Постанова

від 22.02.2012 по справі 0870/80/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22 лютого 2012 року   13:15                                   Справа №  0870/80/12

 Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання – Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Місон», м. Запоріжжя    

до:Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя     

3-я особа:Управління державного казначейства України в м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про:визнання протиправними дій та стягнення коштів,  

за участю:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 02 від 17.01.2012;

ОСОБА_2, довіреність № 03 від 17.01.2012

від відповідача:ОСОБА_3, довіреність № 10/11 від 03.01.2012

від 3-ї особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Місон» (далі- позивач) звернулось із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі – відповідач), 3-я особа Управління державного казначейства України в м. Запоріжжі в якому позивач просить суд визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо відмови повернути ТОВ «Юридична компанія «Місон» надміру сплачені страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в сумі 19 907,71 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму надміру сплачених страхових внесків у розмірі 19 907,71 грн., що утворилася за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку (42%), який надійшов до Пенсійного фонду від органів  Держказначейства.

В обґрунтування позову посилається на те, що позивач є платником єдиного податку, а протягом 2001-2010 р. р. був також платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У зв'язку із цим, частина сум єдиного податку (42%) зараховувалась в рахунок сплати страхових внесків, нарахованих страхувальником у встановленому законодавством розмірі на суму фактичних витрат з оплати праці працівників. Вважає, що 42 % від єдиного податку, сплаченого платником єдиного податку до державного казначейства, є страховим внеском до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вказує, що проведеною УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя перевіркою встановлено факт переплати позивачем страхових внесків, яка утворилась за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку (42 %) в сумі 19 907,71 грн. З огляду на положення ч. 13 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стверджує, що така сума переплати мала бути повернута товариству за його вимогою. Однак, УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя двічі відмовило ТОВ «Юридична компанія «Місон» у поверненні сум переплати, а тому  позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та незаконними і просить у судовому порядку стягнути 19 907,71 грн. переплати.    

У письмових поясненнях від 15.02.2012 позивач також зазначає, що з моменту надходження коштів від Державного казначейства на рахунок Пенсійного фонду, ці кошти втрачають статус податкового платежу і в силу ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вони не відносяться до складу податків та інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. За твердженням позивача, з моменту зарахування на розрахунковий рахунок Пенсійного фонду 42 % єдиного податку, такі суми стають страховими внесками.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 18.01.2012 (вх. № 2242) посилається на те, що під час планової перевірки ТОВ «Юридична компанія «Місон» станом на 16.01.2011 було виявлено переплату по страховим внескам, яка утворилась за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку (42 %), який надійшов до Пенсійного фонду від органів Держказначейства у сумі 19 907,71 грн. Проте, вважає, що вказану переплату не слід ототожнювати із переплатою по страхових внесках у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідно до ст. 1 вказаного Закону, страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Крім того зазначає, що позивачем не заперечується, що розміри здійснених ним самостійно платежів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у перевіряємий період не перевищували розміри, встановлені чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави для повернення позивачу грошових коштів як надмірно чи помилково сплачених. Наголошує, що оскільки єдиний податок є складовою частиною системи оподаткування в Україні, то контроль за правильністю його нарахування, обчислення та сплати покладено на державні податкові органи. А позивачем, за твердженням відповідача, не надано доказів того, що сплачуваний ним у період, який перевірявся, розмір єдиного податку перевищував встановлені чинним законодавством розміри. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити  повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не відомі. Про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.  

В судовому засіданні 22.02.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Листом від 07.04.2011 ТОВ «Юридична компанія «Місон» звернулась до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя із проханням провести документальну перевірку.

На підставі направлення від 16.09.2011 № 231 та згідно наказу від 20.06.2011 № 106 УПФУ в Орджонікідзевському районі  м. Запоріжжя проведена планова перевірка ТОВ «Юридична компанія «Місон», за результатами якої складено акт від 23.09.2011 № 106.

Перевіркою встановлено переплату по страховим внескам, яка утворилась за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку (42 %), який надійшов до Пенсійного фонду від органів Держказначейства, станом на 06.01.2011 в сумі 19 907,71 грн.

