Рішення

від 24.10.2008 по справі 32/114-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/114-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                          РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.08р.

Справа № 32/114-08

За позовом: Прокурора Петриківського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Петриківка   

До : Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаконікс»,  м. Дніпропетровськ

Третя особа -1 без самостійних вимог на предмет  спору:  Лобойківська сільська рада,                      с. Лобойківка

Третя  особа  - 2 без самостійних вимог на предмет  спору: Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області,  м. Дніпропетровськ  

Про: визнання недійсним договору  

Суддя  Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від прокурора :  Гузій Д.В. ( сл.посв.№173 ) ;

Від позивача: Терещенко С.В. ( дов. №2088 від 11.09.08 р. );

Від відповідача: Єдаменко С.В. (дов. № 29 від 23.09.08 р. );

Від третьої особи-1: Зінченко В.Ю. ( дов. № 383  від 13.10.08 р.) ;

Від третьої особи-2: не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

                    Прокурор Петриківського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ „Лаконікс” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.06.07 р., укладеного між Петриківською районною державною адміністрацією та ТОВ „Лаконікс”.   Підстави  з якими прокурор пов'язує недійсність спірної угоди - договір оренди земельної ділянки укладений на підставі незаконного розпорядження  голови Петриківської РДА, яке було скасоване розпорядженням Голови обласної державної адміністрації від 26.03.2008 р. за                                   № Р-144/0/3-08 за наслідками розгляду подання прокуратури Дніпропетровської області; та невідповідність договору вимогам ст.ст.123, 124 ЗКУ в частині відсутності на час укладання договору проекту відведення земельної ділянки та не визначення меж ділянки в натурі ( на місцевості ).

    Позивач позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі ,пославшись на невідповідність спірного договору вимогам ст.50 Закону України „Про землеустрій”, відповідно до яких проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення ( викупу ), відчуження земельних ділянок. За відсутністю ж такого проекту відведення та державної експертизи землевпорядної документації спірний договір ( на думку позивача ) слід визнати недійсним.

        Третя особа -1 без самостійних вимог на предмет  спору -  Лобойківська сільська рада, підтримала позовні вимоги прокурора. Третя  особа  - 2 без самостійних вимог на предмет  спору -Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області, явку повноважних представників до судових засідань не забезпечила, в письмових поясненнях, які надійшли до суду, позовні вимоги прокурора підтримала.

Відповідач проти задоволення позовних вимог прокурора заперечував, зазначаючи у відзиві на позов на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки прокурором в обґрунтування своїх позовних вимог зроблено посилання на норми земельного законодавства, які регламентують порядок надання земельних ділянок в користування, тоді як відповідно до оспорюваного договору земельна ділянка передавалася в оренду. Зазначені прокурором у позові обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, на який посилається прокурор, не відповідає вимогам законодавства і не може мати правового значення, як такий, що складений з порушенням вимог чинного законодавства.

     Заслухавши пояснення  представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

     31.05.2007 р. головою Петриківської районної державної адміністрації винесено розпорядження № 262-р-07 про надання Товариству з обмеженою відповідальністю „Лаконікс”  в оренду строком на 49 років до 31.12.2055 р. земельної ділянки загальною площею 40,00 га , з неї 17,00  га ріллі, 23,00 га пасовищ, за рахунок державного земельного запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території  Лобойківської сільської ради в районі автошляху Дніпропетровськ-Полтава.

              На виконання зазначеного розпорядження Голови Петриківської районної державної адміністрації,  07.06.2007 р. між Петриківською райдержадміністрацією ( орендодавець )  та ТОВ „Лаконікс”  ( орендар ) укладено оспорюваний прокурором  договір оренди земельної ділянки загальною площею  40,00 га , в т.ч.  9,7698  га ріллі та 30,2302 га пасовищ, який зареєстрований у Дніпропетровській регіональній філії Центру ДЗК 18.07.2007 року за                                              № 040702300714. Додатком до цього договору є „Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі ” від 07.06.07 р.

               Розпорядженням Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 26.03.08 р. № Р-144/0/3-08 скасоване вищезазначене розпорядження Голови Петриківської районної державної адміністрації від 31.05.07 р. № 262-р-07 про надання в оренду відповідачеві земельної ділянки, на підставі якого був укладений спірний договір.

Прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог про визнання недійсним вищезазначеного договору оренди земельної ділянки посилається на відсутність вільного волевиявлення власника землі про надання земельної ділянки в оренду на час звернення з позовом до суду ( оскільки розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 31.05.07 р. № 262-р-07 про надання Товариству з обмеженою відповідальністю „Лаконікс” земельної ділянки в оренду скасоване відповідним розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації ); відсутність на час укладання оспорюваного договору оренди проекту відведення земельної ділянки відповідно до вимог ч.1 ст.123 ЗК України ; не визначення меж земельної ділянки в натурі                ( на місцевості ), як то вимагає ст.16 Закону України „Про оренду землі”; не проведенням обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації відповідно до приписів пп.9-11  Постанови КМУ „Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок” та ст.ст.6-8 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації”. Окрім того прокурор зазначає, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.06.08 р., земельна ділянка, надана в оренду на підставі оспорюваного договору, не використовується відповідачем за її цільовим призначенням. Враховуючи вищезазначені обставини, прокурор зазначає, що відповідно до вимог ст.32 Закону України „Про оренду землі” припинення договору оренди можливе шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору ..., а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України .

