Постанова

від 29.03.2012 по справі 0870/1327/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року 12:40 Справа № 0870/1327/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А. та представників

позивача: ОСОБА_1.;

відповідача: Лабура М.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАН"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАН» (далі - позивач або ТОВ «ДАН») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі) в якій просить: 1) скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Запоріжжя від 23.11.11 №0000132305; 2) визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Шевченківському районі щодо завищення податкового кредиту за період лютий 2011 року на суму 5271,00 грн., зазначене в акті перевірки «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ДАН» від 09.11.2011 №171/23-5/32463742.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАН» відмовлено у відкритті провадження у справі №0870/1327/12 в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі щодо завищення податкового кредиту за період лютий 2011 року на суму 5271,00 грн., зазначене в акті перевірки «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ДАН» від 09.11.2011 №171/23-5/32463742.

В іншій частині заявлених позовних вимог відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 13 березня 2012 року.

Розгляд справи відкладався до 21 березня 2012 року та зупинявся до 29 березня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням не згоден виходячи з наступних обставин.

Як позивач так і його контрагент, ТОВ ПК «Серіол Плюс», зареєстровані належним чином і є платниками податків на додану вартість. Правовідносини між позивачем та TOB ТК «Серіол плюс» з постачання палива є довгостроковими і розпочинаються з 2006 року, при цьому по взаємній домовленості сторін, постачання палива завжди відбувалося бензовозами TOB ПК «Серіол плюс» на виробничу базу позивача, тобто за рахунок і засобами Постачальника. Правова суть стосунків між позивачем та TOB «Серіол Плюс» полягає в тому, що між двома суб'єктами укладений договір на придбання товару (дизельного палива) з доставкою, а не на надання транспортних послуг, тобто транспортний засіб, як засіб доставки товару використовувався TOB ПК «Серіол Плюс» для власних потреб, а саме, для доставки проданого товару Позивачеві. Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, як на одну з підстав для визнання угоди (договору) недійсним є необґрунтованим, оскільки, товарно-транспортна накладна є документом, що регламентує взаємовідносини перевізника і замовника, як учасників транспортного процесу. Але позивач, в даному випадку, не є учасником транспортного процесу. Крім того, товарно-транспортні накладні надавались ДПА у Запорізькій області та досліджувались нею під час розгляду скарги позивача, про що, зокрема, свідчить опис документів доданих до скарги.

Також, звернув увагу суду, що правочин купівлі-продажу між позивачем та TOB ПК «Серіол Плюс» є двосторонньою угодою, права і обов'язки по якій виникають у двох сторін при цьому згадка третьої сторони (ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д») у даному контексті недоречна в будь якому вигляді. Згідно акту перевірки, TOB ПК «Серіол Плюс» перевірялось за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, а поставка товару на адресу TOB «ДАН» в оскаржуваному випадку могла здійснюватись з товарних запасів TOB ПК «Серіол Плюс» попередніх періодів, тобто жодним способом не підтверджується факт того, що саме паливо, поставлене TOB ПК «Серіол Плюс» підприємством ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» було продано надалі позивачеві. Наявність дій в правочині між TOB ПК «Серіол Плюс» та TOB «ДАН», спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків підтверджена належним чином документально, тобто усіма необхідними документами, наявність яких вимагає чинне законодавства для даного виду господарських правочинів. Законодавство не вимагає від покупця товару перевіряти джерело походження товару, дійсність угод свого контрагента з придбання цього товару.

З підстав викладених в позовній заяві, просить суд, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шеченківському районі від 23 листопада 2011 року №0000132305.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначив, що одним з контрагентів, за рахунок якого TOB «ДАН» сформовано валові витрати за перевіряємий період (лютий 2011), було TOB ПК «Серіол-Плюс» (що знаходиться на обліку ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя).

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено перевірку TOB ПК «Серіол-Плюс» (код за ЄДРПОУ 30599933), за результатами якої складено акт № 178/23-253/30599933 від 20.05.2011 про результати документальної невиїзної перевірки TOB ПК «Серіол-Плюс», з питань правильності нарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 згідно якого, у ВПМ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у наявності оперативна інформація відносно TOB «Паливна компанія «Серіол-Плюс», а саме: по зазначеному підприємству виявлено формування податкового кредиту з ПДВ за період лютий 2011р. по фінансово-господарським операціям з ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» (ЄДРПОУ 36991020), яке є «податковою ямою».

Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання за попередні та подальші податкові періоди, встановлено, що ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» формується податковий кредит підприємствами, які використовуються як «транзитні» або як «податкові ями» для штучного нарощування валових витрат та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ.

ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» створене як «транзитне» з метою надання реально існуючим СПД послуг з безпідставного завищення податкового кредиту та валових витрат, а також виводу грошових коштів в тіньовий сектор економіки.

Фактично ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» товар підприємствам контрагентам не постачався та не купувався, а проводились безтоварні операції, що свідчить про те, що правочини між TOB «Паливна компанія «Серіол-Плюс» та підприємствами-контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків.

Проведеними заходами було встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» господарських операцій направлених на настання реальних наслідків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Виходячи з вищенаведеного, ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» не здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, тому усі операції купівлі-продажу з ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонадобувача».

У додатку до акта перевірки визначено ланцюг руху сум ПДВ: ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» - TOB ПК «Серіол Плюс» - ТОВ «ДАН».

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) на адресу TOB ПК «Серіол Плюс» та як результат на адресу підприємств - покупців, що свідчить про те, що правочини між TOB ПК «Серіол Плюс» та підприємствами покупцями та постачальниками, здійснені без мети настання реальних наслідків в тому числі по TOB «ДАН» на загальну суму 31625,72 грн. у т.ч. ПДВ 5270,96 грн.

Також, вказує на те, що платники податків при формуванні показників податкової звітності повинні спиратися на первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов'язані обчислення податків та зборів, ведення яких передбачено діючим законодавством.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Транспортні накладні, які не були надані як до перевірки є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». А отже, в зв'язку з їх відсутністю факт поставки товару (дизельного палива) не підтверджений документально.

На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 29.03.2012 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

З 27.10.2011 на підставі наказу від 27.10.11р. №1296, виданого ДПІ у Шевченківському районі згідно зі пп. 78.1.1., п.78.1. ст. 78 та п.79.1, п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку TOB «ДАН») з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, при здійснені фінансово-господарських операцій з TOB ПК «Серіол-Плюс» (код ЄДРПОУ 30599933) за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. За результатами перевірки було складено акт № 171/23-5/32463742 від 09.11.2011 (далі - Акт перевірки).

За результатами позапланової документальної невиїзної перевірки TOB «ДАН» виявлені наступні порушення вимог законодавства:

1. порушення вимог ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями); пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995р. за № 168/704; пп. 5.3.9, п. 5.3 п.5.1 ст. 5, п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р №334/94ВР (із змінами і доповненням), пп. 139.1.9, п. 139.1 , пп. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- IV за період з 01.02.2011р по 28.02.2011 занижено податок на прибуток у сумі 6589,00 грн.

2. п. 201.10 ст. 201, пп. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. 2755-VI; п. 18 Наказу ДПА України від 10.01.2011р. № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», в результаті чого підприємством завищено показник р.26 - «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 5271,00 грн.

На підставі акта позапланової документальної невиїзної перевірки № 171/23-5/32463742 від 09.11.2011 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132305 від 23.11.2011р. яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6590,00 грн., з яких: 6589,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафна санкція.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач подав до ДПА у Запорізькій області скаргу (вих.№187 від 02.12.2011) на податкове повідомлення-рішення №0000132305 від 23.11.2011 та Акт «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ДАН» від 09.11.2011 №171/23-5/32463742».

Рішенням ДПА у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги №530/10/25-020 від 02.02.2012, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0000132305 від 23.11.2011 - без змін.

Не погодившись з рішенням ДПА у Запорізькій області позивач звернувся до суду.

Як встановлено з матеріалів справи, в тому числі з вищезазначеного Акту перевірки, суть порушень позивача полягає в наступному:

- позивач перерахував грошові кошти TOB ПК «Серіол Плюс» без мети настання правових наслідків, як наслідок занизив об'єкт оподаткування;

- документально не підтверджений факт передачі товару від TOB ПК «Серіол Плюс» для TOB «ДАН».

Зазначені висновки в Акті перевірки зроблені на підставі того, що, як вважає відповідач, постачальник, що передав паливо TOB ПК «Серіол Плюс» (третя особа ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д») є «податковою ямою», первинні документи, в яких задекларовано постачання дизельного палива, від TOB ПК «Серіол Плюс» недійсні в силу закону, документально не підтверджений факт передачі палива і його переміщення (відсутні ТТН) за період 1 квартал 2011 року, а також в первинних документах неможливо ідентифікувати особу, що брала участь в господарській операції.

