Постанова

від 18.10.2006 по справі 06/2367

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

06/2367

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 жовтня 2006 р.                                                                                   № 06/2367  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Подоляк О.А.,

суддів :Кота О.В.,Рибака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ПП “Хлібодар”

на рішеннявід 30.06.2006 р. господарського суду Черкаської області

у справі№ 06/2367

за позовом ПП “Негоциант”

доПП “Хлібодар”

простягнення 293949,60 грн.

за участю представників:

від позивача -  Мельничук В.О.

від відповідача-  Кропивко М.М., Фольцт І.Ю.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2006 р. ПП “Негоциант” звернулось до суду з позовом про стягнення з ПП “Хлібодар” 293193,60 грн. заборгованості та 756 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договорами купівлі-продажу від 26.10.2004 р. та № 2005-44/Я від 04.07.2005 р. по здійсненню поставки зерна, у зв'язку з чим проведена позивачем попередня оплата за товар підлягає поверненню згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України.

ПП “Хлібодар” проти задоволення позову заперечувало.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.06.2006 р. (суддя Анісімов І.А.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 153058,50 грн. боргу та 756 грн. штрафу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ПП “Хлібодар” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ПП “Негоциант” (покупець) та ПП “Хлібодар” (продавець) укладено договори купівлі-продажу від 26.10.2004 р. та № 2005-44/Я від 04.07.2005 р., відповідно до умов яких відповідач зобов'язався поставити і передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на передбачених договорами умовах.   

Приймаючи  рішення  суд  виходив  з  того,  що  ПП  “Негоциант”  на виконання умов договорів здійснило попередню оплату товару на загальну суму 330000 грн. В свою чергу, ПП “Хлібодар” свої зобов'язання по поставці товару виконало частково, у зв'язку з чим позивач на підставі договорів вправі вимагати стягнення з відповідача грошових коштів за недопоставлену продукцію в сумі 153058,50 грн. та штраф за прострочення терміну поставки в розмірі 756 грн.

Проте, вказані висновки слід визнати необґрунтованими та передчасними.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняте у справі рішення вказаним вимогам не відповідає.

В порушення вимог процесуального права суд неправомірно не вказав в рішенні законодавство, яким він керувався задовольняючи позовні вимоги частково. Посилання суду на ст. 526 ЦК України не може бути прийнято до уваги, оскільки за договорами від 26.10.2004 р. та № 2005-44/Я від 04.07.2005 р. у відповідача не виникли грошові зобов'язання перед позивачем, а виникли зобов'язання здійснити поставку товару.  

Посилання  місцевого  господарського  суду  на  виконання  сторонами договору № 2005-44/Я від 04.07.2005 р. є необґрунтованим. В матеріалах справи відсутні жодні документи, які б мали посилання на цей договір. Його виконання заперечувалось відповідачем.

Поряд з цим, за договором від 26.10.2004 р. сторони визначили кількість товару, який необхідно було поставити за ним –200 тон (п. 2.1), встановили загальну вартість товару –94000 грн. з ПДВ (п. 5.1), передбачили термін дії договору –в будь-якому випадку до 31.12.2004 р. (п. 11.1).

В матеріалах справи відсутні документи про внесення змін до договору від 26.10.2004 р. та про пролонгацію цього договору, що не враховано судом.

Наведене може свідчити про повне виконання сторонами договору від 26.10.2004 р. та про припинення зобов'язань за ним в порядку ст. 599 ЦК України, а також про здійснення сторонами дій по поставці товару та його оплаті поза межами договорів від 26.10.2004 р. та № 2005-44/Я від 04.07.2005 р.

Проте, вказані обставини судом належним чином не досліджувались, юридична оцінка надана не була.

Також, приймаючи рішення суд необґрунтовано не прийняв до уваги надані відповідачем товарно-транспортні накладні №№ 210678, 210679, 271792, 664426, 664427, а також накладну № 64 від 09.08.2005 р. в підтвердження поставки товару. Судом не надано оцінки посиланням відповідача на самостійне вивезення позивачем товару своїм автотранспортом, а також наявності в накладних підписів та печатки ПП “Негоциант”. При цьому, визнавши часткове виконання відповідачем зобов'язання по поставці товару доведеним у відсутності довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей суд, поряд з цим, безпідставно послався на ненадання відповідачем довіреностей на одержання цінностей, поставлених  за накладними №№ 210678, 210679, 271792, 664426, 664427, а також накладною № 64 від 09.08.2005 р.

В порушення вимог процесуального права (ст. ст. 43, 47, 38, 43 ГПК України), приймаючи рішення суд не забезпечив всебічний та повний розгляд обставин справи, не дослідив, не встановив та не надав юридичну оцінку дійсним правам і обов'язкам сторін, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Викладене свідчить про те, що судом при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняте у справі рішення не відповідає ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або  вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над  іншими, збирати  нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення, суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП “Хлібодар” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 30.06.2006 р. у справі № 06/2367 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          О. Кот

                                                                                                        В. Рибак