        Вирішуючи   спори   про   визнання   угод ( правочинів )  недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

            Загальні  засади  набуття,  реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки визначає Закон України «Про оренду землі». У відповідності із приписами цього Закону,  завданням цього Закону є  регулювання  відносин  щодо  оренди землі  з  метою  створення  умов  для  раціонального  користування земельною  ділянкою,  забезпечення  захисту  прав   орендарів   та орендодавців ( ст.1 ). Відносини, пов'язані  з орендою землі,  регулюються Земельним кодексом України,   цим  Законом,  Цивільним  кодексом України,  іншими  законами  України,  постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі ( ст.2 ). Відповідно до приписів ст.15 цього Закону: істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Статтею 16 Закону встановлено , що особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України . У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону. Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її  в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

              Орендареві забезпечується захист  його  права  на  орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону ( ст.27 Закону ).

На вимогу однієї із сторін договір  оренди  землі  може  бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та  умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України ( ст.32 Закону ).

  Відповідно до приписів Земельного кодексу України  існують різні правові титули користування землею; так статтею 92 встановлено право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку; а статтею 93 цього Кодексу встановлено право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відповідно і правовідносини щодо постійного користування земельною ділянкою та щодо оренди земельною ділянкою мають певні відмінності. Главою 19 цього Кодексу регламентовані питання набуття права на землю громадянами та юридичними особами за кожним із правових титулів користування землею. Так відповідно до ст.123 Кодексу: надання земельних  ділянок  юридичним  особам  у  постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.  Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих  робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у  постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.  До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і  санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

             Натомість ст.124 цього Кодексу визначає порядок передачі земельних ділянок в оренду: передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.  Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. При цьому, як вбачається із змісту статті 124, проект відведення земельної ділянки є обов'язковим лише в разі, якщо під час передачі в оренду змінюється цільове призначення земельної ділянки; або земельна ділянка передається в оренду із земель запасу під забудову.

           Як встановлено під час розгляду справи, за оспорюваним прокурором договором земельна ділянка передавалась відповідачу із земель державного земельного запасу, але без зміни її цільового призначення та не для забудови, а для ведення товарного сільськогосподарського виробництва . Враховуючи вищезазначене, твердження прокурора та позивача щодо обов'язковості розробки та подальшого погодження проекту відведення земельної ділянки в цьому випадку не ґрунтуються на вимогах вищенаведених правових норм та є помилковими.  

              Спростовуються матеріалами справи і посилання прокурора як на одну із підстав для визнання недійсним спірного договору оренди на не визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ), оскільки, як зазначалося вище, додатком до договору оренди є „Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі ” від 07.06.07 р.

            Суд також вважає необґрунтованими і твердження прокурора на відсутність вільного волевиявлення власника землі про надання земельної ділянки в оренду на час звернення з позовом до суду ( з посиланням на ту обставину, що  розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 31.05.07 р. № 262-р-07 про надання Товариству  з обмеженою відповідальністю „Лаконікс”  земельної ділянки в оренду скасоване відповідним розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації ); оскільки відповідно до приписів ст.215 ЦК України : підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  Згідно ж до приписів ст.203 цього Кодексу: зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що  наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі  при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину саме при укладенні цього правочину є підставою для визнання правочину недійсним.

      Таким чином, волевиявлення відповідного органу (Петриківської районної державної адміністрації ) як орендодавця, в даному випадку, було здійснено у формі рішення                         ( розпорядження ) такого органу і було реалізовано шляхом укладення оспорюваного прокурором договору оренди .

        Скасування ж розпорядження Голови Петриківської районної державної адміністрації  про надання в оренду відповідачеві земельної ділянки ( на підставі якого був укладений спірний договір ) розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації свідчить не про відсутність на час укладання цього договору оренди вільного волевиявлення відповідного органу як орендодавця, а свідчить лише про зміну попереднього волевиявлення; що не може вважатися достатньою правовою підставою для визнання недійсним вказаного договору оренди земельної ділянки, як такого, що не відповідає загальним умовам дійсності право чину. Наведена правова позиція не суперечить приписам  оглядового листа Вищого господарського суду України від 30.11.2007 р. № 01-8/918, на який також посилався прокурор. Зміна ж волевиявлення органу, уповноваженого приймати рішення щодо надання в оренду земельних ділянок після укладання відповідного договору оренди, може бути підставою для дострокового розірвання такого договору оренди в установленому законом порядку, а не підставою для визнання такого договору недійсним . А тому прокурор вірно зазначив у своїй позовній заяві про те, що відповідно до вимог               ст.32 Закону України „Про оренду землі” припинення договору оренди можливе шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору ..., а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Але при цьому прокурором було заявлені позовні вимоги не про розірвання, а про визнання недійсним спірного договору.

            Враховуючи вищезазначене, суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора .

                   На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. ст.  49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ :

          В задоволенні позовних вимог прокурора відмовити .

Суддя                                                                                                     О.Ю.Васильєв