Ухвала

від 05.03.2012 по справі 2а-2955/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

05 березня 2012 року                                                                       № 2а-2955/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом  

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

 до

Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»

 про

стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

29 лютого 2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва звернулась до суду з позовом про стягнення з ТОВ «С.М.С.-Груп»заборгованості з податку на прибуток у розмірі 6 649,00 грн.; штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосованих до відповідача рішенням від 31.12.2010 року №0006852304 в розмірі 2 951,85 грн.; адміністративного штрафу, застосованого до відповідача рішенням від 31.12.2010 року №0006842304 в розмірі 3 400,00 грн.; штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосованих до відповідача рішенням від 22.07.2010 року №0002832304 в розмірі 2 518,71 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем у добровільному порядку не сплачено податкові зобов'язання і фінансові санкції визначені у рішеннях, що і стало підставою для звернення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва до суду із даним позовом.

Відповідно до п.5, п.6 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі –КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення) та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду в частині вимог щодо стягнення штрафних санкцій, визначених у рішеннях від 31.12.2010 року №0006852304 в розмірі 2 951,85 грн., від 31.12.2010 року №0006842304 в розмірі 3 400,00 грн. та від 22.07.2010 року №0002832304 в розмірі 2 518,71 грн., а також щодо наявності підстав застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановлених статтею 100 КАС України або визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом  суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду із даним позовом для ДПІ у Дарницькому районі м. Києва (крім іншого) слугував факт несплати товариством штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до відповідача за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки рішенням від 31.12.2010 року №0006852304 в розмірі 2 951,85 грн.; адміністративного штрафу за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», застосованого до відповідача рішенням від 31.12.2010 року №0006842304 в розмірі 3 400,00 грн.; штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосованих до відповідача рішенням від 22.07.2010 року №0002832304 в розмірі 2 518,71 грн.

Наведені рішення прийняті ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі акта (довідки) перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №843/26/51/23/36824654 від 24.12.2010 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «С.М.С.-Груп»вимог п.13, п.8, п.9, п.3 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(рішення №0006852304 від 31.12.2010 року на суму 2 951,85 грн.) та статті 152 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(рішення №0006842304 від 31.12.2010 року).

Рішення №0002832304 від 22.07.2010 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 2 518,71 грн. прийнято податковим органом на підставі акта №383/26/51/23/36824654 від 19.07.2010 року, яким встановлено факт порушення товариством вимог ч.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Вказані порушення мали місце у 2010 році.

Застосовані на підставі наведених норм штрафні санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України), оскільки згідно з ст.ст.14, 15 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні господарських операцій та за порушення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, не входять до складу загальнодержавних чи місцевих податків, тому дані штрафні санкції не є податковим зобов'язанням.

Відповідно до першого абзацу преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не розповсюджуються на правовідносини, що виникають у зв'язку з порушенням вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та з приводу застосування штрафних (фінансових) санкції на підставі наведених законів, а також щодо стягнення таких санкцій у судовому порядку у зв'язку з непогашенням їх у добровільному порядку.

Відтак, і строки давності, визначені в статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до позовів податкового органу про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій не можуть бути застосовані.

Також слід зазначити, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (надалі –ПК України) і відповідно до закріплених в статті 1 положень сфера його дії розповсюджується на відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, Кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

В своєму рішенні Конституційний суду України зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Податковий кодекс України не містить вказівки про надання йому зворотної сили в часі щодо правовідносин у зв'язку із застосуванням санкцій, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»і на процедуру їх стягнення в судовому порядку, відтак, положення ПК України розпочали свою дію з моменту набрання цим актом чинності –з 01.01.2011 року.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 24.11.2011р. № 2198/11/13-11 зазначає, що зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Вищий адміністративний суд України і Верховний Суд України у своїх рішеннях зазначають про необхідність урахування строків звернення до адміністративного суду, встановлених саме статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про стягнення санкцій, нарахованих відповідно рішень податкової інспекції прийнятих на підставі і за порушення вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(ВАСУ: ухвала від 22.04.2010р. у справі К-15217/08; ухвала від 18.01.2011р. у справі К-21964/07; ухвала від 04.03.2010 року у справі К-9283/07; ухвала від 28.01.2010 року у справі К-39337/09; інформаційний лист від 20.07.2010 №1112/11/13-10. ВСУ: №21-28а10 від 22.04.2010 р.; №21-32а11 від 16.05.2011 року).

Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції як на момент застосування штрафних санкцій, так і на день звернення позивача до суду із даним позовом) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, про стягнення штрафних санкцій, застосованих позивачем рішеннями від 22 липня 2010 року і 31 грудня 2010 року податкова інспекція звернулася з адміністративним позовом лише 29 лютого 2012 року (через більше ніж 1 рік), тобто з пропуском строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, доводів на обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, а саме, існування обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення позивачем не наведено, доказів на підтвердження існування таких обставин до позовної заяви не додано.

Згідно ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України

 від 17.11.2011 р. № 4054-VI, що набрав чинності 31.12.2011 року) закріплено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (ч.1 ст.100 КАС України).

З огляду на встановлений на підставі викладених в позовній заяві доводів та доданих до нього матеріалів і з врахуванням положень законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, доведений факт невчасного звернення податкового органу до суду із даним позовом, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосованих до відповідача рішенням від 31.12.2010 року №0006852304 в розмірі 2 951,85 грн.; адміністративного штрафу, застосованого до відповідача рішенням від 31.12.2010 року №0006842304 в розмірі 3 400,00 грн.; штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосованих до відповідача рішенням від 22.07.2010 року №0002832304 в розмірі 2 518,71 грн.

Керуючись ст.ст.99, 100, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,–

У Х В А Л И В:

Залишити без розгляду позовну заяву Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосованих до відповідача рішенням від 31.12.2010 року №0006852304 в розмірі 2 951,85 грн.; адміністративного штрафу, застосованого до відповідача рішенням від 31.12.2010 року №0006842304 в розмірі 3 400,00 грн.; штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосованих до відповідача рішенням від 22.07.2010 року №0002832304 в розмірі 2 518,71 грн.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки визначені статтею 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст.185-187 КАС України.

          Суддя                                                                            Н.А. Добрівська