Ухвала

від 06.12.2011 по справі 2а-8853/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р.

Справа № 2а-8853/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. ,  Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання  Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від  26.07.2011р. по справі № 2а-8853/11/2070

за позовом   Товариства  з обмеженою відповідальністю "Техекс"  < Список >  < Текст > 

до  Державної  податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова   < Текст >  < 3 особи >   < 3 особа >    

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техекс” ( далі – позивач) звернулось до суду з позовом до  Державної податкової  інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова ( далі – відповідач)  у якому просило суд скасувати податкові повідомлення –рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова за №0000622310 від 07.06.2011 року та податкове повідомлення –рішення за №0000612310 від 07.06.2011 року.

Постановою  Харківського окружного адміністративного суду  від 26.07.2011  року    адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Техекс”до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень – задоволено  повністю.

Скасовано податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 07.06.2011 року №0000622310 та від 07.06.2011 №0000612310.  

Стягнено з Державного бюджету України  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техекс”(ЄДРПОУ 31149692, 61000 м. Харків, пр.Гагаріна, 129) сплачене державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідач,  не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду  26.07.2011  року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги  зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Окрім того, відповідач посилається на те, що  судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Також , судом першої інстанції не враховано, вимоги ст. ст. 203, 215,  ст..228 ЦК України, що  на думку  відповідача і призвело до не правильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення –рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким,  що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Техекс” є обґрунтованим та законним .

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова (далі - ДПІ) проведено документальну позапланову перевірку ТОВ “Техекс”з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ “Харківський завод високовольтних опор”за період з 01.03.2008 року по 31.12.2010 року, ТОВ “Навігаторспецбуд”за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ “Техенергоресурс”за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року, ТОВ “Промспец консалтинг”за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ “Будмонтажсервіс”, ТОВ “ТД”Спіропласт”, ТОВ “Будоптінженер”, ТОВ “Технології промислового обладнання”, ТОВ “Схід”,  ТОВ “ТД “Конкорд-07”за період з 2008-2011 роки.   

За результатами проведеної перевірки, ДПІ було складено акт перевірки від 24.05.2011 року за №769/23-104/31149692.

З акту перевірки від 24.05.2011 року за №769/23-104/31149692 вбачається, що укладені правочини між ТОВ “Техекс” та його контрагентами - ТОВ “Харківський завод високовольтних опор”за період з 01.03.2008 року по 31.12.2010 року, ТОВ “Навігаторспецбуд”за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ “Техенергоресурс”за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року, ТОВ “Промспец консалтинг”за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ “Будмонтажсервіс”, ТОВ “ТД”Спіропласт”, ТОВ “Будоптінженер”, ТОВ “Технології промислового обладнання”, ТОВ “Схід”,  ТОВ “ТД “Конкорд-07”за період з 2008-2011 роки нікчемними та такими, що не відповідають вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216 та ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

За результатами проведеної перевірки прийняті податкові повідомлення –рішення за №0000622310 від 07.06.11р. на загальну суму  97 402,50 грн. та податкове повідомлення –рішення за №0000612310 від 07.06.11р. на загальну суму  79 318,75 грн. по встановленим порушенням між позивачем та ТОВ “Техенергоресурс”.

Як вбачається з акту ТОВ “Техекс”мав взаємовідносини з ТОВ “Техенергоресурс”.

В ході проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ “Техенергоресурс” встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб‘єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Як вбачається з пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов‘язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України №68/97-ВР визначає, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

У відповідності  до   7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України №68/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ТОВ “Техекс”та ТОВ “Техенергоресурс”укладено угоди поставки товарів та виконання підрядних робіт за №Д08-4 від 08.04.08, №1/04 від 24.04.08, №Д05-1 від 05.05.08 на загальну суму 380 730,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи  між ТОВ “Техекс”та ТОВ “Техенергоресурс”було укладено договори на виконання будівельних робіт, а саме договори №1/03 від 26.03.08, №4/03 від 27.03.08, №3/03 від 27.03.08, №02/03 від 27.03.08, №5/04 від 02.04.08, №1/04 від 24.04.08, №7/1 від 01.07.08, №7/2 від 02.07.08, №7/3 від 15.07.08, №7/4 від 28.07.08 та №8/1 від 05.08.08 на загальну суму 754 755,60 грн.

Також ТОВ “Техенергоресурс” було надано ліцензії на проведення будівельних робіт згідно з якими ТОВ “Техенергоресурс” має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об"єктів архітектури, протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання –передачі виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи наявних у матеріалах справи.

Виходячи з цього у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку,  ТОВ “Техекс” та ТОВ “Техенергоресурс” належним чином оформили договірні правовідносини, які мали реальний характер, та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Копії актів виконаних робіт та податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про те, що у ТОВ “Техенергоресрс” не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб‘єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно нікчемності укладених  між  позивачем та контрагентом   угод , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обгрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між нашим підприємством та нашими контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є  необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентом, визнані судом недійсними.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду встановлено, що  правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін .

Аналіз вищевикладеного свідчить, що угоди укладені відповідно до вимог діючого законодавства та вони відповідають вимогам законодавства.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів,   зазначає, що на час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.

На момент укладення угод та її виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Таким чином, як вбачається з  матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає, що  договори, укладені між позивачем та ТОВ “Техенергоресурс” мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про їх нікчемність є помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також  колегія суддів зазначає,  що  в акті перевірки суб’єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов’язаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.           

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентом.

Також відповідно до вимог  п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.  

Позивачем та ТОВ “Техенергоресурс”  належним чином оформлені договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлено первинні документи податкової та бухгалтерської звітності. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних  відсутні.

Також, колегія суддів , зазначає,  що єдиною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідно до мотивувальній частині акту перевірки позивача, відповідач - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова  посилається на акт перевірки контрагента позивача, а саме на акт перевірки ТОВ “Техенергоресурс”від 23.11.10 за №3057/23-03-05/34566971  складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Як вбачається з матеріалів справи,   відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.10 по справі №2а-12792/10/2070, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.11 визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ “Техенергоресурс”(код ЄДРПОУ 34566972) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.07 по 30.09.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.10 за №3057/23-03-05/34566971.

У зв‘язку з викладеним,  колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що   посилання ДПІ  на акти перевірок контрагентів позивача є неправомірними, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено посилання при проведенні перевірки та при складанні актів перевірок органами ДПС на акти перевірок контрагентів підприємства яке перевіряється та дії співробітників ДПІ по проведенню перевірки та по складанню вказаних актів перевірок були визнано судами неправомірними.  

Виходячи з вищевикладеного,  колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняті   відповідачем податкові   повідомлення –рішення  не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є такими,  що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим  позовні ТОВ “Техекс” є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо нікчемності укладених  угод   відповідно до 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України, є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно  до  ст.  200  Кодексу  адміністративного  судочинства  України  суд   апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо   визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196,  < 197 > < 198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від  26.07.2011р. по справі № 2а-8853/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

(підпис)

Бондар В.О.

Судді

(підпис)

(підпис)

Кононенко З.О.

 Донець Л.О.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ:

Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений  12.12.2011  р.