Ухвала

від 10.01.2012 по справі 2а-9635/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 р. Справа № 2а-9635/11/2070

Колегія суддів Харківськ ого апеляційного адміністра тивного суду у складі

Головуючого судді: Катуно ва В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзн ікової С.С.

за участю секретаря судово го засідання Ульяненко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміще нні Харківського апеляційно го адміністративного суду ад міністративну справу за апел яційною скаргою Державної по даткової інспекції у Київськ ому районі м. Харкова на Пост анову Харківського окружног о адміністративного суду від 03.10.2011р. по справі № 2а-9635/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальніст ю "Фірма"Ловіс Лімітед"

до Державної податково ї інспекції у Київському рай оні м. Харкова

про визнання протиправ ними та скасування податкови х повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ТОВ "Фірма"Лові с Лімітед" звернувся до Харкі вського окружного адміністр ативного суду з зазначеним а дміністративним позовом, у я кому просить суд скасувати п одаткові повідомлення рішен ня № 0000462302 від 08.02.2011 року, № 00000442302 від 06. 02.2011 року, № 0000452302 від 06.02.2011 року вине сених Державною податковою і нспекцією у Київському район і м. Харкова.

.Постановою Харківського о кружного адміністративного суду від 03.10.2011 року адміністра тивний позов задоволено.

Визнано протиправним та ск асовано податкове повідомле ння-рішення, прийняте Держав ною податковою інспекцією у Київському районі міста Харк ова за №0000442302 від 08.02.2011року.

Визнано протиправним та ск асовано податкове повідомле ння-рішення, прийняте Держав ною податковою інспекцією у Київському районі міста Харк ова за №0000452302 від 08.02.2011 року.

Визнано протиправним та ск асовано податкове повідомл ення-рішення, прийняте Держа вною податковою інспекцією у Київському районі міста Хар кова за №0000462302 від 08.02.2011 в частині з авищення від'ємного значен ня податку на додану вартіст ь за декларацією, отриманою Д ПІ у Київському районі м. Харк ова 25.11.2010 та зареєстрованою за № 135951 на суму 1 109,00 грн.

Стягнуто з Державного бюдж ету України на користь ТОВ “Ф ірма “Ловіс Лімітед”(код 23327028) с удовий збір у розмірі 3.40 грн. (т ри гривні сорок копійок)

Не погодившись з постаново ю суду першої інстанції, відп овідачем подано апеляційну с каргу, в якій він просить ска сувати оскаржувану постано ву та ухвалити нове рішення, я ким в задоволенні позовних в имог відмовити в повному обс язі.

В обґрунтування вимог а пеляційної скарги відпов ідач посилається на поруше ння судом першої інстанції, п ри прийнятті постанови, норм матеріального та процесуаль ного права, а саме: п.1.32 ст. 1 ,п.п. 5. 2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оп одаткування прибутку підпри ємств", ст. ст. 3, 42 Господарськ ого кодексу України, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3, 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.9.8 ст.9 Зако ну України "Про податок на до дану вартість", п.102.1 ст. 102 Податк ового кодексу України, що при звело до неправильного виріш ення справи, з обставин і обґр унтувань, викладених в апеля ційній скарзі.

Позивач подав до Харківськ ого апеляційного адміністра тивного суду письмові запе речення на апеляційну скаргу , в яких вважає вимоги відпов ідача безпідставними, незако нними та такими, що не підляга ють задоволенню. Просить зал ишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавш и суддю-доповідача, поясненн я представників сторін, пере віривши рішення суду та дово ди апеляційної скарги, дослі дивши матеріали справи, вваж ає, що апеляційна скарга не п ідлягає задоволенню з наступ них підстав.

Судом першої інстанції вст ановлено, що позивач по справ і, пройшовши визначену діючи м законодавством процедуру д ержавної реєстрації набув ст атус суб'єкта господарюван ня юридичної особи, про що йом у видане свідоцтво № 14801200000009054 від 14.12.1992 року та взятий на податко вий облік у ДПІ Київського ра йону м.Харкова.