04.10.2011 ТОВ «Юридична компанія «Місон» звернулось із заявою вих. № 77 до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з проханням повернути на розрахунковий рахунок товариства суму в розмірі 19 907,71 грн. надміру сплачених страхових внесків, яка утворилась за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку             (42 %), що надійшов до Пенсійного фонду від органів Держказначейства.

Листом від 20.10.2011 вих. № 16745/03 УПФУ в Орджонікідзевському районі                        м. Запоріжжя повідомило позивача про те, що згідно положень Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів частина єдиного податку (42 %), яка надійшла до Пенсійного фонду України може бути повернена за зверненням органів Державного казначейства.

28.10.2011 ТОВ «Юридична компанія «Місон» (заява вих. № 83) повторно звернулось до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя із проханням повернути суму в розмірі 19 907,71 грн. надміру сплачених страхових внесків, яка утворилась за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку (42 %), що надійшов до Пенсійного фонду від органів Держказначейства.

21.11.2011 УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя листом за вих.                 № 18789/02 надало аналогічну відповідь тій, що викладена у листі від 20.12.2011 за вих.        № 16745/03.  

Не погоджуючись із діями УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо відмови у поверненні надміру сплачених страхових внесків, яка утворилась за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку (42 %) та з вимогою стягнути 19 907,71 грн.  ТОВ «Юридична компанія «Місон» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі – Закон № 1058-ІV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону України № 1058-ІV передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 цього Закону, страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно статті 15 цього ж Закону, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 17 цього ж Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Приписами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Отже, Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» застосовується в частині, що не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до п.1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»,  спрощена система оподаткування,  обліку та звітності   запроваджується  для  таких суб'єктів    малого підприємництва: юридичних осіб  -   суб'єктів  підприємницької   діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності,  в яких за  рік  середньооблікова  чисельність  працюючих  не перевищує 50 осіб  і  обсяг виручки  яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа,  який перейшов на спрощену систему оподаткування,  обліку та  звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків  суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,  послуг) без  урахування  акцизного  збору  у  разі  сплати податку  на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції  (товарів, робіт,  послуг),  за  винятком  акцизного збору,  у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують  єдиний  податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця  на  окремий  рахунок  відділень  Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного  дня після надходження коштів  перераховують  суми  єдиного  податку  у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове  соціальне  страхування - 15 відсотків (у тому числі до   Державного   фонду   сприяння  зайнятості  населення  - 4 відсотки) для відшкодування витрат,  які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

При цьому зарахування здійснюється на підставі платіжного документа, який підтверджує сплату єдиного податку (завірені органом Пенсійного фонду копії платіжного доручення, квитанції (другий примірник прибуткового документа) або іншого документа, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі), поданого платником одночасно з поданням до органів Пенсійного фонду щомісячного розрахунку суми страхових внесків, та даних органів Державного казначейства України або інших фінансових органів про перерахування до бюджету Пенсійного фонду частини сум єдиного податку. Частина сум єдиного податку враховується в Розділі І особової картки платника як сплачені страхові внески за найманих працівників.  

В той же час, відповідно до статті 20 Закону України № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. 5.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), для  зарахування  коштів  платників  Пенсійного  фонду в установах банку відкриваються органами  Пенсійного  фонду  поточні рахунки   на   рахунку  2560  «Державні  позабюджетні  фонди»,  де відображаються   їх   надходження   та    використання.    Рахунок відкривається  у  порядку,  установленому постановою Національного банку України від 12.11.2003 № 492 «Про  затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків

у   національній   та   іноземних   валютах»,   зареєстрованою   в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493.

Судом, згідно долучених до справи документів встановлено, що за період з 29.08.2001 по 19.08.2011 товариство повинно було сплатити страхових внесків у розмірі 62 468,80 грн., фактично сплачено 82 376,51 грн. (з урахуванням сплати єдиного податку). Отже, переплата страхових внесків, станом на 06.01.2011 складає 19 907,71 грн. за рахунок сплаченої частини єдиного податку (42 %), який надійшов до Пенсійного фонду від органів Держказначейства». Аналогічні твердження містяться у розділі ІV «Висновки» акту перевірки УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 23.09.2011 № 106.

