Постанова

від 02.07.2008 по справі 25/600

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/600

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.07.2008                                                                                           № 25/600

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:            Вербицької О.В.

          Гарник Л.Л.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Геа Україна Київ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.04.2008

 у справі № 25/600 (Морозов С.М.)

 за позовом                               Іноземне підприємство "Шерп ІЛС"

 до                                                   Дочірнє підприємство "Геа Україна Київ"

 третя особа відповідача           Підприємство з іноземними інвестиціями "Панальпіна Уорлд Транспорт ЛТД"

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 45427,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Іноземне підприємство «Шерп ІЛС» звернулося до Господарського суду міста Києва  з позовом до  Дочірнього підприємства «Геа Україна Київ» про стягнення  вартості наданих послуг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, пені та штрафу  на суму 42.927,21 грн., витрат, пов'язаних з оплатою послуг  адвоката, в сумі 2.500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва  від 31.01.2008 до участі у справі  в якості третьої особи  залучене Підприємство з іноземними інвестиціями  «Панальпіна УОРЛД Транспорт ЛТД» (далі – третя особа).

В ході розгляду справи Дочірнє підприємство  «Геа Україна Київ» (далі -  позивач за зустрічним позовом) подало зустрічний позов про   стягнення  з Іноземного підприємства «Шерп ІЛС» (далі – відповідач за зустрічним позовом) збитків в розмірі 60.996,74 грн. Ухвалою суду  від 26.02.2008 зустрічний позов  прийнято до провадження.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що відповідачем  безпідставно та в порушення умов Договору № 008/07 не сплачено вартість наданого   комплексу послуг з митного оформлення, навантаження/розвантаженню вантажів  (комплектуючих до пивоварного обладнання) для ДП «Геа Україна Київ».

Відповідач проти позовних вимог заперечував та зазначив, що  вказані позовні вимоги  безпідставні та такі, які не підлягають задоволенню, оскільки один із рахунків відповідачем був оплачений, щодо інших рахунків позивачем неналежним чином виконані зобов'язання за договором.  

Позовні  вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані  тим,  що  відповідачем  за зустрічним позовом неналежним чином виконані зобов'язання за договором, а саме невірно  застосовані ставки мита при митному оформленні вантажу, внаслідок чого з рахунку позивача за зустрічним позовом  було списано 60.693,86 грн. та 302,88 грн., які є збитками позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 25/600 від 08.04.2008 (далі – Рішення суду) первісний позов задоволено частково: стягнуто з Дочірнього підприємства «Геа Україна Київ» на користь Іноземного підприємства «Шерп ІЛС» 34338,16 грн.; стягнуто з Дочірнього підприємства «Геа Україна Київ» на користь Іноземного підприємства «Шерп ІЛС» судові витрати в розмірі 457,75 грн.

В іншій частині в первісному позові відмовлено.

В зустрічному позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із Рішенням суду, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення суду скасувати, прийнявши нове, яким в первісному позові відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Так, скаржник стверджує, що:

- акти здавання-приймання про виконання послуг були підписанні неналежною особою – “Панальпіна УОРЛД Транспорт ЛТД” і тому не можуть підтверджувати факт надання відповідачем послуг за договором від 15.12.2006;

- послуги згідно з рахунком № 2741615/1 від 14.09.2007 відповідачу за первісним позовом вже раніше виставлялися та були ним оплачені згідно з рахунком 2741615 від 07.09.2007;

- суд першої інстанції не розглянув вимог позивача за зустрічним позовом щодо стягнення збитків за рахунком № 2741669 від 22.10.2007.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2008 розгляд апеляційної скарги був призначений на 11.06.2008, про що учасники усі судового процесу були повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 розгляд апеляційної скарги відкласти на 02.07.2008.

Представник відповідача за первісним позовом  у судовому засіданні 02.07.2008 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення суду,  прийнявши нове, яким в первісному позові відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 02.07.2008 заперечував проти доводів відповідача за первісним позовом, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, 15 грудня 2006  року між позивачем і відповідачем за первісним позовом та третьою особою було укладено Договір № 008/07 (надалі - Договір), відповідно до якого Виконавець (позивач) зобов'язався  надати  Замовнику (відповідачу) послуги по зберіганню, охороні, переробці (навантаження/розвантаження) імпортних  та транзитних товарів і вантажів Замовника, а також надати інші  послуги на своєму митному ліцензійному складі, Замовник зобов'язався прийняти і оплатити надані Виконавцем послуги, а Поручитель (третя особа) відповідає перед Замовником за виконання Виконавцем зобов'язань по Договору.  

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 4.3 Договору належне надання і вартість послуг  фіксується Актом наданих послуг.

До матеріалів справи позивачем надані Приймально-передавальні акти № 2741515 від 16.06.2007, № 2741617 від 13.09.2007, № 2741615/1 від 14.09.2007, № 2741615 від 07.09.2007, № 2741669 від 22.10.2007, які підтверджують виконання робіт за Договором на загальну суму 37.922,31 грн., та які підписані Замовником (відповідачем) і третьою особою та скріплені їх печатками.

