передвинуто в бік будинку позивача, встановлено капітальний забор та хвіртку для входу, через що відстань від кута будинку 442 до межі збільшилася з 20см до 1,5м, і саме цим проходом користується відповідач.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що є сусідкою сторін. Знає позивача з 1967р., відповідача -з 1973р. Їй відомо, що на час придбання 442 будинку відповідачем до домоволодіння було два входи -з пішохідного провулку, який виділили для проходу в 1967р., та АДРЕСА_2. Останній вхід був невеликий, однак ним користувалися частіше. В 2004р. відповідач встановив шиферний забор на фундаменті, після чого відносини сторін погіршилися, бо позивач вважає, що він захопив частину її землі.

Свідок ОСОБА_13, сусідка сторін, пояснила суду, що мешкає по АДРЕСА_2,391 в м.Мелітополі. Житловий будинок позивача збудували в 1960р., відповідача - 1963р., два рідні брати. Суміжна межа цих будинків була прямою. Вхід до 442 будинку ОСОБА_10, колишній його власник, в 1970р. зробив зі сторони провулку, через конфліктні відносини з сусідами. Дійсно, між домоволодіннями сторін була невелика дерев'яна хвіртка, але нею не користувалися, в 1961р. встановивши огорожу з сітки-рабиці. В 1973р. будинок 442 придбав відповідач, і позивач не заперечувала, щоб він тимчасово проходив до свого двору через хвіртку, задля чого здвинула сітку-рабицю в сторону 440 будинку. Однак в 2004р. відповідач встановив по старій огорожі шиферну на фундаменті, і відносини між ними погіршилися, оскільки позивач вважає, що надала йому прохід по своїй землі тимчасово, а він, встановивши капітальний забор без її згоди, визначив для себе постійний порядок користування землею, а потім розпочав процедуру приватизації землі за вже визначеними ним межами.

Крім того, судом на клопотання відповідача також опитана як свідок його дружина ОСОБА_14, яка пояснила, що шиферна огорожа встановлена в 2004р. по старій огорожі з сітки-рабиці, і, на її думку, захоплення земельної ділянки позивача немає.

Актом від 30.09.2000р. Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с.23), проведено співставлення генеральних планів ділянок, які обслуговують будинки сторін, та фактичного землекористування. Так, за генеральним планом, ширина земельної ділянки позивача на початку та наприкінці складає 12м., тобто межі є рівними. Ширина земельної ділянки, якою користується позивач, за генеральним планом на початку ділянки складає 10,90м, наприкінці - 20,50м. Фактично ширина ділянки, якою користується відповідач, на початку складає 13,50м., в кінці - 10,20м., а земельна ділянка, якою користується позивач, на початку складає 9,40м., в кінці - 20,80м.

За техпаспортом житлового будинку позивача, виготовленим станом на 30.09.2000р., межа земельної ділянки будинків сторін є рівною (а.с.24об). Аналогічне встановлено геодезичною зйомкою будинку позивача (а.с.17), на якій пунктиром нанесена рівна межа між домоволодіннями сторін за генеральним планом, та сплошною лінією -межа за фактичним землекористуванням, яка викривлена в бік будинку позивача.

Актом від 22.09.2004р. (а.с.12) перевірки меж земельних ділянок між будинками 440 та 442 по АДРЕСА_2 визначено, що, згідно технічної документації бюро технічної інвентаризації, на початку земельної ділянки по АДРЕСА_2 по генеральному плану її ширина складає 12м., за фактичним землекористуванням - 13,60м. В кінці ділянки ширина по генплану 12м, фактично - 10,15м. На початку земельної ділянки по АДРЕСА_1 ширина ділянки по генплану скаладає 10,90м., фактично - 9,40м, в кінці по генплану 20,5м., фактично - 20,30м. за висновками комісії, обидві ділянки не відповідають розмірам генеральних планів бюро технічної інвентаризації, межа виходить на кут житлового будинку АДРЕСА_3. Тому питання землекористування слід визначити за погодженням сторін, а у випадку відсутності такого погодження -в судовому порядку.

