Постанова

від 27.12.2011 по справі 2а-8898/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 грудня 2011 р.                                                                                    № 2а-8898/11/1370  

о 14 год., 56 хв.  

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Кавка Н.І., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапласт –Захід», представник –ОСОБА_1 (довіреність від 08.08.2011 року)

до

Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, представник –ОСОБА_2 (довіреність № 6164/9/10-016 від 17.02.2011 року)

про

визнання нечинними податкових повідомлень –рішень  

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаплатс - Захід»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень –рішень від 28.07.2011 року № 0002092302/24849 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 331345,10 грн. та від 28.07.2011 року № 0002102302/24850 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 414181,12 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно акту перевірки ТОВ «Мегапласт-Захід»за період, який перевірявся мало взаємовідносини з ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», ПП «МКМ-Сервіс» та ТОВ «ВТ- Техбуд», перші два не знаходиться за юридичною адресою, а третє не подало декларації.

В акті перевірки зазначено, що угоди укладені між ТОВ «Мегапласт-Захід»та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», ПП «МКМ-Сервіс» та ТОВ «ВТ- Техбуд» є нікчемним в силу ст. 228 ЦК України, однак податковим органом не вказано які видаткові накладні (акти виконаних робіт) видані на підставі договорів передбачають незаконне заволодіння ТОВ «Мегапласт-Захід», ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», ПП «МКМ-Сервіс» чи ТОВ «ВТ- Техбуд» майном держави, а також не вказано посилання на жодний вирок у кримінальній справі, який би доказував вину позивача, ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», ПП «МКМ-Сервіс» чи ТОВ «ВТ- Техбуд».

Між позивачем та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», ПП «МКМ-Сервіс», ТОВ «ВТ- Техбуд»укладено угоди поставки та угоду про маркетингове дослідження, згідно яких поставлено товари та надано відповідні послуги, що підтверджується видатковими та податковими накладними, а також актами виконаних робіт та документами про оплату.

Всі товари та послуги за договорами, поставленні та надані в повному обсязі, що підтверджується відповідними документами, а згадані товари та послуги використанні у господарській діяльності позивача.

Всі первинні документи по взаємовідносинах із ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», ПП «МКМ-Сервіс», ТОВ «ВТ- Техбуд»оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.04.95 року, та представлялись ревізорам при проведенні перевірки. Податковий орган не наводить фактів про визнання будь-якого первинного документа недійсним.

Отже, у податкового органу були відсутні правові підстави для формування висновку, що позивачем завищено валові витрати на вартість придбаних товарів.

Також в акті перевірки не зафіксовано неналежно оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені відповідно до п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, ТОВ «ВТ- Техбуд»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, ПП «МКМ-Сервіс»за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року», про що складено акт від 14.07.2011 року № 1814/23-2/35102019.

Перевіркою встановлено, що угоди укладені позивачем з ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», ПП «МКМ-Сервіс» та ТОВ «ВТ- Техбуд» є нікчемним в силу ст. 228 ЦК України.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.07.2011 року № 0002092302/24849  про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 331345,10 грн. (за основним платежем на 272674,91 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 58670,19 грн.), від 28.07.2011 року № 0002102302/24850 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 414181,12 грн. (за основним платежем на 340 843,64 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 73337,48 грн.), оскільки позивачем завищено валові витрати на вартість придбаних товарів, послуг в сумі 1363374,25 грн. та неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ, які виникли по зобов'язаннях з ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», ПП «МКМ-Сервіс», ТОВ «ВТ- Техбуд».

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

14.07.2011 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, ТОВ «ВТ-Техбуд»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, ПП «МКМ-Сервіс»за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року», про що складено акт № 1814/23-2/35102019.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 1, п. 2 ст.ст. 215, 203, 216, 228 ЦК України, п. 5.1. п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 340843,64 грн., в тому числі за 3 кв. 2010 року на суму 127897,64 грн., за 4 кв. 2010 року на суму 165448,31 грн., за 1 кв. 2011 року на суму 47497,69 грн.

- п. 1, п. 2 ст. ст. 215, 203, 216, 228 ЦК України, п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3. ст. 198 ПК України встановлено завищення позивачем податкового кредиту всього на суму 272674,91 грн., в тому числі за вересень 2010 року на суму 102318,11 грн., за грудень 2010 року на суму 132358,65 грн., за січень 2011 року на суму 37998,15 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 272674,91 грн., в тому числі за вересень 2010 року на суму 102318,11 грн., за грудень 2010 року на суму 132358,65 грн., за січень 2011 року на суму 37998,15 грн.

В акті перевірки зазначено:

При перевірці позивача використано акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова № 963/23-408/34558872 від 19.05.2011 року. За даними податкової звітності основні засоби у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» відсутні. Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ЗАТ НВП «Укрзахіденерго». Також встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операцій здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Перевіркою за грудень 2010 року встановлено, що позивач проводив взаєморозрахунки з ТОВ «ВТ-Техбуд»згідно договору поставки № 01/12-2010 від 16.12.2010 року за яким продавець зобов'язується поставити, а покупець - оплатити товар по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами і вказані в рахунках та накладних, що є невід'ємною частиною договору. Найменування товару: труби, трубки, фланці та фітинги жорсткі з полімерів етилену пропілену та вінілхлориду. Позивачем відповідно до накладних, віднесено до складу валових витрат та включено до податкового кредиту (р.17) декларації по ПДВ у відповідних періодах та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних.

При перевірці використано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 01.03.2011 року за №158/23-118/36873235 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року. Для здійснення господарської діяльності ТОВ «ВТ-ТЕХБУД»не мало виробничих потужностей, власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, який поданий з нульовими показниками. Також ТОВ «ВТ-ТЕХБУД»не мало достатньої кількості трудових ресурсів.

Перевіркою за січень 2011 року встановлено, що позивач проводив взаєморозрахунки з ПЛ «МКМ - Сервіс»згідно договору про надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг № 0301 від 03.01.2011 року, за яким позивач, як «Замовник», а ПП «МКМ –Сервіс», як «Виконавець»зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника. При   перевірці використано акт  ДПІ   у  Галицькому  районі  м. Львова, якому зазначено, що за результатами опрацювання додатку 5 до Декларації з ПДВ за перевірений період та проведеного аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, виявлених за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України, встановлено наявність у ПП «МКМ-Сервіс»інших підприємств з ознаками фіктивності, а саме: підприємств –банкрутів, що свідчить про те, що дане підприємство безпідставно формує податковий кредит та валові витрати іншим суб'єктам господарювання з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування.

За даними податкової звітності основні засоби у ПП «МКМ-Сервіс» відсутні. Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «МКМ-Сервіс».

Проведеною перевіркою також встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 272674,91 грн. Перевіркою за вересень 2010 року встановлено, що позивач проводив взаєморозрахунки з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго». При перевірці використано акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова. За даними податкової звітності основні засоби у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»відсутні. Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі-продажу, реалізації, зберігання їв відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Перевіркою вищевказаного

підприємства також встановлено відсутність об'єктів оподаткування. Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Перевіркою за грудень 2010 року встановлено, що позивач проводив взаєморозрахунки з ТОВ «ВТ-Техбуд», згідно договору поставки № 01/12-2010 від 16.12.2010 року. Згідно згаданого договору ТОВ «ВТ-Техбуд»поставлено позивачу ТМЦ, згідно видаткових накладних, податкових накладних позивач сформовано валові витрати та податковий кредит.

При перевірці використано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 01.03.2011 року №158/23-118 /36873235 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.10.2010 року. по 31.12.2010 року, в якому зазначено, що для здійснення господарської діяльності ТОВ «ВТ-ТЕХБУД»не мало виробничих потужностей, власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів.

Перевіркою за січень 2011 року встановлено, що позивач проводив взаєморозрахунки з ПП «МКМ-Сервіс»на підставі договору про надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг № 0301 від 03.01.2011 року, за яким позивач «Замовник», ПП «МКМ-Сервіс»- «Виконавець»зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника. Предмет маркетингових досліджень - ринок збуту трубної продукції з полімерних пластмас.

При перевірці використано акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «МКМ-Сервіс»».

За результатами опрацювання додатку 5 до Декларації з ПДВ за перевірений період та проведеного аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, виявлених за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України, встановлено наявність у ПП «МКМ-Сервіс»інших підприємств з ознаками фіктивності, а саме: підприємств –банкрутів, що свідчить про те, що дане підприємство безпідставно формує податковий кредит та валові виграти іншим суб'єктам господарювання з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування.

За даними податкової звітності основні засоби у ПП «МКМ-Сервіс» відсутні. Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «МКМ-Сервіс».

Отже, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарі (робіт, послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Аналізуючи вищенаведені факти та факти, які були виявлені в ході проведення перевірки встановлено, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання ТМЦ та послуг від вищезазначених підприємств, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними.

28.07.2011 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення № 0002092302/24849, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 1814/23-2/35102019 від 14.07.2011 року, встановлено порушення п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем – податок на додану вартість, усього 331345,10 грн., в тому числі за основним платежем –272674,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –58670,19 грн.

28.07.2011 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення № 0002102302/24850, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 1814/23-2/35102019 від 14.07.2011 року, встановлено порушення п. 5.1. п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем –податок на прибуток підприємств, усього 414181,12 грн., в тому числі за основним платежем – 340843,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –73337,48 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, ПК України, КАС України.    

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.    