13.01.2011 року фахівцями відповід ача проведена позапланова ви їзна перевірка позивача з пи тань дотримання вимог податк ового законодавства за періо д з 01.12.2007 року по 07.12.2010 року за резу льтатами якої складено акт № 52/23-5/23327028, яким встановлено поруш ення:

-пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 ПК Україн и та п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “ Про оподаткування прибутку п ідприємств”;

-пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 ПК Україн и та п.7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, п.7.4.2, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 , о ст. абзацу п.9.8 ст.9 Закону Украї ни “Про податок на додану вар тість”;

-пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК Україн и, п. 7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, п.7.4.2, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 , ост . абзацу п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану варті сть”.

Порушення встановлені акт ом перевірки стали підставою для прийняття податкових по відомлень рішень:

№ 00000442302 від 06.02.2011 року, яким позив ачеві збільшено податкове зо бов'язання з податку на при буток у розмірі 516667 грн. та нара ховані штрафні санкції у роз мірі 129166,75 грн.;

№ 0000452302 від 06.02.2011 року, яким підпр иємству збільшено податкове зобов'язання з податку на д одану вартість у розмірі 502209, 00 г рн. та нараховані штрафні сан кції у розмірі 125552, 25 грн.

№ 0000462302 від 08.02.2011 року, яким позив ачеві визначено завищення ві д'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1109, 00 грн.

Не погодившись із вказаним и рішеннями позивач скориста вся правом адміністративног о оскарження, визначеного п.56. 1 ст.56 ПК України, за результата ми якого податкові повідомле ння рішення № 00000442302 від 06.02.2011 року, № 0000452302 від 06.02.2011 року - залишені без змін, а податкове повідом лення - рішення № 0000462302 від 08.02.2011 ро ку скасоване в частині засто сування штрафних санкцій у р озмірі 277, 25 грн.

Задовольняючи позов, суд пе ршої інстанції виходив з тог о, що відповідач ні документа льно, а ні нормативно не дові в правомірності прийнятих п одаткових повідомлень рішен ь № 0000462302 від 08.02.2011 року, № 00000442302 від 06.02.2 011 року, № 0000452302 від 06.02.2011 року

Колегія суддів погоджуєть ся з такими висновками суду п ершої інстанції з огляду на н аступне.

Щодо порушення позивачем п . 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про о податкування прибутку підпр иємств", колегія суддів зазна чає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ ф ірма “Ловис”Лімітед були укл адені договори комісії № 2 від 01.01.2007 року, № 2 від 01.01.2008 року; № 2 від 0 1.01.2009 року та № 3 від 01.01.2010 року (а.с.76-91 , т.3), згідно яких комісіонер за винагороду за дорученням ко мітента зобов'язаний від св ого імені та за рахунок коміт ента укласти угоди по реаліз ації підакцизного товару з т ретіми особами за ціною вста новленою комітентом та здійс нити всі необхідні дії з вико нання зобов'язання та здійс ненню прав комітента перед т ретіми особами в цих договор ах.

На виконання умов догорів п озивачем передано комісіоне ру товар на загальну суму 53459694, 3 2 грн., а комісіонер відповідно здійснив реалізацію вказано го товару та надав позивачев і звіти про виконання умов до говору.

Комісійна винагорода підп риємством у розмірі 2066667,00 грн. в іднесена підприємством до ск ладу валових витрат, в тому чи слі по періодах у грудні 2007 рок у у сумі 66667, 00 грн.; у І кварталі 2008 року -216667,00 грн.; у ІІ кварталі 2008 ро ку 166667, 00 грн.; у ІІІ кварталі 2008 рок у - 166666, 00 грн.; у ІV кварталі 2008 рок у -150000, 00 грн.; у І кварталі 2009 року - 250000 грн.; у ІІ кварталі 2009 року - 250000 грн.; у ІІІ кварталі 2009 року - 2833 33 грн.; у ІV кварталі 2009 року - 266667 г рн.; у ІІ кварталі 2010 року - 250000 гр н.

Судовим розглядом встанов лено, що основним видом діяль ності позивача згідно довідк и статистики за КВЕД є роздрі бна торгівля.

Згідно пункту 5.1. статті 5 Зак ону України “Про оподаткуван ня прибутку підприємств” вал ові витрати виробництва та о бігу (далі - валові витрати) - су ма будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріал ьній або нематеріальній форм ах, здійснюваних як компенса ція вартості товарів (робіт, п ослуг), які придбаваються (виг отовляються) таким платником податку для їх подальшого ви користання у власній господа рській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 пов инен тлумачитись у системном у зв'язку з пунктом 1.32 цього Зак ону, який визначає господарс ьку діяльність як будь-яку ді яльність особи, направлену н а отримання доходу в грошові й, матеріальній або нематері альній формах, у разі коли без посередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, пос тійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підп риємств” містить конкретиз ацію ознак окремих груп витр ат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік вит рат, які до складу валових не н алежать незалежно від того, ч и пов'язані вони із господарс ькою діяльністю платника под атків.

