Постанова

від 31.01.2012 по справі 2а-13681/11/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2012 р.

о 12 годині 43 хвилині

Справа №2а-13681/11/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання            Фурлетовій Г.Ю., розглянувши за участю:

представника відповідача  - ОСОБА_1, довіреність №529/08 від 10.07.2011р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим 

до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая»

про стягнення,  

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Бахчисарайському районі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Кримського республіканського підприємства  “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая”  про стягнення заборгованості з  податку на додану вартість,  податку на прибуток підприємств, плати за користування надрами у загальній сумі 230274,40грн.    

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в строки встановлені законодавством не сплачена заборгованості з  податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, плати за користування надрами  у загальній сумі 230274,40грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином – судовою повісткою, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. У роз’ясненнях до письмових заперечень зазначив про те, що сума ПДВ у розмірі 120541,00грн., яка визначена відповідачем самостійно за декларацією від 19.09.2011р. №9007789987, не може бути стягнута, оскільки позивачем не направлялася відповідачу вимога про сплату цієї суми податкового боргу. Щодо стягнення пені у сумі 19130,87грн., за несвоєчасне погашення податкових зобов’язань з ПДВ за деклараціями за серпень-грудень 2010р. відповідач зазначив, що у нього не існувало податкового боргу за вказаними деклараціями, а відтак нарахування пені є протиправним. Щодо нарахування пені у сумі 90433,96грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з податку на прибуток відповідач зазначив, що прибуток виник внаслідок отримання із бюджету субвенції на покриття збитків, яка виникла внаслідок різниці в тарифах, а відтак відсутні підстави для нарахування пені.

Суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю нез’явившегося представника позивача.    

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.   

Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарай” є юридичною особою (ідентифікаційний код 05450357), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію(а.с.65),  з 02.03.1992р. знаходиться на обліку в ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим як платник податків (а.с.64), є платником податку на додану вартість.

Таким чином, відповідач є суб’єктом господарювання, платником податків, зобов’язаний виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідачем в порядку звітності до податкового органу надано декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008р., відповідно до якої сума податку на прибуток, яка підлягає сплаті в бюджет складає 288403,00грн. (а.с.13-14).

У встановлений законом строк відповідачем податкові зобов’язання, самостійно визначені у зазначеній вище податковій декларації не сплачено.  

Відповідно до пп.16.1.1 п.16.1 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від  21.12.2000р., чинного до 01.01.2011р.,  після закінчення встановлених  строків  погашення узгодженого податкового зобов'язання  на  суму  податкового  боргу нараховується пеня.

Пунктом 16.1.2. ст.16 Закону №2181 було встановлено, що нарахування пені розпочинається зокрема, а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

Згідно пп.16.3.1. п.16.3 ст.16 Закону №2181 нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті(пп. 16.4.1. ст.16 Закону №2181).

З 01.01.2011р. набрав чинність Податковий кодекс України, відповідно до ст.129 якого визначено аналогічний розмір пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

У зв’язку із несвоєчасною сплатою відповідачем податку на прибуток за декларацією податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008р позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 86348,95грн.

Крім того, судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 25.03.2008р. за №0000281501/0 позивачем відповідачу визначені штрафні санкції з податку на прибуток підприємств у розмірі 20588,20грн. Зазначене рішення отримано відповідачем 31.03.2008р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.17, зворотній бік а.с.17).

Не погодившись із зазначеним повідомленням-рішенням відповідач оскаржив його до суду.

Постановою Господарського суду АР Крим від 25.09.2008р. у справі №2-29/473102998А, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009р. податкове повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі від 25.03.2008р. за №0000281501/0 скасоване в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 9502,16грн(а.с.18-24).

Відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі 25.03.2008р. за №0000281501/0 в частині визначення позивачу штрафних санкцій у сумі 11086,04грн. є узгодженим з моменту набрання законної сили постановою Господарського суду АР Крим від 25.09.2008р. у справі №2-29/473102998А, тобто з 16.03.2009р.