При цьому колегія суддів не приймає твердження відповідача про неналежність приймально-здавальних Актів в якості доказу надання позивачем послуг згідно Договору, через їх підписання неналежною особою з наступних підстав. Виходячи із положень ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, п. 4.3 Договору, та враховуючи те, що Договором чітко не визначено, ким саме мають підписуватися зазначені Акти, оформлення фактів надання позивачем послуг має відбуватися у відповідності до актів цивільного законодавства та  вимог, що у таких умовах звичайно ставляться.

Так, статтями 540, 543 ЦК України регулюються випадки солідарного виконання зобов'язання декількома боржниками.

Виходячи із положень ст. 554 ЦК України, яка визначає правило про солідарну відповідальність боржника і поручителя перед кредитором в разі порушення зобов'язання, та враховуючи права поручителя, який виконав зобов'язання (ст. 556 ЦК України), суд приходить до висновку, що підписання Приймально-передавальних Актів за Договором третьою особою, а не позивачем, який є основним виконавцем за Договором, не суперечить чинному законодавству та не порушує прав та інтересів кредитора (відповідача), що додатково підтверджується оплатою відповідачем послуг, наданих відповідачем згідно Акту та рахунку № 2741615 від 07.09.2007 в сумі 7597,79 грн. При цьому слід зазначити, що позивач не заперечує та не заперечував факт складення вказаних актів третьою особою, хоча саме його права в даному випадку зачіпляються, враховуючи приписи частини 2 ст. 556 ЦК України.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Враховуючи те, що в межах цієї справи судом досліджується факт виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, вирішального значення у зв'язку з цим набуває факт прийняття відповідачем (Замовником за Договором) наданих позивачем послуг. Із наявних в матеріалах справи приймально-передавальних актів слідує, що  відповідачем вони підписані без заперечень та скріплені печаткою. Тому суд приходить до висновку, що послуги за Договором надані позивачем в повному обсязі та прийняті відповідачем за первісним позовом без заперечень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення та обґрунтування щодо пов'язаності первісного та зустрічного позовів, а також надати: перелік приймально-передавальних актів та рахунків, що підтверджують виконання позивачем за первісним позовом робіт за Договором від 15.12.2006; вантажні митні декларації, в яких позивачем за первісним позовом зазначались коди товарів за УКТЗЕД; докази того, що позивачем за первісним позовом зазначались коди товарів за УКТЗЕД у вищевказаних вантажних митних деклараціях саме в межах виконання Договору від 15.12.2006 на підставі вищезазначених приймально-передавальних актів та рахунків.

Надані сторонами документи та пояснення підтверджують, що первісний позов заявлено про стягнення вартості наданих відповідачем за первісним позовом, але не оплачених послуг, а зустрічний позов заявлено про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням тих самих послуг.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом фактично визнає факт надання йому  вказаних послуг.

Відповідно до п 4.5 Договору всі належні Виконавцю платежі  здійснюються  в безготівковій формі на банківський рахунок Поручителя  у відповідності  із діючими  правилами безготівкових  розрахунків в Україні, згідно виставленого рахунку. За п. 4.6 Договору  оплата суми, вказаній у рахунку, здійснюється протягом 3-х діб з дати одержання Замовником  відповідного рахунку.

В матеріалах справи наявні рахунки № 2741515 від 16.06.2007 на суму 4708,55 грн., № 2741617 від 13.09.2007 на суму 4796,58 грн., № 2741615/1 від 14.09.2007 на суму 18937,50 грн., № 2741615 від 07.09.2007 7597,74 грн.,  № 2741669 від 22.10.2007 на суму 1885,94 грн.  

Згідно з частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач стверджує, що станом на день подання позову виставлені рахунки відповідачем не сплачено. Однак, як свідчить довідка від 19.03.2008 № 019/08, надана третьою особою до матеріалів справи та підтверджується наданою Відповідачем випискою Каліон Банку Україна від 28.09.2007 (копія в матеріалах справи), рахунок №2741615 від 07.09.2007 на суму 7597,74 грн., у відповідності до п. 4.5 Договору відповідачем 07.09.2007 сплачено на рахунок третьої особи. Таким чином, борг відповідача перед позивачем за надані послуги за Договором складає 30324,57 грн.