Тобто до складу валових вит рат відносяться ті витрати, я кі здійснені платником подат ку для їх подальшого викорис тання у власній господарські й діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 За кону № 334/94-ВР, тоді як об'єктом оп одатковування, згідно ст. 3 Зак ону є саме прибуток, що визнач ається шляхом зменшення суми валового доходу звітного пе ріоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відра хувань.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Зак ону “Про оподаткування прибу тку підприємств” до витрат, н е пов'язаним з веденням госпо дарської діяльності віднесе ний вичерпний перелік витрат , а саме витрат на організацію та проведення прийомів, през ентацій, свят, розваг та відпо чинку, придбання лотерей, уча сть в азартних іграх, фінансу вання особистих потреб фізич них осіб. Як вбачається з наве деного переліку, витрати у ви гляді розрахунків за послуги посередників при здійсненні продажу товарів у будь якому розмірі, до витрат які не пов 'язані з господарською діял ьністю, не віднесені. Пунктом 5.11 ст.5 цього ж Закону забороне ні будь які додаткові обмеже ння по віднесенню до валових витрат платника податків, ні ж ті, що зазначені в Законі.

Як встановлено пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 За кону України „Про оподаткува ння прибутку підприємств”, н е належать до складу валових витрат будь-які витрати, не пі дтверджені відповідними роз рахунковими, платіжними та і ншими документами, обов'язко вість ведення і зберігання я ких передбачена правилами ве дення податкового обліку. Не належать віднесенню до вало вих витрат суми збитків плат ника податків, здійснених у з в'язку з продажем товарів (р обіт, послуг) зв'язаним з так им платником особам.

Виходячи із аналізу вказан их норм, колегія суддів вважа є обґрунтованим висновок суд у першої інстанції, що критер іями визнання понесених витр ат валовими є саме їх зв'язок з виробництвом, продажем та ві дповідне документальне підт вердження їх понесення.

Матеріалами розгляду спра ви не встановлено того, що ком ісіонер по відношенню до поз ивача є пов'язаною чи афіль ованою особою, а нарахування та виплата комісійної винаг ороди здійснена на підставі Актів виконаних робіт та Зві тів комісіонера, передбачени х умовами договору комісії, т обто ці витрати належним чин ом підтверджені первинними документами, що не заперечує ться відповідачем.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач у межах своєї господарської діяльн ості, з метою одержання доход ів, здійснював продаж товарі в через комісіонера, при цьом у понісши витрати на оплату п ослуг комісіонера. Ці витрат и були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільк и підтверджені первинними бу хгалтерськими документами і до переліку витрат, які не пов 'язані з веденням господарс ької діяльності, не входять.

З огляду на викладене, колег ія суддів погоджується з вис новком суду першої інстанції щодо неправомірності прийня того відповідачем податково го повідомлення рішення від 08.02.2011 року № 0000442302.

Щодо порушення позивачем п .п. 7.4.2, 7.4.5 п.7.4 ст.7 закону України “П ро податок на додану вартіст ь”, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 З акону України "Про оподаткув ання прибутку підприємств" в алові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - ц е сума будь-яких витрат платн ика податку у грошовій, матер іальній або нематеріальній ф ормах, здійснюваних як компе нсація вартості товарів (роб іт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платн иком податку для їх подальшо го використання у власній го сподарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пунк ту 5.2 цієї ж статті Закону до ск ладу валових витрат включают ься суми будь-яких витрат, спл ачених (нарахованих) протяго м звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, в еденням виробництва, продаже м продукції (робіт, послуг) і о хороною праці, у тому числі ви трати з придбання електрично ї енергії (включаючи реактив ну), з урахуванням обмежень, ус тановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пу нкту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартіс ть" (у редакції, що діяла на мом ент виникнення спірних право відносин) податковий кредит звітного періоду складаєтьс я із сум податків, нараховани х (сплачених) платником подат ку за ставкою, встановленою п унктом 6.1 статті 6 та статтею 8 ц ього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з п ридбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх і мпорті) та послуг з метою їх по дальшого використання в опод атковуваних операціях у межа х господарської діяльності п латника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункт у 7.4 цієї ж статті Закону якщо п латник податку придбаває (ви готовляє) матеріальні та нем атеріальні активи (послуги), я кі не призначаються для їх ви користання в господарській д іяльності такого платника, т о сума податку, сплаченого у з в'язку з таким придбанням (виг отовленням), не включається д о складу податкового кредиту .