У встановлений Законом 2181 строк відповідач не сплатив визначені податковим повідомленням-рішенням від 25.03.2008р. за №0000281501/0 штрафні санкції, а відтак позивачем була нарахована пеня у сумі 3735,11грн.

Крім того, на підставі акту перевірки від 27.01.2011р. за №14/1501/05450357, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2009р. за №0000161501/1 у сумі 1045грн.  

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 01.04.2009р. про що свідчить підпис представника відповідача на корінці рішення.

В установлений строк відповідач не сплатив визначені у податковому повідомленні-рішенні від 01.04.2009р. за №0000161501/1 податкові зобов’язання у вигляді штрафу, внаслідок чого позивачем нарахована пеня у сумі 349,20грн.

Пеня в сумі 90433,26грн. відповідачем в строки встановлені законодавством не сплачена, таким чином позовні вимоги в сумі 90433,26грн. є обґрунтованою.

В розрахунку суми позову (а.с.10) позивачем допущена арифметична помилка, а саме у п.1. податок на прибуток, зазначено, що нарахована пеня по декларації №26514 від 06.11.2008 року в сумі 86348,95грн., нарахована пеня відповідно до рішення апеляційного суду від 22.04.2009 року в сумі 3735,11грн., нарахована пеня відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000161501 від 01.04.2009 року в сумі 349,20грн. таким чином загальна сума нарахованої пені по податку на прибуток підприємств складає 90433,26грн. (86348,95грн. + 3735,11грн. + 349,20грн.), тоді як в рядку всього за п.1 розрахунку зазначена сума 90433,96грн.

Таким чином, стягненню підлягає саме сума 90433,26грн.

При цьому суд зазначає, що згідно п.6.2.ст.6 Закону №2181  у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Пунктом 1.3) статті 1 Закону №2181 було визначено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Із наведеної норми слідує, що пеня, яка нарахована на суму податкового зобов’язання, що в свою чергу не було сплачено у встановлений законом строк, входить до суми такого податкового боргу, який виник внаслідок не сплати у встановлений строк податкового зобов’язання, на яке нарахована пеня.

Пунктом 6.2.3. ст.6 Закону №2181 було встановлено, що податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому, згідно п.  6.3.2. ст.6  Закону №2181 було встановлено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Із наведених норм випливає, що у разі збільшення у платника податку податкового боргу, зокрема на суму пені, податкова вимога на таке збільшення не направляється.

У даному випадку з податку на прибуток підприємств сума податкового боргу відповідача перед бюджетом збільшилася внаслідок нарахування пені на суму податкового зобов’язання з цього податку, яке не було сплачено у встановлений законом строк.

Суд зазначає, що позивачем на адресі відповідача направлялися податкові вимоги від 18.11.2001р. із зазначенням загальної суми податкового боргу у розмірі 37.839,10грн. та № 2/260 від 31.12.2011р. на загальну суму 91944,76грн.(а.с.59,60).

Зазначені вимоги були вручені позивачу 23.11.2001р. та 21.01.2002р. про що свідчить копія повідомлень про вручення поштового відправлення.

У зв’язку із тим, що у відповідача постійно був податковий борг, окрема вимога на суму пені з податку на прибуток у розмірі 90433,26грн. не направлялася.

Більш того, з 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Статтею 14 ПК України встановлено, що у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

14.1.39. грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

14.1.152. погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом;  

14.1.162. пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки;

14.1.175. податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки,  орган державної  податкової  служби  надсилає  (вручає)  йому  податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається платникам податків, які  самостійно подали податкові декларації,  але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання  (вручення)  податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на кожну суму такого податкового боргу.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.2 ст.59  Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином,  органи державної податкової служби мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків,  який має податковий борг, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги на кожну суму податкового боргу.

