Ухвала

від 22.10.2013 по справі 5008/1307/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

УХВАЛА

22.10.2013 Справа № 5008/1307/2011

Суддя господарського суду В.Кривка

розглянувши матеріали за скаргою Іноземного підприємства „Агровет Україна", с. Велика Добронь, Ужгородський район на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві при виконані наказу господарського суду Закарпатської області від 12.09.2012 року по справі №5008/1307/2011 за позовом Іноземного підприємства „Агровет Україна", с. Велика Добронь, Ужгородський район до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агровет Трейд Україна", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Біо-Вет-Фарма", с. Велика Добронь, Ужгородський район про стягнення 138 000 грн. (з урахуванням заяви в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення та зменшення позовних вимог),

з участю представників сторін:

від скаржника - Ракущинець А.А., ліквідатор;

від органу ДВС - не з'явився;

від боржника - не з'явився;

встановив:

Рішенням господарського суду області від 16.11.2011 року по справі №5008/1307/2011 позовні вимоги Іноземного підприємства „Агровет Україна", с. Велика Добронь, Ужгородський район було задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агровет Трейд Україна", м. Київ, б-р Івана Лепсе, 30, кв. 51 (код ЄДРПОУ 35931877) на користь Іноземного підприємства „Агровет Україна", с. Велика Добронь, Ужгородський район, вул. Меліораторів, 3 (код ЄДРПОУ 33176335) суму 138 000 (Сто тридцять вісім тисяч) грн., а також суму 1 410 (Одна тисяча чотириста десять) грн. держмита та 236 (Двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. На виконання зазначеного рішення 12.09.2012 року судом було видано відповідний наказ.

13.09.2013 року на адресу господарського суду надійшла скарга стягувача Іноземного підприємства „Агровет Україна" на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві при виконані рішення господарського суду Закарпатської області по справі №5008/1307/2011 від 16.11.2011 року та заявлено вимогу зобов'язати державного виконавця вжити усіх необхідних заходів до примусового виконання рішення суду. Скаргу мотивовано тим, що згідно відомостей стягувача органом ДВС не вживаються усі заходи щодо виконання постановленого судом рішення відповідно до положень ЗУ „Про виконавче провадження". Зокрема заявник вказує, що з метою виконання даного рішення суду Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві було тільки відкрито виконавче провадження, (Постанову ВП№34434719 від 27.09.2012 року) та винесено Постанову про арешт коштів боржника (Постанова від 03.12.2012) - копії долучено до матеріалів справи. Надалі, жодних виконавчих дій з примусового виконання саме наказу господарського суду від 12.09.2012 року по справі №5008/1307/2011 не вчинялося. В підтвердження зазначених обставин покликається і на долучені до скарги докази щодо листування сторін з приводу стану виконання даного рішення суду.

Ухвалою суду від 16.09.2013р. розгляд скарги призначено на 01.10.2013р. при цьому орган ДВС було зобов'язано подати господарському суду письмові пояснення по суті скарги з документами на їх обґрунтування (надати копії матеріалів виконавчого провадження щодо вчинення усіх наявних виконавчих дій з виконання рішення суду по справі №5008/1307/2011, тощо. Ухвалою суду від 01.10.2013р. з огляду на неявку представника органу ДВС та невиконання вимог суду, з метою повторного забезпечення процесуальних прав сторін розгляд скарги було відкладено на 10.10.2013р. (зазначені ухвали надіслані сторонам у встановленому порядку рекомендованою кореспонденцією з відміткою про отримання, повідомлення органу зв'язку - в матеріалах справи)

Між тим, боржник та орган ДВС в судові засідання своїх представників не направили, письмових пояснень по суті доводів заявника з доданням підтверджуючих документів - не подали, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомили.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України , кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі , спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом , іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» , юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» , дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» , рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України , рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

У відповідності зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі , що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначає обов'язки і права державних виконавців. Зокрема, згідно з ч. 1 цієї статті, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Як вбачається із наявних у справі матеріалів виконавчого провадження, наданих заявником, 27.09.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області №5008/1307/2011 від 12.09.2012 року, тобто з врахуванням приписів ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії з виконання наказу №5008/1307/2011 від 12.09.2012 року мали бути проведені ДВС в строк до 27.03.2013 року.

Матеріали справи не містять доказів виконання рішення господарського суду Закарпатської області у справі №5008/1307/2011у період, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» для вчинення виконавчих дій, та перерахування на користь позивача грошових коштів, стягнутих за даним рішенням суду.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

17 квітня 2012 року набрала чинності Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі-Інструкція), згідно з якою під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 2.1. Інструкції державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.

Так, права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого встановлені ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої державний виконавець має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону ; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Доказів вчинення органом ДВС усіх дій, передбачених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року , з метою повного виконання рішення суду у справі №5008/1307/2011 у шестимісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, матеріали справи не містять.

Скаргу на дії ДВС подано до суду 13.09.2013 року, тобто після закінчення строку, встановленого законодавством для виконання рішення суду, проте, рішення господарського суду Закарпатської області у справі №5008/1307/2011, протягом строку, встановленого ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» не виконано, доказів проведення всіх передбачених законодавством дій, та неможливості їх виконання не надано і такі в справі відсутні.

Пунктом 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає діє чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані зі здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Керуючись ст. ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Скаргу ліквідатора іноземного підприємства „Агровет Україна", с. В.Добронь Ужгородського району від 02.09.2013р. на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, шляхом зобов'язання вчинити дії - вжити всіх необхідних заходів по стягненню з відповідача та перерахуванню на користь позивача суми боргу задовольнити.

2. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (пр. Повітрофлотський, 40а, Соломінський район, м. Київ) вчинити дії - вжити всіх необхідних заходів, передбачених Законом України „Про виконавче провадження" з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області по справі №5008/1307/2011 від 12.09.2012 року.

Суддя В.Кривка