Постанова

від 09.10.2008 по справі 9/566пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/566пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.10.2008  року                                                                      Справа № 9/566пн

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого          Семендяєвої І.В.

суддів                     Журавльової Л.І.

                              Парамонової Т.Ф.

за присутністю секретаря судового засідання Антонової І.В.

та представників сторін:

від позивача       -  Слюсаревський М.М., довіреність № б/н  від 26.09.08;

від відповідача  -  Байбарза К.В., довіреність № б/н  від 05.09.08

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                    Закритого акціонерного товариства „Троїцький маслоробний

                                        завод", смт. Троїцьке Луганської області

на рішення

господарського суду          Луганської області

від                                        05.08.08 (підписано 11.08.08)

у справі                              № 9/566пн (головуючий суддя - Ворожцов А.Г.,

                                        судді - Москаленко М.О., Яресько Б.В.)

за позовом                              Товариства з обмеженою відповідальністю „Молочний союз",

                                        смт. Великий Бурлук Харківської області

до відповідача                    Закритого акціонерного товариства „Троїцький маслоробний

                                        завод", смт. Троїцьке Луганської області

про                                      витребування майна та стягнення 1 195 650 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Молочний союз" (далі за текстом - ТОВ „Молочний союз", позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства „Троїцький маслоробний завод" (далі за текстом - ЗАТ „Троїцький маслоробний завод", відповідач) про витребування у останнього, наданий позивачем, за договором про оренду № 18 від 09.12.03 об'єкт, зобов'язавши відповідача повернути об'єкт оренди в повному обсязі у відремонтованому та придатному для подальшої експлуатації стані, про стягнення штрафу відповідно до п. 5.1 вказаного договору за неповернення об'єкту оренди у розмірі 1195650 грн. 00 коп. та судових витрат.

Уточненням від 25 жовтня 2007 року позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 1195650 грн. 00 коп. - вартість майна, орендованого їм і не повернутого орендодавцю у строки, передбачені договором, та задовольнити інші вимоги позивача, що заявлені ним у позовній заяві від 30.08.07 у повному обсязі.

Уточненням від 12 листопада 2007 року ТОВ „Молочний союз" просило господарський суд змінити суму штрафу до 1087491 грн. 00 коп., стягнути заборгованість по орендній платі в сумі 79226 грн. 00 коп., неустойку за неповернення майна в сумі 28993 грн., інші вимоги, заявлені у позовній заяві від 30.08.07 та уточненні 25.10.07, задовольнити у повному обсязі, що було прийнято до уваги господарським судом Луганської області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.08.08 у справі № 9/566пн позовні вимоги задоволені повністю у зв'язку з доведеністю та відповідністю положенням діючого законодавства.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення та позовну заяву про повернення майна та стягнення 1195650 грн. 00 коп.  залишити без змін.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на те, що суд першої інстанції, ігноруючи вимоги п. 2 ст. 203 та п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, встановлює обставини, що аж ніяким чином не були доведені у справі, так як у справі містяться такі письмові докази як висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, відповідно до якого підписи від імені Ситнікова М.М. ймовірно виконані не ним, а іншою особою; що суд із порушенням ст. ст. 640, 647 Цивільного кодексу України помилково встановив, що між позивачем та відповідачем на підставі спірного договору встановлені взаємовідносини з найму (оренди) майна, не надавши жодної оцінки моменту та місцю укладання договору, оскільки в матеріалах справи відсутні документи первинного бухгалтерського обліку щодо виконання вимог ст. 762 Цивільного кодексу України та плати за користування майном відповідачем у період з 2003 року і по теперішній час, що у свою чергу є істотною умовою спірного договору.

Доповненням до апеляційної скарги від 01.10.08 відповідач послався на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги такі обставини справи: п. 5.1 договору оренди майна за його змістом не може трактуватись однозначно, оскільки його можливо тлумачити як новацію зобов'язання або відповідальність за порушення зобов'язання, або збитки позивача у зв'язку з неповерненням майна; вказана позивачем вартість майна є сумнівною; що позивач на мав права змінювати свої позовні вимоги про повернення майна та вимоги про стягнення його вартості; не доведено право власності позивача на об'єкт оренди; не підтверджений факт доставки обладнання відповідачу; не з'ясовані дійсні наміри сторін та доцільність укладання договору оренди обладнання.   

Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 27.08.08 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача.

Розпорядженням першого заступника голови суду від 27.08.08 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого  господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Семендяєва І.В., судді -- Журавльова Л.І., Парамонова Т.Ф.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача  до Луганського апеляційного господарського суду не надав.

Апеляційна скарга розглядалась 09.09.08. У судовому засіданні розгляд скарги був відкладений до 09.10.08. Постанова приймається 09.10.08.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши   матеріали   справи,   заслухавши   пояснення   представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов про витребування майна та стягнення 1195650 грн. 00 коп., місцевий господарський суд виходив з того, що є доведеним факт знаходження у відповідача орендованого на підставі договору оренди № 18 від 09.12.03 обладнання, яке відповідач не повернув позивачу  на його вимогу після закінчення строку дії договору  оренди.

В матеріалах справи мається договір оренди № 18 від 09.12.03 (а.с. 9-10 т. I), згідно п 1.1 якого позивач, як орендодавець, передає, а відповідач (орендар) приймає у тимчасове користування в оренду на умовах цього договору індивідуально визначене обладнання, вказане у переліку, додатку № 1 договору, яке у подальшому має найменування в цілому –об'єкт оренди, для здійснення діяльності, передбаченої Статутом орендаря.  

У п. 2.1 договору передбачено, що орендодавець протягом 5 днів з дня підписання договору передає, а орендар приймає у користування об'єкт оренди, а у п. 2.3 договору передбачено таке: прийом-передача об'єкта оренди здійснюється на підставі акту прийому-передачі, у якому вказуються: стан об'єкту оренди, особи, які приймають участь у передачі, вартість об'єкту оренди.

Строк дії договору згідно п. 8.1 встановлений до 08.12.04, при цьому сторони передбачили, що договір автоматично пролонгується, якщо не менш ніж за десять днів до закінчення строку його дії жодна з сторін не заявила, шляхом письмового  повідомлення  іншої сторони, про свій намір його розірвати, та кожен раз продовжує свою дію на один місяць. Сторона, яка надіслала повідомлення про розірвання даного договору поштою, вважається такою, що не прострочила, якщо штемпель відділення зв'язку свідчить, що письмо відправлено у строк більш ніж десять днів до закінчення строку дії цього договору.

Додатком № 2 від 09.12.03 до договору  оренди № 18 від 09.12.03 ( а.с. 12 т. 1) сторони зазначили про передачу позивачем відповідачу 23 позицій  обладнання, найменування кожної позиції, кількість, вартість та стан кожної одиниці.

За умовами договору відповідач (орендар) повинен був:

-          підтримувати об'єкт оренди у справному стані;

-          за свій рахунок проводити капітальний та поточний ремонт цього об'єкту;

-          на вимогу позивача (орендодавця) повернути майно в цілому в разі розірвання договору.

Відповідно до п. 8.1 договору позивач письмово повідомив листом № 3-ТР від 06.07.07 відповідача, який той отримав 13.07.07, про розірвання спірного договору з 31.07.07 та вимагав від останнього протягом 5-ти днів, починаючи з 31.07.07 повернути спірний об'єкт оренди у повному обсязі і підготовити представників відповідача для участі у прийомі-передачі спірного майна 08.08.07, починаючи з 8-ї години.

Однак, за твердженням позивача, відповідач представника позивача 08.08 07 до орендованого майна не пропустив, відмовив у поверненні та видачі цього майна.

Відповідно до п. 4.1 спірного договору відповідач зобов'язався за вимогою орендодавця (позивача) повернути передане в оренду  обладнання при припиненні дії договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у разі не повернення  орендарем об'єкту оренди, він відшкодовує орендодавцю його вартість.

Тим же п. 5.1 передбачена сплата штрафу у розмірі вартості переданого обладнання.

