Постанова

від 14.10.2008 по справі 6/157-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/157-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2008 року                                                                                   Справа № 6/157-08  

      Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Лисенко О.М., Науменко І.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 13.10.2008р. № 614)

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

позивача –Марцинюк Євгеній Вікторович, довіреність № б/н  від 29.03.07;

відповідача - не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу приватного підприємства “ЕКО Сфера”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2008 року                                    

у справі № 6/157-08                             

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Алєс”, м.Київ

до приватного підприємства “ЕКО Сфера”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 32 133,13 грн.

та за зустрічним позовом  приватного підприємства “ЕКО Сфера”, м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Алєс”, м.Київ

про визнання частково недійсним договору

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).  

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2008р. (суддя Коваленко О.О.) по справі № 6/157-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Алєс”, м.Київ (далі –ТОВ “Алєс”) до приватного підприємства “ЕКО Сфера”, м.Дніпропетровськ (далі –ПП “ЕКО Сфера”) про стягнення 32 133,13 грн. та за зустрічним позовом відповідача до позивача про визнання частково недійсним договору за первісним позовом з відповідача на користь позивача було стягнено 4300 грн. штрафу, 321 грн. 34 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження у справі по вимогам про стягнення 22 033 грн. 52 коп. припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України; в задоволенні решти позовних вимог –було відмовлено; в задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині первісного позову мотивовано тим, що суму оспорюваного боргу було сплачено відповідачем позивачеві в ході розгляду справи, після звернення позивача з позовом, оскільки факт порушення своїх договірних зобов'язань мав місце, то господарським судом стягнуто штраф, розмір якого зменшено господарським судом на підставі ст.83 ГПК України; в частині зустрічного позову –в задоволенні позову відмовлено через відсутність правових підстав щодо визнання частково недійсною угоди.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням господарського суду, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ПП “ЕКО Сфера”, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з”ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору по справі, невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, матеріалам,  обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для вирішення справи, які господарський суд визнав встановленими, зокрема:

          - господарським судом не надано належної правової оцінки тому, що поставку 15.01.2008р. по накладній № РНК-000161 здійснено поза межами дії договору, тобто, після 31.12.2006р., тому штраф не повинен нараховуватись на суму поставки товару по накладній від 15.01.2008р.;

          - господарським судом в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не зазначено жодних правових підстав щодо обґрунтування відмови в задоволенні зустрічного позову; таким чином, господарським судом було порушено вимоги п.3 ч.1 ст.84 ГПК України, ст.ст.203, 215, 217 ЦК України, ст.3 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався (ст.22 ГПК України), про час та місце судового засідання повідомлений належним чином 01.10.2008р., що підтверджується поштовим повідомленням № 57215157 про вручення ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду (а.с.16, т.2), неявка представника скаржника не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою за наявними матеріалами в цьому судовому засіданні.

          Позивач по справі –ТОВ “Алєс” у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення матеріалам, обставинам справи, вимогам закону.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

21.11.2005р. між ТОВ “Алєс” м.Київ (“постачальник” за договором, позивач по справі) та ПП “ЕКО Сфера” м.Дніпропетровськ (“покупець” за договором, відповідач по справі, скаржник) було укладено договір № 21/11-05, відповідно до якого “постачальник” зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити продукцію, а “покупець” зобов'язався в порядку та на умовах договору, прийняти та оплатити її вартість (п.1.1 р.1 договору); асортимент, ціна продукції по договору визначаються у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною (п.1.2 р.1); строки поставки, кількість окремої партії продукції визначаються в узгоджених сторонами документах (п.1.3 р.1 договору (а.с.7-15, т.1)).

Розділом 4 договору сторони визначили, що “покупець” оплачує поставлений “постачальником” товар за ціною, передбаченою у специфікації (додаток № 1), загальна ціна договору складається із вартості продукції, що поставлена протягом дії договору; розрахунки за договором провадяться шляхом перерахування “покупцем” грошових коштів на рахунок “постачальника” в термін не пізніше 21 банківського дня з дня отримання продукції “покупцем”.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 р.5 договору сторони визначили, що продукція поставляється за замовленням “покупця” на його адресу. У замовленні зазначається асортимент, кількість та місце прийняття продукції, яка відвантажується не пізніше двох днів з дня узгодження “постачальником” замовлення “покупця”.

Пунктом 8.6 розділу 8 договору сторони передбачили майнову відповідальність “покупця” у виді штрафу в розмірі 40% від вартості несвоєчасно сплаченої продукції за затримку оплати продукції на термін більше, ніж 30 днів.

Пунктом 9.1 розділу 9 договору передбачено, що договір діє до 31.12.2006р., але в усякому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором. Цим же пунктом сторони передбачили можливість подальшого продовження строку дії договору на наступний рік, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону в термін не пізніше 10 днів до закінчення дії договору про свій намір його розірвати.

Докази визнання недійсним вищевказаного договору або розірвання його в встановленому законом порядку відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив на адресу відповідача поставки продукції по договору:

- 20.11.2007р. за накладною № РНК-005520 на суму 8988,05 грн. (а.с.16-17, т.1);

- 28.11.2007р. за накладною  № РНК-005702 на суму 4750,88 грн. (а.с.18, т.1);  

- 04.12.2007р. за накладною  № РНК-005818 на суму 4356,92 грн. (а.с.19, т.1);

- 11.12.2007р. за накладною  № РНК-006002 на суму 2551,54 грн. (а.с.20, т.1);

- 18.12.2007р. за накладною  № РНК-006159 на суму 5968,03 грн. (а.с.21, т.1);

- 15.01.2008р. за накладною  № РНК-000161 на суму 12 744,42 грн. (а.с.22-23, т.1).

