ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" травня 2012 р.Справа № 19-29/17-2846-2011 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого Ярош А.І.,
суддів Журавльова О.О., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Белянкіна Г.Є.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватного підприємства
на рішення господарського суду Одеської області від 12 березня 2012 року
по справі № 19-29/17-2846-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг"
до Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватного підприємства
про стягнення 946 309,40 грн.
та за зустрічним позовом Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватного підприємства
до Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг"
про стягнення 423 089,30 грн.,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватне підприємство (далі -відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості (з врахуванням уточнень) в розмірі 946 309,40 грн., з яких: 777 727,21 грн. основного боргу, 31 245,30 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати лізингових платежів, 105 511,32 грн. інфляційних втрат, 31 825,57 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 509, 526, 625, 610, 611, 651 Цивільного кодексу України, ст. 193, 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" та мотивовані тим, що на дату припинення договору фінансового лізингу № 529-LD, укладеного 15.04.2008 року між ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП (лізингоодержувач), у відповідача -ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП утворилась заборгованість з оплати лізингових платежів в сумі 744 804,56 грн., що стало підставою для нарахування інфляційних втрат в сумі 105 653,52 грн., пені в сумі 71 514,02 грн. та 3% річних в сумі 31 867,28 грн.
У серпні 2011 року Виробнича фірма „Чорноморкомплектбуд" ПП звернулась до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" про стягнення (з врахуванням уточнень) 423 089,30 грн. лізингових платежів на відшкодування вартості об'єкту лізингу, що знаходяться у володінні відповідача за зустрічним позовом без достатньої правової підстави, виходячи з приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки договір фінансового лізингу № 529-LD від 15.04.2008 року за своєю правовою природою є змішаним договором з ознаками договору купівлі -продажу, тому припинення вказаного договору фінансового лізингу шляхом його розірвання є підставою для повернення грошових коштів. Також відповідач просив відшкодувати судові витрати.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2011 року зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.10.2011р. справу призначено до колегіального розгляду у складі колегії суддів: Аленін О.Ю., Демешин О.А., Панченко О.Л.
Ухвалою суду від 01.11.2011р. згідно даних автоматизованої системи документообігу суду справу передано на розгляд колегії суддів: Петренко Н.Д.(головуючий), Демешин О.А., Панченко О.Л.
Розпорядженням голови господарського суду Одеської області справу передано на розгляд колегії суддів: Демешин О.А. (головуючий), Панченко О.Л., Лічман Л.В.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.03.2012 року (судді Демешин О.А., Панченко О.Л., Лічман Л.В.) Позов задоволено повністю, стягнуто з Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредіт Лізинг: 777727гривнень 21коп. боргу; 105511гривень 32коп. інфляційних; 31245гривень 30коп. неустойки; 31825гривень 57коп. сплати 3% річних; 9550 гривень. витрат по сплаті судового збору та 236 гривень. витрат по сплаті за ІТЗ судового процесу. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
В мотивувальній частині рішення суд вказав, що виходячи з умов договору фінансового лізингу № 529-LD від 15.04.2008 року, положень ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, наявних в матеріалах справи документальних доказів позивачем доведено наявність законних підстав для задоволення позову в частині стягнення з ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП боргу, оскільки відповідачем не сплачувались лізингові платежі.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд послався на умови пункту 12.3 договору фінансового лізингу № 529-LD від 15.04.2008 року, згідно з яким сплачені ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП лізингові платежі утримуються лізингодавцем в якості одноразової оплати за користування предметом лізингу за обставин порушення строків виконання лізингоодержувачем грошового зобов'язання за цим договором, тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також суд дійшов висновку про те, що зазначені платежі не можуть вважатись сплаченими в якості попередньої оплати по договору купівлі-продажу об'єкту лізингу.