Однак суд не погоджується з даними висновками, виходячи з наступних обставин.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до відомостей зазначених в Акті перевірки, в якості нормативних підстав для проведення перевірки зазначені пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, як вбачається з Акту перевірки та заперечень і додаткових пояснень відповідача, перевірка позивача була проведена за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПК «Серіол Плюс».

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості щодо направлення на адресу ТОВ «ДАН» письмового запиту щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «ПК «Серіол Плюс».

Згідно з п.79.1 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.(п.6 розділу І зазначеного Порядку).

В акті перевірки не зазначено, що позивач не надав товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт поставки дизельного пального від ТОВ «ПК «Серіол Плюс» до ТОВ «ДАН», також в Акті перевірки відсутні пояснення посадових осіб позивача з цього приводу.

Тобто, з висновків Акту перевірки не вбачається факту належної перевірки всіх первинних документів ТОВ «ДАН» перевіряючими ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя.

Представник відповідача, в судових засіданнях, зазначав, що до скарги ТОВ «ДАН» до ДПА в Запорізькій області також не були додані товарно-транспортні накладні.

Однак, в переліку документів, які додавались до скарги були зазначені: копія товарно-транспортний накладної на відпуск нафтопродуктів № 1035 від 28.02.2011 року та копія товарно-транспортний накладної на відпуск нафтопродуктів № 1034 від 22.02.2011 року.

Факт наявності даних товарно-транспортних накладних також підтверджує ДПА в Запорізькій області (абз.3 ст.5 Рішення ДПА у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги №530/10/25-020 від 02.02.2012).

Таким чином, посилання відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних є необгрунтованим та документально не підтверджується.

Крім того, що стосується наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», яким передбачено застосування ТТН, конкурують з положеннями Закону про прибуток і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які мають вищу юридичну силу, і не відносять товарно-транспортні накладні до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку.

Таким чином, відсутність ТТН при наявності інших первинних документів не може стати належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій.

Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, встановлені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2011 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344).

Відповідно до приписів Закону № 2344 перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження відносно обов'язкового застосування товарно-транспортний накладної (далі ТТН), які за своєю суттю можуть бути тільки одній з рекомендованих форм договору перевезення.

Власники автотранспорту можуть виконувати вантажні перевезення на договірній основі та для власник потреб. У відповідності до «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженому Постановою КМУ від 25.02.2009 року № 207 (далі - Перелік), перелік обов'язкових документів для перевезення на договірних умовах та перелік обов'язкових документів для перевезень для власних потреб відрізняються, так у відповідності до п.2 Переліку, перевезення для власних потреб оформлюється відповідними документами:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

При здійсненні перевезень вантажу на договірних умовах, з'являється ще один додатковий документ - ТТН.

З правової суті стосунків між позивачем і TOB ПК «Серіол Плюс» вбачається, що між суб'єктами укладений договір на придбання товару (дизельного палива) з доставкою, а не на надання транспортних послуг, товар доставлявся бензовозами TOB «Серіол Плюс», тобто транспортний засіб використовувався TOB ПК «Серіол Плюс» для власних потреб, а саме для доставки проданого товару позивачеві.

Відповідач посилається на порушення Позивачем вимог «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року, № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України (далі «Правила»).

Згідно з преамбулою наказу Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363, Правила, затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю.

Дотримання Правил, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути залучені до відповідальності органами Глававтотрансінспекції, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів.

Правила, розроблені Міністерством транспорту України, торкаються виключно порядку здійснення перевезень і не мають (і за визначенням не можуть мати) відношення до бухгалтерського і податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками і вантажоодержувачами, не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку.

ТТН є документом, що регламентує взаємовідносини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Але позивач, в даному випадку, не є учасником транспортного процесу.

Форма ТТН, яка затверджена Наказом Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995 року, яким встановлена обов'язковість її застосування усіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, не пройшла державної реєстрацію в Міністерстві юстиції, а, отже, не є обов'язковою для виконання суб'єктами господарювання.

Відповідач в додаткових поясненнях до заперечень на адміністративний позов зазначив, що нафтопродукти - це небезпечний вантаж, в зв'язку з чим має бути дозвіл на його перевезення.

Позивач надав суду копію свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. В зазначеному свідоцтві вказані модель та державний номер транспортного засобу який має право на перевезення нафтопродуктів, це й же транспортний засіб зазначений в товарно-транспортних накладних.

Щодо повноваження осіб, які підписували первинні документи.

В акті перевірки (абз.2 ст.15) перевіряючи зазначили: «(…) Підпис у видатковій накладній не дає можливості ідентифікувати особу, яка приймає участь у здійсненні господарської діяльності.».

