Постанова

від 10.08.2011 по справі 2а/0570/10848/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 10 серпня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/10848/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  11:45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Дмитрієва В.С.

при секретарі                                                  Старостенко О.А.

Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Добропільська ремонтно – експлутуаційна служба «Довіра - 1»  про стягнення адміністративно - господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 17895,68 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідачем не забезпечено працевлаштування інвалідів у 2010 році відповідно до нормативу, визначеному чинним законодавством України, тому на нього покладений обов'язок нарахувати та сплатити фінансово – господарські санкції в розумінні ст. 20 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”, тому стосовно Приватного підприємства «Добропільська ремонтно – експлутуаційна служба «Довіра - 1» нараховані адміністративно – господарські санкції в розмірі 17600 грн., які у добровільному порядку не сплачені. У зв'язку із порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення в сумі 295,68 грн. Загальна сума позову становить 17895,68 грн. Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача вищезазначену суму.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не прибула, надавши письмі заперечення проти позову, в яких посилаючись на безпідставність позовних вимог та зазначила, що згідно ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні”забезпечення  прав інвалідів на працевлаштування здійснюється шляхом безпосереднього звернення на підприємство або в державну службу зайнятості. Зазначає, що  позивачем не надані суду докази відмови в працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача або того, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Крім того, вказує на те, що протягом 2010 року Приватне підприємство «Добропільська ремонтно – експлутуаційна служба «Довіра-1» інформувало Добропільський міський центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність робочого місця та потребу у працівниках за формою № 3- ПН, а також щомісяця, починаючи з січня по грудень 2010 року повідомляло звітами за формою №3 –ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках» про наявність 1 вільного робочого місця,на якому можна використовувати працю інвалідів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд встановив.

Приватне підприємство «Добропільська ремонтно – експлутуаційна служба «Довіра №1» - є юридичною особою (ЄДРПОУ 36140487), знаходиться за юридичною адресою: 85000, м. Добропілля, вул. Первомайська, 40, зареєстрований виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 01 жовтня 2008 року.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів Приватне підприємство «Добропільська ремонтно – експлутуаційна служба «Довіра - 1» за 2010 рік,  наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства  встановлена інвалідність, становить 20 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” складає 1, сума адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування становить 17600 грн., нарахована пеня 295,68 грн.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Приватне підприємство «Добропільська ремонтно – експлутуаційна служба «Довіра -1 » було подано до Донецького обласного фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік без самостійно визначеної суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Приватне підприємство «Добропільська ремонтно – експлутуаційна служба «Довіра -1» протягом 2010 року інформувало Добропільський міський центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність робочого місця та потребу у працівниках за формою № 3- ПН, а також щомісяця, починаючи з січня по грудень 2010 року повідомляло звітами за формою №3 –ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках» про наявність 1 вільного робочого місця, на якому можна використовувати працю інвалідів.

Як вбачається з листа Добропільського міського центру зайнятості від 11.07.2011 р. № 02-1431, відповідач надавав звіти з січня по грудень 2010 року про наявність вакансій за статистичною формою № 3-ПН підприємством ПП ДРЕС     «Довіра-1»  з вакансією «монтажник санітарно-технічних систем і устаткування». Добропільським міським центром зайнятості інваліди для працевлаштування до ПП «ДРЕС «Довіра-1» було видане одне направлення інваліду ОСОБА_1, який не дав згоди на працевлаштування за цією вакансією.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом,  в позовній заяві позивач просить стягнути адміністративно – господарські санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році в зазначеній сумі.

Проаналізувавши матеріали справи суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  № 1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів, як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі – орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі – підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, абзацем першим якої встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників  облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Наряду з викладеним, згідно ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Як свідчать матеріали справи, відповідач надавав звіти про наявність вакансій для інвалідів протягом 2010 року.

Відповідно до ст. 19 Закону підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про охорону праці” підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

За змістом вищевказаних норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”; на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вжиті усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій до центру зайнятості, управління праці та соціального захисту населення, відділення Фонду надана в повному обсязі, виділені робочі місця та є бажання товариства працевлаштувати інвалідів. Відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись на підприємстві відповідача, не є підставою для застосування до нього фінансово –господарських санкцій.

Крім зазначеного, суд враховує наступне.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в розумінні ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав суду належних доказів порушення відповідачем вимог Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд вважає, позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного Підприємства «Добропільська ремонтно – експлутуаційна служба «Довіра -1 » про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, ст. 11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                      П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Добропільська ремонтно – експлутуаційна служба «Довіра - 1»  про стягнення адміністративно - господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 17895,68 грн. – відмовити.

          Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 10 серпня 2011 року у присутності представника позивача. У повному обсязі постанова виготовлена  11 серпня 2011 року.

         Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                                Дмитрієв В.С.