Рішення

від 12.03.2012 по справі 15/17-4472-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-4472-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "12" березня 2012 р.Справа  № 15/17-4472-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

         При секретарі                              Л.Е. Кришиневській  

За участю представників:

від позивача -                 Філіпенко Н.О.,  

        від відповідачів:

        1) Одеської залізниці -   Слюсар М.М.,

        2) ПП „Промтехніка” -   Кравченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Облпаливо” до Одеської залізниці та Приватного підприємства „Промтехніка” про стягнення  8095,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Виробниче об'єднання „Облпаливо” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської залізниці про стягнення  8095,50 грн., посилаючись на наступне.  

01 листопада 2010 року між Приватним підприємством „Промтехніка” (продавець) та  Приватним акціонерним товариством „Виробниче об'єднання „Облпаливо” (покупець) був укладений договір поставки твердого палива № 1/11, згідно умов якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець –прийняти та оплатити товар в кількості та асортименті згідно специфікації в строки та на умовах, встановлених даним договором.     

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару, що передається за цим договором  встановлюється за згодою сторін та зазначається в специфікації.

За умовами п. 3.1 договору продавець зобов'язується здійснити поставку вугілля  залізничним транспортом у відкритих напіввагонах по відвантажувальних реквізитах покупця на  умовах  "FСА - залізнична станція відправлення" відповідно  Міжнародних правил тлумачення термінів „Інкотермс” в редакції 2000 р. з урахуванням умов, положень та застережень, що містяться у вказаному договорі.

Так, позивач зазначає,  що згідно специфікації від 05 серпня 2011 р. до вказаного договору поставки твердого палива № 1/11 від  01.11.2010 р. ціна 1 тони вугілля марки АС (6-13) склала 875 грн. без урахування ПДВ. При цьому фактично позивачем було сплачено вугілля марки АС (6-13) по ціні 1050 грн. з урахуванням ПДВ.

Як вказує позивач, на виконання зазначеного договору вантажовідправник відправив 05 серпня 2011 р. зі станції відправлення Каракаш на адресу покупця вугілля АС (6-13) у вагоні № 65811705 по залізничній накладній № 48024855 в об'ємі 69000 кг, однак фактично на Одеський паливний склад у вказаному вагоні прибуло вугілля в об'ємі 60600 кг.

При комісійному переважуванні вугілля в вагоні № 665811705 була встановлена нестача в обсязі 8400 кг, що підтверджується комерційним актом серії АА № 057209/650/07 від 07 серпня 2011 р.. У вказаному акті зазначено, що при перевірці виявлено навантаження навалом нижче бортів 25 см маркування червоною та жовтою фарбою, розмір навантаження відповідно висоти бортів не зазначено, вага вагона-тара 21000, нетто 69000. При перевірці виявлено в вагоні навантаження навалом нижче бортів 250 мм в головній частині є скіс над 1-2 люками довжиною 3000 мм на всю ширину вагону глибиною до полу. В вагоні двері та люка щільно закриті. Просипання вантажу відсутнє. На поверхні вантажу при знаків крадіжки не виявлено. Каток не застосовувався. Поверхня вантажу не маркована.

За таких обставин, позивач, посилаючись на ст.ст. 12, 23 Закону України „Про залізничний транспорт”, вважає, що саме відповідач несе відповідальність за незбереження (втрату, псування, нестачу, пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу у вагоні № 65811705 в розмірі фактично заподіяної шкоди, що закріплено в статтях 110, 113 Статуту залізниць України. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі вартості нестачі вугілля.

Так, позивач зазначає, що  при  розрахунку  суми  збитків  застосовано  п.  27  Правил видачі  вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644. Тому розмір збитків від нестачі вантажу (вугілля) у вагоні № 65811705 розраховано за вирахуванням природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто: 8400 кг - 690 кг (1% природної втрати згідно п. 27 вказаних Правил) = 7710 кг. З огляду на викладене сума збитків складає 8095,50 грн. (7710 кг х 1050 грн.).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2011 р. порушено провадження у справі № 15/17-4472-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2011 р. до участі у справі № 15/17-4472-2011 було залучено Приватне підприємство „Промтехніка” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки вказане підприємство є вантажовідправником та  рішення суду по справі може вплинути на його права або обов'язки щодо однієї з сторін.  

Під час розгляду справи у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідальність за виявлену нестачу вугілля має нести вантажовідправник - Приватне підприємство „Промтехніка”, оскільки вугілля ним було недовантажено. Тому представник відповідача вважає, що вантажовідправник має виступати співвідповідачем у даній справі.

З огляду на те, що заявлені позивачем позовні вимоги безпосередньо стосуються Приватного підприємства „Промтехніка” як вантажовідправника, ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2012 р. Приватне підприємство „Промтехніка” було залучено до участі у справі № 15/17-4472-2011 в якості іншого відповідача та його виключено з кола третіх осіб.

Відповідач –Одеська залізниця проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 64). Так, відповідач вказує, що  відповідно до записів у залізничній накладній №48024855 завантаження вагону №65811705 проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним  же  самостійно  було  визначено  масу  вугілля  перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. При цьому, за ствердженнями відповідача, вагон з вантажем прибув на станцію Знам'янка в технічно справному стані, що підтверджується комерційним актом серії АА №057209X650 від 07.08.2011р. Одеської залізниці, з якого вбачається, що вантажовідправник при завантаженні вугіллям вагону № 65811705 не виконав в повному обсязі вимог навантаження, передбачених статтею 32 Статуту залізниць України, що призвело до часткової втрати вантажу.

Відповідач –Приватне підприємство „Промтехніка” проти позову заперечує, оскільки втрата вантажу відбулась з вини залізниці, у зв'язку з чим він не має нести відповідальності за виявлену нестачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.11.2010 р. між Приватним підприємством „Промтехніка” (продавець) та Приватним акціонерним товариством „Виробниче об'єднання „Облпаливо” (покупець) був укладений договір поставки твердого палива № 1/11 (а.с. 30-34), згідно умов якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець –прийняти та оплатити товар в кількості та асортименті, згідно специфікації в строки та на умовах, встановлених даним договором.    

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару, що передається за цим договором,  встановлюється за згодою сторін та зазначається в специфікації.

Так, згідно специфікації від 05 серпня 2011 р. до вказаного договору поставки твердого палива № 1/11 від  01.11.2010 р. ціна 1 тони вугілля марки АС (6-13) склала 875 грн. без урахування ПДВ.

За умовами п. 3.1 договору продавець зобов'язується здійснити поставку вугілля  залізничним транспортом у відкритих напіввагонах по відвантажувальних реквізитах покупця на  умовах  "FСА - залізнична станція відправлення" відповідно  Міжнародних правил тлумачення термінів „Інкотермс” в редакції 2000 р. з урахуванням умов, положень та застережень, що містяться у вказаному договорі.

При цьому оплата позивачем вугілля марки АС (6-13) здійснювалась по ціні 1050 грн. з урахуванням ПДВ, про що свідчить рахунок на оплату № 48 від 02.08.2011 р. (а.с. 90) та видаткова накладна № 37 від 05.08.2011 р. (а.с. 91), а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг). № 50 від 05.08.2011 р.

Також, як з'ясовано судом, на виконання договору № 1/11 від 01.11.2010 р. вантажовідправник відправив 05 серпня 2011 р. зі станції відправлення Каракаш на адресу покупця вугілля АС (6-13) у вагоні № 65811705 по залізничній накладній № 48024855 (а.с. 28, 53) в об'ємі 69000 кг, однак фактично на Одеський паливний склад у вказаному вагоні прибуло вугілля в об'ємі 60600 кг. В ході перевірки у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в розмірі 8400 кг, у зв'язку з чим згідно ст. 129 Статуту залізниць України був складений комерційний акт серії АА № 057209/650/07 від 07 серпня 2011 р. (а.с. 27, 54). У вказаному акті зазначено, що при перевірці виявлено навантаження навалом нижче бортів 25 см маркування червоною та жовтою фарбою, розмір навантаження відповідно висоти бортів не зазначено, вага вагона-тара 21000, нетто 69000. При перевірці виявлено в вагоні навантаження навалом нижче бортів 250 мм в головній частині є скіс над 1-2 люками довжиною 3000 мм на всю ширину вагону глибиною до полу. В вагоні двері та люка щільно закриті. Просипання вантажу відсутнє. На поверхні вантажу при знаків крадіжки не виявлено. Каток не застосовувався. Поверхня вантажу не маркована.

Отже, за ствердженнями позивача, вагон № 65811705 прибув на станцію призначення з нестачею вантажу у кількості 8400 кг,  що було встановлено комерційним актом, вартість якого позивач встановив при  розрахунку суми збитків, а саме п. 27 Правил видачі  вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644. Тому розмір збитків від нестачі вантажу (вугілля) у вагоні № 65811705 розраховано за вирахуванням природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто: 8400 кг - 690 кг (1% природної втрати згідно п. 27 вказаних Правил) = 7710 кг. З огляду на викладене, за розрахунком позивача (а.с. 29) сума збитків складає 8095,50 грн. (7710 кг х 1050 грн.)

