Ухвала

від 13.11.2012 по справі 2а-13681/11/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13681/11/0170/11

13.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Чумаченко Н.Г.

за участю сторін:

не з'явились,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" та Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 31.01.12 у справі № 2а-13681/11/0170/11

за позовом Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,98403)

до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" (вул. Гагаріна 6,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98404)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2012 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" про стягнення,- задоволено частково.

Стягнуто з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" з розрахункових в установах банків, які обслуговують Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" заборгованість з податку на прибуток в сумі 90433 (дев'яносто тисяч чотириста тридцять три) грн. 26 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2012 та прийняти нове рішення по справі.

Також не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2012 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція в Бахчисарайському районі АР Крим звернулась з адміністративним позовом до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая" про стягнення заборгованості з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, плати за користування надрами у загальній сумі 230274,40грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в строки встановлені законодавством не сплачена заборгованості з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, плати за користування надрами у загальній сумі 230274,40грн.

Апеляційним розглядом встановлено, що Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарай" є юридичною особою (ідентифікаційний код 05450357), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію(а.с.65), з 02.03.1992р. знаходиться на обліку в ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим як платник податків (а.с.64), є платником податку на додану вартість.

Відповідачем в порядку звітності до податкового органу надано декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008р., відповідно до якої сума податку на прибуток, яка підлягає сплаті в бюджет складає 288403,00грн. (а.с.13-14).

У встановлений законом строк відповідачем податкові зобов'язання, самостійно визначені у зазначеній вище податковій декларації не сплачено.

У зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем податку на прибуток за декларацією податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008р позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 86348,95грн.

Крім того, судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 25.03.2008р. за №0000281501/0 позивачем відповідачу визначені штрафні санкції з податку на прибуток підприємств у розмірі 20588,20грн. Зазначене рішення отримано відповідачем 31.03.2008р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.17, зворотній бік а.с.17).

Не погодившись із зазначеним повідомленням-рішенням відповідач оскаржив його до суду.

Постановою Господарського суду АР Крим від 25.09.2008р. у справі №2-29/473102998А, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009р. податкове повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі від 25.03.2008р. за №0000281501/0 скасоване в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 9502,16грн(а.с.18-24).

Відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі 25.03.2008р. за №0000281501/0 в частині визначення позивачу штрафних санкцій у сумі 11086,04грн. є узгодженим з моменту набрання законної сили постановою Господарського суду АР Крим від 25.09.2008р. у справі №2-29/473102998А, тобто з 16.03.2009р.

У встановлений Законом 2181 строк відповідач не сплатив визначені податковим повідомленням-рішенням від 25.03.2008р. за №0000281501/0 штрафні санкції, а відтак позивачем була нарахована пеня у сумі 3735,11грн.

Крім того, на підставі акту перевірки від 27.01.2011р. за №14/1501/05450357, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2009р. за №0000161501/1 у сумі 1045грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 01.04.2009р. про що свідчить підпис представника відповідача на корінці рішення.

В установлений строк відповідач не сплатив визначені у податковому повідомленні-рішенні від 01.04.2009р. за №0000161501/1 податкові зобов'язання у вигляді штрафу, внаслідок чого позивачем нарахована пеня у сумі 349,20грн.

Пеня в сумі 90433,26грн. відповідачем в строки встановлені законодавством не сплачена, таким чином позовні вимоги в сумі 90433,26грн. є обґрунтованою.

В розрахунку суми позову (а.с.10) позивачем допущена арифметична помилка, а саме у п.1. податок на прибуток, зазначено, що нарахована пеня по декларації №26514 від 06.11.2008 року в сумі 86348,95грн., нарахована пеня відповідно до рішення апеляційного суду від 22.04.2009 року в сумі 3735,11грн., нарахована пеня відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000161501 від 01.04.2009 року в сумі 349,20грн. таким чином загальна сума нарахованої пені по податку на прибуток підприємств складає 90433,26грн. (86348,95грн. + 3735,11грн. + 349,20грн.), тоді як в рядку всього за п.1 розрахунку зазначена сума 90433,96грн.

Таким чином, стягненню підлягає саме сума 90433,26грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача пені у сумі 90433,26грн., яка нарахована на суми податкового боргу з податку на прибуток підприємств виходив з того, що пеня, яка нарахована на суму грошового зобов'язання яке у свою чергу не сплачено у встановлений Кодексом строк, входить до суми податкового боргу, на який така пеня нарахована.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується з огляду на наступне.

