Рішення

від 31.10.2008 по справі 8/402-пд-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/402-ПД-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

31.10.2008                                                                Справа №  8/402-ПД-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом'якової В.В. при секретарі Реві Д. І., розглянувши у відкритому судовому засіданнісправу              

за позовом державного підприємства Дослідного господарства "Каховське"

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Лілія"  

про   визнання договорів підряду недійсним.

за участю представників сторін:

від  позивача - юрист Івасішин Г.П. дов. від 01.08.08 р.; юрист Форощук О.І. дов. від 01.08.08 р.

від  відповідача - директор Должикова Л.А. пас. МО 462580 від 29.12.97 р.; Пасека В.І. дов. від 05.11.05 р., пас. ЕО 804866 від 04.05.2000 р.

          Державне підприємство дослідне господарство «Каховське»Інституту землеробства південного регіону Української Академії аграрних наук (позивач) просить  визнати недійсними договори підряду, які укладались ним з товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Лілія»(відповідач) № 09-03-05/001 від 09.03.2005 року, № 10-03-05/001 від 10.03.2005 року, № 25-04-05/002 від 25.04.2005, № 25-04-05/003 від 25.04.2005, посилаючись на те, що правочини підряду, які укладено між сторонами вищезазначеними договорами, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що були між сторонами обумовлені, отже за ст.ст.ст.203, 234 ЦК України мають бути визнані фіктивними правочинами, просить застосувати двосторонню реституцію. За умовами договорів позивач взяв на себе зобов'язання виростити гірчицю жовту, ячмінь фуражний, сою, соняшник і передати готову продукцію відповідачу, а відповідач зобов'язався профінансувати проведення зазначених робіт, прийняти готову продукцію, та не пізніше 30 днів після передачі позивачем всієї вирощеної продукції і переходу права власності на неї до відповідача, сплатити позивачу винагороду в сумі, яка передбачена умовами договорів. Позивач стверджує, що всупереч приписам ч.І ст.203 ЦК України при укладанні зазначених договорів сторони свідомо мали на меті не виконання позивачем будь-якої роботи по вирощуванню сільгоспкультур і прийняття готової продукції відповідачем, а фінансування позивача з метою проведення розрахунків з відповідачем за раніше поставлені позивачу саме відповідачем паливно-мастильні матеріали. Станом на 01.03.05 позивач мав заборгованість перед відповідачем за ПММ на суму 240358,75 грн. З метою отримання плати за паливно-мастильні матеріали відповідач і запропонував укладання договорів підряду у березні-квітні 2005 року. Оскільки несвоєчасна сплата вартості паливно-мастильних матеріалів спричиняла  додаткові витрати по сплаті за товарний кредит та штрафних санкцій, дана пропозиція за безвихідністю була позивачем прийнята і договори укладені. Позивач  посилається на те, що  всі чотири договори оформлені  27 травня 2005 року, а дата договорів не відповідає дійсності, що підтверджується журналом реєстрації договорів в господарстві. За період з 02 по 29 червня 2005 року  фірмою “Лілія” перераховано позивачу грошові кошти на загальну суму 386891 грн. Саме з отриманих від відповідача коштів, позивач розраховувався за придбані раніше паливно-мастильні матеріали на суму 376945 грн., які були необхідні господарству для збирання врожаю. Грошові кошти були витрачені не на здійснення робіт по договорам підряду. Правочини підряду, які укладено між сторонами, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що були між сторонами обумовлені.

          Позивач 08 жовтня 2008 року змінив позовні вимоги, просить  визнати договори, які є предметом спору,  недійсними і вважати їх удаваними, тобто такими, що вчинені сторонами для приховування інших правочинів. Позивач вказує на те, що за своїм змістом договори  підряду не відповідають фактично вчиненим діям та нормам ЦК України, а за своєю правовою природою є по суті договорами кредитування, фінансування  або позики, і до них необхідно застосовувати правила, що регулюють правовідносини позики, кредитування, фінансування. В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на часткове повернення  коштів в грудні 2005 року в сумі 155300 грн. з листом-проханням зарахувати кошти в рахунок повернення передплати за сільгосппродукцію, надсилання відповідачу розрахунків  корегувань податкових накладних, позивач постійно пропонував відповідачу повернути всі запозичені кошти, на що відповідач не згодний.