Так, з посиланням на факти виникнення нестачі, встановлені в комерційних актах, на думку позивача, її спричинено з вини Одеської залізниці, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача як перевізника вартість втраченого вантажу.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення  визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами),  іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами,  що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення  з урахуванням необхідності  забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди,  якщо не доведе,  що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що  разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Ст. 31 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

В ст. 32 Статуту Залізниць України зазначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

До того ж статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Так, відповідач вказує, що відповідно до записів у залізничній накладній №48024855 завантаження вагону №65811705 проводилося на підприємстві вантажовідправника –ПП „Промтехніка”, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. При цьому відповідач стверджує, що вагон з вантажем прибув на станцію Знам'янка в технічно справному стані, що підтверджується комерційним актом серії АА №057209X650 від 07.08.2011р. Одеської залізниці, з якого вбачається що вантажовідправник при завантаженні вугіллям вагону № 65811705  не виконав  в повному обсязі вимог навантаження, передбачених статтею 32 Статуту залізниць України, що призвело до часткової втрати вантажу.

Вказані доводи відповідача до уваги суду не приймаються, оскільки наявними в матеріалах справи документами (а.с. 94-101) підтверджується факт проведення залізницею контрольного переваження напіввагона № 665811705 по залізничній накладній № 48024855 від 05.08.2011 р. Зокрема, відповдіачем –ПП „Промтехніка” (вантажовідправник) були надані до суду копії технічного паспорту ваг, витяг з книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Карахаш, а також виписку з книги контрольованих переважувань по станції Карахаш Донецької залізниці.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113, 127 вказаного Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли не з її вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

При цьому слід зазначити, що в накладній № 48024855 зазначено про маркування вантажу червоною та жовтою фарбою, тоді як згідно комерційного акту АА № 057209/650/07 від 07.08.2011 р. поверхня вантажу не маркована, що в свою чергу свідчить про пошкодження захисного маркування під час перевезення вантажу.     

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідальність за виявлену нестачу вантажу згідно чинного законодавства покладається саме на перевізника - Одеську залізницю, обов'язком якої є надання технічно справних вагонів для перевезення вантажу та забезпечення схоронності вантажу під час перевезення. Доводи відповідача про те, що відповідальність за нестачу вугілля має нести також вантажовідправник –ПП „Промтехніка”, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.      

Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

В підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду акт прийому –передачі № 50 від 05.08.2011 р. (а.с. 38), підписаний ПП „Промтехніка” з однієї сторони та ПАТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо” з іншої, в якому зазначена загальна вартість робіт (послуг), яка склала 166 789,38 грн. Також в матеріалах справи містяться рахунок на оплату № 48 від 02.08.2011 р. та видаткова накладна № 37 від 05.08.2011 р., які підтверджують вартість та кількість вугілля АС. Крім того, з наданої позивачем до суду довідки про сплату вантажу (а.с. 46) вбачається, що позивач здійснив оплату вантажу у розмірі 100 000,00 грн., у т.ч. у вагоні № 65811705, про що  свідчать платіжні доручення № 3566 від 02.08.2011 р. (а.с. 47) та № 3583 від 03.08.2011 р. (а.с. 48).      

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

-  1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне;  будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка;  копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших  вантажів.

З урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу, що складає 8095,50 грн. (7710 кг х 1050 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

       Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Виробниче об'єднання „Облпаливо” про стягнення з Одеської залізниці суму збитків у вигляді вартості нестачі вугілля цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.  

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача - Одеської залізниці, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на залізницю.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Облпаливо” до Одеської залізниці та Приватного підприємства „Промтехніка” про стягнення  8095,50 грн. задовольнити частково.

2.          СТЯГНУТИ з Одеської залізниці (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 01071315; п/р № 26003000001 в Одеській філії АБ “Експрес-Банк”, МФО 328801) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання „Облпаливо" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70/1; код ЄДРПОУ 30514975; п/р 26005301115635 в ПАТ “Банк Форум”, МФО 322948) вартість нестачі вугілля в сумі 8095/вісім тисяч дев'яносто п'ять/грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102/сто дві/грн. 00 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

3.          У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Облпаливо” до Приватного підприємства „Промтехніка” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                   Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2011 р.