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменше ння платником об'єкта оподат кування (податкових зобов'яз ань) з податку на прибуток на с уму вартості придбаних товар ів, а з податку на додану варті сть - на суму цього податку, на раховану на вартість придбан их товарів, є факт реального п ридбання товарів та безпосер едній зв'язок витрат на оплат у цих товарів з господарсько ю діяльністю платника податк ів, що передбачає використан ня у власній господарській д іяльності придбаних товарів або ж призначення останніх д ля такого використання.

Колегія суддів зазначає, що судовим розглядом встановле на правомірність віднесення до валових витрат комісійно ї винагороди, а тому суми ПДВ , сплачені за договорами комі сії, які підтверджені належн им чином оформленими податко вими накладними, що відповід ають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону Ук раїни “Про податок на додану вартість” правомірно відне сені позивачем до складу под аткового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком су ду першої інстанції, що вказ ане податкове повідомлення р ішення в частині донарахуван ня податкового зобов'язанн я з податку на додану вартіст ь у розмірі 482227, 00 грн. підлягає с касуванню.

В частині донарахування по зивачеві податкового зобов' язання з податку на додану ва ртість у розмірі 11422, 00 грн., коле гія суддів зазначає наступне .

Матеріалами справи встано влено, що між позивачем та ПП “ Служба безпеки установ “Бізо н”укладено договір оренди ві д 01.04.2009 року № А-Н-014, від 01.01.2010 року

Під час розгляду справи пр едставник відповідача проси в відмовити у задоволенні по зовних вимог в цій частині ад міністративного позову, поси лаючись на те, що відповідно д о відомостей Системи співста влення податкових зобов'яз ань по податку на додану варт ість у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встанов лено що між податковим креди том ТОВ фірма “Ловіс”Лімітед та податковими зобов'язанн ями ПП “Служба безпеки устан ов “Бізон”по деклараціям з п одатку на додану вартість ви явлені розбіжності на загаль ну суму 11422 грн. ПП “СБУ “Бізон” має стан платника “8”до ЄДР вн есено запис про відсутність за місцезнаходженням. Останн я Декларація з податку на дод ану вартість ПП “СБУ “Бізон” надана до ДПІ у Дзержинськом у районі м.Харкова за реєстра ційним № 152149 від 16.10.2009р. за вересен ь 2009 року Остання Декларація з податку на прибуток ПП “СБУ “ Бізон”була надана до ДПІ у Дз ержинському районі м.Харкова за ІІІ квартал 2009р. за реєстрац ійним номером 166888 від 06.11.2009р. На пі дставі викладеного відпові дач робить висновок про те, що позивачем безпідставно сфор мовано податковий кредит за вказаними правовідносинами .

При цьому, колегія суддів за значає, що підпунктом 1.8 ст.1 За кону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку на додану вартість - особа, яка відпов ідно до вказаного закону зоб ов'язана здійснювати утрим ання або внесення до бюджету податку, що сплачується поку пцем або особа, що ввозить (пер есилає) товари на митну терит орію України. Бюджетне відшк одування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмір ною сплатою податку у випадк ах, визначених цим Законом.

Визначення розміру належн их платнику податку сум бюдж етного відшкодування з подат ку на додану вартість здійсн юється на підставі норм пунк ту 7.7 статті 7 Закону України “П ро податок на додану вартіст ь”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п ункту 7.7 статті 7 цього Закону с ума податку, що підлягає спла ті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванн ю, визначається як різниця мі ж сумою податкового зобов'я зання звітного податкового п еріоду та сумою податкового кредиту такого звітного пода ткового періоду.

При позитивному значенні с уми, розрахованої згідно з пі дпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перера хуванню) до бюджету у строки, в становлені законом для відпо відного податкового періоду .