При цьому, згідно п.59.5. ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що пеня, яка нарахована на суму грошового зобов’язання яке у свою чергу не сплачено у встановлений Кодексом строк,   входить до суми податкового боргу, на який така пеня нарахована.

Оскільки податковий борг з податку на прибуток виник до набрання законної сили ПК України, суд зазначає, що направлення податкової вимоги на суму пені, яка нарахована на суму такого податкового боргу, не передбачено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 90433,26грн., яка нарахована на суми податкового боргу з податку на прибуток підприємств, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ПДВ у розмірі 120541грн. за декларацією від 19.09.2011р. №9007789987, пені за декларацією з ПДВ від 19.01.2011р. №9006292243, пені за податковим розрахунком з плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 06.05.2011р. №9002901501 суд зазначає наступне.    

Згідно із декларацією із ПДВ від 19.09.2011р. №9007789987 відповідачем самостійно визначена сума податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 120541грн.(а.с.33-35).

Згідно декларації з ПДВ за грудень 2010р.  від 19.01.2011р. відповідач самостійно визначив податкові зобов’язання з ПДВ у розмірі 133658(а.с.47-50).

Відповідно до податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 06.05.2011р. №9002901501 відповідачем самостійно визначені податкові зобов’язання у розмірі 91542,38грн.(а.с. 51-53).

Судом встановлено, що зазначені у вказаних вище податкових деклараціях податкові зобов’язання відповідачем у встановлений ПК України строк не сплачено внаслідок чого у відповідача виник податковий борг та позивачем нарахована пеня з ПДВ за декларацією за грудень 2010року у сумі 5735,09грн. та за податковим розрахунком з плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 06.05.2011р. №9002901501 у сумі 168,57грн.

Проте, як зазначалося вище, згідно ст. п.95.2 ст.59  ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Позивачем не надано доказів надіслання податкових вимог на суми податкового боргу за деклараціями з ПДВ за грудень 2010року, серпень 2011р. та податковим розрахунком плати за користування надрами для видобування корисних копалин за перших квартал 2011р. , отже у  нього не виникло права на звернення до суду із позовом про стягнення такого податкового боргу, у тому числі пені яка нарахована на таку суму податкового боргу,  у судовому порядку.

Відтак суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу у сумі 126444,66грн. (120541,00грн. + 168,57грн.+ 5735,09грн.) є передчасними та не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за несвоєчасну сплату податку на додану вартість  в сумі 13395,78грн., то вона не підлягає стягненню з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунку суми позову позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 13395,78грн. (19130,87грн. - 5735,09грн.), нараховану за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, що нарахований відповідачем самостійно, відповідно до декларацій з податку на додану вартість №9003830467 від 17.09.2010р., №9004408016 від 19.10.2010р., №9005229261 від 19.11.2010р., №9005671991 від 17.12.2010р.

До матеріалів справи залучені копії декларацій з податку на додану вартість від 17.09.2010 року, 19.10.2010 року, 19.11.2010 року, 17.12.2010 року, копії платіжних доручень, що підтверджують повну та своєчасну сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість, визначеного в таких деклараціях.

Податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 122706грн, визначені в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (граничний строк сплати 30.09.2010р.) сплачені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1045 від 13.09.2010р. на суму 10000,00грн., №1065 від 15.09.2010р. на суму 10000,00грн., №1083 від 16.09.2010р. на суму 5000,00грн., №99 від 20.09.2010р. на суму 3500,00грн., №1100 від 21.09.2010р. на суму 10000,00грн., №1102 від 22.09.2010р. на суму 30000,00грн., №1104 від 23.09.2010р. на суму 8000,00грн., №1106 від 24.09.2010р. на суму 10000,00грн., №1109 від 27.09.2010р. на суму 11206,00грн., №1113 від 28.09.2010р. на суму 25000,00грн. Всі зазначені платіжні доручення мають відповідне призначення платежу.

Податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 111488грн, визначені в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року (граничний строк сплати 01.11.2010р.) сплачені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1140 від 04.10.2010р. на суму 10000,00грн., №1160 від 06.10.2010р. на суму 5000,00грн., №1161 від 07.10.2010р. на суму 10000,00грн., №1165 від 08.10.2010р. на суму 10000,00грн., №1206 від 19.10.2010р. на суму 5000,00грн., №1213 від 20.10.2010р. на суму 10000,00грн., №1218 від 21.10.2010р. на суму 5000,00грн., №1224 від 22.10.2010р. на суму 10488,00грн., №1226 від 25.10.2010р. на суму 5000,00грн., №1229 від 26.10.2010р. на суму 10000,00грн., №1231 від 27.10.2010р. на суму 21000,00грн., №1233 від 28.10.2010р. на суму 10000,00грн.

Податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 107909грн, визначені в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (граничний строк сплати 30.11.2010р.) сплачені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1264 від 03.11.2010р. на суму 5000,00грн., №1282 від 09.11.2010р. на суму 10000,00грн., №1290 від 10.11.2010р. на суму 10000,00грн., №1326 від 19.11.2010р. на суму 20000,00грн., №1344 від 22.11.2010р. на суму 6909,00грн., №1348 від 23.11.2010р. на суму 16000,00грн., №1350 від 24.11.2010р. на суму 20000,00грн., №1352 від 24.11.2010р. на суму 18000,00грн., №1353 від 24.11.2010р. на суму 2000,00грн.

Податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 106479грн, визначені в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (граничний строк сплати 30.12.2010р.) сплачені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1391 від 10.12.2010р. на суму 10000,00грн., №1414 від 21.12.2010р. на суму 20000,00грн., №1420 від 22.12.2010р. на суму 10000,00грн., №1429 від 24.12.2010р. на суму 10000,00грн., №1435 від 27.12.2010р. на суму 56479,00грн.

Всі зазначені платіжні доручення мають відповідне призначення платежу.

Судом встановлено, що податковий борг, який на думку позивача виник у відповідача за вказаними деклараціями, виник внаслідок того, що позивачем відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашався попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом.

Щодо самостійного перерозподілу позивачем сум коштів, які сплачувалися відповідачем в рахунок погашення поточних зобов’язань суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативним актом, який регулює завдання, права, обв’язки, посадових осіб податкових органів є Закон України «Про державну податкову службу в Україні»  від 04.12.1990 року №509-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на момент здійснення перерозподілу) не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 (чинного на момент сплати відповідачем податкових зобов’язань з ПДВ за серпень-листопад 2011року) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням  податкових зобов’язань, що  здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд.

Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин)). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.           Крім того, оскільки відповідачем суми податкових зобов’язань з ПДВ, які визначені у деклараціях за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010року сплачено у повному обсязі та завчасно, обов’язок відповідача щодо сплати сум таких зобов’язань припинився у зв’язку зі сплатою.

Як зазначалося вище, згідно вимог пп.16.1.1 п.16.1 ст.16 Закону №2181 після закінчення встановлених  строків  погашення узгодженого податкового зобов'язання  на  суму  податкового  боргу нараховується пеня.

Оскільки відповідач завчасно сплатив податкові зобов’язання з ПДВ за деклараціями за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010року, відсутній борг на який нараховується пеня, а відтак позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 13395,78грн., нарахованої на податкові зобов’язання з ПДВ за деклараціями за серпень-листопад 2011р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні 31.01.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 03.02.2012 року.

Керуючись статтями 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Кримського республіканського підприємства  “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая” (ідентифікаційний код 05450357), з розрахункових рахунків в установах банків, які обслуговують Кримське республіканське підприємство  “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая” заборгованість з податку на прибуток в сумі 90433 (дев’яносто тисяч чотириста тридцять три) грн. 26 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Москаленко С.А.