          Позивачем надано клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсними договорів, в якому позивач посилається на тривалий розгляд справи № 10/16-06 за позовом ТОВ ВКФ “Лілія” до ДПДГ “Каховське” про стягнення заборгованості, протягом  якого відповідач заявляв про недійсність договорів підряду та пропонував ТОВ ВКФ “Лілія” вирішити спір  в добровільному порядку.

          Відповідач –ТОВ виробничо-комерційна фірма “Лілія” –проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивач не бажає проводити розрахунки за договорами підряду. Сторони під час укладання та виконання договорів не мали наміру вчинити фіктивні правочини. Посилання позивача на те, яким чином використані грошові кошти, які надійшли від відповідача в рахунок виконання договорів підряду, не може бути предметом та підставою для визнання договорів недійсними. Після надходження від відповідача грошових коштів на рахунок позивача, позивач став їх власником та відповідно до закону мав право використовувати свою власність на власний розсуд. Доказів того, що позивача відповідач примушував перераховувати грошові кошти за паливно-мастильні матеріали немає. Крім того,  ПММ є однією із складових для виконання робіт за договорами підряду.  Відповідно до пункту 2 актів виконаних робіт відповідач не має претензій до виконаної позивачем роботи. Дані акти складено з метою проведення розрахунків між сторонами. Акти підписані повноважними представниками сторін, з сторони ТОВ ВКФ „Лілія "- директором Должиковою Л.А., зі сторони ДП ДГ „Каховське" - директором Мащенко В.Ф. З 21.09.2006 між сторонами не існує претензій стосовно виконання умов договорів підряду в частині фінансування витрат, якості робіт, строків робіт по вирощуванні та збиранню гірчиці, ячменю, сої, соняшника відповідно технологічних карт та визначення ціни на здійснювані ДП ДГ „Каховське" роботи. В укладених договорах сторони визначили обов'язки одне одного, в тому числі, і виконання робіт відповідачем з власного матеріалу, власними силами, засобами та технікою на земельних ділянках останнього. В свою чергу, обов'язком замовника є лише оплата вартості витрат на проведення підрядних робіт та винагороди за їх проведення. Відповідач посилається на те, що  положеннями статті 854 ЦК України   встановлено порядок оплати підрядних робіт. Зокрема, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, -достроково. ДП ДГ “Каховське” 28.02.2006  подало до господарського суду Херсонської області зустрічний позов у справу № 10/16-06, в якому просить стягнути з ТОВ ВКФ „Лілія" 8800 гривень за роботи по вирощувані зернових культур за договорами підряду які позивач просить визнати недійсними. Позивач не відмовився у справі № 10/16-06, таким чином вимоги позивача суперечать одна одній.

             Відповідач вказує, що термін позовної давності, встановлений ст. 256 ЦК України за вимогами про визнання недійсним договору підряду № 09-03-05/001 від 09.03.2005 року закінчився 09.03.2008, за договором підряду №10-03-05-001 від 10.03.2005 закінчився 10.03.2008, за договором підряду №25-04-05/002 від 25.04.2005  закінчився 25.04.2008 , за договором підряду №25-04-05/003 від 25.04.2005 закінчився 25.04.2008 року. Позов подано в серпні 2008 року, після спливу позовної давності. Просить застосувати наслідки сплину позовної давності (ч.3 ст. 267 ЦК України) .