Твердження відповідача про те, що за послуги, обліковані в рахунку № 2741615/1 від 14.09.2007, йому вже раніше виставлявся та був оплачений рахунок № 2741615 від 07.09.2007 судом не приймається до уваги, оскільки відповідачем були підписані без заперечень приймально-здавальні акти № 2741615/1 від 14.09.2007 та № 2741615 від 07.09.2007, а факт подвійного включення одних і тих же послуг міг бути виявлений лише під час  прийняття цих послуг. Відповідач не може посилатися на невідповідність об'єму та кількості наданих послуг змісту вказаних приймально-здавальних актів після того, як  вказані в актах дані були ним підписані та посвідчені.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів невиконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п 3.1 Договору Виконавець зобов'язаний, зокрема, прийняти вантаж і забезпечити митне оформлення вантажу на митному ліцензійному складі, за попередньою домовленістю із Замовником здійснювати подальше митне оформлення вантажу, за необхідності надавати вантаж для огляду митниці і т.п. Договором не встановлений обов'язок відповідача за зустрічним позовом визначати коди УКТЗ товару, митне оформлення якого ним здійснюється.

Як встановлено ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення  здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Згідно зі ст. 313 Митного кодексу України віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, тобто класифікація товарів здійснюється митними органами України.  Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян. 

Відповідно до ст. 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719 під час проведення митного контролю, серед іншого, уповноважена посадова особа здійснює перевірку правильності класифікації та кодування товарів.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України на декларанта покладено наступні обов'язки: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Таким чином, декларант не визначає код товару, а тільки заявляє (декларує) його в ВМД, а обов'язок щодо класифікації цього товару, а також визначення суми мита та ПДВ  покладений на митний орган.

Як свідчать матеріали справи, класифікація товарів позивача за зустрічним позовом, ввезених на митну територію України, здійснювалася митними органами, а саме Київською регіональною митницею, якою і приймалися рішення про визначення коду товару.

Виходячи із викладеного, відповідач за зустрічним позовом під час надання послуг по супроводженню митного оформлення товарів згідно укладеного Договору не може нести відповідальність за неправильність визначення митним органом коду товару позивача за зустрічним позовом.

Як вже зазначалося вище, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Позивачем за зустрічним позовом не доведено невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за Договором, або неналежного виконання цих зобов'язань.

У відповідності  до частини 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Так, позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних доказів неправомірності рішення митного органу про визначення коду УКТЗЕД товару, який декларувався відповідачем за зустрічним позовом, скасування вказаного рішення у судовому порядку або доказів звернення ДП „Геа Україна Київ” до митних органів чи суду з вимогами про повернення зайво сплачених, у зв'язку з невірним кодуванням товару, митних платежів  тощо.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.5 Договору  у випадку необґрунтованої відмови в прийнятті наданих послуг, а також несвоєчасній сплаті рахунків по цьому Договору Замовник  повинен сплатити  Виконавцю через Поручителя пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.   

Згідно з п. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного за порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язання за Договором щодо оплати вартості наданих позивачем послуг стягненню з відповідача (ДП «Геа Україна Київ») на користь позивача (ІП «Шерп ІЛС») підлягає  пеня за останні шість місяців в сумі 1178,06 грн.

Крім цього згідно з п. 5.6 Договору № 008/07 у випадку прострочення оплати наданих послуг по Договору строком більш ніж один місяць,  відповідач повинен  додатково, крім пені, сплатити  позивачу  неустойку - штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Перший строк виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги сплинув 20.06.2007. Кінцевий строк виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання за договором сплинув  31 грудня 2007 року (термін дії договору). Позовна заява з вимогою про стягнення з відповідача штрафу подана позивачем до господарського суду 04 грудня 2007 року, тобто в межах встановленого законодавством шестимісячного терміну, а тому є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Таким чином, з відповідача (ДП «Геа Україна Київ») на користь позивача (ІП «Шерп ІЛС») підлягає стягненню штраф в розмірі 1.516,23 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи ненадання відповідачем на вимогу суду контррозрахунку заборгованості, стягненню з відповідача (ДП «Геа Україна Київ») на користь позивача (ІП «Шерп ІЛС») підлягає сума боргу з урахуванням індексу інфляції, що становить 31.643,87 грн. (без врахування сплачених відповідачем коштів за рахунком № 27411615 від 07.09.2007).

З урахуванням усього вище викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 31643,87 грн., штрафу в сумі  1516,23 грн. та пені  в сумі 1178,06 грн.  

Позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими та задоволенню не підлягають , в т.ч. і в частині стягнення збитків за рахунком № 2741669 від 22.10.2007 (як і за іншими рахунками), який, за твердженням апелянта, судом першої інстанції розглянуто не було.

Судові витрати позивача (454,27 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 457,75 грн.

Судом першої інстанції також зроблено обґрунтований висновок про те, що витрати по оплаті юридичних послуг у розмірі 2.500,00 грн. стягненню з відповідача не підлягають оскільки, враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення  свого порушеного права. Крім того матеріали справи не містять копії договору з адвокатом та доказів оплати його послуг у зазначеному розмірі.

Таким чином, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/600 від 08.04.2008 прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені відповідачем за первісним позовом при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита не відшкодовуються та покладаються на відповідача за первісним позовом (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Геа Україна Київ” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/600 від 08.04.2008 - без змін.

2. Матеріали справи № 25/600 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Євсіков О.О.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Гарник Л.Л.