Ухвала

від 14.03.2012 по справі 2-а-11439/09/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 березня 2012 р.

Справа № 2-а-11439/09/2170

Категорія:8.2.9

Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу підприємства "Херсонська Універсальна база Облспоживспілки" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом підприємства "Херсонська Універсальна база Облспоживспілки" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним  податкового повідомлення – рішення № 0000302301/0 від 23 січня 2009 року про зобов'язання із земельного податку юридичних осіб в сумі 76117 грн. 99 коп. про стягнення фінансовий санкцій, –

             ВСТАНОВИЛА:

У липні 2009 року підприємство "Херсонська Універсальна база Облспоживспілки" звернулось з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0000302301/0 від 23 січня 2009 року про визначення податкового зобов'язання із земельного податку юридичних осіб у сумі 50745, 33 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 25372, 66 грн.,  всього на загальну суму 76117 грн. 99 коп. Рішення було прийнято згідно із підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.2  пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21.12.2000  № 2181-ІІІ "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" та згідно із ст.ст. 2, 7, 14, 15, 17 Закону України від 03.07.1992 "Про плату за землю" на підставі висновків акту невиїзної документальної перевірки від 22.12.2008 № 3852/23-8/31918449. Посадові особи ДПІ здійснили перевірку повноти нарахування і плати за землю позивачем за період з 01.04.2005  по 30.09.2006  та встановили не нарахування та несплату до бюджету земельного податку позивачем, в результаті чого занижено земельний податок в сумі 50748,33 грн. в т.ч. за період з 01.04.05 по 31.12.05 в сумі 24932.66 грн., за період з 01.01.06 по 30.09.06 в сумі 25812,67 грн.

Позивач уважав спірне рішення таким, що не відповідає чинному законодавству. Статтею 18 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. У зв'язку з тим, що підприємство "Херсонська Універсальна база Облспоживспілки" не було своєчасно залучено до сплати земельного податку, ДПІ у м. Херсоні могла донарахувати податкові зобов'язання по сплаті земельного податку, на думку позивача, лише за два попередні роки до закінчення невиїзної документальної перевірки.   

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року в задоволенні позовних було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду підприємство "Херсонська Універсальна база Облспоживспілки" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що  підприємство "Херсонська Універсальна база Облспоживспілки" створено на підставі постанови правління Херсонської обласної спілки споживчих товариств від 07.05.2002 року № 71 шляхом реорганізації спільного підприємства "Херсонська оптово-торгівельна база торгівлі та громадського харчування" та є його правонаступником. Позивач є правонаступником прав та обов'язків СП "Херсонська оптово-торгівельна база торгівлі та громадського харчування", в тому числі позивачу передані основні засоби, будівлі та споруди Херсонської спілки споживчих товариств, які раніш належали госпрозрахунковій гуртово-торговельній базі торгівлі і громадською харчування і знаходились на земельних ділянках площею 2,0006 га, у тому числі 1,0008 га по вул. Нафтовиків, 11, та площею 0,9998 га по вул. Нафтовиків, 2. Управлінням податкового контролю юридичних осіб ДПА у Херсонській області у вересні 2007 року було проведено планову документальну перевірку підприємства "Херсонська Універсальна база Облспоживспілки" за період з 01.04.2005 по 20.09.2006, про що складено акт від 13.09.2007 р. № 2470/23-6. Під час проведення планової документальної перевірки порушень Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ "Про плату за землю" не виявлено. Перевіряючими посадовими особами направлялися запити до виконавчого комітету Херсонської міської ради, але на момент завершення перевірки відповіді на запити отримані не були.  

28.09.2007 року від виконавчого комітету Херсонської міської ради отримано відповідь про те, що земельні ділянки, на яких розташовано підприємство "Херсонська Універсальна база Облспоживспілки" були відведені Госпрозрахунковій гуртово-торгівельній базі торгівлі та громадського харчування, про що свідчить державний акт на право постійного користування землею від 21.04.1994 р. № 33, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 21.04.94. Право на користування земельною ділянкою на позивача не переоформлювалося. ДПІ у м. Херсоні отримано від управління земельних ресурсів у м. Херсоні витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Позивач не заперечує тієї обставини, що користується земельними ділянками за адресами м. Херсон, вул. Нафтовиків, 2, площею 9998 кв. м та вул. Нафтовиків, 11, площею 10008 кв. м з 2002 року з моменту прийняття на баланс основних засобів. Представники позивача не можуть пояснити причини неподання розрахунків плати за землю за період 2005-2006 рр. у зв'язку із зміною керівництва та бухгалтера підприємства.