          Враховуючи зміну позовних вимог, відповідач також вважає, що договори підряду не можна вважати договорами  фінансування, кредитування або позики, оскільки відповідач не є кредитною або фінансовою установою, і не має права видавати кредити, при позичці грошових коштів  повертаються грошові кошти, а не майно, доказів того, що сторони мали намір укласти угоди інші, ніж підряд, не надано.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

                                                  в с т а н о в и в:

          Предметом спору є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для визнання недійсними договорів підряду з обставин та підстав, викладених у позовній заяві. Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський  суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсними правочинів та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення правочину, проаналізувавши норми відповідних нормативних актів та статутних документів позивача.

          Предметом судового дослідження є  договори підряду  № 09-03-05/001 від 09.03.2005 року, № 10-03-05/001 від 10.03.2005 року, № 25-04-05/002 від 25.04.2005, № 25-04-05/003 від 25.04.2005, відповідно до умов яких позивач зобов'язався  виростити сільськогосподарську продукцію (сою, насіння соняшника, гірчицю жовту, ячмінь фуражний) та передати її  відповідачу, а відповідач зобов'язувався фінансувати проведення робіт по вирощування продукції та прийняти готову продукцію. Умови договорів є однотипними, вони передбачають  обов'язок підрядника (позивача) розробити технологічні карти вирощування, визначити планову собівартість одного центнера продукції, узгодити із замовником поля посівів та провести підготовку  посівних площ, своєчасно виконувати всі роботи згідно технологічних карт, забезпечувати  технічні та транспортні засоби, робочу силу для виконання  вирощування, збирання та зберігання сільгосппродукції, застрахувати посіви тощо. Замовник (відповідач) зобов'язався узгодити технологічні карти вирощування та карти полів, перерахувати грошові кошти до 15.06.05 за двома договорами, в інших договорах до 20.06.05, прийняти готову продукцію, та не пізніше 30 днів після передачі всієї вирощеної продукції і переходу права власності на неї до замовника, сплатити відповідачу винагороду у розмірі 20 грн. за гектар.  В договорах  була зафіксована середня собівартість  готової продукції, врожайність, кількість  продукції, яку мав виростити позивач та передати відповідачу виходячи із зазначеної врожайності, сума, яку відповідач мав перерахувати позивачу. . За період з 2 по 29 червня 2005 року відповідач перерахував позивачу грошові кошти за цими договорами в загальній сумі 386891 грн. Позивач надав суду  копії платіжних документів про сплату  376945 грн.  відповідачу за паливно-мастильні матеріали  з 03.06 по 29.06.05.

          Як стверджує відповідач, позивачем був виконаний частково тільки договір вирощування соняшника - передано фірмі „Лілія” за накладною № 6/381 від 5 вересня 2005 року 16,58 тон насіння соняшнику по ціні 446,20 грн. за тону на загальну суму 7391 грн  та № 6/381а від 6 вересня 2005 року відповідно 79,56 тон по тій же ціні на суму 35422,6 грн, а всього передано 96,14 тон.   Надані суду накладні не мають посилання  на те, що продукція відпускалась саме за договорами підряду.        

          Господарський суд дійшов висновку, що оспорювані договори  в момент укладення не  відповідали  вимогам,  встановленим господарським та цивільним законодавством. Дані договори за своїм змістом та правовою  природою  не  можуть  вважатись  договорами  про підряд, передбаченими гл.61 Цивільного кодексу України, оскільки предмет цих договорів  не відповідає вимогам ст.837 цього Кодексу, і самі договори не містять домовленості сторін  щодо  всіх  істотних умов договору підряду, передбачених ст.ст. 837-854 Цивільного кодексу України,  для договорів даного  виду.  

          Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду  повинен передбачати  такі істотні умови як предмет договору (найменування об'єкта, склад, обсяги або види робіт), строки початку та завершення робіт, права та обов'язки сторін,  ціну робіт, вартість і порядок фінансування підрядних робіт або об'єкта, що створюється,  порядок матеріально –технічного, технологічного та іншого забезпечення робіт, режим контролю якості робіт і матеріалів замовником, порядок прийняття результатів робіт, порядок розрахунків за виконані роботи,  страхування ризиків, відповідальність сторін, тощо.

