Рішення

від 22.03.2012 по справі 36/262-3/95-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/262-3/95-2012

22.03.12

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

До                        Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна»

Про                         стягнення 167 759,05 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № б/н від 01.09.2011

Від відповідача       ОСОБА_2 –по дов. № б/н від 07.06.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна»119 581,16 грн. основного боргу, 11 709,14 грн. пені, 28 041,23 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 8 346,52 грн. 3 % річних за неналежне виконанням взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору фінансового лізингу  № 69-LD від 19.02.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 36/262 від 29.08.2011 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 36/262 від 29.08.2011 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 36/262 від 28.11.2011 рішення Господарського суду міста Києва  № 36/262 від 29.08.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 та рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2011 у справі № 36/262 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 36/262 від 14.02.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2011 та постанову  Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 у справі № 36/262 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Матеріали справи № 36/262 були отримані Господарським судом міста Києва 21.02.2012 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В. з присвоєнням справі № 36/262-3/95-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 36/262-3/95-2012 від 22.02.2012 розгляд справи призначено на 13.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 36/262-3/95-2012 від 13.03.2012, в зв‘язку з нез‘явленням представників позивача і відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 22.02.2012, розгляд справи був відкладений на 22.03.2012.

Позивачем 22.03.2012 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення, в яких просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач письмові пояснення не подав, в судовому засіданні 22.03.2012 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 22.03.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»(лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна»(лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 69-LD (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач приймає на себе зобов‘язання придбати предмет лізингу у власність від продавця, згідно додатку № 1 до цього договору,  та передати предмет лізингу у користування відповідачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний відповідачем. Ціна предмету лізингу становить 418 706,00 грн. що є еквівалентом  63 200,00 Євро.

Згідно додатку № 1 (Специфікація) предметом лізингу є екскаватор-навантажувач з телескопічною рукояттю JSB моделі 3CX SITEMASTER у кількості 1 штуки.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 119 581,16 грн. За неналежне виконання зобов‘язань нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 28 041,23 грн., 3% річних в сумі 8 346,52 грн. та 11 790,14 грн. пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов‘язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов‘язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов‘язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами п. 4.3. договору, приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

За умовами розділу 3 передача предмету лізингу оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, який підписується повноважними представниками лізингодавця, лізингоодержувача та продавця.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 02.03.2007, підписаного та скріпленого печатками позивача, відповідача та продавця, відповідач прийняв предмет лізингу :  екскаватор-навантажувач з телескопічною рукояттю JSB моделі 3CX SITEMASTER, серійний номер JCB3CX4TL70980354 у кількості 1 штуки.

Згідно п. 1.3. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2  до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.  Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов‘язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п. 7.1. договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.

Порядок розрахунку лізингових платежів та їх складові визначаються відповідно до наступного:

7.1.1. Перший лізинговий платіж складається із:

а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням цього договору;

в) відшкодування ціни предмету лізингу.

7.1.2. Другий лізинговий платіж складається із:

а) комісійних  за користування предметом лізингу лізингоодержувачем за період з дати передачі до 15.03.2007.

в) ПДВ, на суму нарахованих до сплати комісій, згідно з підпунктом а) пункту 7.1.2., що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлено на день нарахування таких комісій за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмета  лізингу.

7.1.3. Періодичні лізингові платежі. Третій та кожен наступний лізинговий платіж складається із:

а) відшкодування;

в) лізингових відсотків, нарахованих на ціну предмета лізингу за вирахуванням відшкодування, дати платежу за якими настала на базі місця  з 30 днів та року з 360 днів, починаючи з 15-го числа місяця наступного за тим, в якому відбулась передача предмета лізингу  до дати фактичної сплати лізингоодержувачем  ціни предмету лізингу, або до останнього дня строку лізингу, згідно з умовами цього договору;

с) ПДВ, на суму нарахованих до сплати відсотків, згідно з підпунктом в) пунктом 7.1.3., що перевищує подвійну облікову ставку  Національного банку України, встановлену на день нарахування  таких відсотків за відповідний проміжок часу,  розраховану від ціни предмету предмета лізингу.

Згідно 7.3. договору комісія за організацію, комісійні за користування предметом лізингу, відсотки, передбачені цим договором є винагородою лізингодавцю за отримане лізингоодержувачем у лізинг майно за цим договором.

Згідно ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов‘язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов‘язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 7.5. договору лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, за три робочих дні до кожної чергової дати платежу. Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну Національного банку України на дату повідомлення.

У разі якщо офіційний курс  обміну валюти Національного банку, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом  обміну Національного банку України на дату платежу лізингодавець здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю  в окремому повідомленні.