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими і документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, підписання правочину - це скріплення тексту оригінальною позначкою та підписом уповноваженою на це особою.

Виходячи з зазначеного, ідентифікувати осіб, що брали участь з боку Продавця в здійсненні господарської операції можливо, оскільки окрім підпису цієї особи, в видаткових, товарно-транспортних накладних вказано і його прізвище з ініціалами, крім того, на видаткових накладних присутня печатка Постачальника (що є обов'язковим реквізитом юридичної особи), що підтверджує легітимність його представницьких функцій, а відсутність в документі його посади не несе для Покупця ніякого смислового навантаження. Щодо особи, що брала участь з боку Покупця в здійсненні господарської операції, то її в повній мірі можливо ідентифікувати в довіреності № 10 від 22.02.2011 року, на отримання пального (номер та дата довіреності зазначена в видаткових накладних).

Таким чином, два суб'єкти, що мають повну дієздатність, через своїх представників, з метою створення реальних правових наслідків, виконали угоду на придбання товару (дизельного палива) з доставкою, що являється складовою господарської діяльності обох суб'єктів, належним чином підтверджену відповідними документами.

Щодо реальності здійснення господарської діяльності та наявності ділової мети у вчинених правочинах між ТОВ «ДАН» та ТОВ ПК «Серіол Плюс».

Вирішуючи дане питання по суті суд виходив з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи та надані сторонами документи, ТОВ «ДАН» - (ЕДРПОУ 32463742) - господарське товариство, яке створене згідно з законодавством України, зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, дата реєстрації: 06.05.2003 року, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Вороніна, 19/231. 14.05.2003 року зареєстровано (копія свідоцтва про реєстрацію особи долучено до матеріалів справи) у якості платника податку на додану вартість (свідоцтво № 12015479) та є платником податку на прибуток на загальних умовах. Згідно з Протоколом № 1 від 24.04.2003 року директором позивача є ОСОБА_1.

Відповідно до наданих документів, TOB «ДАН» є виробничим підприємством, яке має власні адміністративні та виробничі споруди, розташовані на власній земельній ділянці. Для опалення у зимовий період адміністративних та виробничих приміщень, на території підприємства позивача розташована котельна, в якої розміщенні котли, працюючі на дизельному паливі (копії паспортів долучені до матеріалів справи). На балансі позивача враховуються два автонавантажувачі (копії інвентарних карток долучені до матеріалів справи), а також відповідно до договору оренди від 21.08.2008 року, позивачем використовується автомобіль КАМАЗ. Уся ця техніка бере участь у виробничому процесі, працює на дизельному пальному. Тобто, дизельне пальне використовується на підприємстві в процесі господарській діяльності.

TOB ПК «Серіол Плюс» (код СДРПОУ 30599933) - господарське товариство, яке створене згідно з законодавством України, зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, дата реєстрації: 29.09.1999 року, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. 40 років рад. України, буд.88. 14.10.1999 року зареєстровано у якості платника податку на додану вартість (свідоцтво № 100014025 - долучено до матеріалів справи) та є платником податку на прибуток на загальних умовах. Директором підприємства є ОСОБА_3. Згідно з довідкою Головного управління статистики у Запорізькій області № 4566, основним видом діяльності по КВЕД є оптова торгівля паливом.

Статтею 1 Закону України N 996-ХІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентами, на підставі яких позивачем задекларовано суму валових витрат, а саме:

- копія рахунку №279 від 22.02.2011 року;

- копія видаткової накладної № 259 від 28.02.2011 року;

- копія видаткової накладної № 249 від 22.02.2011 року;

- копія довіреності №10 від 22.02.2011 року;

- копія товарно-транспортний накладної на відпуск нафтопродуктів № 1035 від 28.02.2011 року;

- копія товарно-транспортний накладної на відпуск нафтопродуктів № 1034 від 22.02.2011 року;

- копія банківської виписки про сплату отриманого товару від 24.02. 2011 року;

- копія наказу № 25 від 10.10.2003 року про призначення водія експедитора ОСОБА_4;

- копія сертифіката відповідності № иАІ.072.0139459-10 термін дії від 16.11.2010- 15.11.2011;

- паспорт якості палива № 91 від 12.01.2011 року;

- податкова накладна № 140 від 24.02.2011 року;

- податкова накладна № 126 від 22.02.2011 року;

Також, в матеріалах справи містяться документи, що свідчать по використання придбаних товарів (дизпалива) у власній господарській діяльності, а саме:

- акти списання дизпалива

- журнали-ордери та відомості по рахунку 2030 Палива.

