Постанова

від 15.03.2012 по справі 2а-0870/11059/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15 березня 2012 року   12:04                                   Справа №  2а-0870/11059/11

 Запорізький   окружний  адміністративний  суд

у складі: головуючого - судді   Чернової Ж.М.

    при секретарі                Батигіні О.В.

за участю:

від позивача:  Галька Н.О.

від відповідача:  Малахова В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя  адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтажвентиляція»

до: Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області

про: визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,  

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтажвентиляція» до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області, в якій позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 №0001171601.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить задовольнити позовні вимоги. В обґрунтовання своїх вимог посилається на те, що строк подачі уточнюючого розрахунку не є пропущеним та складає 1095 днів, а ні 365, як стверджує відповідач, у зв'язку з тим, що у жовтні 2008 року позивачем було вже сформовано податковий кредит з врахуванням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у запереченні. Вважає оскаржуване рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.160 КАС України, 15.03.2012 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Камертон”.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.07.2011 відповідачем була проведена перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість та складено відповідний акт за №218/16-011/32715691.

Згідно висновків, які були викладені в акті перевірки визначено, що дані камеральної перевірки свідчать про завищення суми податкового кредиту, в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2008 року (від 17.06.2011 №9003933974) в частині неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок «простроченої» податкової накладної у сумі 280,00грн.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з абзацом 3 пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

ТОВ «Проммонтажвентиляція» в порушення вимог п.50.1 ст.50 та абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України несвоєчасно віднесено до складу податкового кредиту податкову накладну на суму 1400,00грн. (ПДВ 280,00грн.), виписану постачальником за період, що перевищив 365 календарних днів з дати виписки.

За результатами перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 №0001171601 про збільшення підприємству суми грошових зобов'язань з ПДВ на  280,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 70,00грн.  

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач здійснив процедуру адміністративного оскарження спірних рішень. Рішення відповідача про результати розгляду податкового повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

З матеріалів справи встановлено, що проведеною перевіркою встановлено  порушення   позивачем вимог абз.2 пп. 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Вказане порушення, як зазначає відповідач, виникло у зв'язку з тим, що в червні 2011 року в уточнюючому розрахунку по декларації за жовтень 2008 року позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 280,00грн. по податковим накладним виписаним: ТОВ "РЕДІЛ-1" на суму 1400,00грн. (ПДВ 280,00грн.) за період, що перевищив 365 днів, що свідчить про завищення суми податкового кредиту.

З аналізу матеріалів справи, судом встановлено наступне.

У  жовтні 2008 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на основі оформленої у 2008 році податкової накладної, виписаної  Приватним підприємством "ПРОМТЕХБУД- ПОСТАЧ", на суму 1400,00грн. (ПДВ 280,00грн.), діяльність якого була визнана фіктивною.

У  червні 2011 позивач надав уточнюючий розрахунок, в якому  змінив податкову накладну, виписану Приватним підприємством "ПРОМТЕХБУД- ПОСТАЧ", на суму 1400,00грн. (ПДВ 280,00грн.), на іншого контрагента, яким було виписано податкову накладну у 2008 році, а саме ТОВ "РЕДІЛ-1" .

Щодо визначення нормативно-правових актів, які регулюють вище зазначені правовідносини слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Що стосується законних підстав подавати уточнюючий розрахунок у 2011 році по податковій накладній, яка виписана у 2008 році, про що зазначає позивач, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримує право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених положень закону вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено порядок самостійного узгодження податкового зобов'язання, згідно до п.5.1 якої податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Наведеною нормою також встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлений строк давності 1095 днів.

Відповідно, саме з моменту виписки податкової накладної тобто з 2008 року у позивача виникло право на податковий кредит, яке він мав право реалізувати протягом 1095 днів, шляхом включення цієї податкової накладної до податкової декларації та саме протягом цього періоду вносити уточнення до податкової декларації.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що дійсно право на подачу уточнюючого розрахунку зберігається протягом 1095 днів по податковим накладним, які виписані до набрання чинності ПК України. Проте, не погоджується з доводами щодо можливості включення до уточнюючого розрахунку тих податкових накладних, які не були підставою для формування податкового кредиту в раніше поданих деклараціях.

Відповідно, суд не погоджується з позицією відповідача, щодо застосування до позивача п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно якого у разі коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, у зв'язку з тим, що слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент вчинення відповідних дій.

Що стосується застосування ст.198 ПК України слід зазначити, що ця норма не  пом'якшує відповідальність особи, тому застосовувати цю норму, можливо до тих правовідносин, які виникли після набрання чинності ПК України, тобто до податкових накладних, які виписані після набрання чинності ПК України.

          Не погоджується суд і з обґрунтуванням відповідача щодо неналежності оформлення податкових накладних Приватним підприємством "ПРОМТЕХБУД- ПОСТАЧ", діяльність якого визнано фіктивною, та «РЕДІЛ-1», реєстрацію якого  скасовано 10 травня 2011 року, а в Виконавчому комітеті та 03 червня 2011 року ліквідовано як платника податків.

Доказів, щодо фіктивності господарської діяльності позивача з Приватним підприємством "ПРОМТЕХБУД- ПОСТАЧ" відповідачем  суду надані не були, крім того, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення було не фіктивність господарської діяльності зазначеного підприємства, тому суд не приймає цей факт, як належне обґрунтування правової позиції відповідача. Щодо припинення реєстрації іншого контрагента у 2011 році, після оформлення податкової накладної у 2008 році, суд вважає, що ніяким чином це не порушує порядок оформлення податкових накладних.  

Однак, суд погоджується з тим фактом,  що правопорушення, щодо завищення суми податкового кредиту дійсно мало місце та вірно встановлено відповідачем, але вважає, що порушення виникло не у зв'язку з пропуском строку 365 днів, як зазначає відповідач, а у зв'язку з відсутністю законних підстав включати до уточнюючого розрахунку тих податкових накладних, які не були підставою для формування податкового кредиту в деклараціях. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова  накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У податковій декларації за жовтень 2008 року підставою для нарахування податкового кредиту була податкова накладна виписана Приватним підприємством "ПРОМТЕХБУД- ПОСТАЧ". В уточнюючому розрахунку до зазначеної декларації у червні 2011 року позивач змінює контрагента позивача Приватне підприємство "ПРОМТЕХБУД-ПОСТАЧ" на іншого - ТОВ "РЕДІЛ-1" та відповідно зазначає підставу для нарахування податкового кредиту податкову накладну виписану останнім контрагентом, тобто в уточненому розрахунку позивач змінює підставу нарахування податкового кредиту, яка була зазначена у податковій декларації ще у 2008 році.

Згідно приписів статті 50 ПК України яка передбачає загальні підстави, внесення змін до податкової звітності. Так пунктом 50.1 вищенаведеної стаття передбачено: «У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку».

З аналізу даної норми, зрозуміло, що уточнюючий розрахунок подається лише у випадку коли була виявлена помилка.

Згідно розділу 4 Наказу № 41 Державної податкової служби України від  25.01.2011 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який діяв на час подання уточнюючого розрахунку:

1. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу)  платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

2. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.

3. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що уточнюючий розрахунок подається в тому випадку, коли виявлені помилки, які містяться у раніше поданих деклараціях.

Що вважати помилкою, законодавець чіткого визначення не надає, однак поняття термінів "арифметична та методологічна помилка" були викладені в листах Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001        №06-10/167 і ДПА України від 06.07.2001 №9018/7/23-3317.  Згідно з якими під терміном "арифметична помилка" слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо). Під "методологічною помилкою" слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

В уточненому розрахунку у червні 2011, який був поданий позивачем, був змінений контрагент та зазначені інші податкові накладні, тобто суд не вважає це виправленням помилки, а вважає це зміненою підстави для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, податкові накладні відповідного контрагента, які раніше не були використані як підстава для нарахування податкового кредиту у податкових деклараціях,  можуть бути віднесені до складу податкового кредиту в іншій декларації, протягом встановленого законодавством строку.

Відповідно суд приходить до висновку, що позивачем порушений пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не можна вважати виправленням помилки, включення податкових накладних виписаних іншими контрагентами, які не були підставою для формування податкового кредиту в декларації за 2008 рік, до якої подавався уточнюючий розрахунок у 2011 році.

Суд враховуючи те, що правопорушення відповідачем виявлено та встановлено вірно, тому підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податкового зобов'язання в розмірі 280,00грн. - не вбачає.

З приводу штрафних санкцій позивач окремо зазначив щодо неправомірності застосування норм Податкового кодексу, не враховуючи Прикінцевих та перехідних положень цього кодексу.

Враховуючи те, що сума грошового зобов'язання за основним платежем скасована не була, тому суд вважає за необхідне зазначити наступне: штрафна санкція повинна застосовуватися на момент виявлення правопорушення, тобто на момент подачі уточнюючого розрахунку, а саме до 30 червня 2011 рік, тобто коли вже набрав чинності Податковий Кодекс України.

Згідно підрозділу 10 п.7 Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства  за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно з застосуванням відповідачем до позивача штрафної санкції у розмірі 70,00грн. суд не може погодитись.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних  повноважень  обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує  проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є частково обґрунтованим, а тому адміністративний позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 160- 167 КАС України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати нечинним  податкове повідомлення – рішення прийняте Державною податковою інспекцією у м.Енергодар Запорізької області   №0001171601 від 28.07.2011, в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтажвентиляція» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 69 (шістдесят дев'ять) грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтажвентиляція»  (код ЄДРПОУ 32715691)  частину сплаченого судового збору у сумі 15 (п'ятнадцять) гривень 66 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.          

Постанова виготовлена у повному обсязі 20.03.2012.

Суддя                                                                                  Ж.М.Чернова