Коригування суми здійснюється за наступною формулою:

К = (С*КП)- (С*КВР), де К - сума коригування

С - сума платежу, що зазначена в додатку № 2 до цього договору.

КП - Курс на дату платежу

КВР - Курс повідомлення

За виключенням очевидної помилки позивача, суми платежу, визначені позивачем, як обумовлено вище, є остаточними і обов‘язковими для сторін.

Лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем у випадку помилки у зазначених повідомленнях лізингодавця. Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов‘язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Пунктом 7.6. договору передбачено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений у розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена, в повідомленні про лізинговий платіж.

Отже, в разі неотримання повідомлень позивача відповідач зобов‘язаний відповідно до умов договору сплачувати самостійно обчислені суми лізингових платежів на дату платежу, вказану в Графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору).

Додаток № 2 (Графік сплати лізингових платежів), оформлений у вигляді таблиці, містить дати сплати платежів (колонка таблиці № 1), суми лізингових платежів (колонка таблиці № 4) та суми складових лізингових платежів (колонка таблиці № 5).   

Таким чином, умовами договору фінансового лізингу сторонами було погоджено спеціальний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування лізингових платежів, що будуть перераховані відповідачем  на час здійснення відповідних розрахунків. Результат такого коригування відноситься на винагороду лізингодавця та не збільшує вартість майна.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по оплаті щомісячних лізингових платежів повністю не виконав, тому сума загальної заборгованості по черговим лізинговим платежам за обґрунтованими розрахунками позивача за період з 15.12.2008 по 15.06.2009 становить 119 581,16 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначає, що лізингоодержувач зобов‘язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів за період з 15.12.2008 по 15.06.2009 у повному обсязі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення боргу по сплаті лізингових платежів в розмірі 119 581,16 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин є вчинене ним  правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема  неустойкою.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором лізингоодержувач сплачує неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 % річних за кожний день прострочення.

Лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в окремому повідомленні і надсилає його лізингоодержувачу. Сплата неустойки не звільняє лізингоодержувача від виконання зобов‘язань лізингоодержувача відповідно до умов цього договору.

При цьому слід зазначити, що умовами договору не передбачено, що право лізингодавця на неустойку виникає з моменту надіслання повідомлення.

Отже, п. 8.2. договору є підставою для нарахування та сплати неустойки та не залежить від направлення повідомлення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати лізингових платежів, та враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу Графіку лізингових платежів відповідач зобов‘язаний був вносити платежі щомісяця 15 числа, то момент прострочення виконання зобов‘язання слід встановлювати щодо кожного лізингового платежу, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний лізинговий платіж окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів відповідач  не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить  11 790,14 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 11 790,14 грн., обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті лізингових платежів позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  28 041,23 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 8 346,52 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 28 041,23 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 8 346,52 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

В пункті 12.4. договору зазначено, що лізингодавець має право розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком № 2 до цього договору, повністю або частково і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

Більше того, як зазначалось вище, відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

В матеріалах справи наявне повідомлення № 572 від 09.07.2009 адресоване позивачем відповідачу, в якому позивач керуючись ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»та п. 12.4. договору зазначив, що відповідачем прострочено виконання зобов‘язання за договором більше 30 днів і загальна сума заборгованості складає 119 414,26 грн. (за 6 місяців) та повідомив про відмову від договору.

Наявний в матеріалах справи опис вкладення кореспонденції від 10.07.2009 не приймається судом в якості належного доказу надіслання вищезазначеного повідомлення, оскільки свідчить про направлення відповідачу повідомлення за № 571 від 09.07.2009 про відмову від договору фінансового лізингу № 68-LD від 19.02.2007, який не є предметом у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 36/262-3/95-2012 від 13.03.2012 позивача  було зобов‘язано подати належні докази в підтвердження надіслання на адресу відповідача повідомлення за № 572 від 09.07.2009. Дані вимоги суду позивачем не виконано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна»(03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 100/2, код ЄДРПОУ 32821445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 119 581 (сто дев‘ятнадцять тисяч п‘ятсот вісімдесят одну) грн. 16 коп. основного боргу, 11 790 (одинадцять тисяч сімсот дев‘яносто) грн. 14  коп. пені, 28 041 (двадцять вісім тисяч сорок одну) грн. 23 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 8 346 (вісім триста сорок шість) грн. 52 коп. 3% річних, 1 677 (одну тисячу шістсот сімдесят сім) грн. 59 коп. витрат  по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано 27.03.2012.