Ухвала

від 22.05.2012 по справі 2а-18772/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18772/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"22" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2012 у справі за його адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Василькові та Васильківському районі про визнання незаконною та скасування вимоги від 05.12.2011 № Ю-316У,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати вимогу відповідача від 05.12.2011 № Ю-316У про сплату філією «Васильківська дорожня експлуатаційна дільниця»ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»заборгованості з єдиного внеску в розмірі 121243,46 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2012 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з даними спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13204494 позивач має відокремлені підрозділи, в тому числі, філію «Васильківська дорожня експлуатаційна дільниця»ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ідентифікаційний код 33690212, місцезнаходження: 08630, Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, пров. Вишневий, 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 у справі №44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію); зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (а.с. 9-11).

Відповідачем винесено вимогу від 05.12.2012 № Ю316У про сплату філією «Васильківська дорожня експлуатаційна дільниця»ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»заборгованості з єдиного внеску в розмірі 121243,46 грн. за жовтень 2011 року.

Зазначена вимога від 05.12.2012 № Ю316У про сплату заборгованості з єдиного внеску в розмірі 121243,46 грн., прийнята відповідачем щодо заборгованості філії «Васильківська ДЕД»ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»зі сплати єдиного внеску станом на 05.12.2011, тобто після ведення мораторію.

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску за жовтень 2011 року є поточним зобов'язанням та повинна сплачуватись ним в загальному порядку.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; що не нараховуються неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів); що суму заборгованості по єдиному внеску за жовтень 2011 року ним сплачено в листопаді 2011 року, яку відповідачем помилково зараховано в рахунок погашення заборгованості з єдиного внеску за серпень 2011 року.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Позивач є платником єдиного внеску відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(далі - Закон) та у відповідності до ч. 3 цієї статті є страхувальником для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої цієї статті. Згідно ч. 4 ст. 5 цього ж Закону відповідач набув обов'язок платника єдиного внеску з дня державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до пункту 6.2 - 6.3. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки у випадках, зокрема якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем протиправно не сплачена сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2011 року у розмірі 121243,46 грн. по вимозі про сплату боргу від 05.12.2012 № Ю316У.

З приводу доводів апелянта про те, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; що не нараховуються неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) -колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№2343-XII (далі -Закон №2343-XII) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів -зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону №2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (абзац перший). Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (абзац другий).

Колегія суддів зазначає, що наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання, тобто дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а відповідач є поточним кредитором, а за зобов'язаннями поточних кредиторів, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З приводу доводів апелянта про те, що суму заборгованості по єдиному внеску за жовтень 2011 року ним сплачено в листопаді 2011 року, яку відповідачем помилково зараховано в рахунок погашення заборгованості з єдиного внеску за серпень 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем не надано суду належних доказів (платіжного доручення із зазначенням суми та призначення платежу) на підтвердження сплати ним в листопаді 2011 року заборгованості по єдиному внеску за жовтень 2011, а тому його доводи, в цій частині, є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності оскаржуваного рішення, а відповідач довів обґрунтованість своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.