Крім того, згідно картки особового рахунку страхувальника юридичної особи ТОВ «Юридична компанія «Місон» сума в розмірі 19 907,71 грн. обліковується в розділі 18, саме як «Переплата страхових внесків».

Вищевказані докази спростовують твердження відповідача про відсутність належного підтвердження надміру чи помилково сплачених страхових внесків з боку ТОВ «Юридична компанія «Місон».  

В силу вимог частини 13 статті 20 Закону України № 1058-ІV, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

В пункті 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), зазначалося про те, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Такої ж позиції притримувався Пенсійний фонд України у своїх листах від 19.03.2004 № 2645/04, від 15.10.2007 № 16442/03-30, від 23.11.2006 № 15540/03-30, від 03.11.2009               № 20042/03-30.

Тобто, законодавець чітко висловив свою позицію, щодо урівнення сум сплачених страхувальниками як страхових внесків безпосередньо до Пенсійного фонду та сум, які надходили за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування на відповідний рахунок Пенсійного фонду як відсоток від єдиного та фіксованого податків.

У зв'язку із цим, у суду відсутні будь-які об'єктивні підстави для оцінки вищевказаного платежу як переплати по єдиному податку, оскільки в акті перевірки Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя  та в картці особового рахунку вказана сума рахується як переплата саме по страхових внесках.

Крім того, слід зазначити, що платник єдиного податку сплачував у складі єдиного податку й відповідний страховий внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Спосіб та порядок отримання Пенсійним фондом України страхових внесків не впливають на соціальне та юридичне призначення такого платежу. Крім того, вказана сума не надходила в місцевий чи Державний бюджет, а була зарахована органом Державного казначейства безпосередньо на рахунок Пенсійного фонду України.

          Підтвердженням тому, що вказані суми є страховими внесками, є також Порядок ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 2-4 від 19.01.2002 року, зареєстрований  в Міністерстві юстиції України 01.03.2002 року (діяв до 01.01.2011 року), згідно якого облік  надходжень коштів, що надходять з державного казначейства від сплати частини єдиного податку, здійснюється саме органами Пенсійного фонду України (пункт 5.5.), як і  облік сум переплати за платежами, які на певну дату надійшли понад зобов'язання, визначені як безпосередньо у звітності платника, так і за іншими документами, здійснюється органом Пенсійного фонду України в особових рахунках платників у графі «Переплата» (пункт 7.2.).

Тому, твердження відповідача в цій частині суд також визнає безпідставними.

Однак, Розділ 11, і відповідно пункт 11.17, щодо повернення надміру чи помилково сплачених страхових внесків, був виключений зі згаданої Інструкції з 01.01.2011 року на підставі постанови правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 22.10.2010 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.11.2010 року за № 1091/18386.

Разом з тим, частина 13 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від  09.07.2003 року зберігає чинність на час вирішення судом адміністративного спору та передбачає повернення суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи страхувальникам, або за їх згодою зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Ситуація щодо переплати у позивача виникла давно, але раніше він не звертався із вимогою щодо повернення вказаних сум, а обирав спосіб зарахування в рахунок майбутніх платежів.

Однак, з 01.01.2011 ситуація змінилась у зв'язку із набуттям чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і відповідних роз'яснень Пенсійного фонду України щодо заборони зараховувати надлишково сплачені суми страхових внесків у рахунок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, починаючи з 01.01.2011 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» № 507 від 16.03.2000 року (в редакції постанови № 1196 від 27.12.2010 року), розподіл сплачених суб'єктом малого підприємництва сум єдиного податку державним казначейством не здійснюється, а суб'єкт малого підприємництва сплачує: 43 відсотки   нарахованого   єдиного   податку   на   рахунки відповідного бюджету;   57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки  органів Пенсійного  фонду  України  як  частину  суми  єдиного  внеску  на

загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Тобто, у зв'язку із зміною законодавчої бази, а відповідно і обов'язків позивача,  останній більше не може використовувати кошти, які рахуються у нього в особовій картці як переплата страхових внесків, для зарахування в рахунок майбутніх платежів (яких вже не буде). Тому, у ТОВ «Юридична компанія «Місон» виникла потреба у їх поверненні.

