Постанова

від 16.04.2009 по справі 32/114-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/114-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 квітня 2009 р.                                                                                    № 32/114-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Лаконікс"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 р.

у справі№32/114-08

господарського суду Дніпропетровської області

за позовомпрокурора Петриківського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петриківської РДА Дніпропетровської області

доТОВ "Лаконікс"

третя особа-1Лобойківська сільська рада

третя особа-2Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області

провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явився

від відповідача:Зайцева О.О.

від третьої особи-1:не з'явився

від третьої особи-2:не з'явився

від прокуратури:Громадський С.О. —представник Генеральної прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2008 р. у справі №32/114-08 (суддя Васильєв О.Ю.) у задоволенні позовних вимог прокурора Петриківського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петриківської РДА Дніпропетровської області до ТОВ "Лаконікс", треті особи: Лобойківська сільська рада, Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, прокурором Петриківського району Дніпропетровської області було внесено апеляційне подання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 р. у справі №32/114-08 (судді: Павловський П.П., Швець В.В., Чус О.В.) апеляційне подання прокурора Петриківського району Дніпропетровської області задоволено: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2008 р. у справі №32/114-08 скасовано; визнано договір оренди земельної ділянки загальною площею 40,0 га, в т.ч. 9,7698 га ріллі, 30,2302 га пасовищ, яка розташована на території Лобойківської сільської ради поряд із автошляхом Дніпропетровськ-Полтава (кадастровий №1223781700020010021) вартістю 110 108,05 грн., недійсним; стягнуто з відповідача —ТОВ "Лаконікс" на користь Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита за розгляд справи у господарському суді Дніпропетровської області та 42,50 грн. державного мита за розгляд справи у Дніпропетровському апеляційному господарському суді, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі ТОВ "Лаконікс" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 р. у справі №32/114-08 та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2008 р. у справі №32/114-08, посилаючись на порушення та невірне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 16 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 6–8 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", наказу Державного комітету України по земельних ресурсах "Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації" від 03.12.2004 р. №391, оскільки: по-перше, скасування розпорядження про виділення орендарю земельної ділянки свідчить не про відсутність волі орендодавця на укладення спірного договору, а про втрату такої волі в подальшому, що є односторонньою відмовою від виконання зобов'язання, забороненою ст. 525 Цивільного кодексу України; по-друге, цільове призначення земельної ділянки не змінювалось, оскільки спірна земельна ділянка надана відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель пасовищ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України розробка проекту відведення земельної ділянки не є необхідною.

Позивач, третя особа-1, третя особа-2 не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників відповідача та прокурора, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Розпорядженням голови Петриківської районної державної адміністрації від 31.05.2007 р. №262-р-07 "Про надання земель в оренду" вирішено надати ТОВ "Лаконікс" в оренду строком на 49 років до 31.12.2055 р. земельну ділянку загальною площею 40 га, з неї 17 га ріллі, 23 га пасовищ за рахунок державного земельного запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лобойківської сільської ради в районі автошляху Дніпропетровськ-Полтава; після встановлення меж земельної ділянки в натурі укласти з ТОВ "Лаконікс" договір оренди на земельну ділянку з визначенням умов землекористування; встановити орендну плату за використання землі в розмірі 160 грн. за 1 га ріллі, 60 грн. за 1 га пасовищ на рік з наступним урахуванням коефіцієнта інфляції; заборонити ТОВ "Лаконікс" приступати до використання земельної ділянки без укладеного договору оренди земельної ділянки і його реєстрації в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди.

07.06.2007 р. між Петриківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Лаконікс" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 40,0 га, в т.ч. 9,7698 га ріллі, 30,2302 га пасовищ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 31.05.2007 р. №262-р-07 за рахунок земель державного земельного запасу, яка розташована на території Лобойківської сільської ради поряд з автошляхом Дніпропетровськ-Полтава (п.п. 1, 2 договору).

Договір укладено на 49 років та діє до 31.12.2055 р. (п. 8 договору).

Пунктом 18 договору встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Договір зареєстровано у Дніпропетровській регіональній філії Центру Державного земельного кадастру 18.07.2007 р. за №040702300714.

Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 26.03.2008 р. №Р-144/0/3-08 "Про скасування розпоряджень голови Петриківської райдержадміністрації" на підставі ст.ст. 33, 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" відповідно до подання Прокуратури Дніпропетровської області від 31.01.2008 р. №07\1-88 вих-08 про усунення порушень закону скасовано розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 31.05.2007 р. №262-р-07 "Про надання земель в оренду".

У зв'язку зі скасуванням у подальшому розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 31.05.2007 р. №262-р-07 "Про надання земель в оренду" та наданням відповідачу земельної ділянки в оренду без розроблення проекту відведення вказаної земельної ділянки і встановлення меж земельної ділянки в натурі (що й стало підставою для скасування розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 31.05.2007  р. №262-р-07 "Про надання земель в оренду") прокурор Петриківського району Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до ТОВ "Лаконікс" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 40 га, в т.ч. 9,7698 га ріллі, 30,2302 га пасовищ, яка розташована на території Лобойківської сільської ради поряд із автошляхом Дніпропетровськ-Полтава (кадастровий №1223781700020010021) вартістю 110 108,05 грн. на підставі п. 2 ст. 121 Конституції України, ст.ст. 16, 32 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 123–125 Земельного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, за договором земельна ділянка передавалась відповідачу із земель державного земельного запасу без зміни її цільового призначення та не для забудови, у зв'язку з чим посилання прокурора на обов'язковість розробки проекту відведення земельної ділянки є необґрунтованим; по-друге, волевиявлення орендодавця —Петриківської районної державної адміністрації на укладення договору оренди земельної ділянки здійснено у формі розпорядження голови від 31.05.2007 р. №262-р-07 і реалізовано шляхом укладення спірного договору, у зв'язку з чим подальше скасування розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації, на підставі якого укладено спірний договір, не може свідчити про відсутність волевиявлення вказаного органу на час укладення договору оренди земельної ділянки.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 40,0 га, в т.ч. 9,7698 га ріллі, 30,2302 га пасовищ, яка розташована на території Лобой ківської сільської ради поряд із автошляхом Дніпропетровськ-Полтава вартістю 110 108,05 грн., господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, спірна земельна ділянка раніше в оренду іншим особам не надавалася, її інвентаризація не проводилася, у зв'язку з чим у даному випадку повинен розроблюватися проект відведення земельної ділянки; по-друге, розпорядженням голови Обласної держадміністрації від 26.03.2008 р. №Р-144/0/3-08 розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 31.05.2007 р. №262-р-07 про надання відповідачу в оренду земельної ділянки було скасовано, що підтверджує неправомірність укладеного договору оренди на підставі скасованого розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, господарськими судами не було встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім наявним у справі доказам.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За приписами ч.ч. 1–3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд зобов'язаний на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку встановити обставини, з наявністю яких чинне законодавство пов'язує недійсність угоди.  

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки —це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" —це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу ст.ст. 18, 20 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після такої реєстрації.  

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання); розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України; у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону; передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення; у разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.  

За приписами ст. 124 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент укладення договору, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Склад та цільове призначення земель України визначено главою 4 розділу ІІ Земельного кодексу України, згідно з яким землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії (землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), встановлення та зміна яких здійснюється у встановленому законом порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки —використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Тобто, для вирішення спору суд зобов'язаний встановити цільове призначення земельної ділянки та її цільове використання, з обґрунтуванням такого висновку.

Відповідно до приписів ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватися на повному з'ясуванні, зокрема того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  

Так, зі змісту рішення господарського суду першої інстанції вбачається, що господарський суд в обґрунтування висновків про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин норм ст. 123 Земельного кодексу України послався на те, що спірна земельна ділянка надана в оренду з земель державного земельного запасу без зміни її цільового призначення, втім, мотивів із яких суд вважає встановленою наявність або відсутність цього факту, як і доказів, які б підтверджували ці обставини, не вказав. Проте, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Господарський суд апеляційної інстанції, визнаючи договір недійсним, виходив із того, що: по-перше, спірна земельна ділянка раніше в оренду не надавалася та її інвентаризація не проводилася, у зв'язку з чим вона повинна надаватися в оренду з розробленням проекту відведення земельної ділянки; по-друге, скасування в подальшому розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації, на підставі якого було укладено спірний договір оренди, підтверджує неправомірність укладеного договору оренди землі.

Однак, матеріали справи свідчать, що спірний договір, укладений на підставі розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 31.05.2007 р. №262-р-07 "Про надання земель в оренду", яке скасовано розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації лише 26.03.2008 р. №Р-144/0/3-08, тобто в період з 31.05.2007 р. до 26.03.2008 р. розпорядження №262-р-07 було чинним. Отже, в даному випадку волевиявлення відповідного органу як орендодавця здійснено у формі рішення такого органу і реалізовано шляхом укладення договору оренди, у зв'язку з чим подальше його скасування не може свідчити про відсутність волевиявлення вказаного органу на час укладення спірного договору оренди.

Що стосується висновків апеляційного господарського суду про необхідність розроблення проекту відведення спірної земельної ділянки у зв'язку з непроведенням її інвентаризації, слід зазначити, що мотивів, з яких суд вважає встановленим наявність або відсутність цього факту, як і доказів, які б підтверджували ці обставини, не вказав.

Крім того, господарські суди, розглядаючи питання недійсності договору, повинні були дослідити всі обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, оскільки недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі —невідповідність волі та волевиявлення.

Викладене свідчить про те, що господарськими судами не вжито заходів для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про нез'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відтак, доводи касаційної скарги про порушення судом вимог чинного законодавства частково знайшли своє підтвердження. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Переглянуті судові акти цим вимогам повністю не відповідають.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Лаконікс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 р. у справі №32/114-08 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2008 р. у справі №32/114-08 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                                  К.Грейц

Судді                                                                                               О.Глос

                                                                                           С.Бакуліна