При від'ємному значенні с уми, розрахованої згідно з пі дпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшен ня суми податкового боргу з ц ього податку, що виник за попе редні податкові періоди (у то му числі розстроченого або в ідстроченого відповідно до з акону), а при його відсутності - зараховується до складу п одаткового кредиту наступно го податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 п ункту 7.7 статті 7 Закону Україн и “Про податок на додану варт ість”, якщо у наступному пода тковому періоді сума, розрах ована згідно з підпунктом 7.7.1 ц ього пункту, має від'ємне зн ачення, бюджетному відшкодув анню підлягає частина такого від'ємного значення, яка до рівнює сумі податку, фактичн о сплаченій отримувачем това рів (послуг) у попередніх пода ткових періодах постачальни кам таких товарів (послуг).

Приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5п ункту 7.4 статті 7 Закону Україн и “Про податок на додану варт ість” визначено, що податков ий кредит звітного періоду с кладається із сум податків, с плачених (нарахованих) платн иком податку у звітному пері оді у зв'язку з придбанням т оварів (робіт, послуг), вартіст ь яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи н ематеріальних активів, що пі длягають амортизації. Не доз воляється включати до податк ового кредиту будь-які витра ти зі сплати податку, не підтв ерджені податковими накладн ими чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послу г) чи банківським документом , який засвідчує перерахуван ня коштів в оплату вартості т аких робіт (послуг).

Із досліджених в судовому з асіданні копій податкових на кладних виданих зазначеними вище суб'єктами господарюв ання позивачеві вбачається, що вони містять усі необхідн і реквізити, встановлені для податкових накладних припис ами п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону Україн и “Про податок на додану варт ість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвер дженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареє строваному в Міністерстві юс тиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037,тобто у суду відсутні п ідстави вважати зазначені по даткові документи недійсним и.

Крім того, колегія суддів вв ажає за необхідне звернути у вагу на те, що наявність у пок упця належно оформлених доку ментів, які відповідно до Зак ону України “Про податок на д одану вартість” необхідні дл я віднесення певних сум до по даткового кредиту, зокрема в иданих продавцями податкови х накладних, не є безумовною п ідставою для відшкодування п одатку на додану вартість та відповідно до частини друго ї статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фін ансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов' язковим видом обліку, який ве деться підприємством. Фінанс ова, податкова, статистична т а інші види звітності, що вико ристовують грошовий вимірни к, ґрунтуються на даних бухга лтерського обліку.

Із досліджених копій платі жних доручень, проведених ба нком, вбачається, що позиваче м по справі сплачено ПДВ на пр идбані товари у їх вартості.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону Ук раїни “Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідн о із цим Законом зобов'язан а здійснювати утримання та в несення до бюджету податку, щ о сплачується покупцем, або о собу, яка імпортує товари на м итну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 з азначеного Закону платники п одатку, визначені у підпункт ах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 ці єї статті, відповідають за до тримання достовірності та св оєчасності визначення сум по датку, а також за повноту і сво єчасність його внесення до б юджету відповідно до закону.

Враховуючи викладене, коле гія суддів погоджується з ви сновком суду першої інстанці ї та вважає, що якщо контраге нт не виконав свого зобов'я зання щодо сплати податку до бюджету, або відображення йо го у податковій звітності це тягне відповідальність та н егативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обстав ина не є підставою для позбав лення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо о станній виконав усі передбач ені законом умови щодо отрим ання такого відшкодування та має всі документальні підтв ердження розміру свого подат кового кредиту.

Крім того, колегія суддів за значає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратиф ікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людин и 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвен ції", ст. 17 Закону України "Про в иконання рішень та застосува ння практики Європейського с уду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерел ом права рішення Європейсько го суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлум ачення і застосування Конвен ції. Рішення Європейського с уду є частиною національного законодавства і є обов'язков ими для правозастосування ор ганами правосуддя.

Європейський суд з прав люд ини в ухвалених Рішеннях, а са ме у справі "БУЛВЕС" АД проти Б олгарії" (заява № 3991/03) Європейсь кий Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року заз начив, що платник податку не п овинен нести наслідків невик онання постачальником його з обов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПД В другий раз, а також сплачува ти пеню. На думку Суду, такі ви моги стали надмірним тягарем для платника податку, що пору шило справедливий баланс, як ий повинен підтримуватися мі ж вимогами суспільного інтер есу та вимогами захисту прав а власності.