Актом від 02.07.2009р. виїзної комісії з питання відновлення межі по АДРЕСА_1 та 442 (а.с.14) рекомендовано власникам домоволодінь 440 та 442 знайти згоду в користуванні цими земельними ділянками або привести їх у стан, відповідний до даних Комунального підприємтва «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації». У випадку недосягнення згоди звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Актом від 03.09.2009р. обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 рекомендовано вважати можливим оформення правових документів на земельну ділянку по АДРЕСА_2 за фактичним використанням без погодження зовнішніх меж з суміжним землекористувачем по АДРЕСА_1

Спеціаліст Управління містобудування та архітектури Мелітопольської міської ради ОСОБА_15 суду пояснила, що була в складі обидвох останніх комісій. 03.09.2009р. обстежувалося тільки домоволодіння АДРЕСА_3. Позивач, як власник суміжного будинку 440, на обстеження не запрошувалася та не була присутня. Ділянки під будівництво виділялися в 1958р. Між будинками встановлена стара огорожа з шиферу. За даними геодезичної зйомки, площа земельної ділянки 442 будинку в кінці городу складає 10м, на початку ділянки - 13,5м. За генеральним планом, ширина земельної ділянки в кінці городу складає 12м, на початку ділянки - 12м. Межа між домоволодіннями за генеральним планом є рівною, та виходить на кут житлового будинку 442. У відповідача з протилежного з межею позивача боку є пішохідний провулок, що надає відповідачу можливість обладнати прохід не через спірну хвіртку, однак, на думку спеціаліста, якщо в будинку відповідача адреса -АДРЕСА_2, то і вхід у домоволодіння повинен здійснюватися через спірну хвіртку. На підставі викладеного вважає, що можливо оформити право власності за відповідачем на земельну ділянку, яка обслуговує його будинок, за фактичним землекористуванням, про що в акті від 03.09.2009р. міститься відповідний висновок. Чому в акті від 02.07.2009р. комісії міститься інший висновок, пояснити не може, оскільки не пам'ятає.

Спеціаліст Управління Держкомзему в м.Мелітополі ОСОБА_16 суду пояснила, що 03.09.2009р. спеціалістами зазначеної установи обстежувалася земельна ділянка по АДРЕСА_2. Висновки комісії викладені у відповідному акті. Сама ОСОБА_16 участі у огляді ділянки не брала. Пояснила також, що сторони, при наявності конфлікту землекористувачів, до Мелітопольській міськради з заявами про відновлення межі не зверталися.

Судом також опитана спеціаліст Управління містобудування та архітектури Мелітопольської міської ради ОСОБА_17, яка пояснила, що в складі комісії виконкому Мелітопольського міськради 22.09.2011р. брала участь у огляді самочинно збудованого відповідачем магазину, про що був складений відповідний акт. Під час огляду встановлено, що 30м 2 земельної ділянки з належних 600м 2 для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3 використовується для обслуговування цього магазину. Сам магазин має площу 21м 2 , до нього прибудовано капітальний навіс, площею 65м 2 , розташований на землях Мелітопольської міськради. Розташовано магазин на відстані приблизно 6м 2 від межі з позивачем, він, на думку спеціаліста, позивачу користуватися її будинком та земельною ділянкою не перешкоджає. Крім того, на думку спеціаліста, іншого проходу, окрім спірної хвіртки, до його домоволодіння при наявному розташуванні об'єктів нерухомості облаштувати неможливо.

Дослідивши зазначені докази, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача відновити розмір земельної ділянки, яка обслуговує житловий будинок АДРЕСА_3 у відповідності з генеральним планом, та зобов'язання відповідача усунути перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою, яка обслуговує житловий будинок АДРЕСА_1, зобов'язавши його знести встановлену в 2004р. огорожу та хвіртку, в зв'язку з відновленням межі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1, згідно генерального плану.

Сторони в судовому засіданні не заперечують проти того, що фактичне землекористування ділянкою, яка обслуговує домоволодіння АДРЕСА_3, не відповідає генеральному плану.

Позивач наполягає, що передвинула стару огорожу з сітки-рабиці на свою ділянку на прохання відповідача для його зручності, керуючись принципами добросусідства, і категорично стверджує, що зробила це тимчасово. Після встановлення відповідачем в 2004р. капітальної огорожі та ініціювання відповідачем процедури безоплатної приватизації землі за фактичним землекористуванням почала скаржитися до місцевої влади на захват її землі, на підтвердження чого в матеріалах справи маються чисельні акти огляду ділянок.