Та обставина, що правлінням Пенсійного фонду не визначено конкретного порядку і строків повернення страхувальникам надмірно сплачених платежів, не свідчить про наявність підстав для незастосування вказаної норми Закону та суперечить принципу верховенства права (ст. 8 КАС України), який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184).

Окрім  того, позиція Європейського Суду з прав людини ґрунтується на тому, що держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії при врегулюванні спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, сума надмірно сплачених до Пенсійного фонду страхових внесків підлягала поверненню ТОВ «Юридична компанія «Місон» Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. Не повернення вказаної суми з боку УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя є протиправними діями.

Доводи відповідача про те, що сума такої переплати може бути повернена управління Державного казначейства у м. Запоріжжя виключно відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за №1000/7288 (в редакції наказу №181 від 29.05.2008 року) та в рамках Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Державної  податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України № 974/1597/499 від 21.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за              № 1386/18681, тобто на підставі висновку податкового органу суд відхиляє, позаяк вказаними нормативно-правовими актами передбачено повернення тих платежів, які були зараховані до загального (спеціального) фонду державного або місцевих бюджетів.

В той же час, усіма учасниками судового розгляду визнається той факт, що кошти в сумі 19 907,71 грн., тобто 42% від сплаченого ТОВ «Юридична компанія «Місон» єдиного податку, були зараховані на рахунок Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відкритому у Запорізькому обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України» № 25601301001080, код ЄДРПОУ 20508396, МФО 313957, тобто на власний рахунок вказаного суб'єкта, а не на рахунки державного чи місцевого бюджету.

З огляду на це, та враховуючи вимоги статей 43, 45 Бюджетного кодексу України, за якими Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, суд приходить до висновку, що Управління Державного казначейства України у           м. Запоріжжя  не наділене повноваженнями здійснити повернення коштів, які були зараховані не до бюджету, а на рахунки Пенсійного фонду України.

З наведених підстав  суд не приймає посилання відповідача на те, що повернення платнику надміру отриманих від нього страхових внесків може бути здійснено виключно за зверненням Управління Державного казначейства України у м. Запоріжжя.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності  суб'єктів  владних  повноважень адміністративні суди  перевіряють, чи прийняті  (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)          з використанням повноваження з метою, з якою  це повноваження надано;

3)          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх  обставин, що  мають значення  для прийняття рішення (вчинення  дії);

4)          безсторонньо (неупереджено);

5)          добросовісно;

6)          розсудливо;

7)          з дотриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи несправедливій  дискримінації;

8)          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного  балансу між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та  інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване  це рішення (дія);

9)          з урахуванням права  особи  на участь у  процесі прийняття рішення;

10)           своєчасно, тобто  протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

 Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не доведена правомірність своїх дій у спірних правовідносинах. Відмовляючи ТОВ «Юридична компанія «Місон» у поверненні надмірно сплачених ним платежів, відповідач порушив норму частини 13 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, не дотримався засад добросовісності та розумності, зробив необґрунтовані висновки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача на повернення надмірно сплачених страхових внесків.  

Враховуючи те, що позивач вже двічі звертався до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, але отримав необґрунтовані відмови з боку УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, суд вважає, що у даному випадку належним засобом захисту буде саме стягнення вказаної суми (19 907,71 грн.) з рахунку відповідача, на який здійснювалось зарахування отриманих 42 % сум єдиного податку від органів Держказначейства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний  позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійсненні нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України (або  відповідного місцевого бюджету, якщо іншою  стороною був  орган  місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 158 – 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Місон» до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі             м. Запоріжжя, 3-я особа - Управління державного казначейства України в м. Запоріжжі про визнання протиправними дій та стягнення коштів, - задовольнити повністю.

          Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо відмови повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Місон» надміру сплачені страхові внески в сумі 19 907,71 грн.

          Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі                 м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул.. Гагаріна, 2б, р/р № 25601301001080 у Запорізькому обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 20508396, МФО 313957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Місон» (69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 12 б, к. 2, код ЄДРПОУ 31637712) суму надмірно сплачених страхових внесків, яка утворилась за рахунок сплаченої частини єдиного податку (42%) в розмірі 19 907 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сім) грн. 71 коп.  

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Місон» 227,31 грн. судового збору.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                         (підпис)                     Л.Я. Максименко