Ухвала

від 09.07.2013 по справі 2а-8853/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/2533/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011р.

у справі №2а-8853/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техекс» (надалі - ТОВ «Техекс»)

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова (надалі - ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 07.06.2011р. №0000622310 та №0000612310.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011р., позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 07.06.2011р. №0000622310 та №0000612310. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Техекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Харківський завод високовольтних опор» за період з 01.03.2008р. по 31.12.2010р., ТОВ «Навігаторспецбуд» за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ «Техенергоресурс» за період з 01.03.2008р. по 30.09.2010р., ТОВ «Промспец консалтинг» за період з 06.07.2010р. по 31.12.2010р., ТОВ «Будмонтажсервіс», ТОВ «ТД»Спіропласт», ТОВ «Будоптінженер», ТОВ «Технології промислового обладнання», ТОВ «Схід», ТОВ «ТД «Конкорд-07» за період з 2008-2011рр. За результатами перевірки складено акт від 24.05.2011 року за №769/23-104/31149692.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на нікчемність правочинів, укладених позивачем із ТОВ «Харківський завод високовольтних опор» ТОВ «Навігаторспецбуд», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промспец консалтинг», ТОВ «Будмонтажсервіс», ТОВ «ТД»Спіропласт», ТОВ «Будоптінженер», ТОВ «Технології промислового обладнання», ТОВ «Схід» та ТОВ «ТД «Конкорд-07». При цьому, актом зазначено, що правочини не відповідають вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216 та ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення цих правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

Зокрема, перевіркою досліджено взаємовідносини позивача із ТОВ «Техенергоресурс» і вказано, що в ході проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова зазначеного контрагента - ТОВ «Техенергоресурс» встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Тобто, податковий орган дійшов висновку, що ці правочини мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача».

За результатами проведеної перевірки прийняті податкові повідомлення рішення від 07.06.2011р. №0000622310 на загальну суму 97402,50грн. та податкове повідомлення рішення №0000612310 на загальну суму 79318,75грн. по встановленим порушенням між позивачем та ТОВ «Техенергоресурс».

Так, судами встановлено, що в перевірений період між ТОВ «Техекс» та ТОВ «Техенергоресурс» укладено угоди поставки товарів та виконання підрядних робіт за №Д08-4 від 08.04.2008, №1/04 від 24.04.2008, №Д05-1 від 05.05.2008 на загальну суму 380730,00грн. До матеріалів справи були надані докази виконання вказаних договорів, а саме протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання передачі виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Техекс» та ТОВ «Техенергоресурс» було укладено договори на виконання будівельних робіт, а саме договори №1/03 від 26.03.2008, №4/03 від 27.03.2008, №3/03 від 27.03.2008, №02/03 від 27.03.2008, №5/04 від 02.04.2008, №1/04 від 24.04.2008, №7/1 від 01.07.2008, №7/2 від 02.07.2008, №7/3 від 15.07.2008, №7/4 від 28.07.2008 та №8/1 від 05.08.2008 на загальну суму 754755,60 грн. На підтвердження виконання вказаних договорів додано документи бухгалтерського обліку, а саме протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання передачі виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи.

При цьому, в подальшому зазначені роботи були надані відповідно договорів про виконання підрядних робіт за №5-90 від 26.08.2006, №82/3-КС/08 від 05.03.2008, №81/3-КС/08 від 07.03.2008, №72 від 19.09.2007, №50/7-КС від 16.07.2008 та №39/8-КС від 05.08.2008 укладених між ТОВ «Техекс» та КП «Донецькміськводоконал», Управління капітального будівництва Донецької Міськради, Виконавчим комітетом Армянської Міськради та КП «Харківкомуночиствод».

До матеріалів справи надані докази виконання вказаних договорів, а саме протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання передачі виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Отже, позивач при формуванні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ відповідних періодів використовував і документи бухгалтерського обліку, складені на виконання договорів із ТОВ «Техенергоресурс».

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, судами встановлено, що на момент укладення угод між позивачем та ТОВ «Техенергоресурс», а також на час виконання цих угод, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010р. по справі №2а-12792/10/2070 залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011р., визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техенергоресурс» (код ЄДРПОУ 34566972) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2007 по 30.09.2010 на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.2010 за №3057/23-03-05/34566971.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2012р. (К/9991/43919/11) зазначені рішення суду першої та апеляційної інстанції залишені без змін.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов