Постанова

від 22.10.2008 по справі 49/276-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/276-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2008 р.                                                           Справа № 49/276-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Черкашиній І.В.

за участю представників сторін:

позивача –Альяних В.І.

відповідача -  Павлуненко К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бассонеллі", м. Харків (вх. № 2101 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2008 р. по справі № 49/276-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центра телекомукаційних послуг Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Бассонеллі", м. Харків

про стягнення 9 791,14 грн., -

встановила:

У червні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Центру телекомукаційних послуг Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бассонеллі", м. Харків про  стягнення заборгованості у розмірі 9791,14 грн. за надані послуги електрозв'язку, яка  виникла згідно договору № 057010175/31970-І від 17.01.2006 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не сплачує суму боргу у добровільному порядку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.2008р. по справі № 49/276-07 (суддя Кононова О.В.) позовні вимоги задоволені та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бассонеллі" на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центра телекомунікаційних послуг Харківської філії ВАТ "Укртелеком" 9791,14 грн. основного боргу, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2008р. по справі № 49/276-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу вважає рішення законним, обґрунтованим та прийнятим з додержанням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які  підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Як свідчать матеріали справи, 24 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем у справі укладено договір про надання послуг електрозв'язку №057010175/31970, відповідно до п. 2.1.1. якого позивач зобов'язався надавати послуги електрозв'язку, а відповідач в свою чергу відповідно до п. 4.6. Договору проводити розрахунки за фактично отримані послуги в кредит за попередній місяць протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

17 січня 2006 року між ВАТ "Укртелеком" в особі Центра обслуговування споживачів та продажу послуг Харківської філії ВАТ "Укртелеком" та ТОВ "Бассонеллі" (Споживач) був укладений договір № 057010175/31970-І про надання доступу до глобальної мережі INTERNET з використанням АDSL з'єднання, згідно з умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачеві доступ до глобальної мережі Інтернет шляхом включення до порту вузла МПД Укртелекому, а відповідач  щомісячно, до 20-го числа поточного місяця, проводити оплату вартості послуги в розмірі не менше суми послуг наданих у попередньому періоді з наступним перерахунком, виходячи з фактично наданих послуг за розрахунковий період.   

Додатком "А" до договору сторони визначили конфігурацію послуги ADSL- доступ до мережі INTERNET, відповідно якого плата за послугу за договором складається з абонентської плати та плати за кожний повний Мбайт прийнятої та переданої інформації понад врахований обсяг.

Приймаючи оскаржене рішення місцевий господарський суд виходив з того,  що позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, і в період з січня 2006 року по квітень 2007 року надав відповідачеві послуги, передбачені умовами вищезазначених Договорів, однак відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг за  листопад 2006 року в сумі 9602,50 грн. виконати відмовився. При цьому, судом визначено, що відповідно до даних обліку трафіку, позивачем у листопаді 2006 року було прийнято та передано 54696,57 Мбайт інформації на загальну суму 10295,02 грн.

Проте, оскільки відповідач проти споживання послуг в такому обсязі заперечував, за його зверненням проведена перевірка обсягу переданої та прийнятої інформації. За результатами даної перевірки помилок в обліку трафіку та тарифікації наданих послуг за період з 01.11.2006 р. по 31.11.2006 р. позивачем не виявлено, про що відповідачу була направлено відповідь №036/6-10-405 від 28.12.06 року.

За повторним зверненням відповідача № 13 від 02.02.2007 року сторонами у справі 14 лютого 2007 року проведено сумісну перевірку та складено відповідний акт, в ході якої було з'ясовано, що нарахування збільшувались у зв'язку із зростанням використаного трафіку послуги протягом листопада 2006 року. Зі змісту цього акту вбачається, що на обстежених комп'ютерах відповідача фахівцями ХФ ВАТ "Укртелеком" вірусних програм не виявлено; у зв'язку з давністю оспорюваного періоду, на комп'ютерах, що обстежувались не виявлено журнальних файлів, які  відносяться до роботи Internet Explorer, що може бути результатом роботи вбудованої функції вказаної програми, або результатом спеціального їх видалення; сервер, до якого підключений як АDSL модем, так і локальна мережа підприємства, та через який здійснюється доступ в мережу Інтернет з локальної мережі підприємства адмініструється позаштатним працівником підприємства, в тому числі й дистанційно.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з частиною першою статті 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказані вище обставини і зумовили звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Під час розгляду даного спору, господарським судом було призначено по справі експертизу комп'ютерної техніки і програмних продуктів.

