Постанова

від 21.10.2008 по справі 25/600

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/600

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 жовтня 2008 р.                                                                                    № 25/600  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Фролової Г. М. –головуючогоПолянського А.Г.,Коробенка Г.П.

за участю представників:       

позивачаМусієнко В.І. –дов. від  26.11.2007 року

відповідачаКривошеїна Н.П. –дов. від 27.06.2008 року

третьої особиМусієнко В.І. –дов. від 11.02.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дочірнього підприємства "Геа Україна Київ"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від  02.07.2008 року

у справі№ 25/600 господарського суду міста Києва

за позовомІноземного підприємства "Шерп Ілс"

доДочірнього підприємства "Геа Україна Київ"

третя особаПідприємство з іноземними інвестиціями "Панальпіна УОРЛД Транспорт ЛТД"

про стягнення 45 427, 21 грн.

та за зустрічним позовомДочірнього підприємства "Геа Україна Київ"

доІноземного підприємства "Шерп Ілс"

простягнення 60 996, 74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України  А.Й. Осетинського від 06.10.2008 року у зв'язку з перебуванням  судді Полянського А.Г. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі № 25/600 господарського суду міста Києва, утворено колегію суддів у складі: головуючий –Муравйов О.В., судді: Коробенко Г.П., Фролова Г.М.

В судовому засіданні 07.10.2008 року оголошено перерву на 21.10.2008 року на 12 год. 50 хв. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України  А.Й. Осетинського від 20.10.2008 року у зв'язку з виходом судді Полянського А.Г. з відпустки та у зв'язку з перебуванням судді Муравйова О.В. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі № 25/600 господарського суду міста Києва, утворено колегію суддів у складі: головуючий –Фролова Г.М., судді: Полянський А.Г., Коробенко Г.П.

У грудні 2007 року Іноземне підприємство "Шерп Ілс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Геа Україна Київ" про стягнення з відповідача на користь позивача вартості наданих послуг за договором № 008/07 від 15.12.2006 року з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, пені та штрафу в розмірі 42927, 21 грн.; судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 2500 грн.; державного мита в сумі 454,27грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що між сторонами у даній справі було укладено договір № 008/07 від 15.12.2006 року про надання послуг з митного оформлення, навантаження/розвантаження товарів. Відповідно до умов вказаного вище договору відповідач зобов'язувався  своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані згідно з вказаним вище договором послуги, але не виконав належним чином свої зобов'язання, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку з застосуванням штрафних санкцій.

У лютому 2008 року Дочірнє підприємство "Геа Україна Київ" звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Іноземного підприємства "Шерп Ілс" про стягнення з відповідача на користь позивача збитків за договором № 008/07 від 15.12.2006 року в розмірі 60 996, 74 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що між сторонами у даній справі було укладено договір № 008/07 від 15.12.2006 року про надання послуг з митного оформлення, навантаження/розвантаження товарів. Відповідно до умов вказаного вище договору відповідач за зустрічним позовом зобов'язувався  своєчасно та належним чином здійснити митне оформлення товару позивача за зустрічним позовом. Оскільки внаслідок невірного визначення відповідачем коду товару, позивач змушений був сплатити мито в розмірі 60 693, 86 грн., останній вважає вказану суму збитками і просить стягнути її в судовому порядку на підставі статей 216, 224 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2008 року (суддя: Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 року (судді: Євсіков О.О. –головуючий, Вербицька О.В., Гарник Л.Л.)  по справі № 25/600 господарського суду міста Києва первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Геа Україна Київ" на користь Іноземного підприємства "Шерп Ілс" 34 338, 16 грн. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Геа Україна Київ" на користь Іноземного підприємства "Шерп Ілс" судові витрати в розмірі 457, 75 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

В зустрічному позові відмовлено повністю.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди, зазначили, що оскільки відповідач не виконав зобов'язання за Договором у встановлений строк то первісні позовні вимоги відповідно до статей 530, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України та статті 232 Господарського кодексу України підлягають частковому задоволенню. З посиланням на статті 88, 313, 42 Митного кодексу України, суди відзначили, що вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими  та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з постановою, Дочірнє підприємство "Геа Україна Київ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 року по справі № 25/600 господарського суду міста Києва, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а вимоги по зустрічному позову задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 88, 313 Митного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що судами не було встановлено всіх фактичних обставин справи.