Факт отримання по зазначеним накладним підтверджується підписами осіб працівників, печатками підприємства відповідача, не спростовується відповідачем в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України будь-якими доказами.

Протягом листопада-грудня 2007 року, січня 2008 року відповідач здійснив часткове повернення товару на загальну суму 8459 грн. 33 коп., що підтверджується зворотними накладними, актами про невідповідність товару (п.с.52-59, т.1), які залучені до матеріалів справи, зазначене не спростовується відповідачем будь-якими доказами в ході розгляду справи згідно зі ст.33 ГПК України.

Відповідачем за поставлений товар частково було проведено розрахунки, що підтверджується актом звірки станом на 07.04.2008р., підписаним сторонами, в якому визначений борг станом на 08.04.2008р. в сумі 26 933 грн. 52 коп. (а.с.61-63, т.1).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, її прохальної частини позивач просив стягнути з відповідача 22 033 грн. 52 коп. заборгованості по оплаті вартості поставленої за договором, пені –1286,21 грн., штрафу –8813 грн. 40 коп. (а.с.2-4, т.1). При цьому в якості норм матеріального права позивач обґрунтував позовні вимоги ст.ст.526, 530, 611, 612, 624, 625 ЦК України (а.с.4, т.1).

24.06.2008р. відповідно до ст.22 ГПК України позивач звернувся до господарського суду з заявою про зменшення позовних вимог (а.с.94-96, т.1), в якій просив господарський суд стягнути з відповідача 19 333 грн. 74 коп. заборгованості по оплаті за товар, пені 1264,01 грн., 7733 грн. 49 коп. штрафу (а.с.95, т.1).

05.08.2008р. позивач вдруге звернувся до господарського суду  з заявою в порядку ст.22 ГПК України, в якій зменшив позовні вимоги, наполягав на стягненні 8517 грн. штрафу, відмовляється від вимог в частині стягнення пені 1264,01 грн., посилаючись на те, що 18.07.2008р., 22.07.2008р., 31.07.2008р. відповідач остаточно розрахувався за поставлений товар в сумі 19 333 грн. 74 коп. (а.с.122-124, т.1). Зазначені заяви позивача були прийняті господарським судом до розгляду. Нормативно-правове обґрунтування позовних вимог позивача залишилось незмінним (а.с.123, т.1).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, оплата неустойки.

Частиною 2 ст.712 ЦК України регламентовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.             

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.     

Статтями 546, 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою; виконання зобов'язання (основного) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від уми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частин 2, 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.   

Отже, враховуючи, що факт прострочення в оплаті вартості поставленої продукції мав місце, доведений матеріалами справи, визнається обома сторонами, зокрема, відповідачем у відзиві на позов, доводами апеляційної скарги, то господарським судом обґрунтовано припинено провадження у справі по вимогам про стягнення 19 333 грн. 74 коп. боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України та в цій частині вимог судові витрати віднесено на рахунок відповідача (ст.49 ГПК України), також, враховуючи заявлене клопотання відповідача (скаржника) (а.с.134, т.1)), а також те, що розмір штрафу занадто великий щодо суми заборгованості, ступінь виконання зобов'язань відповідачем, факт оплати основного боргу в повному обсязі в ході розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновку господарського суду щодо застосування судом права, передбаченого п.3 ст.83 ГПК України; стягнення штрафу в сумі 4300 грн. та відмови в задоволенні решти позовних вимог.

09.07.2008р. відповідач звернувся відповідно до ст.60 ГПК України з зустрічним позовом про визнання частково недійсним договору № 21/11-05 від 21.11.2005р. (пунктів 8.4, 8.6 розділу 8 договору (а.с.103-104, т.1)). Зазначений позов було прийнято господарським судом до розгляду (а.с.117, т.1 –ухвала господарського суду від 10.07.2008р.). Даючи правову оцінку доводам позивача за зустрічним позовом, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що правові підстави для задоволення зустрічного позову відсутні, оскільки оспорювані пункти договору не суперечать ч.2 ст.549, ч.2 ст.551 ЦК України, відповідно до яких розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; крім цього, відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, тобто сторони досягли в договорі № 21/11-05 від 21.11.2005р. двосторонньої згоди щодо видів та обсягів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань по оплаті вартості поставлених за договором товарів.

Щодо доводів скаржника про те, що штраф не повинен нараховуватись на поставки, здійснені після 31.12.2006р., то ці доводи не приймаються в силу ст.ст.525, 526 ЦК України, а також умов п.9.1 розділу 9 договору, який передбачає подальше продовження договору на кожен наступний рік, а докази розірвання договору від 21.11.2005р. в встановленому законом порядку, як зазначалось вище, відсутні, не надавались скаржником відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України судам обох інстанцій. Крім цього, слід зазначити, що накладна від 15.01.2008р. (а.с.22, т.1) була оформлена позивачем з посиланням на договір № 21/11-05, а відповідачем був прийнятий товар по цій накладній без будь-яких зауважень щодо якості умов постачання по договору № 21/11-05, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та печаткою підприємства.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2008р. по справі № 6/157-08 –залишити без змін; а апеляційну скаргу приватного підприємства “ЕКО Сфера”, м.Дніпропетровськ – залишити без задоволення.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               І.М.Науменко

                                                                                                    О.М.Лисенко

Дата виготовлення в повному обсязі 17.10.2008