Постанова

від 25.06.2012 по справі 36/262-3/95-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2012 № 36/262-3/95-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Суліма В.В.

Рєпіної Л.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2012 року (повне рішення складено 27.03.2012)

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» про стягнення 119 581,16 грн. основного боргу, 11 790,14 грн. пені, 28 041,23 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 8 346,52 грн. 3 % річних за неналежне виконанням взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № 69-LD від 19.02.2007р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2011р. у справі № 36/262 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. у справі № 36/262 рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2011р. у справі № 36/262 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012р. у справі № 36/262 рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. у справі № 36/262 скасовано, справу передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Господарським судом міста Києва справі № 36/262 присвоєно новий № 36/262-3/95-2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2012р. у справі № 36/262-3/95-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» 119 581, 16 грн. основного боргу, 11 790, 14 грн. пені, 28 041, 23 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 8 346,52 грн 3% річних, 1 677, 59 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2012р. у справі № 36/262-3/95-2012 частково - в частині нарахування пені після 10.07.2009р. та інфляційних нарахувань в частині, яка передбачає лише збільшення інфляційної складової, і в цій частині прийняти нове рішення.

Скаржник вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2012р. у справі № 36/262-3/95-2012, згідно з ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 23.04.2012р. порушено апеляційне провадження.

Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю.

На підставі розпорядження Секретаря палати від 15.06.2012р. розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі - суддя Корсакова Г.В., судді Репіна Л.О., Сулім В.В.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає, що неявка представника відповідача, участь якого в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, не перешкоджає апеляційному перегляду рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна», як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № 69-LD, предметом якого є зобов'язання лізингодавця придбати предмет лізингу у власність від продавця, згідно додатку № 1 до цього договору на умовах, передбачених у контракті купівлі-продажу, та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором.

Згідно додатку № 1 (Специфікація) предметом лізингу є екскаватор-навантажувач з телескопічною рукояттю JSB моделі 3CX SITEMASTER у кількості 1 штуки.

Згідно п. 1.1. Договору ціна предмета Лізингу становить 418 706, 00 грн., у тому числі ПДВ 69 784,33 грн., що є еквівалентом 63 200,00 Євро.

Відповідно до п. 1.3. Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 02.03.2007р., підписаного та скріпленого печатками позивача, відповідача та продавця, відповідач прийняв предмет лізингу: екскаватор-навантажувач з телескопічною рукояттю JSB моделі 3CX SITEMASTER, серійний номер JCB3CX4TL 70980354 у кількості 1 штуки.

Додатком № 2 сторонами було погоджено Графік лізингових платежів, що оформлений у вигляді таблиці, містить дати сплати платежів (колонка таблиці № 1), суми лізингових платежів (колонка таблиці № 4) та суми складових лізингових платежів (колонка таблиці № 5).

Згідно п. 4.3. Договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна.. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

Згідно п. 7.1. Договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.

Порядок розрахунку лізингових платежів та їх складові визначаються відповідно до наступного: п. 7.1.1. Перший лізинговий платіж складається із: а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням цього договору; в) відшкодування ціни предмету лізингу; п. 7.1.2. Другий лізинговий платіж складається із: а) комісійних за користування предметом лізингу лізингоодержувачем за період з дати передачі до 15.03.2007р.; в) ПДВ, на суму нарахованих до сплати комісій, згідно з підпунктом а) пункту 7.1.2., що перевищує подвійну облікову ставку НБ України, встановленого на день нарахування таких комісій за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмета лізингу; п. 7.1.3. Періодичні лізингові платежі. Третій та кожен наступний лізинговий платіж складається із: а) відшкодування; в) лізингових відсотків, нарахованих на ціну предмета лізингу за вирахуванням відшкодування, дати платежу за якими настала на базі місця з 30 днів та року з 360 днів, починаючи з 15-го числа місяця наступного за тим, в якому відбулась передача предмета лізингу до дати фактичної сплати лізингоодержувачем ціни предмету лізингу, або до останнього дня строку лізингу, згідно з умовами цього договору; с) ПДВ, на суму нарахованих до сплати відсотків, згідно з підпунктом в) пунктом 7.1.3., що перевищує подвійну облікову ставку НБ України, встановлену на день нарахування таких відсотків за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмету предмета лізингу.

Відповідно до п. 7.3. Договору комісія за організацію, комісійні за користування предметом лізингу, відсотки, передбачені цим договором є винагородою лізингодавцю за отримане лізингоодержувачем у лізинг майно за цим договором.

Згідно п. 7.5. Договору лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, за три робочих дні до кожної чергової дати платежу. Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну НБ України на дату повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти НБ України, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну НБ України на дату платежу, лізингодавець здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю в окремому повідомленні. Коригування суми здійснюється за наступною формулою:

К = (С*КП)- (С*КВР), де К - сума коригування; С - сума платежу, що зазначена в Додатку № 2 до цього договору; КП - Курс на дату платежу; КВР - Курс повідомлення.

За виключенням очевидної помилки позивача, суми платежу, визначені позивачем, як обумовлено вище, є остаточними і обов'язковими для сторін.

Лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем у випадку помилки у зазначених повідомленнях лізингодавця. Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Згідно п. 7.6. Договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору, на рахунок, зазначений у розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена, в повідомленні про лізинговий платіж.

Отже. У разі неотримання повідомлень позивача відповідач зобов'язаний відповідно до умов договору сплачувати самостійно обчислені суми лізингових платежів на дату платежу, вказану в Графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору).

В п. 12.4. Договору зазначено, що лізингодавець має право розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком № 2 до цього договору, повністю або частково і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

Аналогічне положення міститься у ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», а саме лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову

Відповідно до ч.3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2009р. позивач направив відповідачу повідомлення від 09.07.2012р. № 572, в якому, керуючись ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 12.4. Договору, вказав на те, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання за договором більше 30 днів та повідомив про свою відмову від Договору та його припинення з 10.07.2009р. Надіслання відповідачу повідомлення від 09.07.2009р. № 572 підтверджується описом вкладення кореспонденції від 10.07.2009р., в якому під № 2 вказано повідомлення про розірвання Договору № 69-LD від 19.02.2007р. вих. № 572 від 09.07.2009р.

З огляду на зазначене, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказаний опис вкладення кореспонденції не є належним доказом надіслання відповідачу повідомлення за № 572 від 09.07.2009р.

Позивач вказує, що відповідач не сплатив у встановлений строк лізингові платежі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 119 581,16 грн. за період з 15.12.2008р. по 15.06.2009р., чим порушені умови Договору. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано: 11 790,14 грн. пені , 28 041,23 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 8 346,52 грн. 3 % річних.

Згідно з ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення умов Договору та приписів вищенаведених правових норм свої зобов'язання по сплаті щомісячних лізингових платежів повністю не виконав. Сума заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з 15.12.2008 р. по 15.06.2009 р. складає 119 581,16 грн. Доказів її погашення суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 119 581,16 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 119 581,16 грн. боргу по сплаті лізингових платежів.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБ України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 цього вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 нього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором лізингоодержувач сплачує неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 % річних за кожний день прострочення.

Лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в окремому повідомленні і надсилає його лізингоодержувачу. Сплата неустойки не звільняє лізингоодержувача від виконання зобов'язань лізингоодержувача відповідно до умов цього договору.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що умовами Договору не передбачено, що право лізингодавця на неустойку виникає з моменту надіслання повідомлення. Отже, п. 8.2. Договору є підставою для нарахування та сплати неустойки, а виконання обов'язку лізингоодержувача сплатити неустойку не залежить від направлення йому повідомлення лізингодавцем.

Судом першої інстанції визнано обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 11 790,14 грн.

Проте, колегія суддів вважає, що сума пені, яка обрахована позивачем, і з розрахунком якої погодився місцевий господарський суд, не відповідає фактичним обставинам справи.

Як встановлено під час апеляційного перегляду справи, Договір від 19.02.2007р. № 69-LD припинив свою дію з 10.07.2009р.

З урахуванням приписів ч.2 ст. 653 ЦК України з 10.07.2009 р. відсутні підстави вважати діючим пункт 8.2 Договору, який є підставою для нарахування пені. Оскільки необхідними елементами для застосування відповідальності у вигляді пені, яка нараховується за триваюче порушення, тобто визначається щоденно, є наявність прострочення та правової підстави для застосування пені, то припинення дії п. 8.2 Договору за відсутності іншої норми договору чи закону, яка встановлює відповідальність за таке прострочення у вигляді пені свідчить про відсутність сукупності елементів, необхідних для нарахування пені.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за період по 10.07.2009 р.

Враховуючи, що в силу Графіку лізингових платежів відповідач зобов'язаний був вносити платежі щомісяця 15 числа, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного платежу, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний лізинговий платіж окремо.

Судова колегія здійснила перерахунок пені, виходячи із розміру пені, передбаченого в п. 8.2. Договору, який не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який стягується пеня, та з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За перерахунком апеляційного суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 7 128,57 грн.

Позовні вимоги про стягнення пені в іншій частині задоволенню не підлягають, оскільки після 10.07.2009 р. відпала підстава нарахування пені.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4 661,57 грн. підлягає скасуванню.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 28 041,23 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по кожному лізинговому платежу окремо у загальний період з грудня 2008р. по червень 2011р., та 3% річних у розмірі 8 346,52 грн., нарахованих за прострочення по сплаті лізингових платежів окремо по кожному у загальний період з грудня 2008р. по червень 2011р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія перевірила та погоджується з розрахунком інфляційних втрат у розмірі 28 041,23 грн., нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання по кожному лізинговому платежу окремо у загальний період з грудня 2008р. по червень 2011р.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений з урахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» і проведений шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що розрахунок інфляційних нарахувань було здійснено лише в бік збільшення інфляційної складової, як безпідставні.

Вимоги апеляційної скарги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Судова колегія перевірила та погоджується з наданими позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 8 346,52 грн. правомірно була задоволена місцевим господарським судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення від 22.03.2012р. прийняте господарським судом міста Києва з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2012 року у справі № 36/262-3/95-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2012 року у справі № 36/262-3/95-2012 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2012 року у справі № 36/262-3/95-2012 викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, код ЄДРПОУ 32821445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного, буд. 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 119 581 (сто дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 16 коп. основного боргу, 7 128 (сім тисяч сто двадцять вісім) грн. 57 коп. пені, 28 041 (двадцять вісім тисяч сорок одну) грн. 23 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 8 346 (вісім триста сорок шість) грн. 52 коп. 3% річних, 1 630 (одну тисячу шістсот тридцять) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита та 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного, буд. 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, код ЄДРПОУ 32821445) 692 (шістсот дев'яносто дві) грн. 60 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 36/262-3/95-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Сулім В.В.

Рєпіна Л.О.