Відповідно до заключної частини висновку судової комп'ютерно - технічної експертизи за № 10655, який міститься в матеріалах справи, експертом окрім іншого  встановлено, що згідно з наданої статистики ВАТ “Укртелеком”, абонент ТОВ “Бассонеллі” у листопаді 2006 року був підключений до мережі Інтернет та проводив обмін даними з мережею і найбільша кількість інформації була у вихідному трафіку від абонента (ТОВ “Бассонеллі”) та має значення –41,250 Гб. Крім того, експерт виявив можливим підключення до мережі  Інтернет з іншого міста (ніж те яке знаходиться  в офісі відповідача), якщо в іншому місці буде підключено ADSL модем, буде активована можливість з'єднання за технологію ADSL та дійсні авторизаційні дані відповідача.

Враховуючи висновок експерта, а також те, що відповідачем не додано до матеріалів справи жодних доказів несанкціонованих спроб з'єднання по логіну та паролю відповідача з інших комп'ютерів, ніж ті, що встановлені в його офісі,  господарський суд визначив доведеність факту споживання відповідачем у листопаді 2006 року телекомунікаційних послуг за договором № 057010175/31970-І про надання доступу до глобальної мережі INTERNET з використанням ADSL з'єднання, що надавались позивачем на загальну суму 10295,02 грн.

При цьому, господарським судом встановлено, що з листопада 2006 року  відповідач оплачував отримані телекомунікаційні послуги за договорами №№057010175/31970 від 24.11.2005 р. та №№ 057010175/31970-І  від 17.01.2006 р. не в повному обсязі, і станом на 01.05.2007 року заборгованість відповідача за отримані телекомунікаційні послуги склала 9791,14 грн., яка до теперішнього часу відповідачем не сплачена, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вказаній сумі підлягає задоволенню.

Однак з даними висновками не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

За загальним правилом, господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 41 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду призначити судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України  висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, висновок судового експерта оцінюється господарським судом поряд з іншими доказами та не має заздалегідь встановленої сили.

Тобто, висновок судового експерта не має більшої доказової сили, тому не превалює над іншими доказами у справі.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржене рішення про задоволення позовних вимог господарський суд, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, взяв до уваги висновок судової експертизи, який  базується лише на даних позивача, не врахувавши при цьому доводів відповідача, що  вказують на неоднозначність висновку експерта та відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів споживання ним трафіку у спірному періоді саме в такому об'ємі, що заявлений у позові.

Так, заключна частина висновку судової комп'ютерно - технічної експертизи за № 10655 від 10.06.2008р. містить дані про можливість підключення до мережі Інтернет з іншого міста (ніж те яке знаходиться в офісі відповідача), якщо в іншому місці буде підключено ADSL модем, буде активована можливість з'єднання за технологію ADSL та дійсні авторизаційні дані відповідача.

З огляду на вказане, а також те, що наявні у справі докази підлягають оцінці у їх сукупності,  покладений в основу судового рішення висновок судового експерта, не може бути прийнятий колегією суддів до уваги, оскільки однозначно не підтверджує ті фактичні дані, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, вимоги позивача до відповідача повинні бути підтверджені  відповідними доказами.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували дійсно споживання відповідачем трафіку в листопаді 2006 року у спірному об'ємі та доказів порушення останнім умов спірних Договорів. Натомість, позовні вимоги ґрунтуються на фактичних даних, що не підтверджені жодними документальними доказами. Разом з цим, виставлений позивачем рахунок на суму позову, не є належним доказом у справі у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не підтверджує фактичне споживання відповідачем  телекомунікаційних послуг за спірними Договорами в об'ємі, що ним оспорюється. Інші дані в матеріалах справи відсутні та позивачем в підтвердження його вимог не надані.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні, а заявлені вимоги про стягнення суми заборгованості в розмірі 9791,14 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Харківської області при прийнятті оскарженого рішення від 05.08.2008р. по справі № 49/276-07 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а вказане рішення - скасуванню.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати з держмита, пов'язані з розглядом апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 42, 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бассонеллі", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2008 р. по справі № 49/276-07 скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Харківської філії ВАТ "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 78, р/р 26003592 в ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бассонеллі" (61050, м. Харків, вул. Чигирина, 5, р/р 26001000041733 АБ "Факторіал Банк" м. Харків, МФО 351715, код ЄДРПОУ 23333856) 51,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді