Постанова

від 13.03.2012 по справі 5008/1307/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5008/1307/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.12                                                                                           Справа  № 5008/1307/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                              Михалюк О.В.

суддів                                                                                     Новосад Д.Ф.

                                                                                               Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Трейд Україна»

на рішення  господарського суду Закарпатської області від 16.11.2011р.

у справі         № 5008/1307/2011

за позовом      іноземного підприємства «Агровет Україна», с.Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області

до              товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Трейд Україна», м.Київ

до               товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Вет-Фарма», с.Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення заборгованості в сумі 138000,00 грн.,

з участю представників :

від скаржника –Крамаренко Д.О. - представник

від позивача –Радь І.І. –представник

від відповідача-2 –не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідач-2 належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.11.2011р. у справі № 5008/1307/2011 (суддя Кривка В.П.) задоволено частково позов іноземного підприємства «Агровет Україна», с.Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області до відповідача-1 –товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Трейд Україна», м.Київ та відповідача-2 –товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Вет-Фарма», с.Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області та стягнуто з відповідача-1 заборгованість в сумі 138000,00 грн. та судові витрати; у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач-1 –товариство з обмеженою відповідальністю «Агровет Трейд Україна»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими. Зокрема, як зазначає скаржник, висновок суду першої інстанції стосовно того, що ТзОВ «Агровет Трейд Україна»у відповідності до положень ст.530 ЦК України повинно було оплатити ІП «Агровет Україна»за поставлений товар у семиденний термін від дня пред»явлення вимоги (претензії) прямо суперечить положенням договору поставки, укладеного між сторонами. Крім того, на думку скаржника, позивач не виконав всіх необхідних умов договору, що пов»язані з його власними обов»язками та впливають на порядок розрахукнів між сторонами.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання  сторонами.  

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між 15 липня 2008 року між Іноземним підприємством „Агровет Україна” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агровет Трейд Україна” (Покупець) було укладено договір поставки №15/07/08. Відповідно до умов зазначеного договору Постачальник зобов'язується передати продукцію в кількості та асортименті вказаними в заявках, передача якого здійснюється по накладним, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець прийняти і оплатити їх в порядку і строки встановлені договором (Т-1, а.с. 21-23).

Відповідно до п. 4.4 вказаного договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться Покупцем на умовах 100 % оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, або в іншому передбаченому законом порядку за згодою сторін. Покупець за даним договором має можливість оплати за товар з відстрочкою платежу на строк до повного розрахунку зі своїми клієнтами.  

На виконання умов даного Договору позивачем було поставлено відповідачу 1 обумовлений договором товар, що достовірно підтверджується долученими до матеріалів справи узгодженими сторонами специфікаціями, видатковими накладними (Т-1, а.с. 30-127, Т-2, а.с. 62-132), а також Актами звірки взаєморозрахунків від 31.03.2011 року та від 17.10.2011 року (Т-1, а.с. 25, Т-2, а.с. 57-61, 134-139). За даними позивача, які відповідачем-1 в установленому порядку підтверджені, Товариством з обмеженою відповідальністю „Агровет Трейд Україна” оплату за поставлену продукцію здійснювалося не систематично та не в повному обсязі, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, яка станом на 17.10.2011 року становить суму 138 000 грн. Вказані обставини також достовірно підтверджено пред'явленою позивачем листом - вимогою щодо оплати наявного боргу від 21.07.2011 року №126 (Т-1, а.с. 26-27), а також актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.10.2011 року (Т-2, а.с. 57-61, 134-139).

Таким чином, сума заборгованості за поставлений товар становить 138 000 грн., належним чином доведена матеріалами справи, узгодженим відповідачем-1 Актом звірки взаєморозрахунків, а також письмовими поясненнями позивача про наявність боргу станом на 16.11.2011 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за даним договором, між Іноземним підприємством „Агровет Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Біо-Вет-Фарма” було укладено договір поруки від 12.10.2010р., згідно якого відповідач-2 виступив майновим поручителем за зобов'язаннями ТОВ „Агровет Трейд Україна” за вказаним договором поставки та взяв на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником його зобов'язань. При цьому сторони обумовили, що у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором Кредитор має право протягом 10 днів, але в будь – якому випадку не пізніше 31.12.2010р. звернутися з вимогою про виконання таких зобов'язань до Поручителя. У випадку якщо така вимога у встановлений даним пунктом строк не буде пред'явлена, порука вважатиметься припиненою (п. 4.1 договору поруки). Крім того, строк дії договору поруки відповідно до п. 6.1 його сторони визначили до 31.12.2010р. (Т-1, а.с. 28-29).  

У ході судового розгляду, суд першої інстанції неодноразово зобов'язував позивача в підтвердження заявлених вимог до відповідача 2 надати належні докази виконання п. 4.1. договору поруки від 12.10.2010 року, проте заявник доказів пред'явлення вимоги до поручителя про виконання зобов'язань не подав і такі в справі відсутні.

У відповідності до п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до відповідача 2.

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за договором.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача-1 138000,00 грн. основного боргу є підставною та обгрунтованою.

В порядку вимог ст.4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 16.11.2011р. у справі № 5008/1307/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Головуючий       суддя                                                                 Михалюк О.В.

суддя                                                                                              Новосад Д.Ф.

суддя                                                                                              Мельник Г.І.