У позовній заяві від 12.09.07 позивач заявив вимоги про витребування переданого в оренду майна та стягнення штрафу відповідно до п. 5.1 спірного договору, а у заяві про уточнення позовних вимог від 12.11.07 позивач заявив додаткову вимогу про стягнення заборгованості з орендної плати в  сумі 79226 грн.

Місцевий господарський суд підставно зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі  до прийняття рішення по справі змінити підставу  або предмет позову, проте у заяві від 12.11.07 позивач, вимагаючи стягнення орендної плати, змінив і підставу, і предмет позову, що не відповідає  змісту ст. 22 ГПК України,  яка передбачає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України, в цій частині відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, і не прийняв до розгляду  заяву в частині стягнення орендної плати.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що він не отримував спірного майна за договором та зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог, зазначивши про те, що оскільки відповідач не повернув позивачу спірне майно, то позивач правомірно вимагає стягнення вартості цього майна (обладнання) у сумі 1195 650 грн. та нарахованого штрафу у сумі 1087 491 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач безпідставно змінив свої позовні вимоги та вимагає повернути не орендоване майно, а його вартість.

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у  разі  припинення  договору  найму  наймач  зобов'язаний негайно  повернути  наймодавцеві  річ  у стані,  в якому вона була одержана,  з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо  наймач  не  виконує  обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати  від  наймача  сплати  неустойки  у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Обов'язок повернути орендоване  майно після припинення дії договору передбачено п. 4.1 договору № 18 від 09.12.03. І лише як відповідальність орендаря у випадку неповернення майна п. 5.1 договору передбачає стягнення вартості майна.

Позивачем не надані належні докази відсутності майна, орендованого за договором № 18 від 09.12.03, у відповідача (належним чином складений акт сторонами або уповноваженим органом).

Напроти позивач стверджує, що відповідач утримує у себе його майно. Таким чином, вимоги про стягнення вартості орендованого майна не можуть бути задоволені з вищезазначених підстав.

У апеляційний скарзі  відповідач послався на те, що суд першої інстанції встановив обставини, які не були доведені у справі, а також на те, що суд першої інстанції помилково встановив що є встановленими взаємовідносини сторін з найму (оренди майна), але місцевим господарським судом не надана оцінка моменту та місцю укладання договору, відсутності документів первинного обліку та  плати за користування майном відповідачем в період з 2003  і по теперішній  час.

Відповідач зазначає у апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції встановив укладання договору № 18 від 09.12.03 та переліку обладнання, акту прийому-передачі від 12.12.03 по копіям цих документів, з яких вбачається, що з боку відповідача вони підписані директором ЗАТ „Троїцький маслоробний завод”  та скріплені печатками цього підприємства.

Відповідач стверджує, що договір № 18 від 09.12.03, підписаний з боку позивача не директором Ситніковим М.М., що підтверджується висновком науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, який мається в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з даними доводами апеляційної скарги, оскільки такий висновок в матеріалах справи відсутній і не був поданий відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції.

В матеріалах справи на а.с. 117 т. 1 знаходиться  нотаріально посвідчена заява Ситнікова М.М. у якій він підтвердив дійсність його підпису у договорі № 18 від 09.12.07 та додатках № 1 від 09.12.03 та перелік обладнання, що передається № 2 від 12.12.03 „ Акт прийому-передачі”, додаткових угодах від 09.12.04 та 31.12.05, листах вимогах про розірвання договору оренди №18 від 09.12.03 №1-ТР від 15.03.07 та №1-ОПТР від 16.03.07.

Також Ситніков М.М. повідомив про те, що обладнання, зазначене у додатках № 1 і № 2 до договору оренди № 18 від 09.12.03  (оренда обладнання) у повному складі доставлялося мною в смт. Троїцьке Луганської області і передавалося ЗАТ „Троїцький маслоробний завод” ще до підписання договору, а також те, що вказане вище обладнання, яке знаходиться в оренді у ЗАТ „Троїцький маслоробний завод”, передавалося Акціонерному комерційному банку „Базис” під заставу.