Щодо твердження відповідача, що «ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» не здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, тому усі операції купівлі-продажу з ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонадобувача». У додатку до акта перевірки визначено ланцюг руху сум ПДВ: ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» - TOB ПК «Серіол Плюс» - ТОВ «ДАН».

Однак, суд вважає даний висновок необґрунтованим та документально не підтвердженим виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що непередбачено законодавством.

Норми чинного законодавства не зобов'язує суб'єктів господарської діяльності перевіряти своїх контрагентів на предмет того з ким ще вони співпрацюють, де закуповують товар, який мають штат працівників і наявність виробничих потужностей та основних фондів.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, у тому числі і по зобов'язанням контрагента (ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д») контрагента позивача (TOB ПК «Серіол Плюс»).

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку, демократичної, правової держави.

При цьому, Акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем, а ні в Акті перевірки, а ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, слід зазначити, щодо висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за дії іншої особи.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентом, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Крім того, згідно акту перевірки, TOB ПК «Серіол Плюс» перевірялось за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, а поставка товару на адресу TOB «ДАН» могла здійснюватись з товарних запасів TOB ПК «Серіол Плюс» попередніх періодів, тобто жодним способом не підтверджується факт того, що саме паливо, поставлене TOB ПК «Серіол Плюс» підприємством ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д», було продано надалі позивачеві. Зазначене питання не досліджувались відповідачем при проведенні перевірки, а тому всі висновки стосовно походження пального ґрунтуються лише на припущеннях, що є неприпустимим.

Також, у акті перевірки Відповідач стверджує про безтоварність операцій між TOB ПК «Серіол Плюс» та «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» як про доведений факт, та пов'язує цю «безтоварність» з поставками на адресу TOB «ДАН». В обґрунтування вказаних обставин, посилається на службову ВПМ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя № 304/26-34 від 17.03.2011 року та інформацію, отриману від Ленінської МДПІ м. Луганська про те, що, «встановлена неможливість фактичного здійснення ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» господарських операцій в зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів...», а також про те, що ПП «СПЕЦМЕГАПОСТАЧ-Д» є ймовірно «податковою ямою». Такі висновки робляться на підставі того, що: «Довідка по формі 1ДФ за 4 квартал 2010 року підприємством не надавалась, надано запит на встановлення місцезнаходження підприємства, в поданій декларації з податку на прибуток за 2010 рік відсутні «витрати на поліпшення основних фондів, сума амортизаційних відрахувань». Але неподана довідка по формі 1ДФ не підтверджує факту відсутності трудових ресурсів, це підтверджує порушення порядку подачі звітності. Надання запиту на встановлення місцезнаходження суб'єкта господарської діяльності не підтверджує факту не знаходження такого суб'єкту. Термін «податкова яма» не згадується в нормах Законів, що регулюють правила і принципи ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Стосовно твердження відповідача, у висновках акту перевірки, стосовно порушення ТОВ «ДАН», п.п 5.3.9, п. 5.3 п.5.1 ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р №334/94ВР (із змінами і доповненням), за період з 01.02.2011р по 28.02.2011 в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 6589,00 грн.

Згідно з п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.

Частиною 8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до ст.ст. 1 та 4 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», який діяв у періоді виникнення оспорюваного правочину, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Пункт 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв у зазначеному періоді, вказує, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.1 ст.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для того, щоб платник податків мав право віднести суми яких-небудь витрат до складу валових витрат, він повинен підтвердити їх відповідними документами, обов'язковість складання і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В той же час законодавство, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент виникнення оскаржених стосунків, такого переліку обов'язкових документів не містить, як не містить і конкретних вимог відносно форми і змісту документів, що підтверджують понесені витрати. Підтвердження валових витрат може підтверджуватися декількома документами. Такі документи були надані Відповідачеві (перелік вказаний вище стор.8-9 постанови), вони відображають правову суть стосунків, що виникли між Позивачем і TOB ПК «Серіол Плюс», відповідають вимогам ст. 9 закону «Про бухгалтерський облік». Обмеження, які зазначені в п.5.3.9. Закону, не можуть застосовуватися до оспорюваного випадку.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем документально не доведено обґрунтованість висновків Акту перевірки та винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем надані всі необхідні документи та матеріали, які свідчать про реальність вчиненого правочину.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАН» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шеченківському районі м. Запоріжжя від 23 листопада 2011 року №0000132305.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАН» судовий збір у розмірі 118,61 грн. (сто вісімнадцять гривень шістдесят одну копійку).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Ю.П. Бойченко