Постанова

від 13.03.2012 по справі 2а-1582/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 13 березня 2012 року           13:50           № 2а-1582/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Флеш”

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 лютого 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Флеш” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Фірма “Флеш”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23 січня 2012 року №0000342304.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1582/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 лютого 2012 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів.

В судове засідання 06 березня 2012 року не прибув представник відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 06 березня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23 січня 2012 року №0000342304 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом другим пункту 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Фірма “Флеш” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 462 914,00 грн., в тому числі за основним платежем –3 571 331,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –892 583,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 11 січня 2012 року №25/23-04/19034993 “Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Флеш”, (код за ЄДРПОУ 19034993) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю “Полісад” (код ЄДРПОУ 34750675) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2009 по 31.03.2010 року” (далі по тексту –Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що згідно листа УПМ ДПА у м. Києві від 10 січня 2011 року №127/7/26-5015 висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 06 січня 2012 року №9 встановлено, що підписи, виконані від імені директора ТОВ “Полісад” –ОСОБА_1 на договорі підряду, договорі поставки, податкових накладних виконані не ОСОБА_1

Наведена інформація стала підставою для зазначення в Акті перевірки висновку про порушення ТОВ “Фірма “Флеш” підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 3 570 331,00 грн., в тому числі: лютий 2009 року –898 552,00 грн., березень 2009 року –499 132,00 грн., квітень 2009 року –333 881,30 грн., травень 2009 року –231 742,10 грн., червень 2009 року –243 247,70 грн., липень 2009 року –141 087,50 грн., серпень 2009 року –211 925,50 грн., вересень 2009 року –307 600,70 грн., жовтень 2009 року – 277 445,20 грн., листопад 2009 року –307 793,50 грн., грудень 2009 року –32 691,00 грн. та березень 2010 року –85 223,00 грн.

Позивач вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: господарські операції з ТОВ “Полісад” є реальними та відповідають дійсному економічному змісту; порушення податкового чи іншого законодавства контрагентом позивача та порушення кримінальної справи стосовно підприємства-контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит; почеркознавча експертиза, результати якої викладені у висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 06 січня 2012 року №9, здійснена з порушенням вимог законодавства щодо порядку проведення почеркознавчої експертизи, тому такий висновок не може вважатись достовірним.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між ТОВ “Фірма “Флеш” та ТОВ “Полісад” та наявність спеціальної податкової правосуб'єктності зазначених сторін, зокрема, статусу платника податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до господарського договору поставки №П-261-1, укладеного 26 січня 2009 року між ТОВ “Фірма “Флеш” (покупець) та ТОВ “Полісад” (постачальник), постачальник зобов'язується передати покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму; предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах постачальника.

Відповідно до договору підряду №П 242-1, укладеного між ТОВ “Фірма “Флеш” (замовник) та ТОВ “Полісад” (підрядчик), останній зобов'язується виконати роботи по збиранню меблів у відповідності до умов цього договору; об'єкти та перелік робіт визначаються у нарядах, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ “Полісад” поставило позивачеві меблі в асортименті (м'які меблі, шафи, полиці, комоди, меблеві гарнітури тощо); згідно з актами виконаних робіт і нарядів на збирання меблів ТОВ “Полісад” надало позивачу послуги з по збиранню меблів; всього поставлено меблів та надано послуг на загальну суму 21 460 572,00 грн.

ТОВ “Полісад” виписало на адресу ТОВ “Фірма “Флеш” податкові накладні, датовані лютим-листопадом 2009 року та лютим 2010 року, на загальну суму 21 460 572,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –3 576 762,01 грн.

В оплату за поставлені меблі виконані ТОВ “Фірма “Флеш” перерахувало на рахунок ТОВ “Полісад” грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку та платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України “Про  податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий-грудень 2009 року та березень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Полісад”, у зв'язку з придбанням товару (меблів) та послуг (по збиранню меблів).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “Полісад” - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ “Полісад” станом на день вирішення спору зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем підрядних робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (що діяв на момент здійснення спірних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності ТОВ “Фірма “Флеш” є оптова та роздрібна торгівля меблями, посередництво в торгівлі меблями.

Позивач займає провідну позицію на ринку меблів, має мережу меблевих точок продажу, зокрема, в торгових центрах “Аракс”, “6-й елемент”, “4Room”, меблевих центрах “Флеш”, в яких представлений широкий асортимент меблів;; має свій веб-сайт –www.flashmeb.com, на якому міститься загальнодоступна інформація про позивача та його діяльність.

Суд встановив, що придбані у ТОВ “Полісад” меблі реалізовані позивачем на адресу третіх осіб (юридичних, фізичних), зокрема, через роздрібну мережу.

На підтвердження реальності здійснених операцій ТОВ “Фірма “Флеш” надало в матеріали справи копії товарних чеків, товарно-транспортних накладних, виписок банку.

При цьому відповідач проти реальності спірних господарських операцій не заперечував та сам зазначив у Акті перевірки про обставини реалізації позивачем придбаного товару кінцевим споживачам.

Доказів на підтвердження відсутності у ТОВ “Полісад” можливостей здійснювати поставку меблів на адресу позивача відповідачем не надано.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції ТОВ “Фірма “Флеш” з ТОВ “Полісад” здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, підтверджені необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами, а товари (меблі) придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 06 січня 2012 року №9, відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ “Полісад” –ОСОБА_1 на копіях податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ “Фірма “Флеш” та копіях господарських договорів, укладених між ТОВ “Полісад” та ТОВ “Фірма “Флеш”, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, оскільки такий висновок, складений під час розслідування кримінальної справи, виступає доказом відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, на підставі якою орган дізнання, слідчий і суд можуть встановити наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Необґрунтованими є також посилання відповідача на постанову заступника прокурора Шевченківського району міста Києва від 21 лютого 2012 року про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ “Фірма “Флеш” за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, оскільки, на переконання суду, порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “Фірма “Флеш” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий-грудень 2009 року та березень 2010 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак збільшення ТОВ “Фірма “Флеш” суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладення штрафу є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23 січня 2012 року №0000342304 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Фірма “Флеш” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Флеш” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 23 січня 2012 року №0000342304.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Флеш” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     В.А. Кузьменко