          Умови договорів, які є предметом спору, передбачають  складання та узгодження  технологічних карт вирощування, в яких звичайно визначається обсяг, склад робіт, техніко-економічне обґрунтування процесу вирощування, вартість робіт, собівартість  продукції. Ці карти мав готувати позивач, який заперечує факт складання технологічних карт до спірних договорів. Копії технологічних карт, наданих відповідачем суду,  не підписані уповноваженими представниками сторін, тому їх. слід розцінювати лише як проект документів.  До того ж ці карти  складено не в повному обсязі, відсутні показники витрат по зарплаті, ПММ, насінню, мінеральним добривам, засобам захисту рослин, послугам автотранспорту, амортизації та ремонту техніки,  платі за землю, та інші. Договори підряду також не містять  жодних вказівок щодо переліку робіт, які підлягають виконанню підрядником при вирощуванні продукції.

          В договорі вирощування сільгосппродукції сторони  зобов'язуються вчинити після його укладання певні дії для отримання кінцевого результату. Тобто, договір повинен вчинятися щодо того, що стосується майбутнього. Предметом договору підряду по вирощуванню сільгосппродукції є такі дії та майно, які підрядник ще має виготовити, але в наявності  на момент укладання договору ще нічого немає. Момент укладання та виконання договору підряду ніколи не співпадають. На момент укладання договору підряду об'єкт підряду  фактично не існує, він буде створений в процесі реалізації правовідносин сторін.

          Статтею 837 ЦК України не передбачена можливість фінансування робіт за договором підряду. Сторони уклали договори, два із яких було укладено 9-10.03.05 та два  25.04.2005 про вирощування сільськогосподарської продукції, за умовами договорів грошові кошти перераховувались товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Лілія” в червні 2005 року. Матеріали справи свідчать про неможливість вирощування відповідної продукції у терміни, визначені укладеними сторонами договорами , процес вирощування  сільгоспкультур це комплекс робіт, які починаються з проведення у вересні-листопаді обробітку ґрунту (оранка, дискування), у березні наступного року проводиться підготовка ґрунту до посіву (глибока культивація, передпосівна культивація, підживлення),  посів соняшника проходить звичайно з 12 по 25 квітня, сої з 20 по 15 травня, гірчиці  з 5 по 20 березня, ячменю з  15 березня по 1 квітня. Догляд за посівом, внесення гербіцидів, міжрядний обробіток, полив, хімічний обробіток, та деякі інші роботи  були  здійсненні до отримання господарством грошових коштів від відповідача. Дану обставину розуміли обидві сторони ще при укладанні договорів та визначенні строків перерахування грошових коштів. Відповідач, вкладаючи грошові кошти у вже розпочате сільгоспвиробництво, та маючи певний досвід співробітництва з позивачем, мав розуміти, що сільгосппродукція вже через місяць-два  буде зібрана. Збір врожаю соняшника починається  при звичайних погодних умовах з 20 серпня, сої  - з 25 вересня, гірчиці  - з 15 липня,  ячменя - з 10 липня ( т. 3,довідка арк.справи 75).

          Суд вважає, що матеріали справи також підтверджують усвідомлення обох сторін про те, що одержані кошти за договорами підряду будуть витрачені на  придбання паливно-мастильних матеріалів, а також розуміння  мети такого “фінансування” вирощування сільськогосподарських культур. Відповідач повинен був розуміти джерело походження отриманих ним від господарства за ПММ  грошових коштів в червні 2006 року, виходячи з перерахованих сум та дат перерахування. За таких обставин суд погоджується з тезою відповідача про те, що він не має повноважень контролювати напрямки використання грошових коштів, перерахованих за договорами підряду, але розуміти  напрямок використання  цих грошових коштів відповідач повинен був.

          Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 ЦК України, згідно ч. 5 якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Приймаючи до уваги викладене, відсутні докази спрямування даних договорів підряду на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.

          Крім того, суд вважає, що оспорювані договори  підряду не мають такої істотної умови як  ціна роботи. Стаття 843 ЦК України передбачає, що в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.  Якщо  у  договорі  підряду  не встановлено ціну роботи або способи її визначення,  ціна встановлюється за  рішенням  суду  на основі  цін,  що  звичайно  застосовуються  за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.  Ціна  роботи  у  договорі  підряду  повинна включати  відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.  До витрат підрядника відноситься вартість матеріалів та обладнання, вартість трудових витрат, амортизаційні  відрахування,  витрати замовника. Таким чином, ціна роботи є істотною умовою договору підряду, оскільки це оплатний договір. Договори підряду не містять ціни роботи або способу її визначення,  кошториси також сторонами не складались.  Сторони не визначали конкретний склад (елементи) витрат у договорі, відсутнє загальне посилання на необхідність відшкодування понесених позивачем витрат, зазначено тільки що всі витрати несе позивач, калькуляції на вирощування продукції не складались. В даному випадку сторони взагалі не посилаються на витрати в договорі і обмежуються вирішенням цього питання через встановлення ціни продукції, яку має виростити позивач, що апріорі має включати і всі можливі витрати.

          Посилання відповідачем  на те, що в договорі вартість вирощування конкретної сільгосппродукції встановлена  за цінами бізнес-плану слід вважати такими, що не породжує жодних юридичних наслідків, оскільки обґрунтування вартісних складових цих цін немає. Для якої мети складається бізнес-план в господарстві і який статус має даний документ суду так і не пояснено.

          Відомості  щодо загальної вартості робіт могли б  міститися в технологічних картах (п. 3.1 договорів), але як було вже зазначено судом, останні сторонами не узгоджувались.

Вказівка в договорах на виплату винагороди  господарству в розмірі 20 грн. за один гектар (з ПДВ) не ґрунтується на відповідних розрахунках вартості  робіт, матеріалів та інших витрат на виконання робіт. Посилання відповідача на складання актів  виконаних робіт, які, на думку відповідача, є доказом узгодження всіх можливих недоліків договорів, суд вважає необґрунтованими, оскільки акти не містять в собі результату робіт, а тільки констатують вартість послуг, яка ідентична сумі перерахованих коштів, скільки було вирощено  сільгосппродукції на підставі укладених договорів підряду в актах не вказано.

          Спірні договори суд вважає такими, що укладені в суперечності з установленим статутом цілями діяльності ДП „Каховське” (п. 2.2, 2.3.4, 7.6), наприклад,  дослідної, комерційної діяльності з метою досягнення позитивних  економічних результатів та одержання прибутку, ефективне власне господарювання, застосування результатів організаційних та наукових здобутків. Сторони при укладанні договорів  повинні були розуміти, виходячи  з певного досвіду  підприємницької діяльності, що зміст договорів при їх фактичному виконанні буде завідомо збитковим для господарства. Якщо б дійсно  сторони виконали умови укладених договорів, то позивач одержав би з вирощування сільгоспкультур на 590 га сільськогосподарських угідь  11800 грн. (з ПДВ) винагороди, та з цих коштів сплачував би фіксований сільськогосподарський податок в розмірі 7,77 грн. за гектар, адміністративні витрати, податки, відсотки за кредит, відрахування від прибутку як державне підприємство  та інші витрати, які не були зазначені взагалі в договорах. В той же час  відповідач,  сплативши в червні місяці кошти в сумі 386891 грн., одержав би 103 тн гірчиці,  99,6 тн. ячменя, 172,5 тн. соняшника, 540 тн. сої, вартість даної продукції за цінами господарства 2005 року, які значно нижче середньобіржових цін 2005 року, склало 947072 грн. Ствердження відповідача про те, що позивач мав більший врожай, ніж передбачено договорами, який мав би залишити у власному розпорядженні, не підтверджується належними доказами.