Тому суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_14, яка пояснила, що капітальна огорожа встановлена на місці старої з сітки-рабиці, бо судом встановлено і поясненнями свідків в судовому засіданні підтверджено, що ця межа пересувалася позивачем тимчасово, за принципами добросусідства, а також акт від 03.09.2009р. обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2, оскільки, по-перше, він суперечить всім іншим доказам, наявним в матеріалах справи, а, по-друге, з огляду на пояснення спеціаліста Управління містобудування та архітектури Мелітопольської міської ради ОСОБА_15, яка зазначила, що тоді обстежувалося тільки домоволодіння АДРЕСА_3, позивача не запрошували, і, відповідно, позбавили її права надати заперечення, а також не оглянули її земельну ділянку. Суд також не примає до уваги заяву позивача Мелітопольської міській раді про згоду на оформлення права власності на земельну ділянку відповідача за фактичним землекористуванням (а.с.47), бо, як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_2, вона особисто його не писала, а підписала на прохання сина відповідача, який, користуєчись її похилим віком та правовою необізнаністю, ввів її в оману щодо природи підписаного документу. В подальшому ця заява нею була відкликана, що підтверджується матеріалами справи.

І навпаки, суд приймає до уваги, що сторони, зокрема, відповідач, визнає невідповідність розміру земельної ділянки, яку фактично використовує для обслуговування свого домоволодіння, генеральному плану.

Це підтверджується наведеними судом доказами, а саме: поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які зазначили, що спільна межа земельних ділянок сторін на час придбання відповідачем житлового будинку АДРЕСА_3 була рівною, виходила на кут цього будинку, актом від 30.09.2000р. Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», техпаспортом житлового будинку позивача, виготовленим станом на 30.09.2000р., актом від 22.09.2004р. (а.с.12) перевірки меж земельних ділянок між будинками 440 та 442 по АДРЕСА_2, актом від 02.07.2009р. виїзної комісії з питання відновлення межі по АДРЕСА_1 та 442.

На підставі вікладеного суд також критично відноситься до пояснень спеціаліста Управління містобудування та артітектури Мелітопольської міської ради ОСОБА_17 та Управління Держкомзему в м.Мелітополі ОСОБА_7, які пояснили, що хвіртка з АДРЕСА_2 в м.Мелітополі - це єдиний прохід до домоволодіння відповідача, бо, яка пояснили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, раніше цей вхід був з пішохідного провулку, і доказів того, що його неможливо використовувати на теперішній час, суду відповідачем не надано.

У задоволенні вимог позивача про знесення відповідачем самовільно збудованих голубятні, гаражу та лазні суд вважає за потрібне відмовити, бо, за змістом ст.ст.321, 328 ЦК України, право власності є непорушним, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як пояснив в судовому засіданні спеціаліст Комунального підприємтва «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації»ОСОБА_18, за матеріалами інвентарної справи, за відповідачем в 2000р. у встановленому законом порядку визнано право власності на ці споруди. Тому позбавляти його правомірно набутого права суд не може, для обслуговування цих споруд відповідач може укласти з позивачем договір сервітуту, а, у випадку відмови, звернутися з аналогічними вимогами до суду на захист свого порушеного права.

Крім того, суд вважає за потрібне задовольнити вимоги позивача про зобов'язання відповідача усунути для позивача перешкоди в користуванні належним їй житловим будинком АДРЕСА_1, та земельною ділянкою, яка його обслуговує, шляхом знесення самочинно збудованого магазину, розтішованого на земельній ділянці, яка обслуговує домоволодіння АДРЕСА_3, виходячи з наступного.

За ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці перешкоди не пов'язані з позбавленням володіння.

Судом встановлено і сторонами не оспорюється, що відповідачем на його земельній ділянці самочинно побудовано магазин З-1, розміром (1/2х5,90х4,38+1/2х5,90х2,55-1,05х0,05м), площею 21м 2 . Магазин працює, реалізуються спиртні напої на розлив. Також до магазину прибудовано капітальний навіс, площею 65м 2 , там встановлені столики, де це спиртне розпивається. Туалету торгівельна точка не має.

