14/169пн
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14.10.08 р. Справа № 14/169пн
за позовом Прокурора м.Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради,
ЄДРПОУ 23977045, м.Донецьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохолдинг",
ЄДРПОУ 35951736, м.Донецьк
про спонукання виконати дії
Суддя Левшина Г.В.
Представники:
від позивача: Неретіна Л.Г.- по дов.
від відповідача: не з'явився
прокурор: Просяник В.А.
В засіданні суду брали участь:
СУТЬ СПРАВИ:
Прокурор м.Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврохолдинг", м.Донецьк, про спонукання відповідача повернути територіальній громаді м.Донецька самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0131 га, розташовану по вул.Університетській (на південь від будинку №18) у м.Донецьку шляхом приведення земельної ділянки у придатний до використання стан, зносу будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці.
В обгрунтування своїх вимог прокурор та позивач посилаються на самовільне використання відповідачем спірної земельної ділянки без наявності відповідних правоустановчих документів.
Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (списки відправлень рекомендованої кореспонденції від 19.09.2008р., 06.10.2008р.). Згідно з витягом станом на 03.10.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврохолдинг" (83055 м.Донецьк, вул.Університетська, 18в) міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та прокурора, господарський суд встановив:
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Cтаттею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини –це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до п.12 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Враховуючи той факт, що на теперішній час розмежування земель на землі державної та комунальної власності не закінчене, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні ради. Тобто безпосередньо Земельним кодексом України на представницькі органи територіальної громади покладено обов'язок здійснювати функції власника земель.
Таким чином, суд вважає, що прокурором правильно визначений орган, уповноважений державою здійснювати її функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
За приписами ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003р. №963-ІV.
За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельних ділянок – це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2008р. по справі №4/1пн за позовом прокурора м.Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „МВА”, м.Донецьк було задоволено позовні вимоги та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „МВА” повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0131 га, розташовану за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська (на південь від будинку №18) шляхом зносу будівель, розташованих на земельній ділянці.
В постанові Донецького апеляційного господарського суду було встановлено факт самовільного використання Товариством з обмеженою відповідальністю „МВА” без наявності відповідних правоустановчих документів на спірну земельну ділянку.
При цьому, як встановлено Донецьким апеляційним господарським судом, самовільне використання Товариством з обмеженою відповідальністю „МВА” спірної земельної ділянки полягало у розташуванні на ній торгівельного павільйону загальною площею 55,00 кв.м.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2008р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2008р. по справі №4/1пн залишено без змін.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
За приписом ч.5 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
За змістом ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законную силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, враховуючи загальнообов'язковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, факт самовільного використання Товариством з обмеженою відповідальністю „МВА” спірної земельної ділянки шляхом розміщення на ній торгівельного павільйону, не може бути спростований за умови чинності постанови Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2008р. по справі №4/1пн.
01.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „МВА” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Платина АДВ” був підписаний договір купівлі-продажу торгівельного павільйону.
Згідно з умовами вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю „МВА” виступило продавцем, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Платина АДВ” покупцем торгівельного павільйону загальною площею 55,00 кв.м., розташованого по вул.Університетській у м.Донецьку (на південь від будинку №18).
20.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Платина АДВ” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Єврохолдинг” був підписаний договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач виступив покупцем торгівельного павільйону загальною площею 55,00 кв.м., розташованого по вул.Університетській у м.Донецьку (на південь від будинку №18).
Таким чином, за висновками суду, на момент розгляду справи спірну земельну ділянку по вул.Університетській у м.Донецьку (на південь від будинку №18) використовує відповідач як власник торгівельного павільйону загальною площею 55,00 кв.м.
Відповідно до п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Тобто, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем відповідних доказів прийняття Донецькою міською радою рішення про надання у власність або користування земельної ділянки площею 0,0131 га, розташованої по вул.Університетській (на південь від будинку №18) у м.Донецьку, до матеріалів справи не надано.
Одночасно, відповідачем також не надано доказів або обґрунтувань того факту, що торгівельний павільйон, розташований по вул.Університетській у м.Донецьку (на південь від будинку №18), було вивезено зі спірної земельної ділянки.
За таких обставин, судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області від 01.10.2008р.
Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.
Згідно ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.
Відповідно до ч.3 ст.212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
За таких обставин, враховуючи відсутність у відповідача відповідних правоустановчих документів на спірну земельну ділянку, позов про спонукання відповідача повернути територіальній громаді м.Донецька самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0131 га, розташовану по вул.Університетській (на південь від будинку №18) у м.Донецьку шляхом приведення земельної ділянки у придатний до використання стан, зносу будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці підлягає задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги прокурора м.Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохолдинг", м.Донецьк задовольнити повністю.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврохолдинг", м.Донецьк повернути територіальній громаді м.Донецька самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0131 га, розташовану по вул.Університетській (на південь від будинку №18) у м.Донецьку шляхом приведення земельної ділянки у придатний до використання стан, зносу будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохолдинг", м.Донецьк на користь державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохолдинг", м.Донецьк на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, Державний бюджет м.Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати по сплаті державного мита в сумі 118 грн. 00 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 14.10.2008р.
Суддя
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 14.10.2008 |
Оприлюднено | 31.10.2008 |
Номер документу | 2206312 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Левшина Г.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні