Рішення

від 12.03.2012 по справі 19-29/17-2846-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19-29/17-2846-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2012 р.Справа  № 19-29/17-2846-2011

за позовом:   Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг”

до виробничої фірми „ЧОРНОМОРКОМПЛЕКТБУД” приватного підприємства

про стягнення 946 309,40  грн.

та

за зустрічним позовом виробничої фірми „ЧОРНОМОРКОМПЛЕКТБУД” приватного підприємства

до товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг”

про стягнення 423 089,30 грн.          

Господарський суд Одеської області у складі:

Головуючий суддя     Демешин О.А.

Суддя                            Панченко О.Л.

Суддя                            Лічман Л.В.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився

від відповідача (позивача за зустрічним позовом):  не з`явився

СУТЬ СПОРУ   Товариство з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та заявою про зменшення позовних вимог  до Виробничої фірми „ЧОРНОМОРКОМПЛЕКТБУД” приватного підприємства (далі –Відповідач) про стягнення 946 309,40 грн., з яких: 777727,21 грн. –основний борг; 105511,32 грн. –інфляційного збільшення суми основного боргу; 31245,30 грн. –неустойки; 31 825,57 грн. –3% річних

             Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2011р. до спільного розгляду с з первісним позовом прийнято зустрічний позов Виробничої фірми  „ЧОРНОМОРКОМПЛЕКТ-БУД”  приватного підприємства до товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг” про стягнення 538158,41грн.

               02.02.3012р. в судовому засіданні представником відповідача надано заяву про зменшення зустрічних  позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з позивача

423089,30 грн., якими останній володіє безпідставно.                       

          Відповідач позов не визнав, про що зазначив у відзивах на позов та письмових поясненнях.

          Позивач зустрічний позов не визнав, про що зазначив у письмових поясненнях.

12.01.2012 року справа прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя –Демешин О.А., суддя Панченко О. Л., суддя Лічман Л. В.

          Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засіданні до 21.02.2012 о 10:30 та 12.03.2012 о 09:50.

В С Т А Н О В И В :

15.04.2008р. між відповідачем - Виробничою фірмою „Чорноморбудкоплект”  приватне підприємство (лізингоодержувач) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг” (лізингодавець) було укладено Договір фінансового лізингу № 529-LD, відповідно п. 1.1. якого позивач прийняв на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця, згідно Додатку № 1 до цього договору  на строк та на умовах, вказаних в цьому Договорі.

ТОВ „УніКредит Лізинг” виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 30.05.2008 р.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань по лізинговому договору в частині своєчасної сплати лізингових платежів, враховуючи умови Договору фінансового Лізингу № 529-LD від 15.04.2008 р., посилаючись на вимоги ст. 11, 509, 526, 530, 543, 554, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та Закону України „Про фінансовий лізинг”,   просить  стягнути з відповідача 946 309,40  грн., з яких: 777727,21 грн. –основний борг; 105511,32 грн. –інфляційного збільшення суми основного боргу; 31245,30 грн. –неустойки; 31 825,57 грн. –3% річних.

Відповідач, заперечуючи проти позову в частині вимог про стягнення основного боргу, неустойки  та інфляційних, посилається на те, що нарахування вищевказаних платежів здійснювалось позивачем з порушенням встановленого Договором фінансового лізингу порядку такого нарахування.

          Крім того, відповідач стверджує, що вказаний договір є змішаним і містить в собі елементи договору купівлі-продажу, тому безпідставним вважає позовні вимоги в частині включення до основного боргу сум, нарахованих в якості відшкодування вартості об`єкту лізингу.           

Зустрічний позов про стягнення з ТОВ „УніКредит Лізинг” 423 089,30грн. ВФ „ЧОРНОМОРКОМПЛЕКТБУД” ПП,   також,   обґрунтовує тим, що вищевказаний Договір  є змішаним за своєю правовою природою з ознаками умов фінансового лізингу та умов  купівлі-продажу. У зв'язку з цим, відмова  ТОВ „УніКредит Лізинг”  від Договору фінансового лізингу на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, на думку відповідача, має наслідком  виникнення у ТОВ „УніКредит Лізинг”, відповідно до частини 3 статті 1212 ЦК України,  зобов`язання щодо  повернення тієї частини лізингових платежів, яка була сплачена  в рахунок відшкодування вартості об`єкту лізингу.   Розмір цих платежів становить 423 089,30 грн.

          Позивач зустрічний позов не визнав, вважаючи, що лізинговий платіж являє собою єдність своїх складових, які за своєю правовою природою в сукупності є платою за користування майном, переданим лізингоодержувачу за договором фінансового лізингу, і повернення цієї плати лізингоодержувачу після припинення договору фінансового лізингу законом не передбачено.

          Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню, а у зустрічному позові слід відмовити,  виходячи з наступного:

     Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним

чином  відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.                

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач 1, в порушення умов Договору  фінансового лізингу № 529-LD від 15.04.2008р. не сплачував лізингові платежі, що відповідного  ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” стало підставою   для   відмови   позивачем від   Договору   та   його   припинення з 10.12.2010р. за  повідомленням вих. № 1989 від 03.12.2010 р.

По Акту   приймання-передачі   від 10.12.2010р. Предмет Лізингу повернуто його власнику –позивачу.

Станом   на  30.11.2010р. борг відповідача перед позивачем, відповідно до графіку лізингових платежів становив 777 727 гривні 21 коп.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу по лізинговим платежам є обґрунтованими  та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача  на безпідставність включення до складу лізингових платежів сум відшкодування вартості об`єкту лізингу, оскільки це було передбачено умовами договору фінансового лізингу з якими відповідач  погодився, укладаючи цей договір з позивачем.

Крім того, статтею 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”  передбачено можливість включення до складу лізингових платежів сум відшкодування частини вартості предмета лізингу.

Ні нормами вищевказаного Закону, ні умовами, укладеного між позивачем та відповідачем 1,  договору фінансового лізингу № 529-LD від 15.04.2008р. – не передбачено можливості повернення частини єдиного лізингового платежу, в разі припинення договору лізингу.   

Згідно п. 7.5 Договору фінансового лізингу   Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору, на рахунок, зазначений в розділі 16 цього Договору в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий Платіж.

Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний   термін   будь-якої   суми,    яка   має   бути    сплачена   ним    за    цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України за кожен день прострочення.

           Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства розраховано неустойку (пеню), яка підлягає до стягнення з відповідача  її розмір становить 31 245 гривень 30 коп.

           Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

            Позивачем вірно розраховано інфляційні та суму сплати 3% річних за прострочення відповідача по грошовому зобов`язанню, які підлягають до стягнення. Їх розмір, відповідно, становить  105 511 гривні 32 коп. та  31 825 гривень 57 коп.      

              На думку суду, не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача, сплачених на його користь лізингових платежів, складовою частиною яких було відшкодування вартості об`єкта оренди, оскільки, як зазначалось вище,  вказані платежі не підлягали поверненню в разі припинення договору лізингу.

               Крім того,  відсутні підстави вважати, що ці  суми сплачувались в якості попередньої оплати по договору купівлі-продажу об`єкту лізингу.

               Обґрунтовуючи свої  зустрічні позовні вимоги, відповідач  посилається на пункт 3 частини 3 статті 1212 ЦК України, яким встановлено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються, також,  до вимог про повернення виконаного однією із сторін  у зобов`язанні.

              Підпунктом „с” пункту 12.2. договору фінансового лізингу встановлено, що при невиконанні лізингоодержувачем платіжних зобов`язань лізингодавець  може заявити, що всі ще не сплачені за договором лізингові платежі  та інші платежі –належать до сплати, і в такому випадку такі суми є належними до сплати та повинні бути сплачені разом  з іншими платежами, передбаченими договором, після чого право власності переходить від лізингодавця до лізингоодержувача.

               Крім того, пунктом 12.3. договору встановлено, якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем  зобов`язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від цього договору  та вимагати повернення предмету лізингу, а також утримати  всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим договором, як одноразову оплату  за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.    

                 Таким чином, умовами договору фінансового лізингу чітко передбачено, що здійснені платежі по цьому договору слід вважати оплатою за користування предметом лізингу, а не попередньою оплатою ніби-то як по договору купівлі-продажу.   

                 З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимог,  та відмовляє у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі з покладення на відповідача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

                                                              В И Р І Ш И В:               

               1. Позов задовольнити повністю

               2. Стягнути з Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд” (65070, м.Одеса, вул..Варненська, 27, корп.Б, код 23862968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредіт Лізинг” (04070, м.Київ, вул..П.Сагайдачного, 22/1, код 33942232): 777727гривнень 21коп. боргу; 105511гривень 32коп. інфляційних; 31245гривень 30коп. неустойки; 31825гривень 57коп. сплати 3% річних; 9550 гривень. витрат по сплаті судового збору та 236 гривень. витрат по сплаті за ІТЗ судового процесу.

   3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

                                               Повне рішення виготовлено 15.03.2012р.

Головуючий Суддя                                                                                       Демешин О.А.

Суддя                                                                                      Панченко О.Л.

Суддя                                                                                             Лічман Л.В.