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим  видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова,  податкова, статистична та  інші  види  звітності,  що  використовують  грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської  операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими  обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надав суду копії:

- видаткової накладної № РН1-110012 від 11.01.2011 року, податкової накладної № 1110027 від 11.01.2011 року, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, довіреностей на отримання товарів (робіт, послуг); товарно –транспортної накладної ААС № 10201/2 від 11.01.2011 року, подорожнього листа вантажного автомобіля № 01/11-01 від 11.01.2011 року,

- договору № 0301 від 03.01.2011 року про надання інформаційно –консультаційних та маркетингових послуг, укладеного між ПП «МКМ-Сервіс»(як виконавцем) та позивачем (як замовником), згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямами, що цікавлять замовника, акту здачі –прийому від 11.01.2011 року наданих послуг (виконаних робіт) згідно договору № 0301 від 03.01.2011 року, додаткового договору № 1 від 04.01.2011 року до договору про надання інформаційно –консультаційних та маркетингових послуг № 0301 від 03.01.2011 року;

- податкових накладних, видаткових накладних виданих позивачу за вересень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року,

- реєстрів продажу товарів придбаного у контрагентів позивача згідно виданих накладних,

- платіжних доручень за жовтень, листопад, грудень 2010 року, березень, квітень, травень, червень 2011 року з призначенням платежу –плата за надані послуги та

придбаний товар, згідно укладених договорів

- реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, за грудень 2010 року,  

- договору поставки № 01/12-2010 року від 16.12.2010 року, укладеного між «ВТ-ТЕХБУД»(як продавцем) та позивачем (як покупцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити, а покупець –оплатити товар по цінах, в кількості та асортименті узгоджених сторонами в накладних, які є частиною даного договору,

- податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за вересень, грудень 2010 року, січень 2011 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010 року, січень 2011 року (Додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ),

          - Звіту за результатами проведення маркетингових досліджень ринку труб з полімерних пластмас (2009 –2011 роки) проведеного на замовлення ТОВ «Мегапласт –Захід»,

          - Маркетингових досліджень ринку труб з полімерних пластмас (загальний аналіз потенціалу ринку України та визначення потенціалу Дніпропетровської, Київської, Одеської, Херсонської. Закарпатської областей зокрема) (2009 –2010 роки).

Щодо податкового повідомлення –рішення № 0002102302/24850 від 28.07.2011 року судом враховуються обґрунтування позивача та його представника про правомірність включення до складу валових витрат витрати на проведення маркетингових досліджень, поставку товарів послуги у контрагентів позивача (ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», ПП «МКМ –Сервіс», ТОВ «ВТ-Техбуд»), які, на думку відповідача, містять ознаки фіктивності, оскільки підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю товариства. Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик наданих послуг, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.  

Маркетинг, за своєю суттю, це система організації його праці за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, їх прогнозуванням та управлінням. У систему маркетингу входить вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

З наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт та звітів про проведення маркетингових досліджень вбачається, які роботи маркетингового характеру та в якому обсязі були виконані ПП «МКМ –Сервіс». Позивачем належним та допустимими доказами підтверджено, що віднесення витрат вартості маркетингових послуг до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності товариства.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій, факту використання позивачем вищевказаних товарів, маркетингових послуг у власній господарській діяльності.

Щодо податкового повідомлення –рішення № 0002092302/24849 від 28.07.2011 року судом не враховуються пояснення відповідача та його представника про безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за періоди січень –вересень 2009 року, грудень 2010 року, січень 2011 року за операціями, що проведені з контрагентами позивача без фактичного здійснення господарської діяльності та по операціях які не мають реального характеру, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових накладних, видаткових накладних щодо оплати товарів (робіт, послуг), актів здачі –приймання виконаних робіт, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень щодо оплати товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

По суті даного спору Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність  від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Надані позивачем документи дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару (послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість, а тому, на думку суду, позивачем правильно застосовано ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками ВАС України викладеними у: ухвалі від 22.06.2011 року у справі № К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі № К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі К-40582/09.

Відповідач також вказує про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами посилаючись на те, що у згаданого товариства відсутня матеріально-технічна база для надання відповідних робіт та послуг.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0002102302/24850 від 28.07.2011 року, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем –податок на прибуток підприємств, усього 414181,12 грн., в тому числі за основним платежем –340843,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –73337,48 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 5.1. п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0002092302/24849 від 28.07.2011 року, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем –податок на додану вартість, усього 331345,10 грн., в тому числі за основним платежем –272674,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –58670,19 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.  

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1.   Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0002092302/24849 від 28.07.2011 року, № 0002102302/24850 від 28.07.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапласт –Захід»(ЄДРПОУ 35102019, вул. Братів Міхновських, 42, м. Львів) 3,40 грн. судового збору.

          Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

          Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.   

          Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.         

          Постанова складена в повному обсязі 03.01.2012 року.

         Суддя                                                                                          Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

         Суддя                                                                                 Гавдик З.В.