Рішення

від 20.06.2008 по справі 34/78-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/78-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.08р.

Справа № 34/78-08

За позовом  ЮНІВЕРСАЛ ТРЕЙД ЕНД ПРОДАКШНЗ КАМПАНІ ЛТД(UNIVERSAL TRADE & PRODUCTIONS COMPANY LTD.), Лондон 

до  відповідача-1:Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

відповідача-2:Акціонерного товариства закритого типу "Дніпропетровський будинок торгівлі", м. Дніпропетровськ 

про визнання договору оренди землі недійсним

Суддя  Примак С.А.

Представники:

  Від позивача - Фененко Я.В., предст., дов. №02/05 від 05.05.2008р. Від відповідача 1- Бірюк Л.В., предст., дов. №4/11-556 від 28.12.2007р.

  Від відповідача 2- Потопахіна О.А., предст., дов. №3 від 12.05.2008р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до Дніпропетровської міської ради,  Закритого акціонерного товариства „Дніпропетровський будинок торгівлі” про визнання договору оренди землі  б/н  від 19.07.2001р.- недійсним.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що 20 березня 2007 року  між ним та Компанією „FUNWARD TRADE AND INVESTMENT CORP.” було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., та зареєстрований в реєстрі за № 1000.

За умовами вказаного договору позивач придбав у власність частину будівлі магазину літ. А-5, А1-1, А2-1, а -1, а1-4, а2-5, а3-4, а4-5, а5-1, а6-1, частину адміністративної будівлі літ. Б-2: поз. 1-3, 5-8, 11, літ. В-1, Ж, З, И, К, О, літ. Г; Д; Р, С, Т, І, Ч, Щ, Ш, Ю, що знаходяться за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Газети „Правда”, буд. 51.

Пунктом 5 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його державної реєстрації. Право власності у покупця виникає з моменту підписання цього договору та державної реєстрації правочину. Укладений договір було зареєстровано у державному реєстрі правочинів. Придбане позивачем за вищезазначеним договором майно було в подальшому зареєстроване у КП „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”. Позивач на сьогоднішній день є власником придбаного ним за договором майна.

Пізніше позивачу стало відомо, що земельна ділянка, на якій розташовані придбані ним за договором об'єкти нерухомості передана в оренду відповідачу –Закритому акціонерному товариству „Дніпропетровський будинок торгівлі” за договором оренди земельної ділянки від 19.07.2001 року, укладеним між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та Закритим акціонерним товариством „Дніпропетровський будинок торгівлі”, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., та зареєстрований в реєстрі за № 792.

За умовами договору оренди земельної ділянки відповідач –Дніпропетровська міська рада, надав, а відповідач - Закрите акціонерне товариство „Дніпропетровський будинок торгівлі”, прийняв у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,7833 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, просп. Газети „Правда”, 51.

Пунктом 2.1. договору оренди земельної ділянки визначено, що земельну ділянку надано в оренду до 17.05.2016 року.

Таким чином, позивач вважає договір оренди земельної ділянки таким, що порушує його законні права та інтереси, як власника майна, яке перебуває на цій земельній ділянці, а отже він підлягає визнанню недійсним.  

Відповідач 1 –Дніпропетровська міська рада , відзиву  на  позов  не  надав.

Відповідач 2 –  Закрите акціонерне товариство „Дніпропетровський будинок торгівлі”, відзив на позов надав, у якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

            Господарський  суд  згідно  з  вимогами ст.75  ГПК  України  розглядає  справу  за  наявними  в  ній  матеріалами.

   Відповідно  до  вимог ст.85 ГПК  України  у  судовому  засіданні  12.06.2008р.  було оголошено  вступну  та  резолютивну  частину  рішення.

  Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2007 року  між Компанією „FUNWARD TRADE AND INVESTMENT CORP.” та позивачем було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., та зареєстрований в реєстрі за № 1000.

За умовами договору позивач купив частину будівлі магазину літ. А-5, А1-1, А2-1, а -1, а1-4, а2-5, а3-4, а4-5, а5-1, а6-1, частину адміністративної будівлі літ. Б-2: поз. 1-3, 5-8, 11, літ. В-1, Ж, З, И, К, О, літ. Г; Д; Р, С, Т, І, Ч, Щ, Ш, Ю, що знаходяться за адресою                                 м. Дніпропетровськ, пр. Газети „Правда”, буд. 51.

Пунктом 5 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його державної реєстрації. Право власності у покупця виникає з моменту підписання цього договору та державної реєстрації правочину.

Укладений договір було зареєстровано у державному реєстрі правочинів, про що свідчить Витяг з Державного реєстру правочинів № 3713646. Придбане позивачем за вищезазначеним договором майно було в подальшому зареєстроване у КП „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14559806 від 15.05.2007 року.

Таким чином, позивач на сьогоднішній день є власником придбаного ним за договором майна.