Пунктом 1.3) статті 1 Закону №2181 було визначено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Із наведеної норми слідує, що пеня, яка нарахована на суму податкового зобов'язання, що в свою чергу не було сплачено у встановлений законом строк, входить до суми такого податкового боргу, який виник внаслідок не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, на яке нарахована пеня.

Згідно п. 6.3.2. ст.6 Закону №2181 було встановлено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Із наведених норм випливає, що у разі збільшення у платника податку податкового боргу, зокрема на суму пені, податкова вимога на таке збільшення не направляється.

У даному випадку з податку на прибуток підприємств сума податкового боргу відповідача перед бюджетом збільшилася внаслідок нарахування пені на суму податкового зобов'язання з цього податку, яке не було сплачено у встановлений законом строк.

Судова колегія зазначає, що позивачем на адресі відповідача направлялися податкові вимоги від 18.11.2001р. із зазначенням загальної суми податкового боргу у розмірі 37.839,10грн. та № 2/260 від 31.12.2011р. на загальну суму 91944,76грн.(а.с.59,60).

Зазначені вимоги були вручені позивачу 23.11.2001р. та 21.01.2002р. про що свідчить копія повідомлень про вручення поштового відправлення.

У зв'язку із тим, що у відповідача постійно був податковий борг, окрема вимога на суму пені з податку на прибуток у розмірі 90433,26грн. не направлялася.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на кожну суму такого податкового боргу.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.2 ст.59 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, органи державної податкової служби мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги на кожну суму податкового боргу.

При цьому, згідно п.59.5. ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що пеня, яка нарахована на суму грошового зобов'язання яке у свою чергу не сплачено у встановлений Кодексом строк, входить до суми податкового боргу, на який така пеня нарахована.

Оскільки податковий борг з податку на прибуток виник до набрання законної сили ПК України, суд зазначає, що направлення податкової вимоги на суму пені, яка нарахована на суму такого податкового боргу, не передбачено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 90433,26грн., яка нарахована на суми податкового боргу з податку на прибуток підприємств, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ПДВ у розмірі 120541грн. за декларацією від 19.09.2011р. №9007789987, пені за декларацією з ПДВ від 19.01.2011р. №9006292243, пені за податковим розрахунком з плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 06.05.2011р. №9002901501 судова колегія зазначає наступне.

Згідно із декларацією із ПДВ від 19.09.2011р. №9007789987 відповідачем самостійно визначена сума податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 120541грн.(а.с.33-35).

Згідно декларації з ПДВ за грудень 2010р. від 19.01.2011р. відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 133658(а.с.47-50).

Відповідно до податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 06.05.2011р. №9002901501 відповідачем самостійно визначені податкові зобов'язання у розмірі 91542,38грн.(а.с. 51-53).

Судовою колегією встановлено, що зазначені у вказаних вище податкових деклараціях податкові зобов'язання відповідачем у встановлений ПК України строк не сплачено внаслідок чого у відповідача виник податковий борг та позивачем нарахована пеня з ПДВ за декларацією за грудень 2010року у сумі 5735,09грн. та за податковим розрахунком з плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 06.05.2011р. №9002901501 у сумі 168,57грн.

Проте, як зазначалося вище, згідно ст. п.95.2 ст.59 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Позивачем не надано доказів надіслання податкових вимог на суми податкового боргу за деклараціями з ПДВ за грудень 2010року, серпень 2011р. та податковим розрахунком плати за користування надрами для видобування корисних копалин за перших квартал 2011р. , отже у нього не виникло права на звернення до суду із позовом про стягнення такого податкового боргу, у тому числі пені яка нарахована на таку суму податкового боргу, у судовому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу у сумі 126444,66грн. (120541,00грн. + 168,57грн.+ 5735,09грн.) є передчасними та не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в сумі 13395,78грн., то вона не підлягає стягненню з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунку суми позову позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 13395,78грн. (19130,87грн. - 5735,09грн.), нараховану за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, що нарахований відповідачем самостійно, відповідно до декларацій з податку на додану вартість №9003830467 від 17.09.2010р., №9004408016 від 19.10.2010р., №9005229261 від 19.11.2010р., №9005671991 від 17.12.2010р.