          Суд також приймає до уваги, що в оспорюваних договорах  не визначено таку  істотну умову угод підряду як строк виконання робіт, їх початку та завершення (ст. 846 ЦК України), конкретне місце вирощування сільгосппродукції.

          Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про відсутність волевиявлення сторін на виконання підрядної роботи, суд також вважає, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків договору підряду.

          Суд не оцінює дії позивача щодо подання зустрічного позову по справі № 10/16-06, оскільки розгляд даної справи не закінчено.  

          За приписами статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого право чину, який вони насправді вчинили.                               Обидві сторони свідомо, задля своїх певних цілей документально оформили договори підряду, але реально між ними встановились якісно інші правовідносини, тому вони й не передбачили в договорах та й не виконували істотні умови, які належать до договорів підряду. Тобто, не тільки позивач, а й відповідач знав, що про ніяке вирощування сільгоспкультур в 2005 році в момент укладання договорів не може йти мова,  всі можливі сільгоспкультури вже посіяні, виконаний певний цикл сільськогосподарських робіт і його грошові кошти можуть йти тільки на фінансування робіт по збиранню врожаю, придбання ПММ. Суд визначає правову природу договору, виходячи з змісту його умов. Метою укладання спірних договорів є передача грошових коштів в обмін на передачу через якість термін конкретної кількості сільгосппродукції, вартість якої значно вища від сплачених грошових коштів. Вимоги позивача про застосування до договорів правил, які регулюють договори позики, фінансування або кредитування, суд не задовольняє, оскільки умови оспорюваних договорів підряду не дають  однозначно віднести їх до договорів позики, кредитування або фінансування, оскільки жодному з названих договорів оспорювані угоди  в повній мірі не відповідають. Тому суд визнає дані договори недійсними на підставі частини 1, 5 статті 203, частини 1,3 статті 215, ст. 235 ЦК України.

          Суд поновлює строк позовної давності,  оскільки прострочення є незначним, а також приймаючи до уваги, що вимоги про визнання недійсними договорів підряду позивач  пред'являв при розгляді справи № 10/16-06 за позовом ТОВ ВКФ “Лілія” до ДПДГ “Каховське” про стягнення заборгованості, справа розглядалась тривалий час, остаточного рішення по цій справі не прийнято.

          До недійсної угоди належить застосувати правові наслідки визнання угоди недійсною – двосторонню реституцію (ст. 208 ГК України). Суд в межах даного спору не може визначитись з обсягом всього одержаного сторонами, яке має бути повернуто. До того ж сторони   не наполягають на проведенні реституції. За таких обставин, суд вважає, що вимоги по поверненню всього одержаного за договорами (майна, коштів) сторони можуть  пред'явити в загальному претензійно-позовному порядку, або вирішити питання реституції в добровільному порядку.

          Судові витрати відносяться на позивача, який  не вимагає відшкодування   цих витрат за рахунок відповідача.

          Повний текст рішення оголошено 31 жовтня 2008 року.

          На підставі ст.ст. 49, 82,84, 85 ГПК України, суд -

                                                          В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити. Визнати недійсними договори підряду № 09-03-05/001 від 09.03.2005 року, № 10-03-05/001 від 10.03.2005 року, № 25-04-05/002 від 25.04.2005, № 25-04-05/003 від 25.04.2005, укладені Державним підприємством дослідним господарством «Каховське»Інституту землеробства південного регіону Української Академії аграрних наук (Херсонська область, Каховський район) з товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Лілія»(м. Херсон).

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, який надається сторонам по справі для підготування апеляційної скарги на рішення суду, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.    

                            Суддя                                                           В.В. Хом'якова