Постанова

від 21.03.2012 по справі 2а/0270/964/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

м. Вінниця

21 березня 2012 р.                                                                                    Справа № 2а/0270/964/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                              Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання:            Ткачук В.О.,  

прокурора:                                        Трачук Т.Є.,

представника позивача:                      ОСОБА_1,

представника відповідача:                        ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: заступника прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці    

до:   товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Фортеця плюс"  

про:  стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

03.03.2012 року заступник прокурора м. Вінниці звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Фортеця плюс" (далі –ТзОВ «Фортеця плюс») на користь управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі –УПФ України в м. Вінниці) заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 21 526,03 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач починаючи з 12.03.2010 року перебуває на обліку у вказаному управлінні як платник страхових внесків до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та був зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати такі внески в установлені законом строки та у повному обсязі. Однак, за період з квітня по грудень 2010 року ТзОВ "Фортеця плюс" частково здійснювало сплату страхових внесків, внаслідок чого станом на 20.12.2011 року за ним рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі, яка залишається непогашеною, а тому підлягає примусовому стягненню з відповідача в користь державного цільового фонду. Просить врахувати, що боржнику надсилалася вимога про сплату спірного боргу № Ю-3460 від 10.05.2011 року, яку він у встановленому законом порядку не оскаржив.  

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги повністю підтримали та дали суду пояснення, аналогічні до викладеного у позовній заяві, додатково зазначивши, що відповідачу було відомо про те, що з березня 2010 року він є зареєстрованим як платник страхових внесків в управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, правонаступником якого є УПФ України в м. Вінниці, відтоді звітувався та самостійно подавав розрахунки сум таких внесків саме до цього управління і сплачував їх, проте не у повному обсязі. Крім того, вказує на те, що ТзОВ "Фортеця плюс" згідно із наявними у позивача даними немає переплат до Пенсійного фонду України. Просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлений адміністративний позов заперечила та пояснила, що у 2010 році ТзОВ "Фортеця плюс" перебувало на спрощеній системі оподаткування  і сплачувало єдиний податок у розмірі 10 % від доходу, фіксована частка якого перераховувалася до Пенсійного фонду України. Указом Президента України від 03 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податків і зборів (обов'язкових платжеів), серед яких виділено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Тому вважає, що сплачуючи податковому органу за місцем своєї реєстрації суму єдиного податку, товариство тим самим належно виконувало свій обов'язок зі сплати частини збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Просить взяти до уваги, що до 12.03.2010 року ТзОВ "Фортеця плюс" було зареєстроване в УПФ України в Деснянському районі м. Києва, однак після перереєстрації в УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці продовжувало перебувати на податковому обліку у державній податковій інспекції Деснянського району м. Києва, куди впродовж спірного періоду і сплачувало єдиний податок, 42% від якого перераховувалися в пенсійний орган відповідного району. Стверджує, що підприємство у повному обсязі сплатило усі податки та збори і немає заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений прокурором адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Встановлено, що ТзОВ "Фортеця плюс" з 12.03.2010 року перебуває на обліку в УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці (реєстраційний № 02310323830), правонаступником якого виступає УПФ України у м. Вінниці, та є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку на даний час визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На момент виникнення у відповідача спірної заборгованості діяв Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(Закон № 1058-IV), яким визначено принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із п.1 ст. 14 Закону № 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов’язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати таких внесків або звільнення від сплати.

При цьому Законом № 1058-IV не встановлено такої пільги як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, суд приходить до переконання, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Дана правова позиція підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції, а також Верховного Суду України як найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції.

Указ Президента України № 727/98 регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними та відхиляє покликання ТзОВ "Фортеця плюс" на те, що оскільки підприємство є суб’єктом малого підприємництва, у 2010 році перебувало на спрощеній системі оподаткування та сплачувало єдиний податок, то  суми такого податку зараховуються у сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.2 ст. 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно із приписами ч.3 ст. 106 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Як безспірно встановлено судом, ТзОВ "Фортеця плюс" отримало вимогу № Ю-3460 від 10.05.2011 року про сплату недоїмки в сумі 21 526,03 грн., однак у встановленому законом порядку до суду її не оскаржило та з органами Пенсійного фонду України не узгодило.

Відповідно до абзацу 8 ч.3 ст. 106 Закону 1058-IV у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Встановлено, що станом на 20.12.2011 року у відповідача виникла заборгованість перед УПФ України в м. Вінниці зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період квітень-грудень 2010 року у розмірі 21 526,03 грн., що повністю підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Вказана заборгованість на час розгляду справи судом залишається не сплаченою.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що згідно із ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Фортеця плюс" (код ЄДРПОУ 36347185, р/р 26001060506814, МФО 302689, Приватбанк; р/р 26001060400727, МФО 320649, Приватбанк м. Київ) на користь управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці (р/р 25604323420203, ОПЕРВ ПАТ "Державний ощадбанк", МФО 302076) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 21 526 (двадцять одна тисяча п'ятсот двадцять шість) грн. 03 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                           Сало Павло Ігорович