4/525-06
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.06 Справа №4/525-06.
За позовом Виробничо – експедиційної фірми «ДЕФО»
до відповідача Державної податкової інспекції в м.Суми
про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень
СУДДЯ Моїсеєнко В.М.
За участю представників сторін:
від позивача Петренко Н.А.
від відповідача Дмитрієв С.В.
Суть спору: 25.07.2006 року позивач подав позовну заяву, в якій просить визнати нечинними податкові повідомлення – рішення № 0000662303/0/29731 та № 0000672303/0/29732, винесені відповідачем 10.05.2006 року.
27.07.2006 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій, крім заявлених в позовній заяві вимог, просить також визнати нечинними податкові повідомлення – рішення № 0000662303/1/29731 та № 0000672303/1/29732, винесені відповідачем 19.07.2006 року.
17.08.2006 року відповідач подав заперечення на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає винесені ним 10.05.2006 року податкові повідомлення – рішення такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
27.09.2006 року відповідач подав заперечення на заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якому зазначає, що винесені ним 19.07.2006 року податкові повідомлення – рішення не спричиняють для позивача будь – яких правових наслідків, тому просить відмовити в задоволенні вимог позивача, викладених у заяві про збільшення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд встановив наступне:
21.04.2006 року посадовими особами відповідача був складений акт № 2807/233/30267749/34 про проведення документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року.
Згідно висновків даного акту відповідачем встановлено, що позивач в своїй фінансово – господарській діяльності порушив: вимоги п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачу донараховано податку на прибуток в сумі 45850 грн., в тому числі за четвертий квартал 2004 року в сумі 9834 грн., за 2005 рік в сумі 36016 грн.; вимоги п.4.1 ст.4, п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 34006 грн., в тому числі за 2004 рік – 8045 грн., за 2005 рік – 25961 грн.
По результатам перевірки відповідач виніс податкове повідомлення рішення № 0000672303/0/29732 від 10.05.2006 року, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем – податок на додану вартість - усього в розмірі 51009 грн., в тому числі 34006 грн. за основним платежем та 17003 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове повідомлення рішення № 0000662303/0/29731 від 10.05.2006 року, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем – податок на прибуток приватних підприємств – усього в розмірі 63679 грн., в тому числі 45850 грн. за основним платежем та 17829 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач 19.05.2006 року подав скаргу відповідачу на податкові повідомлення – рішення, винесені 10.05.2006 року. Рішенням відповідача від 14.07.2006 року про результати розгляду первинної скарги, скарга позивача була залишена без задоволення, відповідач виніс 19.07.2006 року податкові повідомлення – рішення № 0000662303/1/29731 та № 0000672303/1/29732, якими свої податкові повідомлення – рішення від 10.05.2006 року залишив без змін.
Позивач, основним видом діяльності, якого є заготівля та переробка металобрухту чорних металів, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в своїй господарській діяльності він, з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, 03.04.2003 року уклав договір з приватним підприємством «Стоік». 01.02.2004 року позивач та приватне підприємство «Стоік» внесли в цей договір зміни та виклали його в іншій редакції, тобто з 01.02.2004 року правовідносини між позивачем та приватним підприємством «Стоік» регулювалися договірними зобов'язаннями від 01.02.2004 року, які діяли і станом на 01.10.2004 року, тобто на початок перевіряємого періоду. Фактично діяльність між позивачем та приватним підприємством «Стоік» здійснювалася за договором комісії, в якому позивач виступав як комісіонер, а ПП «Стоік» виступав як комітент. Зміни до договору позивач та ПП «Стоік» внесли у повній відповідності до ч.1 ст.653 Цивільного кодексу України, де зазначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Згідно ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
У відповідності до ч.3 ст.1012 Цивільного кодексу України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та про його ціну.
Згідно п.1.2. та п.2.2 Змін від 01.02.2004 року та договору від 03.04.2003 року предметом комісії є метали, асортимент яких зазначений в накладних, ціна металу зазначається в гривнях на базових умовах поставки, зазначається в накладних, тобто позивачем та ПП «Стоік» дотримано істотні умови договору комісії.
Позивач зазначає, що на підставі змін від 01.02.2004 року до договору від 03.04.2003 року він здійснював купівлю – продаж металобрухту, який був власністю ПП «Стоік», але відповідач при проведенні перевірки та складенні 21.04.2006 року акту перевірки не взяв до уваги договірні відносини, які існували між позивачем та ПП «Стоік» та донарахував податкові зобов'язання по податку на прибуток на підставі висновків про завищення валових витрат на загальну суму 183399 грн. за рахунок вартості металобрухту, втраченого в дорозі на суму 159 211 грн., від перевищення норм засміченості на суму 6112 грн. та виплати штрафів. Донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідач здійснив за рахунок: включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості металобрухт, на який при прийманні покупцем був застосований завищений відсоток засміченості у сумі 1223 грн., включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості металобрухту, який був втрачений в дорозі у сумі 31842 грн., включення до податкового кредиту суми ПДВ 300 грн. без податкової накладної, проведеного корегування на суму 3849 грн. 14 коп. де ПДВ становить 641 грн.
Позивач вважає неправомірним застосування відповідачем по наслідках перевірки п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як проданий металобрухт був власністю не позивача, а ПП «Стоік», всі ризики стосовно втрат та списання металобрухту несе не позивач, як комісіонер, а ПП «Стоік» як комітент, що прямо передбачено в п.6.1 Змін від 01.02.2004 року до договору від 03.04.2003 року. Позивач зазначає, посилаючись на ст.1018 Цивільного кодексу України, що згідно договірних умов між ним та ПП «Стоік», саме ПП «Стоік» повинно відображати в своїх фінансово – господарських документах вартість металобрухту, втраченого в дорозі, втрати від перевищень норм засміченості та збитки по штрафам, а також включати вищезазначені суми ПДВ до податкового кредиту в своєму бухгалтерському обліку.
Відповідач в своїх запереченнях проти позову взагалі не дає будь-якої правової оцінки договірним відносинам, які існували між позивачем та ПП «Стоік» внаслідок внесення змін від 01.02.2004 року до договору від 03.04.2003 року, разом з тим зазначає, що позивач не мав ліцензії на здійснення операцій з металобрухту, отже, зазначені операції позивач здійснював на комісійних умовах, тому відповідач і не застосував до позивача штрафні санкції по реалізації металобрухту без ліцензії.
Згідно вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Суд прийшов до висновку, що відповідач не довів у встановленому порядку правомірність винесених ним вищезазначених податкових повідомлень – рішень від 10.05.2006 року та від 19.07.2006 року, тому задовольняє вимоги позивача в повному обсязі.
Згідно вимог ст. ст. 94 – 98 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу підлягають поверненню з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94 – 98, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Позов задовольнити.
2.Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Суми від 10.05.2006 року № 0000662303/0/29731, № 0000672303/0/29732, та № 0000662303/1/29731, № 0000672303/1/29732 від 19.07.2006 року.
3.Повернути з Державного бюджету України (код 22090200) Виробничо – експедиційній фірмі «ДЕФО» (40024 м.Суми, вул.Даргомижського,2, код 03121402) 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Моїсеєнко
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 03.11.2006 року.
Суд | Господарський суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 02.11.2006 |
Оприлюднено | 28.08.2007 |
Номер документу | 221721 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Сумської області
Моїсеєнко В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні