Ухвала

від 21.03.2012 по справі 5020-285/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-285/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

21 березня 2012 року справа № 5020-285/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бег»

(вул. Красноармійська, 56, м. Алушта, 98500)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севпродукт и К»

(вул. Пирогова, 3, м. Севастополь, 99003)

про стягнення заборгованості у розмірі 22158,59 грн,

представники сторін не викликались;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бег»звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севпродукт и К» про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 22158,59 грн.

Ухвалою від 21.03.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.   

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бег»у позовній заяві просить вжити заходів щодо забезпечення позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Розглянувши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або  грошові  суми,  що  належать відповідачеві.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (далі –Постанова Пленуму) відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про  захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з пунктом 7.1 Постанови Пленуму у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ,  в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Проте, таких відомостей позивач суду не надав.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму передбачено, що, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії  забороняється вчиняти. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Бег»не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування необхідності вжиття зазначених заходів забезпечення цього позову, не надано відомостей про наявність рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Севпродукт и К», їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, та не доведено, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                    УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бег» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.  

Суддя                                                                                                                                           О.О.Єфременко