Враховуючи викладене, коле гія суддів вважає обґрунтова ним висновок сулу першої інс танції, що позовні вимоги поз ивача в частині донарахуванн я податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмір 11422, 00 грн. обґрунтовани ми та такими, що підлягають за доволенню.

Щодо донарахування податк у на додану вартість за вказа ним податковим повідомлення м-рішенням у розмірі 8560,00 грн. за порушення приписів п.9.8. ст..9 За кону України “Про податок на додану вартість”, колегія су ддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встанов лено, що позивачем у зв'язку із реорганізацією шляхом пр иєднання до ТОВ фірми “Ловис ”Лімітед (код 21216678 за передаточ ним балансом станом на 13.12.2010 рок у передано основні засоби за залишковою вартістю на суму 4280 грн., внаслідок чого на думк у фахівців відповідача зани жено податкове зобов'язанн я на суму 8560,00 грн., оскільки підп риємством на момент анулюван ня реєстрації не був визнани й умовний продаж за звичайни ми цінами та не збільшено под аткове зобов'язання.

Відповідно до частин першо ї та п'ятої статті 59 Господарс ького кодексу України припин ення діяльності суб'єкта гос подарювання здійснюється, зо крема, шляхом його реорганіз ації (злиття, приєднання, поді лу, виділу, перетворення) за рі шенням власника (власників) ч и уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засно вників суб'єкта господарюван ня чи їх правонаступників.

При цьому у разі перетворен ня одного суб'єкта господарю вання в інший до новоутворен ого суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб 'єкта господарювання.

Аналогічні норми передбач ено статтями 104, 106, 108 Цивільного кодексу України. Згідно із ча стиною першою статті 108 цього Кодексу перетворенням юриди чної особи є зміна її організ аційно-правової форми.

Згідно зі статтею 33 Закону У країни "Про державну реєстра цію юридичних осіб та фізичн их осіб - підприємців" юридичн а особа припиняється в резул ьтаті передання всього свого майна, прав та обов'язків інши м юридичним особам - правонас тупникам у результаті злиття , приєднання, поділу, перетвор ення (реорганізації). Тобто ві дбувається передача валових активів однієї юридичної ос оби іншій юридичній особі. Ко мпенсацією при такій передач і є набуття юридичною особою , що отримала такі активи, обов 'язків юридичної особи, що пер едала.

Відповідно до підпункту 3.2.8 п ункту 3.2 статті 3 Закону Україн и “Про податок на додану варт ість”операції з поставки за компенсацію сукупних валови х активів платника податку (з урахуванням вартості гудвіл у) іншому платнику податку не є об'єктом оподаткування.

Під поставкою сукупних вал ових активів слід розуміти п оставку підприємства як окре мого об'єкта підприємництва або включення валових активі в підприємства чи його части ни до складу активів іншого п ідприємства. При цьому підпр иємство-покупець набуває пра в і обов'язків (є правонаступн иком) підприємства, що продає такі активи.

При здійсненні операції з в ключення активів підприємст ва, що реорганізується, до скл аду активів іншого підприємс тва, компенсацією визнаються корпоративні та майнові пра ва і обов'язки стосовно пасив ів реорганізованого підприє мства.

Враховуючи зазначене, не є о б'єктом оподаткування податк ом на додану вартість операц ії з включення активів (чи їх ч астини) реорганізованого під приємства до складу активів підприємства платника подат ку на додану вартість, який на буває прав і обов'язків цього реорганізованого підприємс тва.

З огляду на викладене, в под атковому періоді, в якому від булася передача валових акти вів на підставі передавально го акта або розподільчого ба лансу, платник податку - юриди чна особа, що здійснює реорга нізацію шляхом виділу, повин ен у розділі "Податкові зобов 'язання" податкової декларац ії з податку на додану вартіс ть відобразити суми податков их зобов'язань, обчислені вих одячи із звичайних цін (але не нижче ціни придбання) тієї ча стини валових активів, при пр идбанні (виготовленні, будів ництві, спорудженні) яких бул о сформовано податковий кред ит.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК Укр аїни у разі, коли норма цього К одексу чи іншого нормативно- правового акту, виданого на п ідставі цього Кодексу, або ко ли норми різних законів чи рі зних нормативно-правових акт ів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав т а обов'язків платників пода тків або контролюючих органі в, внаслідок чого є можливіст ь прийняти рішення на корист ь як платника податків, так і к онтролюючого органу, рішення приймається на користь плат ника податків.