Відповідачем було донараховано податкове зобов'язання з податку на землю за період 01.04.05 – 31.12.05 в сумі 24932,66 грн., за період 01.01.06 –30.09.06 в сумі 25812,67 грн..   

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не подавав декларації за 2005-2006 рр., тому суд застосовував приписи підпункту 15.1.2 ст. 15 Закону № 2181, який передбачає певні обмеження щодо застосування граничного терміну, а саме податкове зобов'язання може бути нараховано або виконання у справі про стягнення податку може бути розпочато без дотримання терміну давності, якщо: а) податкову декларацію за період, в якому виникло податкове зобов'язання, не було подано.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що  відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про плату за землю", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про плату за землю" до компетенції органів державної податкової служби відноситься здійснення контролю за правильністю обчислення і справляння земельного податку.  

Стаття 2 Закону України "Про плату за землю" встановлює, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Частиною 2 статті 5 Закону України "Про плату за землю" визначено, що суб'єктом плати за землю (платник) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в тому числі орендар (зазначеного Закону). Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Разом з тим статтею 13 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки, а обов'язок сплати земельного податку, згідно статті 15 вказаного Закону, виникає з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.  

Згідно статті 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.  

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач як користувач земельними ділянками є платником земельного податку. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.  

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не подавав декларацію по земельному податку до податкового органу, тому відповідач відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" самостійно визначив суму податкових зобов'язань.

Якщо платник податків не подає декларацію і за результатами визначає суму податкового зобов'язання платника податків, то за кожний звітний податковий період, в якому виникає податкове зобов'язання, згідно з пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 до платника застосовуються штрафні санкцій у розмірі 10 відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки подання податкової декларації, але не більше 50 відсотків від суми  нарахованого податкового зобов'язання та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу  правомірного донарахування відповідачем податкового зобов'язання із земельного податку у сумі 50745, 33 грн. та застосування  штрафних (фінансових) санкції у сумі 25372, 66 грн.

Статтею 18 Закону "Про плату за землю" встановлено, що платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки, а перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Відповідно до статті 26 Закону "Про плату за землю" за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Відповідно до принципу переваги  спеціальної норми права над загальною, положення Закону України № 2181-ІІІ є спеціальною нормою в галузі податкового законодавства, а Закон "Про плату за землю" є загальним по даним питанням. Загальні норми можуть бути застосовані тільки відносно питань, які не врегульовані спеціальною нормою права. В пункті 19.6 статті 19 Закону № 2181 закріплено положення про те, що закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать нормам цього Закону.

Підпунктом 15.1.1 пункту 5.1 статті 15 Закону № 2181 встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Враховуючи наведене, а також те, що, платники земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (юридичні особи) несуть обов'язок щодо сплати земельного податку протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Таким чином, відповідно до пп. 15.1.1 ст. 15 Закону № 2181 податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095-го дня, наступного за останнім днем граничного терміну подання податкової декларації, в противному випадку, платник податків вважається вільним від них, а спір стосовно таких сум не підлягає розгляду в адміністративному чи судовому порядку.

У разі неподання декларації платником податків, відсутня точка відліку 1095 днів, яка прив'язана саме до дати подання декларації, а не просто до звітного періоду виникнення податкового боргу. Якщо декларація не подається протягом трьох років, то і відправної точки для початку терміну давності просто немає, отже, і право на виявлення і стягнення недоїмки у податкових органів залишається.

Колегією суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач не подавав декларацію по земельному податку до податкового органу, тому відповідач відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" самостійно визначив суму податкових зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги підприємства "Херсонська Універсальна база Облспоживспілки" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись  ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу підприємства "Херсонська Універсальна база Облспоживспілки" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року у справі № 2-а-11439/09/2170 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                              О.І. Шляхтицький

Суддя:                                                                                         О.В. Джабурія

Суддя:                                                                                         А.В. Крусян