Постанова

від 23.02.2012 по справі 2а-18772/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 23 лютого 2012 року                       № 2а-18772/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом  

Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до

Управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області

про

визнання незаконною та скасування вимоги від 05.12.2011 р. №Ю-316У,

Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування вимоги від 05.12.2011 р. №Ю-316У про сплату філією "Васильківська ДЕД" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" боргу з єдиного соціального внеску, штрафу та пені, в розмірі 121243,46 грн., прийняту Управлінням Пенсійного Фонду України у Васильківському районі Київської області.

Позов обґрунтований, зокрема тим, що вимога про сплату боргу з єдиного соціального внеску, штрафу та пені суперечить вимогам статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та вимогам ухвали Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2011 року про порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", оскільки винесена щодо зобов'язань позивача зі сплати єдиного внеску, які виникли до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідно вимога є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 25 січня 2012 року позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участі повноважного представника у судових засіданнях не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Представником Управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області через канцелярію подано до суду письмове клопотання (вх. №03-3/3956 від 25.01.2012 р.), в якому зазначено, що  Управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області є правонаступником Управління Пенсійного Фонду України у Васильківському районі Київської області та повідомлено, що подано заяву про визнання Управління кредитором в межах порушення провадження у справі про банкрутство стосовно Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що є підставою для зупинення провадження у справі до розгляду справи про банкрутство.

Ухвалою суду від 25 січня 2011 року відповідача – Управління Пенсійного Фонду України у Васильківському районі Київської області замінено правонаступника – Управлінням Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі Київської області.

Ухвалою суду від 25 січня 2011 року відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Враховуючи те, що відповідачем не забезпечено участі повноважного представника у судовому розгляді справі, судом відповідно до частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами та продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", ідентифікаційний код 33096517, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 20.08.2004 р.

Згідно з даними спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13204494 позивач має відокремлені підрозділи, в тому числі, філію "Васильківська дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", ідентифікаційний код 33690212, місцезнаходження: 08630, Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, пров. Вишневий, 1.

Управлінням Пенсійного Фонду України у Васильківському районі Київської області винесено вимогу від 05.12.2012 р. №Ю316У про сплату філією "Васильківська дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості з єдиного внеску в розмірі 121243,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 р. у справі №44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (пункт 1 ухвали); зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію) (абзац другий пункту 5 ухвали); зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абзац третій пункту 5 ухвали).

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлені, зокрема, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі –Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (абзац перший частини восьмої). Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, –календарний рік (абзац третій частини восьмої).

Згідно зі статтею 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (частина перша). Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя). Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (частина четверта).

Відповідно до пункту 6.10 "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі –Закон №2343-XII) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону №2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (абзац перший). Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (абзац другий).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

Відповідна правова позиція висловлена верховним Судом України в постанові від 25 червня 2011 року в справі за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" до Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі міста Черкаси про визнання протиправним та скасування рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що вимога від 05.12.2012 р. №Ю316У про сплату заборгованості з єдиного внеску в розмірі 121243,46 грн., прийнята відповідачем щодо заборгованості філії "Васильківська ДЕД" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зі сплати єдиного внеску станом на 05.12.2011 р., тобто після дня введення мораторію 09.09.2011р.

За висновком суду, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску за жовтень 2011 року, є поточним зобов'язанням та повинна сплачуватись ним в загальному порядку.

Представник позивача стверджує, що платником сплачено суму заборгованості по єдиному внеску за жовтень 2011 року в листопаді 2011 року, яку відповідачем помилково зараховано в рахунок погашення заборгованості з єдиного внеску за серпень 2011 року. Проте, позивачем не надано суду доказів (платіжного доручення із зазначенням суми та призначення платежу) на підтвердження сплати ним в листопаді 2011 року заборгованості по єдиному внеску.

Зважаючи на викладене, враховуючи те, що позивачем не надано жодного доказу сплати ним заборгованості з єдиного внеску в розмірі 121243,46 грн., суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання вимоги незаконною та її скасування, відповідно у задоволенні позову позивачу слід відмовити повністю.  

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                               В.А. Донець