Постанова

від 01.08.2006 по справі 37/155-1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/155-1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01.08.06р.

Справа № 37/155-1

за позовом Приватного підприємства „Авеста”, м.Павлоград

до  Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської   області, м.Павлоград

про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень від 28.02.2005р.

№0007572342/1 від01.03.2005р. №0001822343/1

          Суддя Кеся Н.Б.

                                                                                              Секретар Грузін І.М.

Представники:                           

Від позивача: Шульгат В.В., дов від 21.02.06р.

Від відповідача: Голобородько К.М. - дов.№6165/10 від 15.03.06р.

                  Мельник В.В. - дов.№15023/10 від 26.06.06р.

                           Васюк В.В. - дов.№1809/10 від 30.01.06р

На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошена вступна та резолютивна частина.

СУТЬ СПОРУ:

          Приватне підприємство „Авеста” (далі-позивач) звернулося з позовом до  Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської   області (далі –відповідач) і просить суд визнати недійсними податкові повідомлення–рішення від 01.03.2005року №0001822343/1 повністю, від 28.02.2005року №0007572342/1 в частині основного платежу на 8149,89грн. та штрафних санкцій на 4074,95грн. Змінами до позову від 15.06.2006року позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення–рішення від 28.02.2005року №0007572342/1 в частині основного платежу на 7892,61грн. та штрафних санкцій на 3946,31грн. та  недійсним податкове повідомлення–рішення від 01.03.2005року №0001822343/1 повністю. Заявою від 01.07.2006року уточнив позовні вимоги і просить суд визнати спірні податкової повідомлення-рішення недійсними повністю. Позовні вимоги з урахуванням змін та уточнень до позову ґрунтуються тим, що відповідачем при визначенні валових витрат неправомірно не враховані витрати підприємства на відрядження, що підтверджується судово-економічною експертизою, якою встановлено відсутність об'єкту оподаткування для податку на прибуток за спірний період. Щодо нарахованих штрафних санкцій за непроведення через реєстратор розрахункових  операції отриману готівку за реалізовану квартиру позивач вказує на те, що спірні санкції неправомірно визначені відповідачем як податкове зобов'язання та звертає увагу на те, що отримання готівки відбулося майже через рік після продажу товару.  

Відповідач позов не визнав, посилаючись на  заниження доходу підприємством в спірний період, що позивачем не оспорюється, щодо витрат на відрядження відповідач вказує на те, що жодних документів в ході перевірки в підтвердження цих витрат підприємством не надано. Стосовно продажу квартири відповідач вважає, що наявність порушення чинного законодавства з обігу готівки має місце, тому в позові слід відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд, -

В с т а н о в и в :

           На підставі акту перевірки від 09.12.2004року №654-23/1-30189184 відповідачем видані податкові повідомлення-рішення від 28.02.2005року №0007572342/1, яким підприємству був донарахований податок на прибуток підприємств у розмірі 8447,89 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 4223,95грн., від 01.03.2005р. №0001822343/1, яким підприємству нараховані штрафні санкції в сумі 50000грн.

Нарахування вказаних платежів пов'язується  наступними обставинами.

В порушення п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств” у перевіряємому періоді підприємство не збільшило валові доходи на загальну суму 24995 грн. (з отриманої передплати без ПДВ), в т.ч. 2кв.2002р. –17537грн., 3кв. 2002р. –7458 грн.

Заниження валового доходу в спірний період позивачем не заперечується.  

Також актом перевірки зазначається, що в порушення п/п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств” підприємством в 1 кв. 2004р. до складу валових витрат віднесено витрати на відрядження без підтверджуючих документів (на перевірку надані тільки посвідчення про відрядження, авансові звіти на перевірку не надані).

           В результаті порушень, викладених в розділах „Валовий доход” та „Валові витрати” даного акту перевірки, встановлено заниження оподаткування прибутку в сумі 8447,89 грн., у т.ч. 2 кв. 2002р. –3685,49грн. (12284,95х30%), 3 кв. 2002р. –2237,40 грн. (7458х30%), 4 кв. 2004р. –2525грн. (10100х25%).

Суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими з таких підстав.

За висновком судово-економічної експертизи  №37 від 02.06.2006року висновки податкової служби, які викладені в акті перевірки від 09.12.2004року, щодо розміру валових витрат підприємства у І, ІІ кварталах 2002року та І кварталі 2004року, документально не підтверджуються. Висновок податкової служби щодо заниження податкових зобов'язань підприємства з податку на прибуток в 2002 році на суму 5922,89грн. в І кварталі 2004року –на суму 2525,0грн. документально не підтверджується через відсутність у цих періодах об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, твердження ДПІ в акті перевірки про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток не підтверджується матеріалами справи, тому спірне податкове повідомлення-рішення від 28.02.2005року №0007572342/1 слід визнати недійсним. Заперечення відповідача щодо висновку судового експерту судом не приймаються, оскільки висновок експерту відповідає вимогам ст.82 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

           Також спір сторонами пов'язується з тим, що в перевіряємому періоді підприємство реалізувало квартиру, яка не є власного виробництва, та не була задіяна в виробничому процесі. ПП „Авеста” через товарну біржу „Універсал” реалізувало квартиру гр.Скорик  С.В.  за 10000,00 грн. згідно договору купівлі –продажу від 21.03.02р. без номеру. Розрахунки за реалізовану квартиру проведені в готівковій формі 14.07.03р. ПП „Авеста” прийняла в касу підприємства від гр.Скорик  С.В. готівкові кошти в сумі 10000грн. по прибутковому касовому ордеру №66 від 14.07.03р. Отримана готівка була здана до банківської установи директором підприємства Бучатським А.С., згідно банківської квитанції №3 від 14.07.03р., для зарахування на розрахунковий рахунок.

За даними обставинами відповідачем нараховані штрафні санкцій в сумі 50000,0грн., що є наслідком застосування п.1 ст. 17 Закону України  „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яким, зокрема, передбачені фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

Суд вважає позов обґрунтованим в цій частині з огляду на таке.

Відповідно до ст.2 зазначеного Закону розрахункова операція  -  це приймання  від  покупця  готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу).

За обставинами справи місце продажу квартири та отримання оплати не співпадає як за місцем проведення цих операцій, так і за часом їх здійснення, що свідчить про відсутність розрахункової операції в розумінні Закону України  „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. У зв'язку з цим застосування до позивача спірних санкцій суд визнає неправомірним.

Крім того, суд погоджується з тим, що вказані штрафні санкції не є податковим зобов'язанням, поняття якого визначено Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами” та не передбачені Законом України „Про систему оподаткування”.  

Керуючись ст.ст. 94,157-163,254 п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

           Визнати недійсним податкове повідомлення –рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції від 28.02.2005року №0007572342/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 12671,84грн., у тому числі за основним платежем 8447,89 грн. та штрафними санкціями 4223,95грн.

           Визнати недійсним податкове повідомлення –рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.03.2005р. №0001822343/1 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 50000 грн., у тому числі штрафні санкції 50000грн.

           Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства „Авеста” (51400, м.Павлоград, Дніпропетровська область, вул.. Будинського, код ОКПО 30189184, п/р 2600509130007 в ДФ АКБ „Правєкс-банк”, МФО 305932)  судові витрати в сумі 2622,80 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           Н.Б.КЕСЯ

Постанова оформлена у повному обсязі 08.08.2006року