Постанова

від 21.02.2012 по справі 19/29

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012                                                                                           № 19/29

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко  І.В.

суддів:            Ільєнок  Т.В.

          Шипка  В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю “Діскордія-Київ”

на рішення                Господарського суду міста Києва

від                               19.09.2011

у справі                      № 19/29 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом                 Приватного підприємства “Галс-Транс”

до                          Товариства з обмеженою відповідальністю “Діскордія-Київ”

про                              стягнення заборгованості 46 446,46 грн.

за участю представників:

позивача                 ОСОБА_1 – дов. від 01.11.2010          

відповідача            ОСОБА_2 – дов. від 05.08.2011

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Галс-Транс» (надалі – позивач) у липні 2011 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 46 446,46 грн. (з яких: 23 101,20 грн. – основний борг (еквівалент 2 000,00 євро станом на 04.07.2011), 13 200,14 грн. – пеня (еквівалент 1 142,81 євро), 1 997,33 грн. – 3% річних (еквівалент 172,92 євро), 8 147,79 грн. - інфляційні втрати (еквівалент 705,40 євро)).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі № 19/29 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» на користь Приватного підприємства «Галс-Транс» суму боргу в розмірі 23 101,20 грн., пеню в розмірі 13 200,14 грн., 3% річних в розмірі 1 997,33 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 147,79 грн., 464,46 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, оскільки відповідачем свої зобов'язання належним чином не виконано, а саме - надані позивачем послуги з міжнародного перевезення вантажу за маршрутом Німеччина-Україна вартістю 2000 євро не оплачено. Крім того, судом першої інстанції визнано обґрунтованим нарахування позивачем на вказану суму заборгованості інфляційних втрат, річних та пені, та задоволено позов в цій частині на суми, заявлені позивачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 40/11 від 26.09.2011, у відповідності до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі № 19/29 скасувати та у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення місцевим судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що місцевим судом не прийнято до уваги, що між сторонами не було складено жодного документу (коносаменту, транспортної накладної, тощо) з приводу прийняття позивачем вантажу до перевезення. Крім того, відповідач зазначає про відсутність у договорі перевезення положень щодо нарахування пені, а отже, вимоги щодо її стягнення взагалі не можуть бути пред'явлені позивачем до відповідача. Також скаржник звертає увагу суду на те, що відповідно до вимог чинного законодавства України нарахування інфляційних та річних передбачено лише для грошової одиниці України (гривні), а стягнення інфляційних втрат та 3% річних по зобов'язанням, визначеним в іноземній валюті, законодавством не врегульовано, а тому позовні вимоги в цій частині також є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, а рішення скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» (який є експедитором) було направлено Приватному підприємству «Галс-Транс» заявку № 2008132335 від 09.07.2008 на перевезення вантажу (плівки вагою 6 382,2 кг) за маршрутом Німеччина-Україна, яка була прийнята позивачем до виконання (копія – т.1, а.с.13).

У відповідності до вказаної заявки сторонами було узгоджено, що:

- сума фрахту становить 2 000 євро, безготівковий розрахунок після розвантаження автомобіля;

- оплата здійснюється впродовж 12 банківських днів з моменту отримання експедитором документів (оригіналу ЦМР, копії ЦМР з мокрою печаткою перевізника, 2 акти виконаних робіт, свідоцтво державної реєстрації, свідоцтво платника податку, ліцензія), якщо немає претензій по даному перевезенню.

Як встановлено з пояснень позивача (а.с.157), оскільки ПП «Галс-Транс» є експедитором і не має власного транспорту, то ним для виконання перевезення вищенаведеного вантажу було залучено перевізника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, з яким було укладено договір та заявку № 09-07-2008.

Судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір перевезення та вважає, що правовідносини, які склались між сторонами, свідчать про надання позивачем відповідачу послуг транспортного експедирування. При цьому судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до положень ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до п.1 ст.9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 (яка набрала чинності для України 17.05.2007 на підставі Закону України від 01.08.2006 «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів») вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Сторонами не заперечується, що перевезення вантажу вагою та за маршрутом, вказаним у заявці № 2008132335 від 09.07.2008, дійсно відбулося та вантаж належним чином був доставлений отримувачу, вказаному відповідачем.

Сторонами також не заперечується, що спірне перевезення вантажу відбулося на підставі наявної у справі міжнародної транспортної накладною CMR № 192986 від 11.07.2008 (оригінал – а.с.140), в якій ні позивач (ПП «Галс-Транс»), ні відповідач (ТОВ «Дискордія-Київ») не зазначені в якості учасників господарської операції по перевезенню вантажу.

За таких обставин висновок місцевого господарського суду про те, що між позивачем та відповідачем виникли господарські правовідносини внаслідок укладення договору перевезення є помилковим та матеріалами справи не підтверджується.  

Враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що між сторонами був укладений договір транспортного експедирування. При цьому судова колегія виходить з наступного.  

Частиною 1 ст.929 ЦК України передбачено, що:

- за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу;

- договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням;

- договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно ст.930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст.931 ЦК України).

У відповідності до ст.932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі заявки відповідача                 № 2008132335 від 09.07.2008 (яка підписана сторонами) було здійснено для відповідача організацію перевезення вказаного у заявці вантажу за вказаним у заявці маршрутом.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем на виконання взятих на себе зобов‘язань 29.07.2008 та 02.08.2008 було направлено на адресу відповідача документи, що вказані в заявці (зокрема, оригінал CMR № 192986 від 11.07.2008, копію CMR з мокрою печаткою перевізника, 2 акти виконаних робіт № ОУ-0000008 від 24.07.2008), а також  рахунок-фактура № СФ-0000008 від 24.07.2008.   

