Постанова

від 26.03.2012 по справі 2а-2426/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2012 р. о 10:00

Справа №2а-2426/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим          

до   Редакції газети "Кримська газета"              

про стягнення

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Редакції газети "Кримська газета" (далі - відповідач) про стягнення 2385,55 грн.

Позов мотивовано наявністю у відповідача заборгованості зі сплати сум штрафних санкцій, застосованих 06.12.2011 року на підставі п.2 ч.9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV.

Ухвалами суду від 02.03.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляду справи за його відсутності.

Представник відповідача  у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляду справи за його відсутності.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. ст. 122, 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 22260664, є платником страхових внесків у розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV  (далі – Закон №1058).

Відповідно до п. п. 4, 6 ч. 2 статті 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 ст. 20 цього Закону передбачено обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 3 постанови правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року N 22-2, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за N 1014/18309 встановлено, що звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за звітні періоди до 1 січня 2011 року подаються у строки та за формами, встановленими Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 N 26-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за N 1136/17152.

Пунктом 3.1 вказаного Порядку встановлено обов'язок страхувальників, до виду яких відноситься відповідач подавати до органів Пенсійного фонду звіт щодо сум нарахованих внесків не пізніше 20  числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 2 ч.9 статті 106 Закону №1058 (у редакції, чинній до 01.01.2011 року) , за  несплату (неперерахування)  або  несвоєчасну  сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків,  у тому  числі  донарахованих  страхувальниками  або  територіальними органами  Пенсійного  фонду,  накладається  штраф  у  розмірі   10 відсотків  своєчасно  не сплачених сум.

На підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 позивачем прийнято рішення від 06.12.2011 року  №2080 про застосування до відповідача фінансових санкцій на суму 2385,55 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.12.2010 року по 19.01.2011 року (а.с. 5), вказане рішення отримано відповідачем 08.12.2011 року.

Суд звертає увагу сторін на те, що в позовній заяві вказано, що санкції, про стягнення яких заявлено позов, застосовано за ненадання звітності до системи персоніфікованого обліку, однак надане позивачем рішення №2080 від 06.12.2011 року суперечить змісту обставин, вказаних у позовній заяві.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам суд встановив таке.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011 року.

Відповідно, з 01.01.2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків (подання звітності про нараховані страхові внески), допущених до 01.01.2011 року, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені не чинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином.

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені після 01.01.2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Приймаючи до уваги, що позивачем рішенням № 2080 від 06.12.2011 року відповідачу нарахований штраф на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за  порушення, вчинене до і після 01.01.2011 року,  враховуючи, що зазначена норма закону вже втратила чинність,  суд дійшов висновку, що її застосування з 01.01.11 року суперечить статті 58 Конституції України.

Завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади (стаття 2 КАС України).

Законність рішення позивача в судовому засіданні не доведена, навпаки, суд дійшов висновку про неправомірність застосування до відповідача фінансових санкцій, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача незаконно застосованих фінансових санкцій не можуть бути задоволені адміністративним судом.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.     

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови,  а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.  

Суддя                                                                Циганова Г.Ю.