Пізніше позивачу стало відомо, що земельна ділянка, на якій розташовані придбані ним за договором об'єкти нерухомості передана в оренду відповідачу –Закритому акціонерному товариству „Дніпропетровський будинок торгівлі” за договором оренди земельної ділянки від 19.07.2001 року, укладеним між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та Закритим акціонерним товариством  „Дніпропетровський будинок торгівлі”, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., та зареєстрований в реєстрі за № 792.

За умовами договору оренди земельної ділянки відповідач –Дніпропетровська міська рада, надав, а відповідач –Закрите акціонерне товариство „Дніпропетровський будинок торгівлі”, прийняв у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,7833 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, просп. Газети „Правда”, 51.

Пунктом 2.1. договору оренди земельної ділянки визначено, що земельну ділянку надано в оренду до 17.05.2016 року.

Відповідно до статті 12 Закону України „Про оренду землі” (в редакції, що була чинною на момент укладення спірного договору), договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Згідно статті 13 Закону України „Про оренду землі” (в редакції, що була чинною на момент укладення спірного договору),  договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі.  Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням.

Частиною 2 ст. 14 Закону України „Про оренду землі” (в редакції, що була чинною на момент укладення спірного договору),  визначено виключний перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірний договір оренди земельної ділянки укладено з урахуванням вимог Закону України „Про оренду землі” (в редакції, що була чинною на момент укладення спірного договору),  зокрема у договорі викладено всі істотні умови, він укладений у письмовій формі, посвідчений нотаріально, план земельної ділянки за матеріалами земельно-кадастрової інвентаризації є невід'ємною частиною договору, договір оренди було узгоджено з начальником Управління земельних ресурсів та здійснено його державну реєстрацію за № 1114 від 19 липня 2001 року, а відтак такий договір  суд  вважає  укладеним  згідно  діючого  законодавства.

Згідно ч. 2 статті 7 Закону України „Про оренду землі” (в редакції, що була чинною на момент укладення спірного договору),  підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.

Визначена договором оренди земельна ділянка була надана відповідачу –Закритому акціонерному товариству „Дніпропетровський будинок торгівлі” у користування на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради „Про вилучення земельних ділянок із землекористування Акціонерного товариства закритого типу „Дніпропетровський будинок торгівлі” код ЄДРПОУ 05475713, та внесення змін у рішення виконкому міської ради від 16.07.98 № 1297 „Про надання земельних ділянок по пр. Газети „Правда”, 51 у спільне тимчасове користування акціонерному товариству закритого типу „Дніпропетровський будинок торгівлі” від 17.05.2001  року № 1106.Таким  чином  дана земельна  ділянка  була  передана  в  оренду відповідно  до  вимог ст.7  Закону  України  „Про  оренду  землі” ( в  редакції  що  була  чинною  на  момент  укладення  спірного  договору) за  рішенням орендодавця.

Крім  цього  господарський  суд  вважає   зауважити  наступне:

- статтею 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України регламентовано, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

У  відповідності до  ч.2 ст.215  ЦК  України  недійсним  є  право чин, якщо  його  недійсність  встановлена  законом. У  цьому  разі  визнання  такого  право чину  недійсним  судом  не  вимагається. Або ж за  правилами ч.3 зазначеної  статті, якщо недійсність  право чину  прямо  не  встановлена законом, але  одна  із  сторін  або  інша  заінтересована  особа заперечує  його дійсність  на підставах, встановлених  законом, такий  право чин  може  бути  визнаний  судом недійсним ( оспорюваний  правочин).    

Згідно  положень ст.216 ЦК  України  у  разі  недійсності  право чину  кожна  із  сторін  зобов'язана  повернути  другій  стороні  у  натурі  все, що  вона  одержала  на  виконання  цього  правочину , а  в  разі  неможливості  такого  повернення - відшкодувати  вартість  того, що  одержано, за цінами, які існують  на  момент відшкодування.

Таким  чином, наслідком  недійсності  право чину, за  загальним  правилом, є  застосування  до  сторін  право чину  двосторонньої  реституції:  повернення  орендарем  орендодавцю земельної  ділянки  за  актом  прийому-передачі, а  орендарю грошових  коштів  сплачених  за  оренду  землі.

Господарський  суд  прийшов  до  наступного  висновку , що   права  особи  яка  не  є  стороною  по  договору  оренди   земельної  ділянки, не  підлягають захисту шляхом задоволення позову  про  визнання  договору  оренди  землі недійсним стороною  якого  та  не  є , тобто  з  застосуванням правового  механізму, встановленого ст.216 ЦК  України, які  стосується  лише  його  учасників  та  не  можуть   поширюватись на  права  позивача, незалежно  від  того, чи  відповідає  спірна  угода  закону.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами у судове засідання, та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні,   суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 33, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

    Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя

 С.А. Примак

Рішення підписано 03.07.2008р.