Не погодившись з рішенням суду, ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов, а також покласти витрати на сплату судового збору на позивача.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник наполягає, що договір фінансового лізингу № 529-LD від 15.04.2008 року є змішаним договором, який містить в собі також елементи договору купівлі -продажу, що не враховано позивачем за первісним позовом при розрахуванні суми боргу та безпідставно не прийнято до уваги судом при ухваленні рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 15.04.2008 року між ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 529-LD (далі договір фінансового лізингу), відповідно до умов п.1.1. якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 125 757,39 Євро. При зміні курсу гривні до Євро з моменту передачі предмету Лізингу за актом приймання-передачі ціна предмета лізингу має переглядатись сторонами (в редакції додаткової угоди №1 від 15.04.2008 (а.с.27).
Згідно із п.1.3. договору фінансового лізингу строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену в додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.
Відповідно до п.7.1. договору фінансового лізингу складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.
Згідно п.7.5 договору, за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.
Відповідно до п. 8.2 договору фінансового лізингу у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь -якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України за кожен день прострочення.
Місцевим господарським судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що з підстави несвоєчасної сплати ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП лізингових платежів, що є порушенням умов договору лізингу, та на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингодавець відмовився від договору лізингу, вказавши в письмовому повідомленні № 1989 від 03.12.2010 року про припинення з 10.12.2010 року договору фінансового лізингу № 529-LD від 15.04.2008 року.
З наявного в матеріалах справи акту приймання -передачі вбачається, що 10.12.2010 року предмет лізингу -стаціонарно-причіпний бетононасос BSA-1407-D було повернуто лізингодавцю.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності позивачем наявності основної заборгованості лізингоодержувача в розмірі 777 727,21 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Пунктом 7.5 договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.
Проте, лізингоодержувач не сплатив нараховані позивачем у гривнях лізингові платежі на дати згідно з відповідним графіком (додаток № 2 до договору фінансового лізингу), тому відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач правомірно заявив до стягнення борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 105 511,32 грн., а також три проценти річних від простроченої суми, які складають 31 825,57 грн.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже вказувалось раніше, відповідно до п. 8.2 договору фінансового лізингу у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь -якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Колегія суддів зазначає, що звернувшись до суду з вимогою про стягнення неустойки (пені) в розмірі 31 245,30 грн., позивач правомірно виходив з умов договору фінансового лізингу (п. 8.2) та річної позовної давності -період з 15.07.2010 року по 31.05.2011 року (позовна заява подана 20.07.2011 року).
З огляду на вищезазначене, висновок суду щодо стягнення з Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредіт Лізинг: 777 727 гривнень 21 коп. боргу; 105 511гривень 32 коп. інфляційних; 31 245гривень 30 коп. неустойки; 31 825гривень 57 коп. сплати 3% річних; 9 550 гривень витрат по сплаті судового збору та 236 гривень. витрат по сплаті за ІТЗ судового процесу є таким, що відповідає нормам матеріального права та встановленим судом фактичним обставинам.
Колегія суддів також вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зустрічного позову, оскільки укладаючи договір фінансового лізингу № 529-LD від 15.04.2008 року, сторони встановили, що якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим договором, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.
Доводи апелянта про змішану форму договору фінансового лізингу від 15.04.2008 року з елементами договору купівлі -продажу та відповідними правовими наслідками, то колегія суддів зазначає, що в даних спірних правовідносинах має місце непрямий лізинг з укладанням крім договору фінансового лізингу ще й договору купівлі -продажу (контракт купівлі -продажу предмета лізингу).
Відтак, правова позиція ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП щодо безпідставного володіння ТОВ „УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ" грошовими коштами в розмірі 423 089,30 грн. є хибною, і правомірно не прийнята судом до уваги.
З викладених обставин, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області є законним та обґрунтованим, і підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватного підприємства залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 12 березня 2012 року
по справі № 19-29/17-2846-2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 01.06.2012р..
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя М.В. Михайлов
Суддя О.О. Журавльов
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 31.05.2012 |
Оприлюднено | 07.06.2012 |
Номер документу | 24463216 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Одеський апеляційний господарський суд
Ярош А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні