Рішення

від 14.03.2012 по справі 5017/320/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5017/320/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2012 р.Справа  № 5017/320/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:          

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Вінницька будівельна компанія” до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „ЮГТРАНСЕНЕРГО” про розірвання договору та стягнення 185 122,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вінницька будівельна компанія” (далі по тексту –ТОВ „Вінницька будівельна компанія”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „ЮГТРАНСЕНЕРГО” (далі по тексту –ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО”) про розірвання договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р., укладеного між сторонами по справі, та стягнення грошових коштів в сумі 185 122,05 грн., які складаються з суми передплати в розмірі 163 343,00 грн. та нарахованої пені в сумі 21 779,05 грн. Позовні вимоги обґрунтовані допущенням відповідачем істотного порушення прийнятих на себе зобов'язань за названою угодою, що укладалось у нездійсненні поставки у власність ТОВ „Вінницька будівельна компанія” передбаченого умовами договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. майна, частина вартості якого була передплачена останнім, внаслідок чого позивач значним чином позбавився того, на що розраховував при укладенні договору.

Ухвалою від 20.02.2012р. господарським судом в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України було вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” в межах заявленої до стягнення суми заборгованості та понесених позивачем судових витрат в розмірі 191 507,99 грн. до розгляду господарським судом спору, який виник між сторонами по справі № 5017 / 320 / 2012, по суті.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом його повноважного представника на повідомленні про оголошення перерви в судовому засіданні від 20.02.2012р., про причини неявки в судове засідання, призначене на 14.03.2012р., суд не повідомив.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, однак жодного разу його повноважний представник в судові засідання не з'являвся. Відзиву на позов ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” подано суду не було, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалам згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19.11.2010р. між ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” (Постачальник) та ТОВ „Вінницька будівельна компанія” (Замовник) було укладено договір № ВСК/ЮТЭ-0813, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 2.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити освітлювальне обладнання (надалі –„Обладнання”). Постачальник гарантує відповідність обладнання, поставка якого здійснюється на умовах даного договору, вимогам чинної нормативно-технічної документації та супроводження відповідними сертифікатами. Склад обладнання, поставка якого здійснюється за даним договором, перераховано у специфікації (Додаток № 1). Поставка супроводжується відповідними сертифікатами. Вартість обладнання, зазначеного у Додатку № 1 даного договору, складає 217 790,48 грн., в т.ч. ПДВ 36 298,41 грн.

Згідно зі специфікацією (додаток № 1 до договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р.) між сторонами по справі було погоджено найменування обладнання, яке є предметом даної угоди, його тип та марку, кількість. Загальна вартість продукції, яка є предметом даної угоди, сторонами по справі погоджено в сумі 217 790,48 грн.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями п.п. 3.1, 3.3, 4.2.1 договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. передбачено, що Замовник зобов'язується здійснити оплату 75% вартості обладнання протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання договору.  Остаточний розрахунок в розмірі 25% вартості обладнання здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Замовником товарних накладних.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, згідно із платіжним дорученням № 3206 від 22.11.2010р. позивачем було перераховано на користь ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” грошові кошти в сумі 163 343,00 грн. в якості передплати за освітлювальне обладнання, які є предметом договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р.

Згідно з п.п. 3.2, 4.1.1 договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. Постачальник здійснює постачання обладнання протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту перерахування 75% оплати за договором.

Як стверджує позивач, ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” прийняті на себе за договором № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. зобов'язання щодо поставки на користь ТОВ „Вінницька будівельна компанія” передбаченого умовами даної угоди освітлювального обладнання у встановлений для виконання даних обов'язів строк виконані не були.  Внаслідок непередання відповідачем передплаченого з боку ТОВ „Вінницька будівельна компанія” товару, останнім було надіслано на адресу ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” претензію № 153 від 25.05.2011р. з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 163 343,00 грн., отриманих на підставі вищезазначеної угоди в якості передплати за непоставлений товар, протягом п'яти банківських днів з моменту отримання вимоги. Однак вказана претензія була залишена з боку ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” без відповіді, а викладені у ній вимоги –без виконання.

Викладені обставини, а саме не передання у власність позивача передплаченого ним товару у визначений договором строк, а також відмова від повернення грошових коштів в сумі 163 343,00 грн., отриманих в якості передплати, за твердженнями ТОВ „Вінницька будівельна компанія”, є істотним порушенням з боку відповідача умов договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р., внаслідок чого позивач був змушений звернутись до господарського суду із даними позовними вимогами про розірвання вищезазначеної угоди, стягнення суми попередньої оплати в розмірі 163 343,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі виникли правовідносини з оплатної передачі відповідачем у власність позивача освітлюваного обладнання, врегульовані умовами договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. На виконання прийнятих за даною угодою зобов'язань та, відповідно,  положень п.п. 3.1, 4.2.1 цього договору ТОВ „Вінницька будівельна компанія” у встановлений для виконання даного обов'язку строк було перераховано на користь ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” грошові кошти в сумі 163 343,00 грн. в якості передплати сімдесяти п'яті відсотків вартості освітлювального обладнання, яке є предметом договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р., що підтверджується платіжним дорученням № 3206 від 22.11.2010р. і не спростовується відповідачем. Наведене свідчить про належне виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеною між сторонами по справі угодою.

При цьому, згідно з п.п. 3.2, 4.1.1 договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” було зобов'язане поставити обладнання протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту перерахування 75% оплати за договором.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених  ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів. Згідно ст. 629 ЦК України  договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” не здійснило поставки освітлювального обладнання, яке є предметом договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. на користь позивача у встановлений для виконання даного обов'язку строк та у визначений угодою сторін спосіб, чим порушило прийняті на себе зобов'язання за названим договором. Викладені обставини відповідачем, всупереч приписам ст.ст. 32, 33 ГПК України, не спростовуються.

Положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як було зазначено вище по тексту рішення, у зв'язку із допущеним з боку відповідача порушенням прийнятих на себе зобов'язань за договором № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р.  на адресу останнього позивачем було направлено претензію № 153 від 25.05.2011р. з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 163 343 грн., отриманих в якості передплати за непоставлений товар, протягом п'яти банківських днів з моменту її отримання. Названу претензію було вручено ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” 15.06.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Виходячи з положень ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, приймаючи до уваги допущене відповідачем порушення прийнятих на себе за договором № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. зобов'язань щодо передачі передплаченого товару у власність позивача, а також враховуючи календарну дату вручення відповідачу вимоги про повернення суми попередньої оплати за договором № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р., господарський суд на підставі ст. 530 ЦК України дійшов висновку, що ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” мало повернути на користь ТОВ „Вінницька будівельна компанія” грошові кошти в сумі 163 343,00 грн. протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги, тобто до 22.06.2011р. включно.

Однак, як свідчать матеріали справи, грошові кошти в сумі 163 343,00 грн. відповідачем на користь позивача повернуто не було, незважаючи на пред'явлену останнім вимогу з цього приводу. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та висновки, до яких дійшов суд в процесі вирішення даної справи щодо невиконання ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. в частині передачі у власність ТОВ „Вінницька будівельна компанія” визначеного за погодженням сторін освітлювального обладнання, незважаючи на отримання передплати його вартості, а також про невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення суми передплати після врученої йому вимоги, на підставі ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 163 343,00 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги ТОВ „Вінницька будівельна компанія” у названій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч.  1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Розмір  пені,  передбачений  ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи з положень п. 6.1 договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. у випадку несвоєчасної поставки обладнання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочки, однак не більше 10% від вартості договору.

Таким чином, з посиланням на п. 6.1 договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. позивачем було додатково нараховано ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” до сплати пеню в сумі 21 779,05 грн. Проаналізувавши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 21 779,05 грн., господарський суд зазначає наступне.

Так, Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. А відтак, це не повинно бути підставою і для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2009р. № 15/288-08 та № 15/287-08.

