Рішення

від 06.03.2012 по справі 5024/149/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5024/149/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

06 березня 2012 р.                                                              Справа №  5024/149/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу   

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Марин Логістікс", с. Радісне Іванівського району Одеської області,

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02"  

про стягнення 39743 грн. 19 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - в засідання суду не прибув;

від відповідача - в засідання суду не прибув;                                                       

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Марин Логістікс" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом - 02" заборгованості в сумі 39743 грн. 19 коп., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 69 від 01.04.2011 р.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, в засідання суду не прибули, причини неявки не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило.

          З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки подальше відкладення призведе до порушення строків розгляду справи, передбачених ст.69 ГПК України.

          Дослідивши матеріали справи,  суд -

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Марин Логістікс" (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом - 02" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №69 від 01.04.2011 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов»язується постачати, а відповідач приймати та оплачувати товар в строки, встановлені договором.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються   ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один  суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських  зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено накладними, наданими до матеріалів справи.

Відповідно до Додатку №1 до Договору (а.с.14) строк оплати товару  - реалізація один раз на місяць. Аналіз вищезазначеної умови порядку розрахунків дає суду підстави стверджувати, що під час укладення договору та додатку №1 до нього сторони не узгодили, не визначили умови щодо строків оплати товару.

          За таких обставин сторони повинні керуватись ст.530 ЦК України, відповідно до якої,  якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Матеріалами справи підтверджується, що 20.12.2011 р. позивач направив відповідачу претензію, в якій викладено вимогу про сплату боргу, яку відповідач залишив без відповіді та реагування.

          Позивачем надано до матеріалів справи акт звірки (а.с.39), підписаний обома сторонами, в якому підтверджується сума заборгованості відповідача.

          Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 39743,19 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

          З огляду на неявку представників сторін, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані  добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи,  що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове  становище.

          Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

          Судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України стягується з відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

          На підставі вищевказаних норм права та керуючись ст.ст.  49,  75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський оптовый торговый дом-02»(73000, м.Херсон, вул..Ілліча, 86, кв.88, р/р 260010231169, МФО 320627,  код ЄДРПОУ 32125630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Марин Логістікс»(67212, Одеська область, Іванівський район, с.Радісне, вул..Садова, 6, р/р 26005284101 в ПАТ «МарфінБанк», МФО 328168, код ЄДРПОУ 36267833) 39743,19 грн. боргу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі  1609,50 грн.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

      Суддя                                                                         В.В.Людоговська

Повне рішення складено    16.03.2012 р.