До матеріалів справи залучені копії декларацій з податку на додану вартість від 17.09.2010 року, 19.10.2010 року, 19.11.2010 року, 17.12.2010 року, копії платіжних доручень, що підтверджують повну та своєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначеного в таких деклараціях.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122706грн, визначені в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (граничний строк сплати 30.09.2010р.) сплачені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1045 від 13.09.2010р. на суму 10000,00грн., №1065 від 15.09.2010р. на суму 10000,00грн., №1083 від 16.09.2010р. на суму 5000,00грн., №99 від 20.09.2010р. на суму 3500,00грн., №1100 від 21.09.2010р. на суму 10000,00грн., №1102 від 22.09.2010р. на суму 30000,00грн., №1104 від 23.09.2010р. на суму 8000,00грн., №1106 від 24.09.2010р. на суму 10000,00грн., №1109 від 27.09.2010р. на суму 11206,00грн., №1113 від 28.09.2010р. на суму 25000,00грн. Всі зазначені платіжні доручення мають відповідне призначення платежу.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111488грн, визначені в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року (граничний строк сплати 01.11.2010р.) сплачені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1140 від 04.10.2010р. на суму 10000,00грн., №1160 від 06.10.2010р. на суму 5000,00грн., №1161 від 07.10.2010р. на суму 10000,00грн., №1165 від 08.10.2010р. на суму 10000,00грн., №1206 від 19.10.2010р. на суму 5000,00грн., №1213 від 20.10.2010р. на суму 10000,00грн., №1218 від 21.10.2010р. на суму 5000,00грн., №1224 від 22.10.2010р. на суму 10488,00грн., №1226 від 25.10.2010р. на суму 5000,00грн., №1229 від 26.10.2010р. на суму 10000,00грн., №1231 від 27.10.2010р. на суму 21000,00грн., №1233 від 28.10.2010р. на суму 10000,00грн.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107909грн, визначені в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (граничний строк сплати 30.11.2010р.) сплачені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1264 від 03.11.2010р. на суму 5000,00грн., №1282 від 09.11.2010р. на суму 10000,00грн., №1290 від 10.11.2010р. на суму 10000,00грн., №1326 від 19.11.2010р. на суму 20000,00грн., №1344 від 22.11.2010р. на суму 6909,00грн., №1348 від 23.11.2010р. на суму 16000,00грн., №1350 від 24.11.2010р. на суму 20000,00грн., №1352 від 24.11.2010р. на суму 18000,00грн., №1353 від 24.11.2010р. на суму 2000,00грн.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 106479грн, визначені в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (граничний строк сплати 30.12.2010р.) сплачені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1391 від 10.12.2010р. на суму 10000,00грн., №1414 від 21.12.2010р. на суму 20000,00грн., №1420 від 22.12.2010р. на суму 10000,00грн., №1429 від 24.12.2010р. на суму 10000,00грн., №1435 від 27.12.2010р. на суму 56479,00грн.

Всі зазначені платіжні доручення мають відповідне призначення платежу.

Судом встановлено, що податковий борг, який на думку позивача виник у відповідача за вказаними деклараціями, виник внаслідок того, що позивачем відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашався попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом.

Щодо самостійного перерозподілу позивачем сум коштів, які сплачувалися відповідачем в рахунок погашення поточних зобов'язань судова колегія зазначає наступне.

Спеціальним нормативним актом, який регулює завдання, права, обв'язки, посадових осіб податкових органів є Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції на момент здійснення перерозподілу) не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 (чинного на момент сплати відповідачем податкових зобов'язань з ПДВ за серпень-листопад 2011року) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд.

Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"(чинного на момент виникнення спірних правовідносин)). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. Крім того, оскільки відповідачем суми податкових зобов'язань з ПДВ, які визначені у деклараціях за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010року сплачено у повному обсязі та завчасно, обов'язок відповідача щодо сплати сум таких зобов'язань припинився у зв'язку зі сплатою.

Як зазначалося вище, згідно вимог пп.16.1.1 п.16.1 ст.16 Закону №2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, оскільки відповідач завчасно сплатив податкові зобов'язання з ПДВ за деклараціями за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010року, відсутній борг на який нараховується пеня, а відтак позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 13395,78грн., нарахованої на податкові зобов'язання з ПДВ за деклараціями за серпень-листопад 2011р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване судове рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" та Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.12 у справі № 2а-13681/11/0170/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.В. Кукта

Судді Г.П.Ілюхіна

О.Е.Єланська