Позивач за первісним позовом надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін, посилаючись на обґрунтованість її прийняття.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін,    присутніх    у    судовому   засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,   колегія   суддів   вважає,   що   касаційна   скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 15.12.2006 року між Іноземним підприємством "Шерп Ілс" (виконавець), Дочірнім підприємством "Геа Україна Київ" (замовник) та третьою особою: Підприємством з іноземними інвестиціями "Панальпіна УОРЛД Транспорт ЛТД" (поручитель) було укладено договір № 008/07, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по зберіганню, охороні, переробці (навантаження/розвантаження) імпортних та транзитних товарів і вантажів замовника, а також надати інші послуги на своєму митному ліцензійному складі, замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані виконавцем послуги, а поручитель відповідає перед замовником за виконання виконавцем зобов'язань по Договору.

Згідно із пунктом 4.3 Договору належне надання та вартість послуг фіксується атом наданих послуг, де вказані час надання послуг та всі додаткові умови.

Відповідно до пункту 4.5 Договору всі належні виконавцю платежі, здійснюються в безготівковій формі на банківський рахунок поручителя, вказаний в даному Договорі, у відповідності із діючими правилами безготівкових розрахунків в Україні, згідно виставленого рахунку. Оплата суми, вказаної в рахунку, проводиться в гривнях протягом трьох днів з дати отримання замовником відповідного рахунку (пункт 4.6 Договору).

Крім того, судами встановлено, що на підтвердження виконання робіт за Договором відповідачем і третьою особою були підписані приймально-передавальні акти № 2741515 від 16.06.2007 року, 2741617 від 13.09.2007 року, № 2741615/1 від 14.09.2007 року, № 2741615 від 07.09.2007 року, які підтверджують виконання робіт та на підставі яких Дочірньому підприємству "Геа Україна Київ" було виставлено рахунки № 2741515 від 16.06.2007 року на суму 4708,55 грн.,  №  2741617 від 13.09.2007 року на суму 4796,58 грн., № 2741615/1 від 14.09.2007 року на суму 18937,50 грн., № 2741615 від 07.09.2007 року на суму 7597,74 грн., № 2741669 від 22.10.2007 року на суму 1885,94 грн.

Згідно виписки Каліон Банку Україна від 28.09.2007 року відповідач сплатив за рахунком № 2741615 від 07.09.2007 року 7598,74 грн. на рахунок третьої особи.

Таким чином, суди дійшли висновку, що  борг відповідача перед позивачем складає 30324,57 грн.

Врахувавши викладене та, вимоги частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про задоволення первісного позову в цій частині.

          Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 549 зазначеного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.5 Договору сторони передбачили, що у випадку необґрунтованої відмови в прийнятті наданих послуг, а також несвоєчасній сплаті рахунків по цьому Договору замовник повинен сплатити виконавцю через поручителя пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

З огляду на викладене суди дійшли висновку щодо задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача  пені в розмірі 1178,06 грн.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, пунктом 5.6 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати наданих послуг по Договору строком більш ніж один місяць, відповідач повинен додатково, крім пені, сплатити неустойку –штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Суди дійшли висновку, щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1516,23 грн.

Судами до спірних правовідносин також було застосовано частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України за умовами якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції, що становить 31643,87 грн.

Однак, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків в частині часткового задоволення первісного позову та, відповідно, в частині часткової відмови в задоволенні первісних позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4.5 Договору сторони передбачили, що всі належні виконавцю платежі, здійснюються в безготівковій формі на банківський рахунок поручителя, вказаний в даному Договорі, у відповідності із діючими правилами безготівкових розрахунків в Україні, згідно виставленого рахунку.

В разі необґрунтованої відмови в прийнятті наданих послуг, а також несвоєчасній оплаті рахунків по даному Договору, замовник сплачує виконавцю через поручителя неустойку-пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від суми простроченого (не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення (пункт 5.5 Договору)

Відповідно до пункту  5.6 Договору в разі прострочення оплати наданих послуг по даному Договору  терміном більше одного місяця, замовник, додатково, крім пені, сплачує виконавцю  через поручителя неустойку –штраф в розмірі 5%   від суми заборгованості.

При цьому, судами не звернуто уваги на те, що згідно із вказаними пунктами Договору поручитель, тобто Підприємство з іноземними інвестиціями "Панальпіна УОРЛД Транспорт ЛТД", виставляло рахунки відповідачу, і що відповідач, в свою чергу, мав сплачувати належні виконавцю, тобто, Іноземному підприємству "Шерп Ілс", платежі на рахунок поручителя.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та   організації),   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

Отже, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Відповідно до положень даної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Однак, судами залишено поза увагою та не звернуто уваги на те, що позивач, Іноземне підприємство "Шерп Ілс", звернулося з позовом про стягнення з відповідача  вартості наданих послуг за договором № 008/07 від 15.12.2006 року з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, пені та штрафу в розмірі 45 427, 21 грн.; судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 2500 грн.; державного мита в сумі 454,27грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. саме на його рахунок.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами  порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду в частині часткового задоволення первісного позову щодо стягнення з Дочірнього підприємства "Геа Україна Київ" на користь Іноземного підприємства "Шерп ІЛС" 34338,16 грн., судових витрат в розмірі 457,75 грн. та в частині часткової відмови в задоволенні первісного позову підлягають скасуванню, з передачею справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Що ж стосується відмови в задоволенні зустрічного позову то, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій в цій частині  дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.1 Договору виконавець зобов'язаний, зокрема, прийняти вантаж і забезпечити митне оформлення вантажу на митному ліцензійному складі, за попередньою домовленістю із замовником здійснювати подальше митне оформлення вантажу, за необхідності надавати вантаж для огляду митниці та інше.

При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що Договором не передбачено обов'язку відповідача за зустрічним позовом визначати коди УКТЗ товару, митне оформлення якого ним здійснюється.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному  органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним  органом  прийняття товарів,  транспортних засобів та документів  на  них  до  митного  контролю  та  митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Статтею 313 вказаного вище кодексу встановлено, що митні органи  класифікують товари,  тобто відносять товари до класифікаційних групувань,  зазначених в  УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Згідно із статтею 42 Митного кодексу України під час  проведення  митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Відповідно до Порядку  здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 року № 314 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 під час проведення митного контролю, серед іншого уповноважена посадова особа здійснює перевірку правильності класифікації та кодування товарів.

Статтею 88 Митного кодексу України визначені обов'язки декларанта, відповідно декларант виконує всі  обов'язки  і  несе  у  повному  обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного  контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

У відповідності до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судом зазначено, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів неправомірності рішення митного органу про визначення коду УКТЗЕД товару, який декларувався відповідачем за зустрічним позовом.

За таких обставин, рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2008 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 року у справі № 25/600 господарського суду міста Києва в частині відмови у задоволенні зустрічного позову прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119,  11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України, -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Геа Україна Київ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2008 року у справі № 25/600 та постанову Київського апеляційного господарського  суду від 02.07.2008 року у справі № 25/600 господарського суду міста Києва  в частині часткового задоволення первісного позову щодо стягнення з Дочірнього підприємства "Геа Україна Київ" на користь Іноземного підприємства "Шерп ІЛС" 34338,16 грн.; судових витрат в розмірі 457,75 грн. та в частині часткової відмови у задоволенні первісного позову скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до  господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2008 року у справі № 25/600 та постанову Київського апеляційного господарського  суду від 02.07.2008 року у справі № 25/600 господарського суду міста Києва  залишити без змін.

Головуючий                                                                      Г. Фролова

Судді :                                                                             А. Полянський

                                                                                                    Г. Коробенко