Ухвала

від 23.02.2012 по справі 0870/1327/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

23 лютого 2012 року                                                    Справа №  0870/1327/12

м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАН»

до          Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про                     скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАН» (далі – позивач або ТОВ «ДАН») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі – відповідач або ДПІ у Шевченківському районі) в якій просить: 1) скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя від 23.11.11 №0000132305; 2) визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Шевченківському районі щодо завищення податкового кредиту за період лютий 2011 року на суму 5271,00 грн., зазначене в акті перевірки «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ДАН» від 09.11.2011 №171/23-5/32463742.

Відповідно до п. 4, 6 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства та чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Що стосується п. 2 вимог позивача, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Шевченківському районі щодо завищення податкового кредиту за період лютий 2011 року на суму 5271,00 грн., зазначене в акті перевірки «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ДАН» від 09.11.2011 №171/23-5/32463742., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним чи окремих його висновків є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Однак, Акт перевірки органів податкової служби - службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки щодо правильності нарахування, обчислення та сплати податків та зборів суб'єктом господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства зазначеними суб'єктами. Виходячи з вказаної норми, слід зазначити, що по-перше так як акт перевірки службовий документ то стосується правовідносин лише посадових осіб відповідача щодо його складання, а по-друге акт є носієм доказової інформації, тобто певних фактичних обставин, які повинні щось обґрунтовувати, тобто доказів, на підставі яких може бути винесено суб'єктом владних повноважень певне рішення.

Таким чином, сам по собі акт перевірки не містить рішення суб'єкта владних повноважень, а містить лише висновки перевіряючи, їх суб'єктивну точку зору.

У даному випадку відсутні публічно-правові правовідносини в зв'язку з тим, що акт перевірки на відміну від податкового повідомлення-рішення не передбачає настання для платника податків певних юридично - значимих дій, відповідно до положень законодавства.

У зв'язку з цим, зазначений акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а є лише документом, який фіксує висновки перевірки, тому зазначений документ не може розглядатись як рішення суб'єкта владних повноважень, у розумінні пп. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України.

Таким чином, у вимозі щодо скасування рішення (висновків) викладених в акті перевірки відсутні владні управлінські функції, що в свою чергу унеможливлює розгляд цих вимог в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ст. 109, ст. 165 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАН»  у відкритті провадження у справі №0870/1327/12 в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі щодо завищення податкового кредиту за період лютий 2011 року на суму 5271,00 грн., зазначене в акті перевірки «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ДАН» від 09.11.2011 №171/23-5/32463742.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

          Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                      Ю.П. Бойченко