Позивач стверджує, що наявність самочинно збудованого, без її згоди, магазину, перешкоджає їй користуватися житловим будинком та земельною ділянкою. П'яні чоловіки допізна шумлять її біля будинку, влаштовують сварки та бійки, справляють нужду, кидають у її двір пусті пляшки та сміття. Вдень до магазину вантажівками завозять великі обсяги товару, заносячи його через хвіртку, що призводить до додаткового шуму. Оскільки позивач є літньою жінкою (їй 75 років), все зазначене перешкоджає їй користуватися житловий будинком та земельною ділянкою, яка його обслуговує, бо вона не може спокійно відпочивати, просинається вночі через шум, змушена прибирати накидане сміття зі своєї ділянки, а також випорожнення під забором, тощо.

На клопотання відповідача опитаний свідок ОСОБА_19, її племінник, який пояснив, що він часто, особливо в літню пору року, їздить повз будинку позивача, на розташовану неподалік дачу. Ввечері, приблизно о 20.00год, повертається додому. Магазин ще працює, під навісом збираються шумні компанії, розпивається спиртне. Коли заходить у гості до позивача, вона скаржиться йому на те, що через шум не може нормально відпочивати, змушена прибирати накидане сміття тощо. Через спірну хвіртку до магазину ввозяться товари, допізна заходять і виходять покупці. Позивач є одинокою жінкою похилого віку, їй 75 років, яка через цей безлад не може спокійно жити.

Відповідач не заперечує того факту, що магазин дійсно збудований самочинно, працює допізна, торгує спиртними напоями на розлив, однак вважає, що це не перешкоджає позивачу користуватися її будинком та земельною ділянкою, яка його обслуговує.

Однак суд не приймає це до уваги, оскільки твердження позивача про створення їй самочинним будівництвом магазину та його торгівельною діяльністю перешкод в користуванні її будинком та земельною ділянкою, яка його обслуговує, відповідачем не спростовані. Навпаки, він де-факто підтверджує зазначене нею, однак зі своєї суб'єктивної точки зору вважає, що перешкод для неї немає. Крім того, суд враховує пояснення представника Мелітопольського міського управління МНС України в Запорізькій області, який зазначив, що теоретично, якщо в магазині виникне пожежа, вогонь по суміжним з межою будівлям може перекинутися на будинок позивача.

За ст.60 ЦПК України, на кожну з сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому позов в цій частині слід задовольнити.

Судові витрати слід розподілити відповідно вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 319, 376, 391 ЦК України, ст.ст. 106, 107 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення самовільно збудованих споруд, треті особи -виконавчий комітет Мелітопольської міської ради, Управління Держкомзему в м.Мелітополі Запорізької області, Мелітопольське міське управління Головного управління МНС України в Запорізькій області, Державний заклад «Мелітопольська міська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області»- задовольнити частково.

Відновити розмір земельної ділянки, яка обслуговує житловий будинок АДРЕСА_1 у відповідності з генеральним планом, зобов'язавши ОСОБА_3 передвинути межу у відповідності до технічних документів в сторону житлового будинку АДРЕСА_2 на 1,5м на початку земельної ділянки по АДРЕСА_1, до відновлення ширини даної земельної ділянки, згідно з генеральним планом у розмірі 10,90м., а в кінці городу на 0,3м., до відновлення ширини ділянки по генеральному плану до 20,5м, відновивши площу земельної ділянки, яка обслуговує житловий будинок АДРЕСА_1, у розмірі 1220м 2 , а площу земельної ділянки, яка обслуговує житловий будинок АДРЕСА_3, у розмірі 600м 2 .

Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка обслуговує житловий будинок АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_3 знести встановлену ним огорожу та хвіртку між домоволодіннями АДРЕСА_1, в зв'язку з відновленням межі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1, згідно генерального плану.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути для ОСОБА_2 перешкоди в користуванні належним їй житловим будинком АДРЕСА_1, та земельною ділянкою, яка його обслуговує, шляхом знесення самочинно збудованого магазину, розтішованого на земельній ділянці, яка обслуговує домоволодіння АДРЕСА_3.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стянути з ОСОБА_3, мешкає в м.Мелітополі по АДРЕСА_2, б.442, на користь ОСОБА_2, мешкає в м.Мелітополі по АДРЕСА_2, б.440, судові витрати в сумі 54 гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: