Постанова

від 26.03.2012 по справі 0870/2458/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26 березня 2012 року                                      Справа №  0870/2458/12

  Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 16 березня 2012 року), представника відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 09 грудня 2011 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Екс-Ім, Лтд» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя та Управління Державної казначейської служби України у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області про стягнення бюджетного відшкодування.

16 березня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Екс-Ім, Лтд» (далі іменується – позивач) до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі іменується – відповідач 1) та Управління Державної казначейської служби України у Заводському районі м.Запоріжжя Запорізької області (далі іменується –            відповідач  2), в якому позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 494311 грн. 93 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2416 грн. 00 коп.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачами було порушено його право на отримання бюджетного відшкодування, а відтак така сума підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою судді від 19.03.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.03.2012.

26.03.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання прибув представник відповідача 1, надав письмові заперечення на адміністративний позов та просить суд відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник відповідача 2, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, проте подав до канцелярії суду письмові пояснення щодо предмета спору та просив врахувати їх при розгляді справи.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 26.03.2012.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна Екс-Ім, ЛТД», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №203109 від 09.03.2004, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (а.с 39).

За приписами ст. 93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна Екс-Ім, ЛТД» зареєстроване за юридичною адресою: 69034, місто Запоріжжя, вулиця Експресівська, будинок №26; ідентифікаційний код 32904421, зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.04.2004 №11500333, виданого Державною податковою інспекцією у Запорізькому районі, та на час розгляду адміністративної справи являється таким.

Судом встановлено, що позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя декларації з податку на додану вартість: податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2009 року, якою визначена сума бюджетного відшкодування в розмірі 45350 грн. 00 коп. (а.с. 8); податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2009 року, якою визначена сума бюджетного відшкодування в розмірі 132300 грн. 00 коп. (а.с. 14); податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2009 року, якою визначена сума бюджетного відшкодування в розмірі 349320 грн. 00 коп. (а.с. 20); податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2009 року, якою визначена сума бюджетного відшкодування в розмірі 187767 грн. 00 коп. (а.с. 26); податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2009 року, якою визначена сума бюджетного відшкодування в розмірі 147883 грн. 00 коп. (а.с. 32).

Разом з вказаними податковими деклараціями позивачем подано до контролюючого органу; розрахунки сум бюджетного відшкодування за січень 2009 року від 19.02.2009 (а.с. 12), за лютий 2009 року від 19.03.2009 (а.с. 18), за березень 2009 року від 21.04.2009 (а.с. 24), за квітень 2009 року від 20.05.2009 (а.с. 30), за червень 2009 року від 16.07.2009 (а.с. 36); та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування за січень 2009 року від 19.02.2009 (а.с. 13), за лютий 2009 року від 20.03.2009 (а.с. 19), за березень 2009 року від 21.04.2009 (а.с. 25), за квітень 2009 року від 20.05.2009 (а.с. 31), за червень 2009 року від 16.07.2009 (а.с. 37).

Вказані вище звітні документи були подані позивачем і до Управління Державної казначейської служби України у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області, факт подання яких не заперечується відповідачами по справі.

Судом встановлено, що задекларовані позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за наведені періоди були частково відшкодовані. На час розгляду справи невідшкодованими є наступні суми з податку на додану вартість: за звітний (податковий) період січень 2009 року – 13613 грн. 76 коп., за звітний (податковий) період лютий 2009 року – 99372 грн. 11 коп., за звітний (податковий) період березень 2009 року – 193973 грн. 17 коп., за звітний (податковий) період квітень 2009 року – 117861 грн. 06 коп., за звітний (податковий) період червень 2009 року – 69491 грн. 83 коп.

На підставі наказу від 21.06.2010 №240 фахівцями Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Екс-Ім, ЛТД», за результатами проведення якої складено акт «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Екс-Ім, ЛТД» код за ЄДРПОУ (32904421), щодо правильності відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками жмиху соняшника, які мали правові відносини з платником податків за період з 01.10.2007 р. по 31.05.2009 р.» від 02.07.2010 №1115/23-023/32904421 (а.с. 129).

На підставі акта перевірки від 02.07.2010 №1115/23-023/32904421 відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010 №000572301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1471671 грн. 18 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі №2а-5323/10/0870 (а.с. 80), яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 (а.с. 87), податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010 №000572301/0 визнано протиправним та скасовано.

Зважаючи на той факт, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2011 про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2010 №000572301/0  набрало законної сили, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 494311 грн. 93 коп.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням (абз. 1 п. 200. 15); після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (абз.2 п.200.15).

З положень наведеної норми права слідує, що податковий орган обтяжується обов'язком подати відповідний висновок до органу державної казначейської служби лише після завершення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Відповідно право платника податків на отримання з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ у такому випадку виникає також лише з моменту закінчення процедури судового оскарження згаданого правового акту індивідуальної дії.

Суд зазначає, що до 2011 року органи Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість керувались Порядком взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004 №451/501/132, Розділом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України Державного казначейства України від 02.07.1997 №209/72, яким було передбачено, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків органів державної податкової служби згідно з реєстрами на відшкодування податку на додану вартість або за рішенням суду.

Починаючи з 2011 року відшкодування податку на додану вартість регулюється положеннями пунктів 200.12, 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39, якими встановлено, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновків, які надаються органом державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка надається Державною казначейською службою України.

Наведене свідчить про те, що відповідно до наданих повноважень органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи те, що на дату розгляду справи до відповідача 2 не надходило будь-яких висновків та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний в позовній заяві період, підстави для перерахування коштів відсутні.

          На час виникнення спірних правовідносин питання здійснення бюджетного відшкодування ПДВ були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується – Закон України №168/97-ВР).

          Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

          Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

          Нормами підпункту 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

          Такий саме обов'язок покладено на органи державного казначейства пунктом 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

          При цьому чинне законодавство, а також Закон №168/97-ВР в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачають такого способу захисту права платника податку, як стягнення з бюджету належної такому платникові суми бюджетного відшкодування.

          Отже, єдиним способом отримання платником податку бюджетного відшкодування є перерахування коштів на користь такого платника органом державного казначейства після отримання ним висновку податкового органу.

Виходячи із закріпленого ст. 6 Конституції України принципу здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, який передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, суд не може перебирати на себе повноваження органів державної податкової служби щодо надання висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

          З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі було обрано невірний спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту права позивача на бюджетне відшкодування є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності органу державної податкової служби та зобов'язання його прийняти рішення відповідно до результатів проведених перевірок платника податків.

          Встановлені судом обставини справи свідчать про бездіяльність відповідача 1, що полягала у ненаданні протягом встановлених законодавством строків висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

          Згідно зі ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

          За правилами ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Проте, зазначені положення КАС України слід розглядати в контексті з нормами           ст. 51 цього Кодексу, відповідно до яких позивач може змінити підставу або предмет позову до початку судового розгляду справи по суті, а після цього позивач має право лише збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

          Позивач не скористався правом змінити предмет адміністративного позову до початку судового розгляду справи по суті, а відтак суд не може перебирати на себе право позивача на визначення предмету позову та його підстав.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні адміністративного позову – відмовити в повному обсязі.

          Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                    

Суддя                                                                                         К.М.Недашківська