Але останні повідомлення заяви Ситнікова М.М., про дійсність його підпису на договорі оренди № 18 від 09.12.03 (оренда обладнання) не знайшло свого документального підтвердження.

Позивач не надав документальних доказів того, що він доставив спірне обладнання з місця знаходження позивача (Харківська область, смт. В. Бурлук, вул. Першотравнева, 20) до місця знаходження відповідача (Луганська область смт. Троїцьке, вул. Чкалова, 22).

У договорі № 18 від 09.12.03, додатку  № 1 до цього договору від 09.12.03 (перелік обладнання), додатку № 2 від 09.12.03 (акт прийому-передачі) вказано місце складання цих документів –„смт. Великий Бурлук”. Первинні документи по фактичному перевезенню та передачі спірного обладнання –накладні на відпуск та переміщення обладнання, подорожні або маршрутні листи позивачем в обґрунтування фактичної обладнання не були надані ні місцевому господарському суду, ні апеляційній інстанції.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відзиві на позов відповідач послався на те, що договір № 18 від 09.12.03 не міг бути виконаний реально, оскільки на час проведення переговорів щодо спільної діяльності по виготовленню та реалізації молочної продукції у сторін виникли розбіжності щодо ціни орендного майна і підписаний відповідачем проект договору № 18 залишився не підписаним з боку орендодавця (позивача) і спірне обладнання залишилось у позивача ( до підприємства відповідача з підприємства позивача не переміщувалось ).

Документальним підтвердженням викладеного відповідач вважає, що :

-          журнал обліку та реєстрації договорів ЗАТ „Троїцький маслоробний завод” не містить відповідних записів щодо підписання договору оренди обладнання від 09.12.03  № 18;

-          відповідно до аудиторських перевірок господарської діяльності ЗАТ „Троїцький маслоробний завод” в саме, на балансі підприємства в 2003 та 2004 роках не обліковується на позабалансових рахунках обладнання, що перебуває у оренді;

-          головні книги підприємства не містять інформації щодо знаходження на балансі з 2003 року та по теперішній час орендного майна.

Копії зазначених документів знаходяться у матеріалах справи ( а.с. 49-63  т. І ).

В той же час докази перевезення (фактичного переміщення) обладнання (накладні, подорожні листи, акти приймання, складені у смт. Троїцьке та прийняті на облік спірного обладнання відповідачем) не надані.

Отже є помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що є доведеним факт фактичної передачі позивачем  відповідачу спірного обладнання    (переміщення цього обладнання від підприємства позивача до підприємства відповідача).

Суд апеляційної інстанції не може залишити поза уваги те, що 08.09.08 слідчим прокуратури Троїцького району юристом І класу Дерябіним С.Н. винесена постанова про порушення кримінальної справи по факту складання та видачі посадовими особами ТОВ „Молочний союз” завідомо неправдивих договору оренди № 18 від 09.12.03, акту  прийому-передачі від 12.12.03, переліку обладнання що передається від 09.12.03 по ознакам злочину, передбаченому ч.1 ст. 366 Кримінального кодексу України (а.с. 38-39 т.2).

Як зазначено у постанові про порушення кримінальної справи, в ході проведення дослідчої перевірки факт надходження майна, вказаного у договорі оренди майна від 09.12.03, не знайшов підтвердження.

Викладене не розцінюється судом апеляційної інстанції як преюдиціальний факт; викладене лише підтверджує висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позовних вимог про те, що відповідач фактично користувався орендованим майном та повинен повернути його позивачу.

Слід зазначити про те, що обладнання, яке начебто передано позивачем відповідачу за переліком та по акту прийому-передачі, не є індивідуально визначеним, як  це передбачено  договором, переліком та  актом; у вказаних документах відсутні ознаки індивідуальності певного виду майна (заводський або інвентарний номер, інші ознаки), що  робить це майно індивідуально не визначеним.

У акті прийому-передачі від 12.12.03 п.2 (зворотна сторона) зазначено наступне: сторони встановлюють, що об'єкт оренди знаходиться  у справному, гідному для експлуатації стані, та підходить з усіх параметрів для використання орендодавцем у рамках договору.