Таким чином, позовні вимог и позивача в частині донарах ування податкового зобов'я зання з податку на додану вар тість у розмір 8560,00 грн. та визна чення штрафних санкцій є обґ рунтованими та такими, що під лягають задоволенню.

Щодо вимог про скасування п одаткового повідомлення ріш ення № 0000462302 від 08.02.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні перев ірки ТОВ "Фірми "Ловіс Лімітед " відповідачем встановлено з авищення від'ємного значен ня податку на додану вартіст ь за декларацією, отриманою Д ПІ у Київському районі м. Харк ова 25.11.2010 та зареєстрованою за № 135951 на суму 1109,00 грн. Вказане пору шення виникло внаслідок недо тримання позивачем вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податково го кодексу України, п.п 7.2.3. п. 7.2, п п. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7, ост. абз. п . 9.8 ст. 9 Закону України “Про под аток на додану вартість”(дал і Закон №168/97-ВР)

При цьому колегія суддів не моке погодитися з такими вис новками податкового органу, оскільки відповідно до підпу нкту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону №168/97- ВР сума податку, що підлягає с платі (перерахуванню) до бюдж ету або бюджетному відшкодув анню. Визначається як різниц я між сумою податкового зобо в'язання звітного податковог о періоду та сумою податково го кредиту такого звітного п одаткового періоду. При пози тивному значенні суми, розра хованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підл ягає сплаті (перерахуванню) д о бюджету у строки, встановле ні законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні - та ка сума враховується у зменш ення суми податкового боргу з цього податку, що виник за по передні періоди (у тому числі розстроченого або відстроче ного відповідно до закону), а п ри його відсутності - зарахов ується до складу податкового кредиту наступного податков ого періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту в становлено, що якщо в наступн ому податковому періоді сума , що розрахована згідно з підп унктом 7.7.1 цього пункту, має від 'ємне значення, то: а) бюджетно му відшкодуванню підлягає ча стина такого від'ємного знач ення, яка дорівнює сумі подат ку, фактично сплаченій отрим увачем товарів (послуг) у попе редніх податкових періодах п остачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного в ідшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового пері оду.

Згідно з положеннями підпу нкту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР податковий кредит звітно го періоду складається із су м податків, нарахованих (спла чених) платником податку за с тавкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього За кону, протягом такого звітно го періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленн ям товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оп одатковуваних операціях у ме жах господарської діяльност і платника податку.

Судовим розглядом не встан овлено порушень позивачем по ложень вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п . 58.1 ст. 58 Податкового кодексу Ук раїни, п.п 7.2.3. п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп.7.4.5 п . 7.4 ст. 7, ост. абз. п. 9.8 ст. 9 Закону Ук раїни “Про податок на додану вартість”, які стали підстав ою для встановлення завищенн я суми від'ємного значення у розмірі 1109,00 грн., а тому колег ія суддів погоджується з вис новком суду першої інстанції , що позовні вимоги в частині с касування вказаного рішення документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі .

Відповідно до ст. 159 Кодексу а дміністративного судочинст ва України, судове рішення по винно бути законним та обґру нтованим.

З огляду на викладене, колег ія суддів вважає, що постанов а Харківського окружного адм іністративного суду від 03.10.201 1р. по справі № 2-а-9635/11/2070 відповід ає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для ї ї скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу а дміністративного судочинст ва України, суд апеляційної і нстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а пос танову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд перш ої інстанції правильно встан овив обставини справи та ухв алив судове рішення з додерж анням норм матеріального і п роцесуального права.

На підставі викладеного, ко легія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інст анції, вважає, що суд дійшов ви черпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосува в до спірних правовідносин с торін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги , з наведених вище підстав, вис новків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адмі ністративного судочинства У країни, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дер жавної податкової інспекції у Київському районі м. Харко ва залишити без задоволення.

Постанову Харківського ок ружного адміністративного с уду від 03.10.2011р. по справі № 2а-9635/11/2 070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної си ли з моменту її проголошення та може бути оскаржена у каса ційному порядку протягом два дцяти днів з дня складання ух вали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги бе зпосередньо до Вищого адміні стративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.

Судді Ральченко І.М.

Рєзніко ва С.С.

Повний текст ухвали вигото влений 16.01.2012 р.