Рішення

від 07.10.2008 по справі 31/28-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/28-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.08р.

Справа № 31/28-08

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ

до відповідачаЗакритого акціонерного товариства „Нікопольський кранобудівний завод”, м. Нікополь

про спонукання укласти договір

Суддя      Єременко А.В.

Представники:

Від позивачаПрисяжнюк Л.П., дов. № 98 від 27.05.08 р.;

Від відповідачане з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся з позовом до відповідача про зобов'язання останнього укласти Договір про встановлення засобів диференційованого (погодинного) обліку енергії та локального устаткування збору та обробки інформації № 103-АС від 25.08.08 р. в редакції позивача. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на законодавчо визначену обов'язковість укладання спірного договору, а також не невиконання відповідачем вимог зобов'язального права, зокрема, що регулюють порядок укладання договорів.

          Відповідач до судового засідання не з'явився, відзив та витребувані документи не надав. Суд, на підставі ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

          В судовому засіданні 07.10.08 р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

          Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач  листом від 30.05.2008 р. за № 4898-кд звернувся до Відповідача з пропозицією укласти договір про встановлення засобів диференційованого (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору та обробки інформації № 103-АС від 28.05.08 р. та направив Відповідачу проект вказаного договору.

          Відповідач відповіді на лист не надав, відповідно договір між сторонами у справі оформлений не був.

          Згідно з п. 3 ст. 179 Господарського кодексу України  укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості  укладання договору  для певних категорій суб'єктів господарювання.

          Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України  судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.  Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або, якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на  підставі укладеного ними попереднього договору.

          Відповідно до п. 3.20  Правил  користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України                        від 31.07.96 р. (в редакції Постанови НКРЕ від 17.10.05 р. № 910) (далі - Постанова) окремі  площадки вимірювання (крім загально будинкового розрахункового   обліку   багатоквартирних  житлових  будинків  та населених  пунктів)  з  приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт  і  більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12  розрахункових  періодів  50  тис.  кВт.год і більше мають бути забезпечені  локальним устаткуванням збору і обробки даних у межах періоду,  визначеного  для  встановлення зазначених засобів обліку відповідно  до  договору (в редакції Постанови  Національної   комісії  регулювання   електроенергетики N 1497 від 22.11.2006 р.).

          Період для  встановлення засобів диференційного (погодинного) обліку електричної енергії  та  локального  устаткування  збору  і обробки  даних  для  організації  обліку  діючих  електроустановок визначається   окремим    договором    між  електропередавальною організацією (основним споживачем) та споживачем.

          Пунктом 3 Постанови НКРЕ від 17.10.05 р. № 910 встановлено, що суб'єкти   господарювання, на яких поширюється дія Правил,  зобов'язані привести комерційний облік на належних їм електроустановках у відповідність до вимог пункту 3.20 Правил для:

          -  площадок вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок 550  кВт  та більше протягом двох років від дати набрання чинності цією  постановою;  ( із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики N 1325 від 12.10.2006 р.);

          -  площадок вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок від  150  кВт  до  550  кВт протягом трьох років від дати набрання чинності цією постановою.

          Як зазначає позивач, посилаючись на лист від 29.11.82 р.  приєднана потужність електроустановок відповідача вимірюється у розмірі 27 700 кВт.

          Відповідно до п.1.2 Постанови приєднана потужність - максимальне розрахункове  навантаження електроустановок у точці підключення,  кВт відповідно до проектних рішень;   проектне рішення - інженерні, техніко-економічні, архітектурні, об'ємно-просторові характеристики  електроустановки або її частини, розроблені у проектній документації.

          Із наданих позивачем до матеріалів справи копії листа від 29.11.82 р.  та акту розмежування балансової належності  електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток 2 до Договору постачання електричної енергії № 127 –Ц/05Ю, укладеного  між сторонами по справі 01.01.06 р.), суд не вбачає, що  приєднана потужність електроустановок  відповідача  150  кВт  і більше та середньомісячний обсяг споживання за попередні 12  розрахункових  періодів  50  тис.  кВт.год і більше.

          Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Враховуючи викладене, суд вважає  позовні вимоги  позивача необґрунтованими та такими, що  не підлягають задоволенню.

          На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

          Суддя                                                                                                    А.В. Єременко