Викладене свідчить про намір позивача використовувати обладнання на своєму виробництві.

Те, що позивач спірне обладнання передав під заставу за кредитними договорами № 23 від 23.04.04, № 72 від 26.10.04, № 45 від 27.04.05, № 44 від 27.04.06, у яких було зазначено, що воно знаходиться за адресою відповідача, не може бути доказом того, що це обладнання фактично знаходилось у відповідача, оскільки відповідач не підписував вказані договори і не є їх учасником.

Лист відповідача № 119 від 19.04.04 (а.с. 134 т. І) на ім'я керівника банку –АКБ „Базис” містить відомості про те, що ЗАТ „Троїцький маслоробний завод” повідомлено про те, що майно, яке йому передано в оренду, згідно переліку, передається власником як забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором  укладеним з АКБ „Базис” та готове у випадку необхідності достроково повернути майно власнику.

Зміст зазначеного листа не свідчить про те, що відповідач безперечно визнав факт знаходження у нього спірного майна; повернути майно власнику можливо і у випадку, коли це майно знаходиться фактично у власника, хоча відносно цього  майна існує договір оренди, укладений з відповідачем.

АКБ „Базис” 04.12.07 листом № 8-04/05-2892 на адресу позивача повідомив про те, що банком при укладанні договору застави № 23 від 23.04.04, № 72 від 26.10.04, № 45 від 27.04.05, № 44 від 27.04.06 підставою зазначення знаходження спірного майна на підприємстві відповідача стали договір оренди № 18 від 09.12.03 з додатками. Із змісту листа не випливає, що банком фактично перевірялось наявність спірного обладнання саме у відповідача за його місцем знаходження.

Викладене є ще одним із доказів того, що спірне майно не вибувало із користування позивача.

У зв'язку з вищевикладеним, не підлягають задоволенню вимоги  позову про стягнення штрафу у розмірі 1087491  грн. 00 коп.  (факт передачі та неповернення орендованого майна не доведений матеріалами справи).

Таким чином, висновок господарського суду Луганської області про обґрунтованість позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи.

У зв'язку з чим оскаржуване рішення господарського суду Луганської області підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі.

Оскільки при подачі апеляційної скарги відповідач не доплатив державне мито у сумі 60 грн. 67 коп., це державне мито слід стягнути з нього до державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. З ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

ВСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Троїцький

маслоробний завод" на рішення господарського суду Луганської області від

05.08.08 у справі № 9/566пн задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Луганської області від 05.08.08 у справі            

№ 9/566пн скасувати.

3.          Прийняти нове рішення.

4.          У задоволенні позову відмовити.

                    5.          Судові витрати  за позовом покласти на позивача.

                     6.          Стягнути з позивача, ТОВ „Молочний Союз", юридична адреса: 62600, Харківська область, смт. Великий Буркул, вул. Першотравнева, 20, фактична адреса: 61003, м. Харків, вул. Кузнєчна, 27, код 30743012, державне мито за подання позову у розмірі 23121 грн. 34 коп. на користь державного бюджету України.

7.          Стягнути з відповідача, ЗАТ „Троїцький маслоробний завод", 92100, Луганська область, смт. Троїцьке, вул. Чкалова, 22, код 21780893, державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 60 грн. 67 коп. на користь державного бюджету України.

8.          Стягнути з позивача, ТОВ „Молочний Союз", юридична адреса: 62600, Харківська область, смт. Великий Буркул, вул. Першотравнева, 20, фактична адреса: 61003, м. Харків, вул. Кузнєчна, 27, код 30743012, на користь відповідача, ЗАТ „Троїцький МРЗ", 92100, Луганська область, смт. Троїцьке, вул. Чкалова, 22, код 21780893, державне мито у розмірі 11560 грн. 67 коп. за апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Луганської області надати відповідні накази.

Згідно з ч. ч. З, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.       

Головуючий суддя                                                            І.В. Семендяєва

Суддя                                                                                Л.І. Журавльова

Суддя                                                                                 Т.Ф.Парамонова