Постанова

від 13.02.2012 по справі 2а-18681/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 13 лютого 2012 року           11:24           № 2а-18681/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринад»

до                            Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про                          скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринад»(надалі –позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (надалі –відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003662302/66577 від 02 грудня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому  засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «Еталон ТД»та ТОВ «Мідіс-Буд».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ТОВ «Ринад»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагентам позивача –ТОВ «Еталон ТД»та ТОВ «Мідіс-Буд»за товари згідно з податковими накладними, виданими   зазначеними контрагентоми, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Між ТОВ «Ринад»(покупець) та ТОВ «Еталон ТД»(продавець) в червні 2009 року було укладено усний договір купівлі-продажу товарів, згідно якого продавець зобов'язувався поставити обумовлений в рахунках-фактурах товар, а покупець прийняти такий товар і оплатити його вартість.

Також, 20 січня 2011 року між ТОВ «Ринад»(покупець) та ТОВ «Мідіс-Буд»(продавець) було укладено господарський договір купівлі-продажу товарів, відповідно до якого позивач приймав та оплачував переданий його контрагентом товар.

Разом з тим, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ринад»(код ЄДРПОУ 31922172) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 15.11.2011 року, з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.2008р. по 15.11.2011 року, за результатами якої було складено Акт від 23.11. 2011 року № 8336/2302/31922172 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акта перевірки, Позивачем, в порушення вимог підпунктів 7.2.3., 7.2.6. пункту 7.2, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин); пункту 198.1 статті 198, п. п. 201.1, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, занижено суму податку на додану вартість у розмірі 3 424,5 грн., у т. ч. по періодам: червень 2009 р. - 1327,5 грн. січень 2011 р.- 2097,00 грн.

Вказанні порушення Відповідач обґрунтовує тим, що Позивачем протиправно віднесенно до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за господарськими операціями з наступними контрагентами Позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "ЕТАЛОН ТД" (код ЄДРПОУ 35759045), яке надало Позивачу податкову накладну від 05.06.2009р. № 5061 на загальну суму 7964, 99 грн. в т. ч. ПДВ - 1327, 50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідіс-Буд»(код ЄДРПОУ 33597462), яке уклало з Позивачем договір купівлі-продажу № 20.01.2011 року, а також надало податкові накладні, а саме податкова накладна від 21.01.20011р. № 4 на загальну суму 12579,60 грн. в т.ч. ПДВ - 2097,00 грн.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що Відповідач не визнає суму податку на додану вартість, віднесенні Позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період з вищевказаними контрагентами, тому що за результатами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлено розбіжності на суму ПДВ 1327,5 грн. по підприємству ТОВ "ЕТАЛОН ТД" (код ЄДРПОУ 35759045) за червень 2009 року та суму ПДВ 2097,00 грн. по підприємству ТОВ «Мідіс-Буд»(код ЄДРПОУ 33597462) за січень 2011 року. Відповідно до бази даних «ПДС Пошуково-довідкова система ДПАУ»суб'єкт господарювання ТОВ "ЕТАЛОН ТД" має стан 11 «Припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)», Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - анульоване. ТОВ «Мідіс-Буд»(код ЄДРПОУ 33597462) відповідно до бази даних «ПДС Пошуково-довідкова система ДПАУ»має стан 23 «Місцезнаходження не встановлено», Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - анульоване.

На підставі викладеного, Відповідачем сформульовано висновок, що суми податку на додану вартість, протиправно віднесенні Позивачем до складу податкового кредиту за господарськими операціями з зазначеними контрагентами.

02 грудня 2011 року Відповідачем на підставі Акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №0003662302/66577, яким Позивачу на підставі підпункту 54.3.2. підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.3., 7.2.6. пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 757, 37 грн., в т.ч. 3424,5 грн. основного платежу та 332,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з ПДВ, з огляду на наступне.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168,  податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.  

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкова накладна за договірними відносинами позивача з ТОВ «Еталон ТД», оформлена у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення якої відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі –Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Еталон ТД»було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, з Реєстру виключені не були, а отже мало право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України “Про податок на додану вартість” та "Про оподаткування прибутку підприємств" передумов для формування податкового кредиту та валових витрат.

З 01 січня 2011 року почав діяти Податковий кодекс України, норми якого є аналогічними нормам Закону 168 в частині регулювання суспільних відносин в сфері оподаткування платників податків податком на додану вартість.

Зокрема, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку –покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкову накладну, виписану ТОВ «Мідіс-Буд», на підставі якої позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначений документ містить усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Мідіс-Буд»було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ТОВ «Ренад»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Мідіс-Буд»підтверджується податковою накладною, оформленою відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб ТОВ «Ренад», ТОВ «Еталон ТД»та ТОВ «Мідіс-Буд», а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість,  суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій базуються лише на твердженнях про анулювання реєстрації контрагентів позивача, як платників ПДВ. Але такі доводи не заслуговують на увагу, тому що свідоцтва платників ПДВ були анульовані значно пізніше здійснених господарських операцій, а тому такі твердження є недостатніми для можливості константувати відсутність продажу товарів в реальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0003662302/66577 від 02 грудня 2011 року.

Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути судові витрати в розмірі 104,40 грн. (сто чотири гривні 40 копійок) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренад».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                               Вєкуа  Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 17 лютого 2012 року