За таких обставин, враховуючи той факт, що за допущене відповідачем порушення прийнятих на себе зобов'язань у спірних правовідносинах сторони по справі визначили застосування договірної санкції, що не суперечить приписам закону, а також проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок цієї неустойки, викладений по тексту позовної заяви, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” неустойки в сумі 21 779,05 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” перед ТОВ „Вінницька будівельна компанія”, що виникла на підставі договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р., в загальному розмірі 185 122,05 грн., яка складається неповернутої суми попередньої оплати в розмірі 163 343,00 грн. та неустойки в сумі 21 779,05 грн.,  витікає  з умов укладеної між сторонами по справі угоди,  положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене,  в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені обставини та висновки суду, позовні вимоги ТОВ „Вінницька будівельна компанія” в частині стягнення з відповідача суми передплати в розмірі 163 343,00 грн.  та неустойки в сумі 21 779,05 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. у зв'язку із допущенням відповідачем істотного порушення умов даної угоди господарський суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями  ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу  України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України,  чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Так, укладаючи оспорюваний договір та здійснюючи належне виконання прийнятих на себе зобов'язань шляхом внесення на користь відповідача передплати в розмірі 163 343,00 грн., ТОВ „Вінницька будівельна компанія” розраховувало на набуття у власність освітлювального обладнання, яке є предметом договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р., протягом сорока п'яти днів з моменту внесення передплати. Однак, як встановлено судом в процесі вирішення даного спору, ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” прийняті на себе зобов'язання за цим договором виконані не були, що є істотним порушенням договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки позивач,  внаслідок допущених з боку відповідача порушень позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р.

Оцінюючи у сукупності наведені обставини, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Вінницька будівельна компанія” в частині розірвання договору № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р., укладеного між  сторонами по справі, через істотне порушення відповідачем умов зазначеної угоди.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, позов ТОВ „Вінницька будівельна компанія про стягнення заборгованості в сумі 185 122,05 грн. та розірвання договору підлягає задоволенню у повному обсязі. Таким чином, з ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” слід стягнути на користь відповідача суму передплати в розмірі 163 343,00 грн. і неустойку в сумі 21 779,05 грн. на підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 693, 712 ЦК України, ст. 193, 231 Господарського кодексу України, а укладений між сторонами договір № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р. підлягає розірванню на підставі ст. 651 ЦК України.

Судові витрати зі сплати судового забору за звернення до суду із даним позовом, а також за вжиття судом заходів до забезпечення позову, покладаються на відповідача у повному обсязі згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Крім того, відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Враховуючи, що заходи до забезпечення позову, які були застосовані господарським судом у вигляді накладання арешту на грошові кошти, що належить ТОВ НВФ „ЮГТРАНСЕНЕРГО” в межах заявленої до стягнення суми заборгованості та судових витрат, про що постановлено ухвалу від 20.02.2012р., вживались до розгляду по суті спору, який виник між сторонами по даній справі, а також приймаючи до уваги вирішення цього спору даним судовим рішенням, заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 20.02.2012р., підлягають скасуванню згідно зі ст. 68 ГПК України.

Керуючись  ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 615, 617, 625, 629, 651, 662, 664, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст.  32, 33, 44, 49, 75, 82-85  ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір № ВСК/ЮТЭ-0813 від 19.11.2010р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Вінницька будівельна компанія” та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою „ЮГТРАНСЕНЕРГО”.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „ЮГТРАНСЕНЕРГО” /65076, м. Одеса, вул. Щорса, 2/9, код ЄДРПОУ 23991909, п/р 26006228162001 в ЮГРУ „ПриватБанк” в м. Одесі, МФО 328704/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вінницька будівельна компанія” /21034, м. Вінниця, вул. Залізнична, 13, код ЄДРПОУ 32977018, п/р 2600448017476 у ВФ ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 302786/ суму передплати в розмірі 163 343 грн. 00 коп. /сто шістдесят три тисячі триста сорок три грн. 00 коп./, неустойку в сумі 21 779 грн. 05 коп. /двадцять одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять грн. 05 коп./, судовий збір в сумі 6 384 грн. 94 коп. /шість тисяч триста вісімдесят чотири грн. 94 коп./. Наказ видати.

4.          Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2012р. по справі № 5017 / 320 / 2012, - скасувати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 19.03.2012р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.