З названого документу вбачається, що позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура на оплату експедиційних послуг та компенсації за транспорті послуги,  всього - на суму 15 239,49 грн. (що еквівалентно 2 000,00 євро за курсом НБУ станом на 24.07.2008).  

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до заявки № 2008132335 від 09.07.2008 сторонами узгоджено, що оплата здійснюється впродовж 12 банківських днів з моменту отримання експедитором документів, перелік яких вказаний у заявці, якщо немає претензій по даному перевезенню.

Відповідачем вказані документи, а також виписана позивачем рахунок-фактура                    № СФ-0000008 від 24.07.2008 на суму 15 239,49 грн. (що еквівалентно 2 000 євро станом на 24.07.2008) були отримані 05.08.2008, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.125).

Факт отримання вказаних документів відповідачем не спростований. Зокрема, оригінал рахунку-фактури № СФ-0000008 від 24.07.2008 наданий представником відповідача на вимогу суду в судовому засіданні апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи (а.с.146).

Відповідачем не надано суду доказів того, що відповідачем були висунуті позивачу будь-які претензії по даному перевезенню.

Отже, обов'язок по оплаті отриманих від позивача послуг відповідач повинен був виконати впродовж 12 банківських днів з 05.08.2008, тобто, не пізніше 21.08.2008р.  

У відповідності до ст.599 ЦК України зобов‘язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач своїх зобов'язань щодо оплати позивачу наданих послуг не виконав, вартість наданих послуг не оплатив.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушено  зобов'язання в частині оплати позивачу наданих транспортно-експедиційних послуг вартістю 2 000 євро у строк, передбачений заявкою № 2008132335 від 09.07.2008.

Відповідно до частин 1, 2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 23 101,20 грн. за основним платежем (що еквівалентно 2 000,00  євро згідно курсу НБУ станом на 04.07.2011) є обґрунтованими,  чинному законодавству не суперечать, а відтак - підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, річних та пені судова колегія дійшла висновку про їх необґрунтованість та безпідставність. При цьому судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

- штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 названого Закону).

Таким чином, з наведених норм слідує, що пеня за порушення грошового зобов'язання за договором підлягає стягненню з боржника лише у випадку, якщо її розмір встановлений за згодою сторін, зокрема, договором. При цьому названим Законом обмежений розмір пені, що може бути стягнута з порушника.

Оскільки сторонами не було узгоджено розміру пені, що може бути нарахована у випадку прострочення стороною зобов'язання за договором, то підстави для нарахування пені у позивач відсутні.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають, оскільки нормативно та документально не підтверджуються.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, він вважається таким, що прострочив.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів, який визначається відповідним уповноваженим державним органом статистики лише по відношенню до української гривні.  

Передбачене законом (ст.625 ЦК України) право кредитора вимагати стягнення з боржника інфляційних нарахувань та відсотків річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність якого складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, нарахування інфляційних та річних передбачено лише для грошової одиниці України (гривні), а стягнення інфляційних втрат та річних по зобов'язанням, визначеним в іноземній валюті, чинним законодавством не передбачено.

При цьому, у відповідності до положень чинного законодавства (ч.2 ст.533 ЦК України) якщо у зобов'язанні сторонами визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то майнові права та інтереси кредитора захищаються шляхом врахування курсової різниці валюти грошового зобов'язання (різниці між офіційним курсом валюти на день виникнення зобов'язання по оплаті та офіційним курсом валюти на день платежу).  

З врахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та річних, які нараховані позивачем у валюті та заявлені до стягнення за курсом євро станом на час звернення з позовом.

Таким чином, суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 13 200,14 грн. (еквівалент 1 142,81 євро), 3% річних в розмірі 1 997,33 грн. (еквівалент 172,92 євро) та інфляційних втрат в розмірі 8 147,79 грн. (еквівалент 705,40 євро).

Неповне з‘ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставами для скасування або зміни цього рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі № 19/29 – скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст.49 ГПК України державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.п. 1, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі № 19/29 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі № 19/29 за позовом Приватного підприємства «Галс-Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» скасувати та прийняти нове рішення.

3.  Позов задовольнити частково.

4.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» (3035, м. Київ, площа Солом'янська, 2, офіс 604; код ЄДРПОУ 30488825, р/р 260060105846 в ЗАТ “ПроКредитБанк” м. Київ, МФО 320984; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства «Галс-Транс» (02232, м. Київ, проспект Маяковського, 54/9 кв. 27; код ЄДРПОУ  32203535) 23 101 (двадцять три тисячі сто одну) грн. 20 коп. основного боргу, 231 (двісті тридцять одну) грн. 01 коп. державного мита та 117  (сто сімнадцять) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.  В інший частині позову - відмовити.

6. Стягнути з Приватного підприємства «Галс-Транс» (02232, м. Київ, проспект Маяковського, 54/9 кв. 27; код ЄДРПОУ 32203535; р/р  260083010321 у відділенні № 8451 Державного ощадного банку України Деснянське, МФО 320230; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» (3035, м. Київ, площа Солом'янська, 2, офіс 604; код ЄДРПОУ 30488825) 115 (сто п'ятнадцять) грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 19/29 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Борисенко  І.В.

Судді                                                                                          Ільєнок  Т.В.

                                                                                          Шипко  В.В.